Рішення

від 29.10.2024 по справі 336/8902/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/8902/23

Провадження №: 2/336/428/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Пустовіт В.О.

за участі представника позивача адвоката Мідяного Є.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Виконком Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , вказавши, що 22.03.2023 року проведено обстеження умов проживання шести дітей ОСОБА_1 , за результатами якого виявлено, що мати дітей ОСОБА_1 була вдома відсутня з 09.03.2023 року, місце її перебування було невідомо, а з дітьми в будинку перебував співмешканець ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , який не має документів. Діти проживали в неналежних умовах, були недоглянуті, брудні, а саме житло не облаштоване для їх проживання через відсутність спальних місць, постільної білини, місця для навчання та дозвілля. 22.03.2023 року усі шестеро дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , були вилучені та доставлені до КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня». Після обстеження дітей у зв?язку з гіперергічними туберкуліновими пробами та змінами на КТ органів грудної порожнини усі діти були переведені до КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр». Позивач, вказуючи, що ОСОБА_1 своїх обов?язків щодо дітей не виконує, адже не забезпечила їм належні умови проживання, діти перебували в антисанитарних умовах, були брудні та недоглянуті, при цьому мати не забезпечує належного медичного догляду для дітей, адже обстеження та лікування дітей не здійснювала, при цьому покинула дітей без належного догляду, просили позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також стягнути з ОСОБА_1 на користь установ чи закладів, на утриманні яких будуть перебувати діти, аліменти на їх утримання в розмірі частки всіх видів доходу відповідача.

Ухвалою суду від 07.09.2023 року позовну заяву залишено без руху.

18.09.2023 року позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивачем залишено вимогу про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року провадження у справі відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.09.2024 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до розгляду.

Відповідачем відзив на позов не подавався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вказавши, що ОСОБА_1 загалом мала вісьмох дітей, але у зв?язку з неналежним виконанням батьківських обов?язків вже була позбавлена батьківських прав відносно двох дітей у 2018 році. 22.03.2023 року надійшло повідомлення від старости села, де мешкала відповідач, про залишення дітей без належного догляду. По прибуттю було виявлено, що ОСОБА_1 поїхала у невідомому напрямку 09.03.2023 року, залишивши дітей. Діти були брудні та недоглянуті, в будинку також перебував співмешканець ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , який також не здійснював за дітьми належного догляду. Сам будинок, де мешкала родина, в антисанітарному стані, для дітей відсутні окремі спальні місця, немає постільної білизни, відсутні місця для навчання та ігор, також не було і відповідних віку дітей продуктів харчування, адже з продуктів харчування в будинку були наявні лише продукти з гуманітарної допомоги. Діти були вилучені спочатку до обласної дитячої лікарні, але згодом після проведення обстеження усі були переведені до спеціалізованого медичного закладу у зв?язку з підозрою на захворювання туберкульозом. З того часу лише двох дітей було переведено до дитячого будинку, інші ж продовжують перебувати в медичному закладі. Представник вказував, що ОСОБА_1 не виконувала своїх батьківських обов?язків, не забезпечувала дітям належного медичного обстеження, вона не здатна забезпечити дітям належні турботу, виховання та догляд, адже, окрім вищепереліченого, її співмешканець ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тож перебування дітей разом із ОСОБА_1 створює для них небезпеку та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи, що дійсно вона є матір?ю вісьмох дітей та наразі знову вагітна. Про позбавлення батьківських прав щодо двох дітей їй відомо не було, вона вважала, що справа все ще перебуває на розгляді в суді, однак, своїх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вона не відвідувала останні кілька років. Щодо інших шістьох дітей, вважає, що належним чином виконувала свої батьківські обов?язки. 09.03.2023 року дійсно поїхала до подруги у м. Суми, звідки повернулась приблизно за два місяці, точно пригадати коли не може, хоча і знала про те, що дітей було вилучено та направлено до медичного закладу. Пояснити причини виявлення у всіх дітей захворювання не змогла, стверджувала, що завжди належним чином виконувала медичні призначення, а після виявлення у дітей захворювання пройшла обстеження (відповідних документів не надала, озвучити результати обстеження не змогла). Також вказала, що дітей вона залишила на їх біологічного батька ОСОБА_2 , вважала, що він належним чином за ними доглядає. На запитання суду щодо місця навчання дітей ОСОБА_1 вказала, що двоє дітей навчаються в школі, але в якій саме назвати не змогла.

В ході судового розгляду справи судом досліджувались письмові докази, з яких встановлено наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Відомості про батька усіх шістьох дітей внесені у відповідності до ст. 135 СК України за заявою матері дітей.

22.03.2023 року комісією у складі працівника служби у справах дітей, голови опікунської ради та місцевого старости проведено обстеження умов проживання дітей, в результаті чого було виявлено, що у двокімнатному будинку мешкає ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також шестеро дітей ОСОБА_1 Будинок в занедбаному стані, всі кімнати захаращені брудним одягом та сміттям. П?ять спальних місць не мають постільної білизни, а продукти харчування з гуманітарної допомоги. Самі діти були брудні та в брудному одязі, посуд та невелика кількість іграшок усе було брудне.

З довідки лікаря загальної практики сімейної медицини Новотавричеської АЗПСМ від 29.03.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 підчас вагітностей на обліку не перебувала, обстежень не проходила, бесіди щодо необхідності спостереження ігнорувала. Дітей на медичні огляди приводила нерегулярно, додому пускала не завжди, щеплення дітям проводила нерегулярно та з запізненням, під час хвороб дітей до лікаря зверталась рідко, обстежень та призначень лікаря не виконувала.

