Постанова

від 23.10.2024 по справі 914/1022/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. Справа №914/1022/24

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" б/н від 16.08.2024 (вх. №01-05/2322/24 від 16.08.2024) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" б/н від 20.08.2024 (вх. №01-05/2367/24 від 20.08.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 (Трускавецький В.П.)

у справі №914/1022/24

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс", м. Львів

про: стягнення 478208,64 грн., з яких (288206,10 грн. штрафу та 190002,54 грн. пеня)

за участю представників:

від позивача: Боголіп Ю.В. - адвокат (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: не з`явився;

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 у справі №914/1022/24 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва «Київдіпротранс» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 213'486,00 грн - штрафу, 80'057,25 грн - пені та 4'402,87 грн відшкодування витрат на оплату судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Також не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 у справі №914/1022/24, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині часткового задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; в іншій частині - рішення суду залишити без змін, судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 20.08.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" та призначено розгляд справи на 25.09.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, після усунення недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" та призначено розгляд справи на 25.09.2024.

10.09.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (№01-04/5946/24).

23.09.2024 від відповідача надійшло клопотання (№01-04/6239/24) про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи №914/1022/24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 об`єднано апеляційні скарги АТ "Українська залізниця" та ТзОВ "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" на рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 у справі №914/1022/24 в одне апеляційне провадження; відмовлено у задоволенні клопотання ТзОВ "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучення доказів; оголошено перерву до 02.10.2024.

02.10.2024 на електронну адресу від відповідача надійшло клопотання (№01-04/6534/24) про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника адвоката Москаля Д.М. в судовому засіданні в Львівському адміністративному суді.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 23.10.2024.

23.10.2024 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника - адвоката Москаля Д.М. в судовому засіданні в Львівському адміністративному суді.

В судовому засіданні 23.10.2024 головуючий суддя оголосив короткий зміст клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечила проти задоволення заявленого клопотання.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що представники сторін надали апеляційному суду пояснення щодо вимог та доводів поданих ними апеляційних скарг, розгляд справи вже було відкладено за клопотанням відповідача, обґрунтованим тими ж підставами, окрім того, явка сторін в судове засідання не взнавалась судом обов`язковою. Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та задовольнити позовні вимоги повністю, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача - відмовити.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача слід відмовити, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" про стягнення 478'208,64 грн, з яких: 109'945,29 грн - пеня за порушення строків виконання зобов`язання, 74'720,10 грн - штраф за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів, 80'057,25 грн - пеня за несвоєчасне усунення недоліків та 213'486,00 грн - штраф за неякісно надані послуги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавець за договором порушив строки виконання (надання) послуг, що були передбачені договором, за що встановлена відповідальність у вигляді штрафу та пені (п.6.4.). Також договором передбачена відповідальність (штраф) за виявлення неякісно наданих послуг (п.6.5.) та відповідальність (штраф) за несвоєчасне усунення недоліків (п.6.6.).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, покликався на існування обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення від відповідальності (штрафу/пені) за порушення зобов`язань. Також вказував, що заявлений розмір становить 45 % ціни договору, а суд вправі на власний розсуд вирішити питання про зменшення неустойки.

Окрім того, відповідач зазначав, що розділом 14 договору передбачено забезпечення виконання договору, а саме: згідно з пунктом 14.1. виконавець до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 53371,50 грн від вартості договору і 08.04.2024 з його банківського рахунку примусово було стягнуто суму гарантії. Оскільки наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій не враховує стягнутої гарантії такий є неправильним.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновків про те, що позивач не довів вчинення відповідачем порушення умов договору в частині порушення строків виконання зобов`язання, за що встановлена відповідальність в п. 6.4. договору, водночас доведеною є відповідальність згідно з п.6.5. та п.6.6. договору за вчиненні порушення господарських зобов`язань в частині надання неякісних послуг та не усунення у строк наданих неякісних послуг. Відтак заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі: 213'486,00 грн - штраф за неякісно надані послуги під час приймання (п. 6.5. договору) та 80'057,25 грн - пеня за несвоєчасне усунення недоліків у розмірі 0,1 % від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення (п.6.6. договору).

