Постанова
від 29.10.2024 по справі 916/3730/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3730/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Я.Ф. Савицького, Н.С. Богацької,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від прокуратури: О.В. Шафарчук,

від позивача: Д.Ф. Плачков,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: Т.А. Маврич,

від відповідача-4: Г.В. Дьонов,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024, повний текст складено та підписано 30.05.2024,

у справі №916/3730/23

за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області

в інтересах держави в особі Одеської районної державної адміністрації Одеської області

до відповідачів:

1)Акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД;

2)Лиманської районної державної адміністрації Одеської області;

3)Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

4)Южненської міської ради Одеського району Одеської області,

про визнання незаконними розпорядження, скасування договору оренди землі, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у розпорядженні земельними ділянками,

суддя суду першої інстанції: Ю.М. Невінгловська,

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської районної державної адміністрації Одеської області до відповідачів: Акціонерного товариства ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД, Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та Южненської міської ради Одеського району Одеської області, згідно якого просив:

-усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 №575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради»;

-усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.10.2003 року, укладеного між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Одеським державним припортовим заводом;

-усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30896758) права оренди за AT «Одеський припортовий завод» на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796394051227, внесену 25.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І.;

-усунути перешкоди Одеській районній державній адміністрації у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30849784) права оренди за AT «Одеський припортовий завод» на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227, внесену 19.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І.;

-припинити право комунальної власності Южненської міської ради (до 20.06.2020 Новобілярської селищної ради) на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу;

-скасувати проведену 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірні земельні ділянки належить до земель лісового фонду та перебувають в користуванні державного підприємства, проте Одеською районною державною адміністрацією як розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, відтак прокурор доводить, що вказані ділянки вибули з володіння власника поза його волею.

Заперечуючи проти позову, Акціонерне товариство ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД зазначає про те, що після набрання чинності Земельним кодексом України в редакції 1992 року підприємство, яке мало право на користування земельною ділянкою мало б чітко виконати вимоги передбачені даним Земельним кодексом України та посвідчити своє право постійного користування земельною ділянкою шляхом замовлення у землевпорядній організації документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з отриманням нового державного акту.

На думку відповідача, викопіювання з матеріалів базового лісовпорядкування, які складались з планшетів лісовпорядкування та планів лісонасаджень, а також планово - картографічні матеріали лісовпорядкування - не є документацією із землевпорядкування.

Також, відповідач наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні відомості про формування земельної ділянки ДП «Одеське лісове господарство» в порядку, який передбачено Земельним кодексом України. Також відсутні відомості про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), присвоєння кадастрового номера земельної ділянки, право на користування якою може мати ДП «Одеське лісове господарство» та витягу з держаного реєстру про реєстрацію речового права.

Відповідач вказує, що оформлення земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди відбувалось акціонерним товариством у 2003 році у відповідності до норм земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій» шляхом формування земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера та внесення відомостей про сформовану земельну ділянку до державного реєстру.

Крім того, відповідач вважає, що висновок експерта від 13.04.2023 № 23-1014 є єдиним доказом, який підтверджує накладення меж земельних ділянок. Проте, експертом не враховано, що межі земельної ділянки, яка належить ДП «Одеський лісгосп» не встановлені, кадастровий номер не присвоєно, а право на земельну ділянку не підтверджено.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області посилалось на те, що за інформацією Сектору №2 відділу №5 управління надання адміністративних послуг Головного управління від 02.10.2023 № 22-15-0.1152-2485/486-23, згідно з Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, других примірників державних актів станом на 31.12.2012, наявний запис про реєстрацію договору оренди земельної ділянки між Комінтернівською районною державною адміністрацією Комінтернівського району Одеської області та Одеським державним припортовим заводом. Разом з тим, відомості щодо реєстрації державного акту на право користування землею від 27.10.1970 за Одеським лісгоспзагом відсутні.

Головне управління повідомило, що до Сектору ГУ Держгеокадастру в Одеській області не надходило документації із землеустрою на земельні ділянки, що належать Одеському лісгоспзагу.