22.03.2023 року усі шестеро дітей були вилучені та доставлені до обласної дитячої лікарні.

Рішенням виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області від 04.04.2023 року затверджено висновок комісії з захисту прав дитини про доцільність тимчасового влаштування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

26.04.2023 року рішенням виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області визнано доцільним позбавити ОСОБА_10 батьківських прав відносно шістьох дітей.

Згідно із довідкою КНП «Запорізький регіональний фтизіопульмонологчний клінічний лікувально-діагностичний центр» від 11.05.2023 року ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 переведені до діагностичного відділення закладу у зв?язку з гіперергічними туберкуліновими пробами та змінами на КТ органів грудної порожнини.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 26.03.2018 року ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З тексту рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав у зв?язку з невиконанням батьківських обов?язків щодо двох дітей, незабезпечення їм належних умов проживання.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.06.2023 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП за те, що 23.05.2023 року. перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2023 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП за те, що 15.06.2023 року. перебуваючи у стані алкогольного сп?яніння, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_1 .

Постановою Жовневого районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП було закрите у зв?язку з закінченням строків накладення адміністартивного стягненя. З тексту постанови вбачається, що ОСОБА_2 24.01.2024 року вчинив дрібне хуліганство.

При оцінці досліджених безпосередньо доказів у їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

Дослідженими під час судового засідання доказами безумовно підтверджено системне нехтування ОСОБА_1 своїми батьківськими обов?язками, адже вона з самого початку не піклувалась про їх здоров`я, життя, не кажучи вже про матеріальне забезпечення та виховання.

Про зазначені обставини свідчить довідка сімейного лікаря, а також умови проживання дітей, виявлені при обстеженні.

ОСОБА_1 не працює та ніколи офіційно не працювала, а єдиним джерелом її доходів є саме соціальні виплати на дітей, які вона витрачала на свій власний розсуд, але не на забезпечення дітям належних умов проживання.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 на запитання суду не могла вказати, звідки у її дітей виникли виявлені хвороби, де навчається ОСОБА_11 , якому на момент вилучення вже виповнилось повних 8 років.

При цьому суд враховує, що на момент того, як ОСОБА_1 залишила своїх дітей 09.03.2023 року, ОСОБА_7 було лише сім місяців, а ОСОБА_6 не виповнилось і двох років. На переконання суду, в такому віці діти особливо потребують належного догляду та турботи від батьків, адже від цього безпосередньо залежить їх життя.

Після того, як ОСОБА_1 поїхала до іншого міста, залишивши дітей на особу, яка очевидно не здатна про них турбуватись, а саме на свого співмешканця, який схильний до скоєння адміністративних правопорушень та домашнього насильства, вона, з її слів, достеменно знаючи про те, що дітей було вилучено, була відсутня протягом двох місяців, що свідчить про абсолютну відсутність будь-якого розуміння батьківських обов?язків та свідому байдужість до долі дітей.

Аналогічну байдужість виявляла ОСОБА_1 і до двох своїх дітей, щодо яких була позбавлена батьківських прав у 2018 році.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 2 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як- найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як вказує ст. 9 ч. 3 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини; поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 вказаного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини та допускається лише тоді, коли безперечно доведено належними та допустимими доказами наявність хоча б однієї підстави, передбаченої СК України для позбавлення батьківських прав, винність та умисність поведінки того з батьків, щодо якого поставлено вимогу про позбавлення батьківських прав, очевидна неможливість змінити поведінку батьків у кращу сторону та відповідність інтересам дитини позбавлення батьківських прав.

На цьому наголошує і практика ЄСПЛ, і практика Верховного Суду. Так, ЄСПЛ у рішенні по справі «Хант проти України» за заявою № 31111/04 від 7 грудня 2006 року зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною (справа «Мамчур проти України» за заявою № 10383/09 від 16.07.2015 року).

В даному випадку, належними та допустимими доказами підтверджено умисне системне невиконання відповідачем батьківських обов?язків щодо малолітніх дітей протягом тривалого періоду часу, поставлення відповідачем дітей у ситуацію, яка безпосередньо загрожувала їх безпеці та здоров`ю, відсутність фактичного, а не лише формального інтересу до дитини, тож наявні підстави для застосування такого виключного способу захисту права дитини як позбавлення відповідачів батьківських прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що з моменту відібрання дітей та до моменту розгляду справи судом (протягом 19 місяців з березня 2023 року по жовтень 2024 року) вона змінила спосіб свого життя або принаймні намагалась створити для дітей належні умови проживання. До приміщення суду ОСОБА_1 з?являлась разом із ОСОБА_2 , а з її пояснень слідує, що вона продовжує спільно проживати з особою, яка вчиняє домашнє насильство у стані алкогольного сп?яніння.

На переконання суду, в даній ситуації позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей, адже перебування їх разом із ОСОБА_1 очевидно створює безпосередню небезпеку для їх життя та здоров?я.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьківських прав відносно неповнолітніх дітей:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області судовий збір в сумі 6441,60 гривень (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 60 коп).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - виконавчий комітет Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, місцезнаходження: смт. Комишуваха Запорізького району Запорізької області, вул. Б. Хмельницького, 49, код ЄДРПОУ 04353913.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення виготовлений 05 листопаду 2024 року