Узагальнені доводи апелянта (позивача).

Вимоги апеляційної скарги позивача обґрунтовано тим, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем порушення його умов в частині порушення строків виконання зобов`язання за договором. Зокрема, апелянт покликається на такі доводи:

- суд першої інстанції не надав оцінки тому, що в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач належним чином та в повному обсязі не надав послуги, передбачені договором, що вказує про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині строків надання послуг, оскільки останнім не надано в повному обсязі послуги за договором, що станом на 10.04.2024 свідчить про прострочення строків надання послуг;

- суд залишив поза увагою те, що акти приймання-передачі наданих послуг та інші первинні документи, що стосуються виконання договору та надання послуг (п.4.5 договору) підписані сторонами не були, що підтверджує порушення строків виконання зобов`язань зі сторони відповідача;

- суд не врахував, що відповідач, в порушення умов договору у визначений строк відповідно до технічного завдання (додаток №1 до договору) надання послуг не здійснив в цілому, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання, та, відповідно, наявні підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу;

- суд не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, щодо застосування статті 61 Конституції України, пункту 6 частини першої статті 3, частини другої статті 6, частини третьої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України та частини першої статті 216, статті 233 ГК України, а саме: «можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України»;

- суд врахував, що позивач нарахував штрафні санкції за різні види правопорушення, а саме за порушення строків виконання зобов`язань п.6.4 договору та за несвоєчасне усунення недоліків п.6.6 договору, а також за неякісно надані послуги п.6.5 договору, крім того, нарахування штрафних санкції здійснено за різні періоди, оскільки строки виконання зобов`язань встановлені п.4.1 та п.4.6 договору.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що при ухваленні оскарженого рішення суд порушив норми процесуального права, неправильно застосовав до правовідносин норми матеріального права, а також не з`ясував обставини, що мають значення для справи, на підтвердження чого відповідач зазначає такі доводи:

- в резолютивній частині ухвали Господарського суду Львівської області від 03.05.2024 у справі №914/1002/24 не було встановлено строку для відповідача щодо подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження;

- суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання від 31.07.2024 про продовження строку розгляду справи, адже відповідач вказував на те, що протягом усього строку розгляду справи №914/1022/24 (травень-липень 2024 р.) директор відповідача - ОСОБА_1, перебувала на останніх місяцях вагітності та відповідно до ст.179 Кодексу законів про працю та ст.17 Закону «Про відпустки» - у відпустці у зв`язку з пологами (76 днів до пологів та 56 днів після пологів), які мали місце 24.07.2024, відтак була позбавлена можливості ефективно користуватись процесуальними правами сторони в ході розгляду такої справи, заявляти клопотання збирати докази тощо;

- суд першої констатував, що банківська гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання, і не має жодного відношення до застосування положень ст.611 ЦК України (правових наслідків невиконання зобов`язання), які є предметом спору у даній справі, проте такий висновок є хибним, адже відповідно до ч.1 ст.546, ст.549 ЦК України зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання, тому сплата неустойки є також зобов`язанням відповідача (п.6.4.-6.6. договору №ПР/П-23729/НЮ від 09.10.2023 );

- суд першої інстанції жодним чином не дав правової оцінки: - сертифікату Львівської регіональної ТПП від 30.01.2024 №4600-24-0198, яким засвідчено вплив на виконавця форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, військові дії на території України, виняткові погодні умови, які протягом жовтня-грудня 2023 року мали вплив на виконання відповідачем зобов`язань за договором; - сертифікату Львівської регіональної ТПП № 4600-24-0819 від 23.04.2024 вих.№19-08-16/345, яким засвідчено існування триваючих тих же форс-мажорних обставини (обставин непереборної сили) за період з 31.01.2024 до 23.04.2024, які мали вплив на виконання відповідачем зобов`язань за договором на момент звернення позивача з позовом до суду; - доказам, які підтверджували обставини - довідці Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології від 25.01.2024 №994-04-009/994-04 та доказам щодо кількості та тривалості повітряних тривог у зв`язку з військовими діями на території Дніпропетровської області.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов`язання та відповідно не залежить від обставин припинення основного зобов`язання. У зв`язку з цим виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов`язання та відповідно впливати на його чинність/припинення. У свою чергу сплата принципалом (Виконавцем) відповідно до умов договору надання послуг штрафних санкцій за порушення строків надання послуг не виключає обов`язку гаранта сплатити кредитору грошову суму за гарантією, оскільки сама по собі сплата постачальником штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного порушення зобов`язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, тобто зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними;

- Верховним Судом у постанові від 06.04.2023 у справі №910/830/22 вкотре зазначено, що сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17);

- обставини, на які посилається відповідач як на форс-мажор, виникли не після укладення договору, крім того, відповідачем вчинялися дії на виконання умов договору, що підтверджується актом виявлених недоліків при прийманні та здачі проектно-вишукувальної продукції за договором №ПР/П-23729/НЮ від 09.10.2023;

- з моменту складення акту виявлених недоліків при прийманні та здачі проектно-вишукувальної продукції минуло вже вісім місяців, але жодних дій відповідач не зробив щодо усунення виявлених недоліків;

- відповідно до наданого відповідачем сертифікату №4600-24-0198 датою настання форс- мажорних є 29.12.2023, в той же час 28.12.2023 між сторонами відбулось приймання-передача матеріалів під час якої виявлено недоліки у виконаних послугах, тобто, форс-мажорні обставини настали вже після приймання передачі матеріалів на виконання умов договору, отже такі не є невідворотними та такими, що об`єктивно унеможливили виконання відповідачем свого обов`язку;

- введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами, відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, тобто відповідач не надав доказів, що саме існування воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором у встановлений строк.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" було укладено договір № ПР/П-23729/НЮ від 09.10.2023.

Виконавець зобов`язується згідно з технічним завданням замовника, на умовах та у термін встановлений даним договором, виконати послуги із складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції, а замовник - прийняти та оплатити їх на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Результатом послуг є масштабний та схематичний план станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції (п.1.2. договору). Детальний зміст та складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції є технічне завданням на складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції (додаток №1) (п.1.3. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору сума договору складає: 1'067'430,00 грн з ПДВ на підставі додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.1. договору зафіксовано, що строк надання послуг протягом 90 календарних днів, від дня направлення замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023, якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 грудня 2023 року (п. 9.1. договору).

Пунктом 14.1. договору закріплено, що виконавець до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 53371,50 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 3 (три) календарних місяці.

17.10.2023 позивачем за підписом двох заступників директора РФ "Придніпровська залізниця" підписано рознарядку №НЗІ-3-/247 від 13.10.2023 згідно з умовами договору від 09.10.2023 №ПР/П-23729/НЮ. Належних доказів надіслання (опису вкладення у цінний лист) до матеріалів справи не долучено. Копія поштового конверту та довідки ф.20 про причини повернення не підтверджують факту надіслання рознарядки щодо спірного договору. Повторно таку скеровано на електронну адресу 23.11.2023, докази скерування додаються.

Згідно з актом від 28.12.2023 про перевірку виконання інструментальної перевірки станції Апостолове РФ "Придніпровської залізниці" у 2023 році ТзОВ "Київдіпротранс" згідно договору № ПР/П-23729-НЮ м. Дніпро від 09.10.2023 зі складенням масштабних та схематичних планів, профілів колій, виявлено такі зауваження:

- складено масштабний та схематичний план станції Апостолове, але не відповідає дійсності відповідно до пунктів 1.10, 1.11, 2.2.20, 6.1, додатку 5 (внесено демонтовані колії та стрілочні переводи тим самим довжини колій не відповідають дійсності);

- складено поздовжні профілі колій станції Апостолове та головних колій в межах не менше 1,5 км від вхідних сигналів відповідно до пункту 1.4, розділу 5 та додатку 3, у тому числі "інших", які мають криві ділянки колії з указанням параметрів кривих відповідно п. 1.11, 5.1, 6.18, але ці пункти інструкції виконано з порушенням та не відповідають вимогам інструкції;

- складено відомості по елементних ухилів для "інших" колій, що не мають кривих ділянок, відповідно до п. 5.1 та додатку 2.4, п.1.4, з порушенням вимог цих пунктів;

- складено поперечні профілі колій відповідно до п. 5.3 та додатку 4 з порушенням вимог інструкції (не на всі колії складено профілі);

- не виконано перевірку габаритів наближення споруд на всіх коліях станцій відповідно п.2.2.12 та не складено відомість негабаритних місць, у тому числі негабаритної між колії.

Всі дані на схемах та профілях практично перенесені з даних зйомки 2011 року, яка була проведена в 2011 році "Магістральпроект Одеса".

Прийнято рішення про усунення виконавцем робіт недоліків в термін 20 робочих днів.

Вказаний акт підписано зі сторони замовника та зі сторони підрядника його представником.

29.12.2023 позивач листом №НЗІ-3-3/424 повідомив відповідача, що відповідно до п.4.6. договору при прийманні наданих послуг виявлено ряд недоліків у технічній документації, про що складено двосторонній акт через, що неможливо прийняти надані послуги. На вказаному листі вручну проставлено підпис, дату "29.12.23" та напис "отримано для опрацювання перелік документів згідно п.4.6".

Згідно з претензією №32 від 08.01.2024 СТ "Апостолівська дистанційна колія" РФ "Придніпровська залізниця" просила відповідача у 10 денний термін з моменту отримання претензії сплатити штраф у розмірі 213486,00 грн. Вказаний штраф нарахована у розмірі 20 % від ціни договору за неякісне надання послуг під час приймання робіт.

Відповідно до претензії №33 від 08.01.2024 позивач просив відповідача сплатити 10674,30 грн пені, розрахованої за кожен день прострочення строків надання послуг (10 днів), оскільки станом на 08.01.2024 послуги зі складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових та витяжних колій та станції не надано.

Претензією №114 від 31.01.2024 позивач вимагав у відповідача сплатити 24550,89 грн пені (за прострочення термінів надання послуг, за кожен день прострочення) та штраф у розмірі 7 відсотків від вартості послуг, а саме: 74720,10 грн (за прострочення виконання понад 30 днів).

Претензією №137 від 08.02.2024 позивач вимагав сплатити штраф у розмірі 213486,00 грн (20% від вартості неякісно наданих послуг, що встановлено під час приймання передачі), а претензією №260 від 29.03.2024 - пеню у розмірі 67248,09 грн (за 63 дні прострочення виконання робіт).

Доказів надсилання перелічених претензій до матеріалів справи не долучено.

У листі від 22.12.2023 №22/12-1 відповідач повідомляв структурний підрозділ "Апостолівська дистанція колії" про виникнення форс-мажорних обставин, що вплинули на строки надання послуг за договором. Доказів надіслання вказаного листа до матеріалів справи не долучено.

У листі від 31.01.2024 вих.№31/01-1 відповідач у відповідь на претензію №33 від 08.01.2024, відповідач вказав, що у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджуються Львівською ТПП, він вважає відсутніми підстави для задоволення претензії та просить спільно переглянути терміни надання послуг за договором та продовжити їх до 20.02.2024. Вказаний лист отримано відповідачем 06.02.2024.

Згідно з банківською гарантією №/23629/001 від 29.09.2023 відповідач надав АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" відповідну гарантію на суму 53371,50 грн як забезпечення виконання зобов`язань за майбутнім договором, ціна якого складає 1067430,00 грн.

Згідно з вимогою №Ц-94/262-24 від 25.03.2024 про сплату коштів за гарантією від 28.09.2023 №/23629/001 позивач просив АТ "ОТП Банк" сплатити на їхній рахунок 53371,50 грн гарантії за спірним договором. Додатково, листом від 27.03.2024 АТ "Державний ощадний банк України" звернувся до АТ "ОТП Банк" про перерахуванням останнім гарантії за спірним договором.

Платіжною інструкцією №000837 від 08.04.2024 АТ "ОТП Банк" оплатило вимогу платежу №Ц-94/262-24 від 25.03.2024 за банківською гарантією №/23629/001 на суму 53371,50 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.176 ГПК України якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

В ухвалі Господарського суду Львівської області від 03.05.2024 про відкриття провадження у справі не було встановлено строку для подання відповідачем заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, проте суд не розглядав відповідного клопотання позивача, а постановив за власною ініціативою здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідач отримав копію ухвали Господарського суду Львівської області від 03.05.2024 до електронного кабінету 03.05.2024 о 16:25, отже був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та не був позбавлений права та процесуальної можливості заявляти клопотання про перехід до розгляду справи у загальному позовному провадженні.

При цьому, відповідач активно користувався процесуальними правами, зокрема, подавав докази разом з відзивом на позовну заяву - 20.05.2024, та разом із запереченням на відповідь на відзив - 05.06.2024, з клопотанням про долучення доказів - 19.06.2024.

Натомість клопотання про продовження розгляду строку справи та заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження подано суду лише 30.07.2024.

У вказаному клопотанні відповідач зазначав, що протягом усього строку розгляду справи (травень-липень 2024 року) директор відповідача - ОСОБА_1 перебувала у відпустці у зв`язку з пологами, що підтверджується медичним висновком Національної служби здоров`я України та обмінною картою пологового будинку, відтак була позбавлена можливості ефективно користуватись процесуальними правами сторони в ході розгляду справи, заявляти клопотання, збирати докази тощо.

Проте з медичний висновок Національної служби здоров`я України та обмінна карта пологового будинку підтверджують дату пологів, а не період перебування директора підприємства у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а також ці докази не підтверджують відсутність в такий період іншої особи, на яку тимчасово покладено обов`язки керівника підприємства на час перебування директора у відпустці.

Слід також врахувати, що попередні процесуальні заяви у справі подавались саме директором відповідача ОСОБА_1 .

Подане клопотання про перехід до розгляду справи у загальному позовному провадженні не містить обґрунтування щодо необхідності розгляду цього спору саме у загальному позовному провадженні, отже, суд першої інстанції правомірно врахував, що відповідач скористався правом на захист - подав суду відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, та відмовив у задоволенні такого клопотання.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі договору №ПР/П-23729/НЮ від 09.10.2023, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 4.1. договору строк надання послуг протягом 90 календарних днів, від дня направлення Замовником письмової рознарядки, але не пізніше 29.12.2023, якщо письмова рознарядка направлена після 30.09.2023.

Відповідач не заперечує, що письмовий дозвіл (рознарядку) він отримав 17.10.2023, тому кінцевим строком надання послуг є 29.12.2023.

Відтак згідно з умовами спірного договору кінцевим строком надання послуг є 29.12.2023.

Пунктом 4.6. договору закріплено, якщо замовником виявлено недоліки у виконаних виконавцем послугах та надано на його адресу мотивовану відмову прийняття виконаних послуг. Сторони складають двосторонній акт виявлених недоліків з переліком необхідних доробок і строків їх усунення. Доробки здійснюються виконавцем за власний рахунок і в термін, узгоджений з замовником, але не пізніше 20 робочих днів з моменту одержання письмового повідомлення про це від замовника.

Згідно з актом від 28.12.2023 про перевірку виконання інструментальної перевірки станції Апостолове Регіональної філії "Придніпровської залізниці" у 2023 році ТзОВ "Київдіпротранс" згідно договору №ПР/П-23729-НЮ м.Дніпро від 09.10.2023 зі складенням масштабних та схематичних планів, профілів колій, виявлено зауваження, які зазначаються в п. 37. даного рішення.

Також в акті зазначено, що всі дані на схемах та профілях практично перенесені з даних зйомки 2011 року, яка була проведена в 2011 році "Магістральпроект Одеса", тому прийнято рішення про усунення виконавцем робіт недоліків в термін 20 робочих днів.

Вказаний акт підписано зі сторони замовника та зі сторони підрядника його представником.

Отже, сторонами погоджено строк для усунення недоліків робіт до 26.01.2024 (з урахуванням положень договору про 20 робочих днів для усунення недоліків).

Доказів усунення встановлених недоліків матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Не отримавши у передбачений договором строк виправлених недоліків у роботі, позивач заявив позов про стягнення:

- 109'945,29 грн - пені за порушення строків виконання зобов`язання (п.6.4. договору, 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення),

- 74'720,10 грн - штраф за порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів (п.6.4. договору, у розмірі 7% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання),

- 213'486,00 грн - штраф за неякісно надані послуги під час приймання (п.6.5. договору),

- 80'057,25 грн - пеня за несвоєчасне усунення недоліків у розмірі 0,1 % від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення (п. 6.6. договору).

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у випадку якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

У пункті 6.4. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов`язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, в разі виявлення неякісно наданих послуг під час приймання, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від вартості неякісно наданих послуг та усуває недоліки за власний рахунок в термін, узгоджений замовником, але не більше 20 календарних днів з моменту складання акту про недоліки та замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши виконавця у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

Згідно з п.6.6. договору за несвоєчасне усунення недоліків виконавець додатково сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неякісних послуг за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції з аналізу матеріалів справи встановив, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем порушення його умов в частині порушення строків виконання зобов`язання за договором, за що встановлена відповідальність відповідно до п.6.4. договору.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, адже станом на дату подання позовної заяви і станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач не виконав умов договору в цілому.

Так, в акті від 28.12.2023 сторони встановили ряд недоліків у виконаних планах, замовлені послуги прийнято не було, недоліки згодом відповідач не усунув, отже замовник послуг не отримав жодних послуг, на які розраховував при укладенні договору.

За результатами здійснення перевірки нарахованих розміру штрафних санкцій апеляційний суд встановив, що розмір нарахованих позивачем штрафів та пені є правильним, отже позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На переконання колегії суддів, помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що у випадку задоволення вимог про стягнення штрафу та пені на підставі п.6.4. договору, боржник буде підданий подвійному стягненню за одне і теж правопорушення, що заборонено законом.

Позивач заявив до стягнення штраф та пеню за різні порушення умов договору: за виявлення неякісно наданих послуг під час приймання (п.6.5 договору); за несвоєчасне усунення недоліків (п. 6.6. договору); за те, що послуги зі складання масштабного та схематичного плану станції, перевірки повздовжніх профілів станційних гіркових, підгіркових і витяжних колій та станції надані не були - пеня та додатковий штраф (п.6.4. договору).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, на яку покликається апелянт.

Відтак доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Натомість, вимоги апеляційної скарги відповідача колегія суддів відхиляє за безпідставністю.

Так, у преамбулі договору сторони узгодили, що цей договір укладено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Особливості здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Отже, відповідач, укладаючи договір усвідомлював ризики виконання договірних зобов`язань в період дії воєнного стану, відтак суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив доводи відповідача щодо виникнення форс-мажорних обставин та несприятливих погодніх умов у спірній ситуації.

Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у цій справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сторони є суб`єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Також місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо необхідності врахування доказів стягнення банківської гарантії.

Ст. 627 ЦК України закріплена свобода договору. Пунктом 14.1. договору сторони погодили, що виконавець до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 53371,50 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 3 (три) календарних місяці.

Надана виконавцем у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь замовника суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги замовника (бенефіціара) повинен становити не більше 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання такої вимоги (п. 14.3. договору).

Позивач скористався своїм правом на отримання гарантії, водночас, предметом розгляду у цьому спорі є стягнення пені та штрафів за неналежне виконання господарського зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 546 ЦК України встановлює види забезпечення виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку (ч.1 ст.560 ЦК України).

Отже, банківська гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання, і не має жодного відношення до застосування положень ст.611 ЦК України (правових наслідків невиконання зобов`язання), які є предметом спору у даній справі.

Відтак вимоги апеляційної скарги відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 у справі №914/1022/24 та прийняття нового рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційних скарг, відповідно до вимог статті 129 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" - відмовити.

2. Вимоги апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.07.2024 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

4. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційних скарг - покласти на відповідача.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут транспортного будівництва "Київдіпротранс" (79058, м. Львів, пр. В. Чорновола, буд. 67; ідентифікаційний код 39821001) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код 40081237) 288 206,10 грн - штрафу, 190 002,54 грн - пені та 10 836,72. грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.