Рішення

від 07.10.2024 по справі 638/4199/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4199/24

Провадження № 2/638/3361/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Щепіхіної В.В.

при секретарі Луценко Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» про розірвання трудового договору,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пікул Роман Миколайович у березні 2024 року звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» про розірвання трудового договору та згідно прохальної частини позовної заяви просить суд визнати розірваним на підставі ст. 38 КзпП України трудовий договір, укладений 01.02.2022 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко», припинити трудові відносини з дати набрання даним рішенням законної сили. Вимоги позову обґрунтовує тим, що позивач згідно наказу №0206 від 01.02.2022 року з 01.02.2022 була прийнята Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» на посаду менеджера до відділу сировини в порядку переведення з ТОВ «Завод молочних виробів». Між сторонами було укладено трудовий договір на невизначений строк, факт укладення договору підтверджується трудовою книжкою з відповідною відміткою. У січні 2024 року позивач вирішила звільнитись з роботи, але подання заяви виявилось неможливим. За місцем знаходження юридичної особи у АДРЕСА_1 , підприємство зачинено, місцезнаходження керівника підприємства невідомо. Позивач направила заяву про звільнення засобами поштового зв`язку, але заяву не було доставлено, поштове відправлення повернулось. Позивач вважає, що порушуються її права, зокрема право на припинення трудового договору, право на вільний вибір праці, адже вона не може працевлаштуватись на іншу роботу, набути статус безробітного, оформити субсидію, у зв`язку з чим і звернулась до суду за захистом. Просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» про розірвання трудового договору,розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.09.2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко», призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пікул Р. М. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, згідно якої просить суд розглянути справу без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко», належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився у судове засідання без поважних причини, не направив до суду відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у письмових заявах по суті справи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 01.02.2022 прийнята до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» на посаду менеджера до відділу сировини в порядку переведення з ТОВ «Завод молочних виробів» (наказ 02ос від 01.02.2022).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №534728 від 09.04.2024)., актуальний стан юридичної особи, на фактичну дату та час формування , Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» (ідентифікаційний код юридичної особи 44474545) зареєстровано.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України, додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

За змістом ст. 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).

У законодавстві України про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи: припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Статтею 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Так, у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №153/1585/20, розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

Судом достеменно встановлено, що позивач з 01.02.2022 по день ухвалення рішення перебуває з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» в трудових відносинах.

Розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку.

Тобто, для припинення трудового договору необхідна письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з наданих позивачем письмових доказів, 24.01.2024 ОСОБА_1 надіслала директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 01.02.2024 у зв`язку з неможливістю виконувати роботу, так як підприємство фактично припинило свою діяльність. Поштове відправлення №6420713615006 не вручене відповідачу під час доставки у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем в свою чергу не спростовано ту обставину, що ОСОБА_1 офіційно, зокрема засобами поштового зв`язку, надіслала на адресу роботодавця заяву про припинення трудового договору. Відповідач на вказану заяву належним чином не відреагував, чим порушив право позивача на працю.

Оскільки позивач не бажає продовжувати трудові відносини, про що 24.01.2024 року подала роботодавцю письмову заяву, при цьому зі спливом двотижневого строку не приступила до виконання своїх трудових обов`язків, не відкликала подану нею заяву про звільнення, не висловила іншим чином намірів про бажання продовження трудових відносин, а навпаки вчиняла дії по їх припиненню, зокрема шляхом звернення із відповідним позовом до суду, суд доходить висновку про наявність підстав для припинення трудових відносин між сторонами на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України з 07.02.2024 року, тобто з урахуванням двотижневого терміну, що є гарантією захисту прав роботодавця, встановленою трудовим законодавством.

Враховуючи вищезазначене, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265, 274-279, 281 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 3, 21-22, 24, 36, 38 КЗпП України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» про розірвання трудового договору задовольнити частково.

Розірвати трудовий договір, укладений 01.02.2022 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Молочний завод «Балмолоко» на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, тобто з ініціативи працівника, з 07.02.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В. В. Щепіхіна