Рішення

від 01.11.2024 по справі 727/5877/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/5877/24

Провадження № 2/727/1323/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючий суддя Слободян Г.М.

за учсастю секретаря судового засідання Вакарчук Т.Р.

сторін, учасників процесу:

позивача ОСОБА_1

представника Чернівецької обласної прокуратури - Чебан М.Р.

представника Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області. - ОСОБА_2

предстианвика Державної казначейської служби України - Василик І.С.

розглянувши, за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Чернівецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910120; юридична адреса: м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21), Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40109079; юридична адреса: м. Чернівці, вул. Головна, 24) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, - ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної прокуратури, Головного управління національної поліції України в Чернівецькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

В обґрунтування позову посилається на те, що 25 березня 2021 року в Єдиний реєстр досудового розслідування за підписами уповноважених осіб органу дізнання Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області та Чернівецької окружної прокуратури були внесені відомості про кримінальне провадження N?12021263020000381 про вчинення ним 17.03.2021 року кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, яке полягало в тому, що він, перебуваючи на АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою та перешкоджав аварійно-відновлюваним роботам, котрі виконувалися працівниками АТ «Чернівцігаз». Зазначає, що 05 серпня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні йому було повідомлено про підозру. Стверджує,що під час подій, під час допиту його, як підозрюваного, він пояснював, що хуліганських дій не вчиняв, а намагався зупинити неправомірні дії працівників підприємства «Чернівцігаз», які прибули для безпідставного відключення подачі газу за борг до житлового будинку, в якому він проживав на той час з вагітною дружиною та дитиною інвалідом 1 групи. 27 жовтня 2021 року дізнавач сектору дізнання Чернівецького районного управління поліції ГУНІ в Чернівецькій області, лейтенант поліції Кольцюк Д.В. склав щодо нього обвинувальний акт за ч. 1 ст. 296 КК України, який було затверджено прокурором Чернівецької окружної прокуратури Ілікою Д.І. Зазначає, що від дня надходження вказаної справи до Шевченківського районного суду м. Чернівці і до ухвалення судом вироку від 18.04.2023 р., він, перебуваючи у статусі обвинуваченого, прийняв участь у 24 судових засіданнях. Вказує на те, що 18 квітня 2023 року Шевченківський районний суд .Чернівці ухвалив вирок, яким мене було визнано невинуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, та виправдано. Даний вирок залишено без змін.

Посилається на те, що він на протязі 29 місяців і 20 днів незаконно перебував під слідством і судом та в судовому порядку був змушений доводити свою невинуватість. Стверджує, що нваслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури йому спричинено моральну шкоду, оскільки було принижено його честь та гідність, він жив в постійному страху за своє майбутнє, оскільки не був впевнений у справедливому завершенні справи. Стверджує, що наведене призвело до позбавлення можливостей реалізації його бажань щодо подальшої підприємницької діяльності, до погіршення відносин з партнерами по бізнесу, у зв?язку з чим 16.11.2021 р. він припинив свою діяльність як ФОП. Вказує на те, що під час досудового розслідування на його утриманні перебувала вагітна дружина ОСОБА_3 та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід (дитячий аутизм). Зазначає, що перебування під слідством негативно впливало на емоційний стан вагітної дружини.

Враховуючи обставини конкретної справи та наведені вище обставини, позивач моральну шкоду для відшкодування оцінив в розмірі 360 000,00 грн., яка на його думку є співмірною із отриманими стражданнями за 2 роки 5 місяців 20 днів проведення досудового розслідування по справі. Просить, стягнути на його користь кошти з держави Україна в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 360 000,00 гривень.

Рух позову та позиція сторін

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14.06.2024 року позовну заяву залишено без руху.

24.06.2024 року позивач ОСОБА_1 скерував до суду позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

08.07.2024 року представник ГУНП в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , скерувала до суду відзив на позов. Посилається у відзиві на те, що позивачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами наявність страждань психологічного характеру, їх глибину та ступінь, порушення нормальних життєвих зав`язків. Вважає, надуманими твердження позивача про и?ого хвилювання щодо можливого позбавлення волі за пред`явленим обвинуваченням по ч.1 ст. 296 КК Украі?ни, оскільки за санкцією вказаної статті, не передбачено міру покарання у виді позбавлення волі. Вважають, що позивачем необґрунтовано визначено розмір моральноі? шкоди, якии? є значно завищении? від мінімального. Стверджує, що посилання позивача на незаконність діи? правоохоронних органів в позові, описані загальними фразами та є суб`єктивною, особистою позицією позивача і сама по собі жодним чином не утворює підстав для відшкодування моральноі? шкоди. Зазначають,, що позивач свідомо завищив суму відшкодування моральноі? шкоди для особистого збагачення за рахунок держави, адже кошти, які останній бажає отримати, на 120 381 грн. більше за мінімальний розмір. При цьому, вказують, що визнання позивача невинуватим по суду у вчиненні кримінального правопорушення за пред`явленим обвинуваченням по ч. 1 ст. 296 КК України, є достатньою моральною компенсацією для позивача. Просять, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

