Рішення

від 07.10.2024 по справі 638/9209/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9209/24

Провадження № 2/638/4384/24

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В.В.

при секретарі - Луценко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мальцева Галина Юріївна у травні 2024 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» (надалі територіальний центр) про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні, та згідно прохальної частини позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2023 по 21.02.2024 в розмірі 40293, 00 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22.02.2024 по 14.03.2024 в розмірі 5860, 80 грн., а всього 46153, 80 грн.

Вимоги позову представник обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 прийнята на посаду соціального робітника в Комунальній установі «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» з 02.02.2021. У зв`язку з окупацією збройними силами рф Куньєвської сільської територіальної громади територіальний центр було позбавлено можливості функціонувати в повному обсязі, тому керівництвом прийнято наказ №7-к від 29.03.2022 «Про зупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ». Після деокупації Куньєвської сільської територіальної громади територіальний центр почав відновлювати свою діяльність з жовтня 2022. ОСОБА_1 29.03.2023 звернулася до директора територіального центру із заявою про поновлення дії трудового договору у зв`язку із можливістю виконувати роботу, а також із заявою про надання пояснень поважних причин не поновлення дії її трудового договору з жовтня 2022. Директором територіального центру надано відповідь ОСОБА_1 , де міститься посилання на те, що дія трудового договору призупинена до кінця дії воєнного стану та 30 днів після його закінчення, жодних інших причин непоновлення дії трудового договору не наведено. 15.02.2024 набрало законної сили рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 по справі №185/7303/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Судом визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» від 29.03.2022 №7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення дії трудового договору із соціальним робітником ОСОБА_1 з 29.03.2023, поновлено з 29.03.2023 дію трудового договору соціального робітника ОСОБА_1 , стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023 в розмірі 46153, 80 грн. Згідно наказу директора територіального центру від 21.02.2024 №5-к поновлено дію трудового договору ОСОБА_1 з 22.02.2024. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 запропонували доглядати за підопічними у віддаленому населеному пункті, трудовий договір між сторонами було припинено за згодою сторін за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 22.02.2024. При звільненні відповідачем виплачено ОСОБА_1 : 29.02.2024 - 37153, 81 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023), 14.03.2024 - 4128, 20 грн. (компенсація за невикористану відпустку). Проте на вимогу ОСОБА_1 сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2023 по 21.02.2024, тобто за час розгляду судової справи та виконання відповідачем поновлення дії трудового договору, надано відповідь, що для здійснення такої виплати необхідно рішення суду. Позивач вважає, що між сторонами є спір щодо розрахунку при звільненні. Розгляд справи №185/7303/23 здійснювався в спрощеному порядку без виклику сторін, тому позивач мав змогу збільшити розмір позовних вимог лише до початку першого судового засідання, тому останні зміни позовних вимог відбулись 20.09.2023, незважаючи на те, що розгляд справи ще продовжувався, а судове рішення набрало законної сили лише 15.02.2024. Вважає, що в період з 21.09.2023 по 21.02.2024 ОСОБА_1 протиправно була позбавлена роботи, та вказаний період відноситься до часу вимушеного прогулу, оплата якого повинна відбуватись на рівні середнього заробітку працівника, тобто 40293, 00 грн. (110 днів х 366, 30 грн.). Крім того, ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 22.02.2024 по 14.03.2024 у розмірі 5860, 80 грн. (16 днів х 366, 30 грн.). Просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мальцева Г. Ю. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу без участі відповідача, водночас наголосив, що позовна заява є необґрунтованою. Так, позивача поновили на роботі, але вона відмовилась працювати та написала заяву на звільнення за угодою сторін, мотивуючи її тим, що далеко від роботи, але в їхній установі немає прив`язки до населеного пункту, де є потреба там і слід працювати. Позивачу було виплачено згідно рішення суду 46153, 80 грн. без урахування податків і зборів та компенсація за невикористану відпустку в сумі 5128, 20 грн. без урахування податків та зборів. Виплата була зроблена двома платежами, оскільки не вистачало кошторисних призначень, а зміни до бюджету не так швидко вносяться. Ці доводи були пояснені позивачу, на що вона погодилась.

Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» №7-к від 01.02.2021 «Про прийняття на роботу соціального робітника та про тимчасове покладання обов`язків на час відсутності завідувача відділення допомоги на дому», ОСОБА_1 прийнята на посаду соціального робітника в Комунальній установі «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» з 02.02.2021.

