Рішення

від 20.10.2024 по справі 127/4100/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/4100/24

Провадження № 2/127/492/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2024 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини, мотивуючи позовну заяву тим, що 16.09.2017 року сторони зареєстрували шлюб. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2023 року у справі № 127/24093/23 шлюб було розірвано.

У період шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Зважаючи на те, що від шлюбу у сторін є малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також те, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачкою, тому відповідно, 10.08.2023 року позивач звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина.

Відтак, 04.09.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області було видано судовий наказ, справа № 127/24095/23, яким вирішено стягнути із ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.08.2023 року і до досягнення сином повноліття.

Наразі між сторонами відсутнє порозуміння, наявні неприязні стосунки і серйозний конфлікт, щодо визначення місця проживання сина, способів участі відповідача у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Після фактичного припинення шлюбних відносин із відповідачем син проживає разом з позивачкою, однак погодження з цього питання у сторін, як батьків немає.

Відповідач маніпулює власними правами щодо дитини, зокрема він не йде на цивілізований діалог стосовно виховання дитини, встановлення днів зустрічі, нехтуючи інтересами сина забирає його за своїм місцем проживання в зручний лише для відповідача час та без попереднього повідомлення позивача.

Неодноразово траплялись ситуації коли відповідач силоміць забирав сина до себе або ж забирав, залишаючи сина разом із собою за різними адресами на ночівлю, проте на наступний день не відводив до закладу дошкільної освіти.

В силу негативного відношення відповідача та його батьків до позивача є необхідність у визначенні місця проживання дитини в тому числі з метою подальшого визначення способів участі відповідача у вихованні дитини, щодо чого добровільної домовленості не вдається дійти.

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із сином та ОСОБА_7 , яка є рідною бабусею позивачки та власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Будинок в якому проживає позивачка разом з сином є великим, для проживання сина відведено окрему кімнату. У будинку є всі необхідні умови для гідного життя та розвитку дитини, окрема дитяча кімната, сучасна побутова техніка та меблі, предмети домашнього вжитку, гаряча вода та опалення, у ньому тепло, чисто та охайно, наявні дитячі іграшки та речі. Є місце для ігор та відпочинку.

Натомість, варто звернути увагу, на те, що в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справа № 128/3721/23 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. В поданій позовній заяві ОСОБА_3 вказував, що 01.06.2023 року ним було укладено договір позики за яким він отримав позику на придбання житла 10 000,00 доларів США і щомісячно має повертати кошти у розмірі 415 доларів США, що еквівалентно 15 000,00 грн. протягом 2 років, а також сплачує 6 500,00 грн. щомісячно на винаймання житла, що підтверджується договором оренди квартири від 01.08.2023 року. Із розділу 4 договору оренди квартири від 01.08.2023 року вбачається, що початок оренди - 01.08.2023 року, закінчення оренди - 31.12.2023 року, тобто строк оренди становить лише 5місяців.

Таким чином, визначення місця проживання разом з батьком є недоцільним у зв`язку із відсутністю у відповідача житла на праві приватної власності, тобто останній не має постійного місця проживання.

З моменту розірвання шлюбу з відповідачем син проживає разом з матір`ю, що свідчить про формування у нього прив`язаності до неї та місця проживання, а тому безперервне проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час забезпечує його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благополучним та не потребує зміни місця проживання дитини.

Просила суд, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою реєстрації матері: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 , кожен окремо, позовні вимоги підтримала за обставин викладених в справі, просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_4 , кожен окремо, позовних вимог не визнали, через відсутність спору.

Відповідач вважає, що рішення суду про визначення місця проживання сина з матір`ю породжує ряд наслідків, таких як виїзд за кордон без нотаріальної згоди батька та самостійне вирішення матір`ю ряду інших питань стосовно дитини.

Відтак постановлення такого рішення можливе тоді, коли батьки боряться за пріоритетне право на виховання та визначення і закріплення місця проживання з одним із них.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок № 01/00/011/144614 від 01.07.2024 року про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 .

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 16.09.2017 року сторони зареєстрували шлюб. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2023 року у справі № 127/24093/23 шлюб було розірвано (а.с.9).