10.07.2024 року представник Чернівецької обласної прокуратури, за письмовою довіреністю Чернівецької окружної прокуратури Чебан Н.Р. направила до суду відзив на позовну заяву. Прокурор не погоджується із періодом за який позивачем нараховується моральна шкода та надмірний розмір самої моральної шкоди, понад мінімально гарантований. Посилається на те, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди неправомірно охоплюють період, починаючи з моменту внесення відомостей в ЄРДР й до моменту набрання виправдувальним вироком відносно нього законної сили. Вказує на те, що з позовної заяви вбачається, що позивач обраховує початок перебігу строку перебування під слідством та судом, а також періоду з якого на його думку в нього виникнуло право на відшкодування моральної шкоди з моменту внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні N? 12021263020000381 за ч. 1 ст. 296КК України, тобто з 25.03.2021 року, а не з моменту письмового повідомлення йому про підозру, що мало місце 05.08.2021 року. У справі відносно ОСОБА_1 за період з моменту внесення відомостей в ЄРДР 25.03.2021 до 05.08.2021 (моменту повідомлення про підозру) не вчинялось будь-яких неправомірних процесуальних дій, що обмежують права особи, упродовж зазначеного періоду часу він не перебував під слідством чи судом. Зазначає, що у вказаний проміжок часу позивач не мав визначеного процесуального статусу у зазначеному кримінальному провадженні, до нього не застосовувались жодні запобіжні заходи і на підтвердження завдання йому за вказаний період будь-якої моральної шкоди ним не надано жодного доказу. Позивачем неправомірно завищено період перебування під слідством та судом на більше ніж 4 місяці. Щодо необґрунтованого завищення позивачем розміру моральної шкоди, більшого ніж установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, вказує на те, що кожен факт завдання моральної шкоди має бути доведений перед судом належними доказами. Окрім наведеного, мотивують доводи відзиву і тим, що позивачем не надано в обґрунтування обставин викладених в позовній заяві, належних доказів, які б підтверджували саме завдання моральної шкоди та обгрунтовували її збільшений розмір, а саме, ОСОБА_1 не підтверджує будь-якими доказами виникнення перепон, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, не підтверджено в чому саме змінилося його життя, чим підтверджується його негативний психічний стан, глибина психічних страждань тощо. Вважають надуманими посилання позивача про те, що перебування під слідством та судом викликало в нього побоювання, що його можуть позбавити волі, що ставило під загрозу плани на майбутнє життя. Просять, в задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.09.2024 року до участі у справі залучено за клопотанням позивача в якості співвідповідача Державну казначейську службу України.

20.09.2024 року представник Державної казначейської служби, Василик І.С., направила до суду відзив на позовну заяву, у якому наводить обставини не доведеності ОСОБА_1 завдання йому неправомірними діями досудового розслідування моральної шкоди, яка стала наслідком наявності підстав, передбачених ст.ст.1, 2 Закону №266/94-ВР, адже позивачем лише перераховано обставини, однак не зазначено з посиланням на докази, в чому саме полягала моральна шкода, зокрема, ОСОБА_1 не надав доказів з приводу погіршення и?ого стану здоров`я, ступені зниження престижу, діловоі? репутаціі?, кількості часу та зусиль, затрачених для відновлення и?ого попереднього стану. Стверджують, що розмір відшкодування моральноі? шкоди, заявлении? позивачем, не є адекватним завданіи? шкоді, не випливає з обставин справи та не підтверджується доказами, а вказана сума шкоди є завищена і не відповідає діи?сності. На думку предстаника відповідача, сума шкоди в розмірі 360 000,0 грн. належним чином не підтверджена і виглядає як спроба позивача збагатитися за рахунок держави у такии? непростии? воєннии? час. У задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.07.2024 року закрито підготовче провадження по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись в наданому вступному слові на обставини викладені в позові.

Представник ГУНП в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Чернівецької обласної прокуратури, ОСОБА_5 , підтримала доводи викладені у відзиві на позов та заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Представник Державної казначейської служби України за довіреністю, ОСОБА_6 , у судовому засіданні також просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на доводи викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу в судовому засіданні, дослідивши подані докази в їх сукупності та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд зважає на наступне.