Відповідно до наказу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» №7-к від 29.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 », з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору з 01.04.2022 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, відновлення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: 1) визнано незаконним та скасовано наказ директора Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» від 29.03.2022 №7-к «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » в частині призупинення дії трудового договору із соціальним робітником ОСОБА_1 з 29.03.2023; 2) поновлено з 29.03.2023 дію трудового договору соціального робітника Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 ; 3) стягнуто з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023 в розмірі 46153, 80 грн., виплати зазначено без урахування податків і зборів; вирішено питання про розподіл судових витрат (справа №185/7303/23, головуючий суддя Теслікова І. І.).

Згідно постанови Харківського апеляційного суду від 15.02.2024 апеляційну скаргу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 залишено без змін.

Відповідно до наказу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» №5-к від 21.02.2024 «Про відновлення дії трудового договору ОСОБА_1 », на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2023 по справі №185/303/23, яке набуло чинності відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 15.02.2024, скасовано дію наказу №7-к від 29.03.2022 «Про призупинення дії трудового договору» з 01.04.2022 з ОСОБА_1 » та вважати його таким, що втратив чинність; поновлено дію трудового договору з соціальним робітником ОСОБА_1 з 22.02.2024, виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023 в розмірі 46153, 80 грн.(без урахування податків та зборів) та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5128,20 грн. (без урахування податків та зборів).

Згідно наказу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» №5-к від 22.02.2024, ОСОБА_1 , соціального робітника Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» звільнено за згодою сторін з 22.02.2024 згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Із довідок АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що Комунальною установою «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 виплачено суми з призначенням платежу «заробітна плата» 29.02.2024 у розмірі 37153, 81 грн., а також 14.03.2024 у розмірі 4128, 20 грн.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є стягнення з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.09.2023 по 21.02.2024 в розмірі 40293, 00 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22.02.2024 по 14.03.2024 в розмірі 5860, 80 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи №01-23/1 від 20.03.2023, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 366, 30 грн.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 у справі №185/7303/23 було стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.03.2023 по 20.09.2023.

У даній справі, позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2023 (тобто час, який вже не охоплений предметом судового розгляду у справі №185/7303/23) по 21.02.2024 (дата наказу відповідача про поновлення на роботі позивача.)

Вказаний період налічує 110 робочих днів, з яких: вересень - 7, жовтень - 22, листопад - 22, грудень - 21, січень - 23, лютий - 15.

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.09.2023 по 21.02.2024 складає: 366, 30 грн. х 110 робочих дні = 40293, 00 грн., який і підлягає стягненню на користь позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі №523/14396/19».

Враховуючи вищенаведене, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , визначено у сумі без віднімання податків та зборів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22.02.2024 по 14.03.2024 в розмірі 5860, 80 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, згідно наказу Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» №5-к від 22.02.2024, ОСОБА_1 , соціального робітника Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» звільнено за згодою сторін з 22.02.2024 згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Дійсно, статтею 117 КзпП України визначена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівником його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Статті 116-117 КзпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» вказаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КзпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: 1) порушення власником строку розрахунку при звільненні, 2) вина власника.

Із довідок АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що Комунальною установою «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» ОСОБА_1 виплачено заробітну плату 29.02.2024 у розмірі 37153, 81 грн., а також 14.03.2024 у розмірі 4128, 20 грн.

Водночас, судом встановлено, що в день звільнення - 22.02.2024 ОСОБА_1 не працювала, отже за приписами статті 116 КЗпП України належні до виплат суми позивачу мали бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Матеріали цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували вимоги позивача ОСОБА_1 щодо проведення роботодавцем з нею повного розрахунку, натомість стороною відповідача наголошено, що виплата була зроблена двома платежами, оскільки не вистачало кошторисних призначень, а внесення змін до бюджету є довготривалою процедурою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи. Обставини ж, на які посилається позивач, не є достатніми для висновку про наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Згідно вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3- 5, 11-13, 76-82, 83, 89, 141, 206, 264-265, 268, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст. 116-117, 235 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» (код ЄДРПОУ: 44025548, адреса: 64324, Харківська обл., Ізюмський р-н., с. Чистоводівка, вул. Шкільна, буд. 37-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.09.2023 по 21.02.2024 у розмірі 40293 (сорок тисяч двісті дев`яносто три) гривні 00 (нуль) копійок з утриманням із цієї суми передбачених законом податків і зборів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за 1 (один) місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області» (код ЄДРПОУ: 44025548, адреса: 64324, Харківська обл., Ізюмський р-н., с. Чистоводівка, вул. Шкільна, буд. 37-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. В. Щепіхіна