Враховуючи відсутність державного акту на право користування землею від 27.10.1970 за Одеським лісгоспагом та відповідної інформації у Державному земельному кадастрі, Головне управління вважає, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 була проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Южненська міська рада Одеського району Одеської області, заперечуючи проти позову, вказала, що 03.04.2018 року Лиманською районною радою Одеської області було прийняте рішення №372-УІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області», яке в подальшому стало підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 20.5936 га кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 та земельну ділянку площею 39.4097 га кадастровий номер 5122755400:01:001:0063 за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області. Таким чином, Лиманська районна рада Одеської області та Новобілярська селищна рада Лиманського району діяли згідно чинного законодавства.

Згідно розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 «Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Новобілярської селищної ради» земельні ділянки загальною площею 60.0034 га, які надаються в оренду, є землями запасу сільськогосподарського призначення.

На думку відповідача, не зрозумілим залишається, виходячи з чого, позивач вважає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063 є землями лісогосподарського призначення, оскільки згідно висновків експертизи, земельна ділянка кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 га., що розташована в кварталі №9, виділ №7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП «Одеське лісове господарство» загальною площею 0,294 га (Контур 3 та Контур 4). Окрім іншого, відповідач вважає, що експертиза не стосувалася земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063 площею 39,4097 га.

Южненська міська рада вважає, що оскільки, зазначена вище земельна ділянка не накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні у ДП «Одеське лісове господарство», то і всі позовні вимоги Позивача відносно даної земельної ділянки є безпідставними.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, як саме порушено права Одеської районної державної адміністрації, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин 2003 рік та 2019 рік її взагалі не існувало. Одеську районну державну адміністрацію було утворено у 2020 році відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» віт 17.07.2020 р. № 807-ІХ.

Також Южненська міська рада вважає, що Позивач подаючи негаторний позов обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ніяким чином не відновить порушене, на думку Позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки.

В обґрунтування підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог Южненська міська рада посилається на те, що позивач мав можливість у будь-який момент виявити зазначене правопорушення, оскільки з моменту виникнення спірних правовідносин (надання Комінтернівською районною державною адміністрацією земельних ділянок у довгострокову оренду на 49 років Одеському державному припортовому заводу у 2003 році) пройшло 20 років.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 позов задоволено у повному обсязі. Усунуто перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 № 575 Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільського господарства на території Новобілярської селищної ради. Усунуто перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.10.2003, укладеного між Комінтернівською районною державною адміністрацією та Одеським державним припортовим заводом. Усунуто перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30896758) права оренди за Акціонерним товариством Одеський припортовий завод на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1796394051227, внесену 25.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. Усунуто перешкоди Одеській районній державній адміністрації Одеської області у розпорядженні і користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації (номери записів про інше речове право 30849784) права оренди за Акціонерним товариством Одеський припортовий завод на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0063, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227, внесену 19.03.2019 державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. Припинено право комунальної власності Южненської міської ради (до 20.06.2020 Новобілярської селищної ради) на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу. Скасовано проведену 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки. Стягнуто з відповідачів витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції встановив, що у межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, яка перебуває у довгостроковій оренді АТ «Припортовий завод» для ведення підсобного господарства, входять дві ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні ДП «Одеське лісове господарство».

Крім цього, судом встановлено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для підсобного сільського господарства в оренду терміном на 49 років на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області відсутня інформація щодо наявності згоди відповідного обласного державного органу лісового господарства на переведення земель лісового фонду до іншої категорії, а також він не містить будь-яких відомостей щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх вилучення або припинення права постійного користувача.

Місцевим господарським судом зазначено, що відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення, не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що було виявлення волі повноважної особи на її відчуження, а спірні земельні ділянки фактично вибули з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення.

Суд першої інстанції встановив, що складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га, що розташована на території Новобілярської селищної (з 12.06.2020 Южненської міської) ради Одеського району Одеської області, є земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Ліси України», а отже не можуть бути передані до комунальної власності. Між тим, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 належить до земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".