З`ясовані фактичні обставини, досліджені докази та застосовані норми права.

Судом належними доказами по справі, встановлено, що5 березня 2021 року в Єдиний реєстр досудового розслідування (ЄРДР) за підписами уповноважених осіб органу дізнання Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області та Чернівецької окружної прокуратури були внесені відомості про кримінальне провадження N?12021263020000381 про вчинення ОСОБА_1 17.03.2021 р. кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, а саме про те, що він, перебуваючи на АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою та перешкоджав аварійно-відновлюваним роботам, котрі виконувалися працівниками АТ «Чернівцігаз» (а.с.14).

05 серпня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні старшим дізнавачем сектору дізнання Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області, капітаном поліції Болфачуком І.Л., за погодженням прокурора Чернівецької окружної прокуратури Іліки Д.І., позивачу ОСОБА_1 було вручене повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганство) (а.с.15-16).

27 жовтня 2021 року дізнавач сектору дізнання Чернівецького районного управління поліції ГУНІ в Чернівецькій області, лейтенант поліції Кольцюк Д.В. склав обвинувальний акт щодо позивача за ч. 1 ст. 296 КК України, який було затверджено прокурором Чернівецької окружної прокуратури Іліка Д.І. (а.с.17).

01.11.2021 р. ухвалою судді у кримінальній справі N?727/10599/21 було призначено перше підготовче судове засідання на 02.12.2021 р. (а.с.18).

02.12.2021 р. відбулося підготовче засідання суду за участю позивача та інших учасників справи після якого районний суд постановив ухвалу про призначення справи до судового розгляду (а.с.19).

Позивач у статусі обвинуваченого прийняв участь у 24 судових засіданнях, які проводилися районним судом у наступні дати: ???у 2021 році - 02 грудня; у 2022 році: 01 та 29 березня; 19 та 26 квітня; 12 та 30 травня; 30 червня; 20 та 28 липня; 15 та 27 вересня; 04, 13 та 21 жовтня; 07, 14 та 25 листопада; 06 грудня; у 2023 році: 08 лютого; 28 березня; 10, 17 та 18 квітня, що підтверджується журналами судових засідань (а.с.20-32).

18 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалив вирок, яким ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України (а.с.33-38).

14 вересня 2023 року ухвалою Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Чернівецької окружної прокуратури Іліки Д.І. залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.04.2023 р. без змін (а.с.43-48).

У Чернівецькому апеляційному суді Бабій С.М. прийняв участь у 6 судових засіданнях, що також підтверджується журналами судових засідань (а.с.39-42).

На вказану ухвалу суду апеляційної інстанції прокурором була внесена касаційна скарга, яку постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 р. у справі №727/10599/21 було залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.04.2023 р. та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 14.09.2023 р. - без змін (а.с.49-52).

На утриманні позивача перебуває малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід з дитинства (дитячий аутизм), що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 15.09.2016 року та медичним висновком №25 на дитину інваліда (а.с.53-55).

ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина позивача - ОСОБА_3 народила сина - ОСОБА_7 (а.с.56-58), що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини.

Згідно виписки з ЄДРЮО, ОСОБА_1 в період проведення досудового розслідування відносно нього по вищенаведеному кримінальному провадженні, при припинив і закрив свою діяльність, як фізичної-особи підприємця (а.с.59).

Вищенаведені докази узгоджуються і з показами ОСОБА_1 , допитаного в якості свідка та показами свідка ОСОБА_8 , наданими під присягою в судовому засіданні, яка пояснила, що під час розслідування кримінального провадження відносно її чоловіка ОСОБА_1 , останній перебував в емоційному сатані, під час судових засідань чоловік не мав змоги виїхати за кордон з дитиною інвалідом на лікування. Зазначила, що на період слідства, вона була вагітна і у неї були передчасні пологи, які вона пов`язує з кримінальним провадженням щодо її чоловіка. Пояснила, що під час розгляду кримінального провадження чоловік припинив підприємницьку діяльність, оскільки було втрачено клієнтів, які відмовилися від партнерства з ОСОБА_1 . Також, в показах вказала, що емоційне напруження в чоловіка виявлялося через страх, що його позбавлять волі, і він зверталася до сімейного лікаря, яка радила як правильно вчиняти в таких випадках і яким має бути лікування. Пояснила, що по домовленості з чоловіком, вона після народження другої дитини вийшла на роботу для того щоб утримувати чоловіка та дітей.

Стаття 3 Конституції Українивизначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб застаттею 3 Конституції Україниправа і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави. На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені нормиКонституції Українипро розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України). Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Положеннями частин першої, другої, сьомоїстатті 1176 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставіЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першоїстатті 3 цього Законуу випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першоїстатті 3 цього Законуі підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина першастатті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другоюстатті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосуванняЗакону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженогонаказом Мінюсту України від 4 березня1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції; Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадку, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 501/85/22 (провадження № 61-6796св23) зазначено, що: "статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20)". У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 501/85/22 (провадження № 61-6796св23) зазначено, що: "відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Верховний Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду.

Відповідний правовий висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 461/5201/19 (провадження № 61-2271св22). У постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) зазначено, що "кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський Суд з прав людини в рішенні по справах «Світлорусов проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Корнейкова проти України», «Мироненко і Мартенко проти України» констатував порушення пункту 5 статті 5 Конвенції з огляду на неможливість для заявників отримати відшкодування шкоди, завданої національними органами у контексті провадження в їхніх кримінальних справах.

Статтею 12 ЦПК Українивстановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказівміститься і вст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значеннядля ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказиподаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Суд звертає увагу на те, що на спростування доводівпредставників відповідачів про відсутність будь-яких доказів спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди позивачем не надано жодних належних доказів.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд, повинен з?ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним, як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі N? 6-2203ц15, від 20.09.2018 у справі N? 686/23731/15-ц, від 09.12.2019 у справі N? 468/901/17-ц, 29.01.2020 у справі N? 592/1020/17, від 13.05.2020 у справі N?339/34/17.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч.1, 3 ст. 13 Закону, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов?язковим виконанням наведеної норми права. Тобто, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв?язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі N? 199/1478/17).

Таким чином, у спірних правовідносинах відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі, коли незаконними, винними діями органів, що здійснюють досудове розслідування чи прокуратури, завдано моральної шкоди громадянинові. Тобто, до спірних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди.

Наявність шкоди відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, підлягає доведенню особою, що порушує питання про її відшкодування. Обов?язок довести ті обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, покладається саме на нього.

Статтею 76 ЦПК України встановлюються такі засоби доказування: пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази, речові докази.

Згідно Постанови Верховного Суду від 17 вересня 2020 року по справі N? 607/13541/17, збільшення орієнтовно-рекомендованого розміру компенсації за завдані позивачу моральні страждання, залежить від обґрунтування позову, у т.ч. від наявності в ньому висновків такого збільшення описаних у судово-психологічній експертизі, що позивачем зроблено не було, а тільки описано факт завдання самої моральної шкоди без обґрунтування якими саме доказами підтверджується завдання її саме в збільшеному розмірі. Позивач повинен на підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв?язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, погіршення здоров?я тощо.

Окрім висловлювань, що описані в позовній заяві позивач жодним належним та допустимим доказом не підтверджує наявність страждань психологічного характеру, не доводить їх глибину і ступінь, а також жодним чином не підтверджує будь-якими доказами виникнення перепон, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, не підтверджено в чому саме змінилося його життя, чим підтверджується його негативний психічний стан, глибина психічних страждань тощо.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачу суд бере до уваги представлені позивачем докази з цього приводу, що досліджені судом безпосередньо в сукупності.

За положеннямист. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №383/596/15, у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 року у справі №489/2492/17, від 13.06.2018 року у справі №464/6863/16.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону Украі?ни від 01.12.1994 No 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданоі? громадянинові незаконними діями органів, що здіи?снюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон Украі?ни No266/94-ВР) у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно ч. 5 ст. 4 Закону Украі?ни No 266/94-ВР відшкодування моральноі? шкоди провадиться у разі, коли незаконні діі? органів, що здіи?снюють оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральноі? втрати громадянинові, призвели до порушення и?ого нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організаціі? свого життя.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею15,16 Цивільного кодексу Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить засадам цивільного законодавства. Способами захисту є зокрема відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зістаттею 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина,ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях56,62 Конституції України, статтях1167,1176 ЦК України.

Суд звертає увагу на те, що період часу, упродовж якого позивач ОСОБА_1 , за наявності доказів завдання моральної шкоди, має право на її відшкодування за рахунок держави становить з 05.08.2021 по 14.09.2023 року, з огляду на наступне.

У кримінальній справі відносно ОСОБА_1 за період з моменту внесення відомостей в ЄРДР 25.03.2021 до 05.08.2021 (моменту повідомлення про підозру) не вчинялось будь-яких неправомірних процесуальних дій, що обмежують права особи, упродовж зазначеного періоду часу він не перебував під слідством чи судом.

Тобто, у вказаний проміжок часу позивач не мав визначеного процесуального статусу у зазначеному кримінальному провадженні, до нього не застосовувались жодні запобіжні заходи і на підтвердження завдання йому за вказаний період будь-якої моральної шкоди ним не надано жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Наведене свідчить про те, що позивачем неправомірно завищено період перебування під слідством та судом на більше ніж 4 місяці, оскільки будь-яких незаконних процесуальних дій, що обмежують права людини, стосовно позивача ОСОБА_1 упродовж періоду з 25.03.2021 (моменту внесення відомостей в ЄРДР) до 05.08.2021 (моменту повідомлення про підозру), як встановлено судом, не вчинялось.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.09.2018 у справі N? 534/955/17 зазначає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час. починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Так, позивача ОСОБА_1 18.04.2023 Шевченківським районним судом м. Чернівці визнано невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 ККУ та виправдано. Вказаний вирок суду набрав законної сили. 14.09.2023 згідно ухвали Чернівецького апеляційної суду вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення. Таким чином, датою закінчення перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом є 14.09.2023 р.

Як встановлено судом, розмір моральної шкоди, внаслідок незаконного кримінального переслідування, позивач оцінює усього в сумі 360 000 грн, яка на його думку складається із мінімально гарантованої (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в сумі 8000 грн., визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» помноженої на 29 місяців та 20 днів, що дорівнює 239619 грн. А також, іншої моральної шкоди, яку він оцінив виходячи із конкретно своєї справи, чим збільшив та оцінив її усього в розмірі 360 тис грн.

Суд зауважує на тому, що кожен факт завдання моральної шкоди має бути доведений перед судом належними доказами.

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду Украі?ни «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першоі? інстанціі?» від 12.06.2009 N 2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Пленум зазначив, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що необгрунтований розрахунок позивачем моральної шкоди відбувся як за рахунок неправомірного збільшення понад 4 місяці тривалості перебування під слідством та судом, а також за рахунок необгрунтованого збільшення самої моральної шкоди без додання будь-яких підтверджуючих документів, які б її об?єктивно обгрутновували.

Позивач, будучи допитаним в якості свідка, ствердив, що зазнав моральної шкоди в більшому від мінімально гарантованого розмірі, оскільки незаконно перебував під слідством та судом, був змушений неодноразово приймати участь в судових засіданнях та доводити свою невинуватість на підтвердження чого, надано докази участі в судових засіданнях, однак, окрім фотокопій з журналів судових засідань, копій процесуальних документів кримінального провадження, (які ніким не оспорюються), він не можу надати будь-яких інших доказів, які б підтверджували завдання йому моральної шкоди та обгрунтовували б ним збільшений розмір, оскільки, як зазначив позивач, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких він зазнав та можливості відновлення понесеним ним немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках і ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідних для відновлення його попереднього стану,. На думку позивача, такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи який він і визначив в розмірі 360.000 грн.

З урахуванням з`ясованих в засіданні обставин і наведених вимог закону, судової практики, за відсутності належних доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, суд вважає, що заявлений розмір відшкодування саме в збільшеному позивачем розмірі до 360 000 грн., в т.ч. і за рахунок перебільшення терміну перебування під слідством та судом (більше ніж на 4 місяці), є значно завищеним, не відповідає наведеним положенням Закону, а компенсація цих коштів призведе до її неправомірного збагачення за рахунок держави в період війни.

Беручи до уваги відсутність наданих позивачем доказів завдання моральної шкоди, в розмірі 360 000 грн., суд приходить до висновку, що заявлений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, справедливості та завдає необгрунтованих збитків державі в період дії воєнного стану із значним дефіцитом державного бюджету.

Право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативнии? обов`язок компенсаціі?. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити і?і? розмір та отримати через судовии? розгляд цього питання відповідну компенсацію.

Аналогічні твердження викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021 у справі N? 210/5290/17 де зазначено, що "межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування".

Верховний Суд врахував, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, § 62).

Згідно із ч.1 ст.82, ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши фактичні обставини справи, аналізуючи ступінь впливу на життя та свідомість позивача ОСОБА_1 періоду його перебування під слідством, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що в задоволені позовних вимог позивача слід відмовити за необгрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно дост. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що у задовленні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, слід відмовити.

Щодо судового збору, то, відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, оскільки сторони по справі звільнені від сплати судових витрат, такі витрати слід віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267,268,273,354 ЦПКУкраїни, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Чернівецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910120; юридична адреса: м. Чернівці, вул. М.Кордуби, 21), Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: 40109079; юридична адреса: м. Чернівці, вул. Головна, 24); Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіона, 6) код ЄДРПОУ: 37567646) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 01.11.2024 року.

Суддя Слободян Г.М.