У період шлюбних відносин у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 04.09.2023 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.08.2023 року і до досягнення сином повноліття (а.с.11).

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом із сином та ОСОБА_7 , яка є рідною бабусею позивачки та власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13-14).

Як вбачається із інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована ФОП та відповідно отримує доходи, що підтверджується довідкою про дохід № 102 від 01.02.2024 року (а.с.17-18).

Відповідно до довідки № 9 від 31.01.2024 року КЗ ЗДО № 43 ВМР, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує КЗ ЗДО № 43 ВМР. Приводить і забирає з дитячого закладу ОСОБА_6 мати ОСОБА_1 . Добросовісно виконує батьківські обов`язки, систематично спілкується з вихователями групи. Рідний батько ОСОБА_3 із закладу дитину забирає рідко (приблизно один раз на два тижні), приводить вранці теж нечасто. Протягом перебування сина в закладі батьківські збори не відвідував (а.с.19).

ОСОБА_1 на обліку в КНЗ ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР не перебуває (а.с.20).

У висновку №01/00/011/144614 від 01.07.2024 року про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті ВМР з`ясовано, що спір між матір`ю ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_3 відсутній.

Слід зауважити, що батько дитини ОСОБА_3 не взяв участі в засіданні комісії у листі від 14.05.2024 року повідомив про те, що спору між ним та мітір`ю дитини ОСОБА_1 щодо місця проживання дитини ОСОБА_6 немає (а.с.100-102).

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, суд може не погодитись з висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим.

Згідно ст.19 Сімейого Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року №16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України", вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі) проте з ким із них і, хто саме з дітей залишається, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами наявний конфлікт, відсутнє порозуміння, наявні неприязні стосунки.

В свою чергу відповідач ОСОБА_3 вказує, що відсутній спір щодо визначення місця проживання дитини, тим часом категорично заперечує, щодо винесення рішення про визначення місця проживання сина з матір`ю, оскільки таке рішення понесе ряд наслідків.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Установлення відсутності предмета спору на час пред`явлення позову не є єдиним випадком для закриття провадження у справі у підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки «збіднює» відповідне правове регулювання, не відповідає його змісту, так як у такому випадку (при відсутності предмета спору) малоймовірно аби позивач звертався до суду.

Крім того, якщо би законодавець мав на увазі відсутність предмета спору на час пред`явлення позову, то відповідне правове регулювання містилося би у статті 186 ЦПК України, яка регулює підстави відмови у відкритті провадження у справі, а не у статті 255 ЦПК України, яка регулює підстави закриття провадження у справі, яке вже відкрито.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Вище вказане узгоджуються з постановою Верховного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Позивачка ОСОБА_1 наголошувала, що сторонами не врегульовано питання визначення місця проживання сина.

Відповідач вказує, що спір відсутній, хоча сам категорично заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Відсутність заперечень відповідача щодо проживання сина з матір`ю не усуває предмет спору між сторонами і не може бути підставою для закриття за п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України (Постанова Верховного Суду від 01.02.2023 року № 754/2882/22).

В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 р. у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 р. у справі №487/2001/19-ц).

На підставі викладеного, враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 створено дитині ОСОБА_6 належні умови для проживання, розвитку та виховання, беручи до уваги вік дитини і те, що дитина тривалий час проживає саме з матір`ю (після розірвання шлюбу батьків), а також те, що суду не надано доказів того, що позивач своєю поведінкою може негативно вплинути на виховання дитини, суд вважає, що саме в інтересах дитини є необхідність визначення її місця проживання судом, з метою уникнення будь-яких маніпулювань батьками з цього питання, оскільки між батьками наявний конфлікт.

Суд вважає, що позов є обгрунтованим, його необхідно задоволити та визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 з матір`ю.

На підставі ст. ст. 19,141,155,161 СК України, керуючись ст.ст.10,12,27,77,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою реєстрації матері: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , 1211, 20 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2024 року.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ),

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) ( АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради(м. Вінниця, вул. Соборна,50).

Суддя: