Рішення

від 30.10.2024 по справі 758/10526/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10526/23

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

30 жовтня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» (надалі за текстом - позивач) звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позову зазначило, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення споживачам в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач з 20.12.2017 року є власником квартири 10 в зазначеному будинку. У зв`язку з несплатою наданих позивачем послуг у відповідача виникла заборгованість за період 01.11.2020 по 31.08.2023, що становить 10 088,71 грн. Оскільки відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києві від 13 вересня 2023 року цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, передано за територіальною підсудністю на розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, передано за територіальною підсудністю на розгляд до Снятинського районного суду Івано-Франківської області.

Незважаючи на положення ст. 31 ЦПК України про недопустимість спорів про підсудність, Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги було повторно передано на розгляд до Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач відзив у встановлений строк не подав, у судові засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні всі передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України підстави умови для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідач є споживачем житло-комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженої Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, який був опублікований в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014.

Відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 108671361 від 22.12.2017 (а.с. 12).

Як встановлено судом, тарифи на послуги з централізованого опалення, що надаються позивачем мешканцям будинку за адресою АДРЕСА_1 , які застосовувались позивачем при проведенні нарахувань за житлово - комунальні послуги, встановлені рішенням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №210 від 06.02.2019 про встановлення тарифів ТОВ «ЕНЕРДЖИСЕРВІС» на послуги з централізованого опалення у разі наявності квартирного (на приміщення) та/або будинкового засобів обліку теплової енергії, яка використовується на опалення в розмірі 1 625,25 грн./Гкал (а.с. 11).

З 13.03.2019 розмір тарифу на послуги з централізованого опалення, що надаються ТОВ «ЕНЕРДЖИСЕРВІС», становить 1 651,25 грн./Гкал.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про виконання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлявся.

Відповідач протягом тривалого часу ухиляється від сплати послуг з центрального опалення, внаслідок чого за період з 01.11.2020 по 31.08.2023 утворилася заборгованість в розмірі 10 088,71 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджений наданим позивачем до суду розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що надається за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 6).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг відноситься постачання теплової енергії.

У ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно з п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Згідно зі ст. 322 ЦК власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 310 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за оплату комунальних послуг у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛ ЛЮКС» укладено договір про надання правової допомоги №28-09-1 від 28.09.2022.

Витрати на правову допомогу становлять 2 500,00 грн.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує, що, відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положення частин першої та другої ст. 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша ст. 76 ЦПК України).

При цьому суд звертає увагу, що при розподілі витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати, що справа є незначної складності, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На думку суду, саме такий розмір витрат є об`єктивним та співмірним із виконаною адвокатом роботою у цій справі, а тому вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» заборгованість за послуги з центрального опалення у розмірі 10 088 (десять тисяч вісімдесят вісім) гривень 71 копійка;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні;

Повне найменування:

позивач - товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджисервіс» (адреса: м. Київ, вул. Дегтярна, 31, код ЄДРПОУ 42085610);

відповідач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 );

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.В. Гребенюк