Ухвала

від 01.11.2024 по справі 544/1981/24

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №544/1981/24 Провадження №4-с/549/3/24

УХВАЛА

30 жовтня 2024 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

за участю: секретаря судових засідань Кривчун Я.А.

скаржника ОСОБА_1

представника скаржника

адвоката Міщенка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду селища Чорнухи скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство «Банк Демарк» (ПАТ «Банк Демарк»), на бездіяльність державного виконавця Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

установив:

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Пирятинського районного суду Полтавської області з скаргою на бездіяльність державного виконавця, яку обгрунтовано тим, у 2008 році вона брала кредит в ПАТ «Банк Демарк».

У 2009 році у неї виникла заборгованість по кредиту, про яку вона дізналась після звернення банком до суду про примусове стягнення заборгованості по кредиту.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області з неї стягнуто заборгованість по кредиту. Про вказане рішення не знала, присутня в судовому засіданні не була.

Коли її викликали до виконавчої служби у м.Пирятин і повідомили про присудження примусового стягнення з неї суми боргу по кредиту, біля 1600 грн, вона борг добровільно сплатила, про що повідомила у виконавчу службу.

У виконавчій службі також повідомили, що їй ще потрібно сплатити державне мито у сумі 51 грн та 250 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначені суми вона сплатила, тільки квитанції про оплату не збереглися, оскільки вважала, що всі питання по боргах вирішені.

До певного часу вона про арешт майна не знала, оскільки нічого не продавала, в додатку «Дія» жодної інформації про відкриті чи існуючі виконавчі провадження їй не надходило.

Вона має земельний ділянку (пай), яку здає в оренду ТОВ «Баришівська зернова компанія». Коли продовжувала договір оренди з ТОВ «Баришівська зернова компанія» то від землевпорядника компанії дізналася, що на її майно накладено арешт який накладено Пирятинським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області за виконавчими провадженнями.

Вона звернулася до Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області з проханням роз`яснити їй про підстави накладення арешту на її майно.

У відділі повідомили, що арешт накладено у 2009 році на виконання виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів від 03.08.2009 №2-228, виданих Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з неї державного мита у сумі 51 грн і 250 грн витрат на ІТЗ у цивільній справі №2-228.

03 вересня 2009 року державним виконавцем відкритті виконавчі провадження №14616362 і 14616054 на підставі заяви ПАТ «Банк Демарк».

При відкритті проваджень одночасно державним виконавцем було накладено арешт на все її майно.

17 жовтня 2011 року виконавчі провадження №14616362 і 14616054 були завершені на підставі постанов державного виконавця про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв на той час.

Виконавчі документи повернуті стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника. При цьому, закриваючи виконавчі провадження №14616362 і 14616054, державний виконавець арешту з належного їй майна не зняв.

Працівники Пирятинського ВДВС арешт зняти змоги не мають, оскільки виконавчий документ повернутий стягувачу ПАТ «Банк Демарк» м.Прилуки, стягувач до виконавчої служби повторно на виконання виконавчих листів від 03.08.2009 №2-228 не звертався і виконавчі провадження, які зберігалися в архіві виконавчої служби, на цей час знищенні із закінченням терміну їх зберігання.

У зв`язку з накладенням арешту на її майно, вона позбавлена права вільно володіти та розпоряджатися майном, не може оформити спадок, що залишився після смерті її чоловіка.

21 жовтня 2024 року на підставі ухвали Пирятинського районного суду Полтавської області від 26.09.2024 скаргу направлено за підсудністю на розгляд до Чорнухинського районного суду Полтавської області.

22 жовтня 2024 року ухвалою Чорнухинського районного суду у справі відкрито провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Міщенко Ю.О. скаргу підтримали в повному обсязі з аналогічних підстав.

Представник Пирятинського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Пирятинський ВДВС) в судове засідання не з`явився, повідомлявся по дату, час і місце розгляду справи.

Стягувач ПАТ «Банк Демарк» в судове засідання не з`явився, повідомлявся по дату, час і місце розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.

З відповіді державного виконавця Пирятинського ВДВС Столець Інни вбачається, що у Пирятинському ВДВС перебували виконавчі провадження №4616362 і №14616054 на примусовому виконанні виконавчих листів №2-228 від 03.08.2009 виданих Чорнухинським районним судом Полтавської області.

07 вересня 2009 року державним виконавцем було відкрито дані виконавчі провадження та накладено арешт на все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення.

У відділі відсутня інформація щодо фактичного виконання виконавчого документа або рішення суду щодо зняття арешту з майна по даних виконавчих провадженнях (а.с.8).

Відповідно до витягу ВП спецрозділ ВП №14616362, 14616054, яке відкрито Пирятинським районним ВДВС ГТУЮ у Полтавській області, з накладенням арешту на майно боржника (з ідентифікатором), на підставі виконавчого листа Чорнухинського районного суду Полтавської області від 03.08.2009 №2-228 про стягнення з ОСОБА_1 суми витрат за ІТЗ у сумі 250 грн і державного мита в сумі 51 грн, які 20.06.2011 об`єднані у зведене виконавче провадження, 17.10.2011 виведено виконавчі провадження із зведеного та на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчі листи повернені стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна (а.с.4-5,6-7).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За положеннями до ч. 2, 3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом наведених норм однією з обов`язкових умов для задоволення скарги є доведеність факту порушення прав заявника внаслідок дій виконавця. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а заявник посилається лише на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 03 серпня 2009 року №2-228 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV (далі Закон №606), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Статтею 1 Закону №606 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У частині 1 статті 11 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону №606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606 виконавче провадження не є закінченим і не є підставою для зняття арешту з майна.

Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22цього Закону (частина п`ята статті 47 Закону № 606-XIV).

Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №634/292/21 та узгоджується з висновками викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17; від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 41Конституції України та статті 321ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 22Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404) «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404 свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №947/36027/21.

Оскільки виконавчий лист повторно не пред`являвся до примусового виконання і строки його пред`явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності вказаним Законом № 1404-VIII, державний виконавець не наділений повноваженнями поза межами виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення суд вважає за необхідне захистити право заявника шляхом скасування в рамках виконавчих проваджень №№14616362, 14616054 існуючих обтяжень майна.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.447, 451 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Публічне акціонерне товариство «БанкДемарк», на бездіяльність державного виконавцяПирятинського відділудержавної виконавчоїслужби уЛубенському районіПолтавської областіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції, задовольнити частково.

Скасувати в рамках виконавчих проваджень №№14616362, 14616054 арешт майна ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , накладений постановами державного виконавця Пирятинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Пірогова Віталія Геннадійовича 07 вересня 2009 року, зареєстрованих 07 вересня 2009 року Полтавською філією підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, реєстраційні номери обтяження 9030127, 9030400.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Дата складання повного тексту ухвали 01.11.2024.

Суддя С.І.Крєпкий