Рішення

від 22.08.2024 по справі 188/1456/24

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/1456/24

Провадження № 2/188/1027/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

До Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшла справа за позовом ОСОБА_4 (далі - позивач) до ОСОБА_5 (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області (далі - третя особа 1), ОСОБА_3 (далі - третя особа 2) про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є ОСОБА_6 , матір`ю ОСОБА_5 . ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач доводиться рідним братом померлого та дядьком неповнолітньої ОСОБА_3 .

Відповідач не піклується про дитину, проявляє байдужість до її долі, виховання та розвитку, ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Дитина ОСОБА_3 виявила бажання проживати з позивачем, який виховує та опікується нею, повністю утримує та забезпечуємо дитину усім необхідним для повсякденного життя: одягом, взуттям, харчуванням, предметами догляду та матеріалами, необхідними для розвитку дитини та навчання.

Позивач вказує, що відповідач не відвідує доньку, не цікавиться її життям, станом її здоров`я, ніяким чином не піклується про неї, повністю самоусунулася від своїх обов`язків щодо дитини та її життя. 13.06.2024 відповідач надала заяву, в якій відмовляється від батьківських прав стосовно своєї неповнолітньої доньки.

Оскільки відповідач покладених законом на батьків обов`язків не виконує, позивач, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 164-166 Сімейного кодексу (далі - СК) України, просить суд:

позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

виключити з актового запису про народження № 221 від 05.08.2009, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, відомості про матір: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25 % з усіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, до досягнення нею повноліття, але не довше ніж до 28.07.2027.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 провадження у зазначеній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та у справі призначено підготовче засідання на 05.07.2024, яке відкладалося у зв`язку із неявкою відповідача.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 закінчене підготовче провадження і призначений судовий розгляд по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі, У разі неявки відповідача не заперечували проти винесення заочного рішення у справі за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач була повідомлена про місце, день та час судового засідання належним чином належним чином в порядку, визначеному ст. 128 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, в судове засідання не з`явилася без поважних причин, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не надала, суд відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України ухвалив у справі заочне рішення.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні пояснила, що відповідач зловживала алкогольними напоями, виїхала з місця проживання, зазначеного у позові, і її місце проживання або перебування невідоме, і не заперечувала проти винесення заочного рішення у справі за наявними матеріалами.

Третя особа 2 в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав і ухвалення з цього приводу заочного рішення суду.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, зазначає таке.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною третьою ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 221, в графі батько зазначено ОСОБА_6 , та в графі мати - ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис про смерть № 178.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України відповідач разом із донькою ОСОБА_3 вимушені були перебратися з місця свого постійного проживання на тимчасове проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що до позову додано копії довідок внутрішньо-переміщеної особи відповідача № 1228-7001429016 від 16.08.2022 року та третьої особи 2 № 1228-7001429224 від 16.08.2022 року.

У березні 2024 року третя особа 2 в телефонному режимі звернулася за допомогою до позивача і повідомила, що не має постійного місця проживання та засобів для існування. Позивач негайно надав їй допомогу, забравши за своїм місцем проживання до своєї родини, де наразі вона постійно і проживає, та опікується нею, повністю утримує та забезпечуємо її усім необхідним для повсякденного життя: одягом, взуттям, харчуванням, предметами догляду та матеріалами, необхідними для розвитку дитини та навчання.

Позивач є рідним братом померлого ОСОБА_6 , та відповідно рідним дядьком неповнолітньої ОСОБА_3 .

Наказом № 5 служби у справах дітей виконавчого комітету Української сільської ради від 10.04.2024 третю особу 2, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово влаштовано на три місяці в сім`ю дядька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою : АДРЕСА_1 , до прийняття рішення про постійне місце перебування дитини.

Згідно з актом про згоду дитини на тимчасове влаштування до сім`ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) від 10.04.2024, складеним посадовими особами виконавчого комітету Української сільської ради неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала згоду на її влаштування до сім`ї позивача.

Згідно з актом обстеження умов проживання сім`ї позивача, складеним 15.04.2024, посадовими особами виконавчого комітету Української сільської ради встановлено добрі умови для проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання родини, позитивне бажання дитини проживати разом із дядьком, забезпечення дитини всіма потребами в її віці.

За інформацією, наданою Новоселівським ліцеєм Української сільської ради, до якого влаштовано неповнолітню ОСОБА_3 , відбулися позитивні зміни у світогляді дитини, у її розвитку та навчанні, після її влаштування в сім`ю дядька, який разом з дружиною співпрацюють з адміністрацією ліцею, вчителями стосовно навчання і виховання племінниці. Відповідач зв`язку зі школою не підтримує, жодного разу не виходила на контакт.

Позивач одружений, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 .

Окрім того 07.05.2024 сама відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надала письмову згоду до органу опіки та піклування Української сільської ради на позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через власну неможливість утримувати дитину належним чином.

Позивач може бути піклувальником та бажає, що підтверджується його зверненням до суду з відповідними документами.

Орган опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради від 29.04.2024 надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно третьої особи 2.

Встановлені судом правовідносини регулюються СК України та Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона або він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При вирішенні справи суд керується положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Дитина має право розраховувати на повноцінне дитинство. Інтереси дитини підлягають переважному захисту у разі співставлення з правами та законними інтересами відповідача.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків, але за весь цей час мати проявляла байдужість до долі своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

На порушення вказаних норм законодавства відповідач взагалі усунулася від виконання своїх обов`язків матері, не піклується про здоров`я доньки, не приймає участі у її вихованні.

Статтею 25 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти, які залишились без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави, але відсутність у неповнолітньої дитини відповідного статусу не дає можливості на реалізацію права дитини, позбавленої батьківського піклування.

Під час вирішення будь яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України).

Суд також враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні «Піні та інші проти Румунії» зазначав, що інтереси дитини мають переважати над інтересами батьків (усиновителів).

У статті 150 СК України встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухиляння батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, рішення від 16 липня 2015 року).

За наявних у справі письмових доказів суд вважає доведеним той факт, що мати належним чином не виконує батьківських обов`язків щодо належного виховання та розвитку дитини, не займається її вихованням, не приділяє уваги дитині та не піклується про її розвиток. Відповідач повністю самоусунулася від своїх обов`язків щодо дитини та її життя.

Таким чином, позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтована доказами, відповідає нормам законодавства України та інтересам неповнолітньої ОСОБА_3 .

Стаття 166 СК України визначає, що особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ч. 1).

Враховуючи наведене, суд вважає, що у цьому випадку позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме інтересам дитини.

Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позов у цій частині слід задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що за відсутності домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. При цьому аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

У ч. 3 ст. 181 СК України зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Отже, позов підлягає задоволенню і в частині стягнення аліментів.

Позовна вимога про виключення з актового запису про народження № 221 від 05.08.2009, вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, відомостей про матір: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , задоволенню не підлягає, оскільки внесення змін до актових записів здійснює, зокрема на підставі судового рішення, відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI, Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011р. № 96/5, з аналізу яких випливає, що рішення про позбавлення батьківських прав є підставою для здійснення відмітки в актовому записі цивільного стану, а не внесення змін до актового запису.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 3, 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 55, 58, 59 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 41851297, місцезнаходження: 52720, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Українське, вул. Миру, 22; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 , про позбавлення батьківських прав задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 червня 2024 року до повноліття дитини, на користь ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

ОСОБА_5 повідомити про це рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя П. О. Бурда