Ухвала

від 30.10.2024 по справі 536/954/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/954/23 Номер провадження 11-кп/814/2083/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 08 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено подання ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Заможне Кременчуцького р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, засудженого в цьому провадженні -

06 жовтня 2023 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ст.126-1, ч.1 ст.125, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі,

звільнено умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий строк у вигляді 8 місяців 2 днів обмеження волі.

Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що ОСОБА_7 відбув 1/2 строку покарання за вчинення нетяжкого злочину та кримінального проступку, в ході чого довів своє виправлення.

В апеляційнійскарзі прокурорпросить скасуватиухвалу Машівськогорайонного судуПолтавської областівід 08жовтня 2024року та ухвалитинову ухвалу,якою відмовитив задоволенніподання ДУ«Машівська виправнаколонія (№9)»про умовно-достроковезвільнення ОСОБА_7 від відбуванняпокарання.Свої вимогимотивує тим,що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про виправлення засудженого, не врахував те, що в ході судового розгляду ОСОБА_7 фактично поставив під сумнів установлені вироком суду обставини та свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні щодо побиття свого брата, в той час як виправлення засудженого неможливе без усвідомлення ним своєї винуватості у вчиненому й наслідків, що настали, щирого каяття і бажання повернутись до суспільного життя.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, позицію засудженого, який просив залишити без зміни ухвалу місцевого суду, посилався на наявність у нього трьох дітей і бажання проходити військову службу в Збройних Силах України, вивчила матеріали особової справи й судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно дост.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Цих вимог місцевим судом не дотримано.

За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

У п.п.1,2,17постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №2"Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуневідбутої частинипокарання більшм`яким" визначено, щоумовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченоїст.50 КК України- виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом ст.6КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що 06 жовтня 2023 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ст.126-1, ч.1 ст.125, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі (а.о.с.2-5).

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він у період часу з 26 листопада 2022 року до 19 березня 2023 року за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 (місце проживання на час вчинення кримінальних правопорушень), зокрема, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (12 січня, 13 лютого (за двома епізодами) 2023 року), умисно систематично вчиняв домашнє насильство у формі психологічного насильства щодо своєї матері ОСОБА_9 ,що призвело до психологічних страждань та емоційної залежності в неї та погіршення якості її життя.

Затим 27 червня 2023 року приблизно о 21 годині ОСОБА_7 за згаданою вище адресою, розпиваючи спиртні напої,в ході сварки умисно наніскулаками 5 ударів у голову ОСОБА_10 , заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

Судом апеляційноїінстанції встановлено,що початок строку покарання засудженому визначено з 10 грудня 2023 року, кінець цього строку 10 червня 2025 року.

Таким чином,наявні передумови(формалізованіпідстави,що пов`язуютьсяіз фактичнимвідбуттям засудженимпевної частинистроку призначеногойому покарання)для розглядупитання прозастосування положеньст.81КК Українищодо ОСОБА_7 що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_7 у місцях обмеження волі знаходиться з 10 грудня 2023 року.

За змістом характеристик ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» від 17, 20 червня, 17, 20 вересня 2024 року, матеріалів про заохочення, стягнення і працевлаштування засудженого, під час відбування покарання ОСОБА_7 отримував 2 заохочення у вигляді подяк, стягнень не має, виправною колонією характеризується позитивно, працевлаштований із квітня 2024 року, завдання здійснює якісно та вчасно, виконує роботи з благоустрою установи, в тому числі самостійно долучається до них, бере участь у виховних заходах, визнає винуватість у вчинених кримінальних правопорушеннях, покарання вважає справедливим (а.о.с.34-39, 48-53, а.с.п.2-4).

Проте, з аналізу матеріалів провадження та особової справи видно, що процес отримання ОСОБА_7 2 заохочень почав здійснюватися лише з 19 червня 2024 року, в той час як засуджений перебуває в місцях обмеження волі з 10 грудня 2023 року, тобто такий процес не мав місце більше ніж на протязі 6 місяців із відбутих засудженим приблизно 11 місяців обмеження волі (станом на момент апеляційного розгляду). Отже, протягом більшої частини відбування покарання ОСОБА_7 жодних заохочень не мав, а почав їх отримувати в період часу безпосередньо ближче перед виникненням формальних передумов для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України, а зміни в його поведінці були нетривалий час і відповідно вказані обставини не свідчать про наявність у нього стабільної сумлінної поведінки (а.с.п.4). Також працювати робітником у їдальні установи засуджений розпочав з квітня 2024 року (а.о.с.53).

При цьому, ОСОБА_7 попередньо судимий за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та звільнявся від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, проте це не призвело до позитивних змін у особі засудженого та він у період мінімального за тривалістю іспитового строку за попереднім вироком менше ніж через пів року вчинив нові кримінальні правопорушення, в тому числі аналогічне кримінальне правопорушення, що, у свою чергу, свідчить про недієвість застосування до ОСОБА_7 заходів звільнення від відбування покарання.

Водночас у судовому засіданні першої інстанції, в якому розглядалось подання установи виконання покарань, засуджений попри формальне твердження про визнання винуватості повідомив за епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, що він не знав, де його брат ( ОСОБА_10 ) отримав тілесні ушкодження, та останнього могло бути побито, зокрема, поза межами будинку в барі, заперечивши факт побиття останнього, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове провадження в місцевому суді. Разом з цим, за змістом п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким" у ході розгляду питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати, зокрема, ставлення засудженого до вчиненого кримінального правопорушення.

Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин у їх сукупності вбачається, що наразі в поведінці засудженого спостерігаються певні позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною, та є відсутніми підстави для висновку про досягнення засудженим необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. Колегія суддів наголошує, що в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання, не протягом конкретно обраного часу.

Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У цьому випадку, хоча відбутий ОСОБА_7 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним і невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто у більш короткий строк, ніж встановлено вироком суду.

Посилання ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційної інстанції щодо бажання проходити військову службу в Збройних Силах України та наявності в нього дітей не свідчать про доведення ним свого виправлення, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для застосування до останнього приписівст.81 КК України. Окрім того, в контексті наведеного вище слід зауважити, що відповідно до матеріалів судового провадження та особової справи ОСОБА_7 протягом всього строку відбування покарання не подавав заяв/клопотань про бажання проходити військову службу, в тому числі звернутих до суду в порядку ст.81-1 КК України.

Між тим, на вказані вище твердження засудженого колегія суддів роз`яснює, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.81-1 КК України під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, судом може бути застосовано умовно-дострокове звільнення для проходження ними військової служби за контрактом. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом може бути застосовано судом, якщо засуджений виявив бажання проходити військову службу за контрактом та відповідає вимогам проходження військової служби за контрактом, визначенимст.21-5Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Тобто питанняпро умовно-достроковезвільнення відвідбування покараннядля проходженнявійськової служби складає самостійний предмет дослідження й оцінки суду в установленому законом окремому порядку, регламентованому приписами ст.81-1 КК України.

Наведене вище залишилось поза увагою місцевого суду, який дійшов помилкового та передчасного висновку про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, а тому оскаржувану ухвалу належить скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання виправної колонії.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Машівськогорайонного судуПолтавської областівід 08жовтня 2024року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання ДУ «Машівська виправна колонія (№9)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4