Таким чином, земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, за рішенням державного реєстратора речових прав на нерухоме майно незаконно передана до комунальної власності Новобілярської селищної ради, у зв`язку з чим, вказане рішення та державна реєстрація відповідного права підлягають скасуванню.

Водночас, судом встановлено, що земельні ділянки Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області є частиною Южненської територіальної громади, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад.

Окремо господарським судом зазначено, що обраний прокурором спосіб захисту у вигляді подання негаторного позову є належним способом захисту, оскільки підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Щодо строків позовної давності судом зазначено, що у урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у Постанові від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц, зайняття земельної ділянки належить розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності, захист від якого має бути здійснено шляхом пред`явлення негаторного позову, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення шляхом здійснення реєстрації права комунальної власності на них не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Здійснення незаконної державної реєстрації права комунальної порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Повернення у державну власність земельних ділянок, переслідує легітимну мету контролю за використанням манна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення. А відтак, вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Южненська міська рада Одеського району Одеської області звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 в частині припинення права комунальної власності Южненської міської ради (до 20.06.2020 Новобілярської селищної ради) на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу та скасування проведеної 23.07.2014 управлінням Держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позов у вказаній справі подано в інтересах неналежного позивача, оскільки у разі переходу у державну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, яка відноситься до сільськогосподарських земель, її розпорядником буде орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Апелянт вказує, що відповідно до абзацу 2 пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Відповідно до пункт 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового Кодексу України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Але позивачем не доведено , а судом не встановлено що частина земельної площею 0,294 га , яка є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га надавалася у постійне користування Державному підприємству «Одеське лісове господарство» , або його правонаступнику Державному підприємству "Ліси України". Крім того, судом не встановлено яким чином відбулося припинення діяльності Одеського лісгоспу. Чи є його правонаступником Державне підприємство «Одеське лісове господарство», та відповідно Державне підприємство "Ліси України". Таким чином висновок суду , що земельна ділянка площею 0,294 га , яка є складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га знаходиться у постійному користуванні Державного підприємства «Одеське лісове господарство» не підтверджено обставинами справи.

На останок апелянт зазначає, що виходячи з обставин справи, предметом спору є частина земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 площею 0,294 га, а тому ефективним способом захисту порушеного права є витребування з незаконного володіння саме спірної частини земельної ділянки, а не усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, оскільки такий спосіб захисту ніяким чином не відновить порушене, на думку позивача, право Одеської районної державної адміністрації, як власника земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що запис про відкриття Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 здійснено відповідно до зареєстрованого 27.10.2003 договору оренди. Крім того, відповідач повідомляє, що згідно даних Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель у Секторі №2 відділу №5 наявний «Проект відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для підсобного сільського господарства у довгострокову оренду терміном на 49 років на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області».

Стосовно позовної вимоги скасувати проведену 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги Головне управління зазначає, що відповідно до відомостей, які містяться в Державному земельному кадастрі, дата державної реєстрації земельної ділянки 27.10.2003; орган, який зареєстрував земельну ділянку Комінтернівський районний відділ ОРФ ЦДЗК. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі Порядок), інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Так, спеціальний Закон, яким установлено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон).

Отже, для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, необхідно скасувати реєстрацію права власності. Лише після внесення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування речового права (права власності) на земельну ділянку, відповідна інформація в порядку автоматизованого обміну надійде до Державного земельного кадастру та державний кадастровий реєстратор матиме можливість внести інформацію в Державний земельний кадастр щодо скасування державної реєстрації зазначеної земельної ділянки та буде закрита Поземельна книга.

У письмових поясненнях Южненська міська рада просить врахувати висновки, які сформовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 травня 2024 року у cправі №916/1750/22, правовідносини у якої є подібними.

У письмових поясненнях Доброславська окружна прокуратура зазначає, що доводи скаржника про те, що даний позов подано до неналежного позивача є необґрунтованими, оскільки в даному випадку оспорюється право власника на безперешкодне користування земельною ділянкою, а власником є Одеська районна державна адміністрація.

Прокурор зазначає, що постійним користувачем спірної ділянки на даний час є Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», що підтверджується матеріалами справи.

З приводу обраного способу захисту прокурор зазначив, що відповідно до загальноприйнятої точки зору в основі розмежування віндикаційного і негаторного позовів лежить критерій володіння. Якщо порушено правомочність володіння, то застосовується віндикаційний позов, якщо володіння збереглося, але створюються перешкоди в користуванні негаторний. В даному випадку земельна ділянка із власності Одеській районній державній адміністрації Одеської області не вибувала. Усунення перешкод Одеській районній державній адміністрації Одеської області у здійсненні права розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.06.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, Я.Ф. Савицького, Н.С. Богацької.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/3730/23 залишено без руху. Зобов`язано Южненську міську раду Одеського району Одеської області протягом 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання апеляційної скарги у сумі 3220,80 грн.

10.07.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 задоволено клопотання Южненської міської ради Одеського району Одеської області про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Южненській міській раді Одеського району Одеської області строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/3730/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/3730/23. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги Южненської міської ради Одеського району Одеської області на 17 вересня 2024 року о 15:00 год.

25.07.2024 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, в судовому засіданні, яке відбулось 17.09.2024, протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 29.10.2024 о 15:15 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 17.09.2024.

28.10.2024 та 29.10.2024 від скаржника та прокуратури надійшли письмові пояснення по справі, які залучено до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 29.10.2024.

Представники Акціонерного товариства ,,ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД та Лиманської районної державної адміністрації Одеської області в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомленні належним чином.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на наведене, враховуючи, що доводи апеляційної скарги стосуються оскарження рішення суду в частині позовної вимоги про припинення права комунальної власності Южненської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування її державної реєстрації, колегія суддів не переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 в частині інших позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням виконавчого комітету Комінтернівської районної ради депутатів трудящих від 27.10.1970 №306 закріплено в постійне користування Одеського лісгоспзагу під заліснення ділянки рекультивованих земель Булдинського заводоуправління, загальною площею 178 га у визначених на плані межах.

На підставі вказаного рішення, Одеському лісгоспзагу 27.10.1970 видано акт на право користування землею площею 178 га.

Розпорядженням Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 Про надання земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу у довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Новобілярської селищної ради затверджено проект відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для ведення підсобного сільськогосподарського господарства на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, надано Одеському державному припортовому заводу із земель запасу сільськогосподарського призначення у довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 60,0034 га, в тому числі 51,2164 га ріллі, 0,0389 га під господарськими шляхами, 8,1378 га полезахисних лісосмуг, 0,06103 га інших відкритих земель без рослинного покриву.

На підставі вищевказаного розпорядження, 23.10.2003 року між Комінтернівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Одеським державним припортовим заводом (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення у довгострокову оренду терміном на 49 років земельні ділянки загальною площею 60,0034 га, в тому числі 51,2164 га ріллі, 0,0389 га під господарськими шляхами, 8,1378 га полезахисних лісосмуг, 0,06103 га інших відкритих земель без рослинного покриву. Земельна ділянка розташована на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

Згідно з п. 1.2 договору, зазначена земельна передається в оренду для ведення підсобного сільського господарства.

Цей договір укладений на термін 49 (сорок дев`ять) років, який починається з дати його реєстрації у встановленому законом порядку (п.1.3 договору.)

Вищевказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1472.

Договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Комінтернівською районною філією ДП Одеський регіональний центр державного земельного кадастру 27.10.2003 за № 1, Новобілярською селищною радою 28.10.2003 за №6 та Комінтернівською районною державною адміністрацією 10.11.2003 за № 26а.

Судом встановлено, що згідно з даними поземельних книг, 23.07.2014 земельним ділянкам, наданим в оренду Одеському державному припортовому заводу, присвоєно кадастрові номери 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (на запит від 13:13 29-09-2023) цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:001:0062 - 01.04 Для ведення підсобного сільського господарства, категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення підсобного сільського господарства.

Постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1465-VIII Про перейменування деяких населених пунктів Миколаївської, Одеської, Харківської областей та Комінтернівського району Одеської області перейменовано деякі населені пункти та райони, зокрема: Комінтернівський район Одеської області на Лиманський район.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 № 291-VII затверджено генеральний план смт Нові Біляри, поєднаний з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області. Надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж смт. Нові Біляри Лиманського району Одеської області відповідно до генерального плану смт Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території смт Нові Біляри Лиманського району Одеської області.

Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2023 № 343579217, 25.03.2019 року право власності на земельну ділянку площею 20,5936 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122755400:01:001:0062, на підставі рішення Лиманської районної державної адміністрації № 372-VІІ від 03.04.2018 було зареєстровано за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (номер відомостей про речове право: 30896625), а право оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років на підставі договору оренди землі, серія та номер: 1472 від 23.10.2003 та розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 було зареєстровано за ПАТ Одеський припортовий завод (номер запису про інше речове право: 30896758).

Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2023 № 343579894, 19.03.2019 року право власності на земельну ділянку площею 39,4097 га, кадастровий номер земельної ділянки 5122755400:01:001:0063, на підставі рішення Лиманської районної державної адміністрації № 372-VІІ від 03.04.2018 було зареєстровано за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області (номер відомостей про речове право: 30849262), а право оренди цієї земельної ділянки строком на 49 років на підставі договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Марченко О.М. 23.10.2003 за реєстровим №1472, та розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації від 11.08.2003 року №575 було зареєстровано за ПАТ Одеський припортовий завод (номер запису про інше речове право: 30849784).

Листом ДП Одеське лісове господарство від 26.12.2022 за №539 були надані викопіювання з матеріалів базового лісовпорядкування, які складались з планшетів лісовпорядкування за 2003 та 2013 роки та планів лісонасаджень за 2003 та 2013 роки, в частині кварталу №9 Красносільського лісництва.

Листом від 03.03.2023 № 29 ДП Одеське лісове господарство на лист №58-748ВИ-23 від 27.02.2023р. повідомило Доброславську окружну прокуратуру про те, що - згідно до Наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 851 28.10.2022 року Про припинення ДП Одеське лісове господарство та затвердження складу Комісії з припинення відбувається припинення ДП Одеське лісове господарство та відповідно до наказу №l55 від 18.01.2023року Про затвердження передавального акту державного підприємства Одеське лісове господарство було проведено передачу всіх активів та пасивів підприємства до державного господарського підприємства спеціалізованого Ліси України філії Одеське лісове господарство в тому числі матеріалів лісовпорядкування. ДП Одеське лісове господарство замовляло роботи по розробленню технічної документації із землеустрою в межах населених пунктів смт. Нові Біляри; - вихідні дані надані з матеріалів лісовпорядкування 2013р; - інформації про приналежність ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0095 та 5122755400:01:001:0062 до земель наданих в постійне користування ДП Одеське лісове господарство в лісгоспі немає (за відсутності доступу до кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування); інформації про добровільну відмову, незаконне вилучення чи відчуження ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0095 та 5122755400:01:001:0062 в лісгоспі немає; - накладання меж перевірити немає можливості (за відсутності доступу до кадастрової карти та матеріалів лісовпорядкування).

Листом АТ ОПЗ від 12.04.2023 №585 повідомило Доброславську окружну прокуратуру Одеської області про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 знаходиться у користуванні АТ ОПЗ на правах оренди згідно Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №1 від 27.10.2003р. Згідно Договору, Комінтернівська районна державна адміністрація Комінтернівського району Одеської області на підставі розпорядження № 575 від 11.08.2003р. передає в оренду АТ ОПЗ земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення. Інформації щодо вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 із земель лісового фонду, належності її до ДП Одеське лісове господарство АТ ОПЗ не має.

Відповідно до наявного у справі висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 13.04.2023 №23-1014, яку було проведено у межах кримінального провадженні № 42021162330000027 від 30.11.2022, за наслідком проведеного зіставлення цифрових моделей контурів меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 та планшету № 5 лісовпорядкування 2013 року по Красносільському лісництву ДП Одеський лісгосп встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП Одеський лісгосп.

Експертом визначено наступні контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП Одеський лісгосп:

-контур №3, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки, з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1504 га.

Схематично межі, а також координати поворотних точок та ліній промірів меж земельної ділянки Контуру № 3 зображено в додатку Г Плану меж земельної ділянки;

- контур №4, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1436 га.

Схематично межі, а також координати поворотних точок та ліній промірів меж земельної ділянки Контуру №4 зображено в додатку Д План меж земельної ділянки.

Звертаючись з даним позовом прокурор посилається на те, що складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га, що розташована на території Новобілярської селищної (з 12.06.2020 Южненської міської) ради Одеського району Одеської області є земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства Ліси України, а отже не можуть бути передані до комунальної власності.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині, яка оскаржується апелянтом, та відхиляє доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Зміст поняття інтереси держави розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з ' посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та N9 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18.

Також слід зазначити, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення шляхом здійснення реєстрації права комунальної власності на них не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками, держава може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст.41, ч. 1 ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, п. "а" ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України) (п. 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, п. 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, п. 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 № 183/1617/16).

Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для створення штучних водних об`єктів, зокрема під будівництво ставків для рибогосподарської діяльності.

Здійснення незаконної державної реєстрації права комунальної порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Повернення у державну власність земельних ділянок, переслідує легітимну мету контролю за використанням манна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

Додатково слід зазначити, що згідно з п. 2 Рекомендацій CM/Rec (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54).

Судовою практикою Верховного Суду України зокрема у постановах від 16.12.2015 у справі №6-2510ц15, від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 29.06.2016 у справі №6-1376ц16 підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист суспільного публічного інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

Доброславською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру на адресу Одеської районної державної адміністрації 05.06.2023 та 21.08.2023 направлені повідомлення за № 58-2042вих-23, № 58-3080вих-23 від 21.08.2023 щодо виявлених вищезазначених порушень вимог земельного та лісового законодавства, в частині здійснення державної реєстрації Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення.

Але, фактично позивач самоусунувся від самостійного захисту власних майнових інтересів, з часу державної реєстрації права комунальної власності, а також з часу направлення Одеською обласною прокуратурою повідомлення у порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру, тобто жодних заходів з метою скасування державної реєстрації не вжив, до суду із відповідним позовом не звернувся.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що прокурор вказує на незаконність вищевказаної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, порушено майнові інтереси власника земельної ділянки - держави в особі Одеської районної державної адміністрації, а тому даний позов подається до суду прокурором в інтересах позивача, єдиного належного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської районної державної адміністрації.

У даному випадку допуск прокурора до суду у зв`язку з бездіяльністю відповідного органу, уповноваженого на здійснення функцій держави які би могли звернутися до суду з відповідним позовом є виправданим відповідно до вищевказаних положень.

Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень.

З приводу посилань скаржника на те, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, колегія суддів зазначає наступне.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17, №911/3449/17 сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду погодилась з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17 (провадження № 61-7083св19) де зазначено, що «серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння».

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула у комунальну власність з порушенням положень ЗК України та ЛК України, на що вказує прокурор, то позовну вимогу прокурора треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу слід розуміти як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Аналогічні висновки зроблені, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18 (провадження № 61-12012св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21).

З приводу позовної вимоги в частині припинення права комунальної власності Южненської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, яка оскаржується апелянтом, колегія суддів зазначає наступне.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19, від 29 березня 2023 року у справі № 911/164/21.

Візуальним співставленням вбачається, що квартал № 9 Красносільського лісництва зазначений на вказаних вище планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування збігається з графічною частиною виданого у 1970 році акту на право користування землею.

Відповідно до висновку експерта від 13.04.2023 № 23-1014, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 накладається на земельну ділянку площею 3 та, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП Одеський лісгосп.

Експертом визначено наступні контури, утворені в результаті накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7 Красносільського лісництва лісового господарства ДП Одеський лісгосп:

- контур № 3, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки, з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 на земельну ділянку площею З га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1504 га.

Схематично межі, а також координати поворотних точок та ліній промірів меж земельної ділянки Контуру № 3 зображено в додатку Г Плану меж земельної ділянки;

- контур № 4, утворений в результаті накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, на земельну ділянку площею 3 га, що розташована в кварталі № 9, виділ № 7, загальною площею 0,1436 га.

Схематично межі, а також координати поворотних точок та ліній промірів меж земельної ділянки Контуру № 4 зображено в додатку Д План меж земельної ділянки.

Таким чином, у межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, яка перебуває у довгостроковій оренді АТ Припортовий завод для ведення підсобного господарства, входять дві ділянки лісогосподарського призначення, загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні ДП Одеське лісове господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтею 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (станом на момент винесення спірного розпорядження) визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Земельне законодавство обмежує передання у користування земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 29 Лісового кодексу (станом на час виникнення спірних правовідносин) до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить, зокрема, здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Як вже було зазначено, відповідно до вимог п. 9 ст. 149 Земельного кодексу (станом на момент винесення спірного розпорядження), Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з наведеними приписами вилучення земельних ділянок державного лісового фонду площею більш ніж 10 гектарів, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Порядок погодження питань, пов`язаних з вилученням земель передбачався ст. 151 Земельного кодексу України, відповідно до якої юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов`язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об`єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об`єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Проте, судом встановлено, що у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок Одеському державному припортовому заводу для підсобного сільського господарства в оренду терміном на 49 років на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області відсутня інформація щодо наявності згоди відповідного обласного державного органу лісового господарства на переведення земель лісового фонду до іншої категорії, а також він не містить будь-яких відомостей щодо зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх вилучення або припинення права постійного користувача.

Також, згідно листа від 12.04.2023 № 585 АТ Одеський припортовий завод інформації щодо вилучення земельної ділянки з кадастром номером 5122755400:01:001:0062 (в яку входять ділянки лісового призначення) із земель лісового фонду, належність її до ДП Одеське лісове господарство АТ ОПЗ не має.

Окрім того, листом від 03.03.2023 № 29 ДП Одеське лісове господарство на лист №58-748ВИ-23 від 27.02.2023р. повідомило Доброславську окружну прокуратуру про те, що зокрема, інформації про добровільну відмову, незаконне вилучення чи відчуження ділянок з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0095 та 5122755400:01:001:0062 в лісгоспі немає.

Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення, не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що було виявлення волі повноважної особи на її відчуження (рішення ВП ВСУ від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Відсутність спрямованого на передання в оренду земельної ділянки рішення повноважного на час видання спірного розпорядження органу державної влади - Кабінету Міністрів України означає, що держава як власник, волю на вилучення земельних ділянок із державного лісового фонду не виявляла. Останні фактично вибули з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її вилучення.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Отже, Комінтернівською районною державною адміністрацією поза межами компетенції та поза волею належного власника - держави в особі Кабінету Міністрів України (до 27.05.2021 - дати набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин), незаконно вилучено спірні земельні ділянки державної власності та надано їх у користування АТ ОПЗ.

Вказане свідчить, що внаслідок прийняття усупереч вимогам земельного законодавства України Комінтернівською райдержадміністрацією спірного розпорядження, фактично незаконно змінено цільове призначення земельних ділянок державного лісового фонду, вилучено спірні земельні ділянки з лісового фонду та передано у користування АТ ОПЗ.

Як вже зазначалось вище, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) за Новобілярською селищною радою Лиманського району Одеської області земельної ділянки площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, номер відомостей про речове право 30896625.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у- цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Частиною 2 ст. 117 Земельного кодексу України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Як вже було зазначено вище, складовою частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 площею 20,5936 га, що розташована на території Новобілярської селищної (з 12.06.2020 Южненської міської) ради Одеського району Одеської області, є земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 0,294 га, які перебувають в постійному користуванні державного підприємства Ліси України, а отже не можуть бути передані до комунальної власності.

Правовою підставою для даної реєстрації зазначено рішення Лиманської районної ради Одеської області від 03.04.2018 № 372-VIІ Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж селища міського типу Нові Біляри Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області.

Рішенням Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області від 22.12.2017 № 291-VII затверджено генеральний план смт. Нові Біляри, поєднаного з планом зонування території Нові Біляри, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами 5122755400:01:001:0062 та 5122755400:01:001:0063 увійшли в межі смт. Нові Біляри.

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п.п. "а" п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).

Частина перша статті 149 ЗК України встановлює, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Отже в межах населених пунктів на території Одеського району повноваження з вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Одеською районною державною адміністрацією.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, вирішення питання про вилучення для нелісогосподарських потреб земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та знаходиться в межах населеного пункту районного значення належало до повноважень Харківської районної державної адміністрації.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, рішення уповноваженого державою органу про вилучення з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земель лісового фонду (за погодженням з таким підприємством) повинно передувати відведенню таких земель у приватну або комунальну власність.

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-V від 05.09.2012, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах а і б пункту 4 цього розділу.

Водночас, відповідно до підпункту "а" пункту 4 Розділу II вищевказаного Закону з дня набрання ним чинності у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Таким чином, відповідно до Закону №5245-V від 05.09.2012 землі державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств та розташовані в межах населеного пункту, залишаються у державні власності та не переходять до комунальної власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Закон України №5245-V прийнятий у 2012 році не може бути правовою підставою для набуття права комунальної власності на землі державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 належить до земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП "Ліси України".

Слід зазначити, що на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати власника лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України.

При цьому, реєстрація права комунальної власності Новобілярською селищною радою щодо спірної земельної ділянки державного лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, без її попереднього вилучення з постійного користування, є порушення вимог законодавства у зазначеній сфері.

Таким чином, заволодіння Новобілярською селищною радою земельною ділянкою з кад.№ 5122755400:01:001:0062 (реєстрація права комунальної власності на таку земельну ділянку), що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить наведеним вимогам законодавства.

Тобто, земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні державного підприємства, за рішенням державного реєстратора речових прав на нерухоме майно незаконно передана до комунальної власності Новобілярської селищної ради, у зв`язку з чим, позовні вимоги прокурора у цій частині підлягає задоволенню, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Водночас, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області затверджено територію Южненської територіальної громади у складі: Южненської, Новобілярської, Сичавської територіальних громад.

Новобілярська селищна рада Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05406037) 02.02.2022 припинила свою діяльність як юридична особа (номер запису: 1 005 381 1200 10000977) в результаті реорганізації.

Отже, на даний час земельні ділянки Новобілярської селищної ради Лиманського району Одеської області є частиною Южненської територіальної громади.

З огляду на викладене належним відповідачем за позовною вимогою, що переглядається судом апеляційної інстанції є Южненська міська рада Одеського району Одеської області.

Враховуючи викладене позовна вимога прокурора про усунення перешкод державі в особі Одеської районної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом припинення права комунальної власності Южненської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, шляхом скасування державної реєстрації права власності за Новобілярською селищною радою на земельну ділянку площею 20,5936 га з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062 (номер відомостей про речове право 30896625), внесену державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Шевчук А.І. 25.03.2019 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1793962551227 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки та закриттям розділу, а також про скасування проведеної 23.07.2014 управлінням держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:001:0062, з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки, є обґрунтованою та правомірною.

Щодо посилань скаржника на висновки, які сформовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у cправі №916/1750/22, колегія суддів зазначає, що вказана справа розглянута Верховним Судом 22 травня 2024, в той час оскаржуване рішення суду першої інстанції, що переглядається апеляційним господарським судом, ухвалене 20.05.2024, а відтак колегія суддів не враховує вказані висновки при розгляді даної справи.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2024 у справі №916/3730/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2024

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяН.С. Богацька

СуддяЯ.Ф. Савицький

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення29.10.2024
Оприлюднено07.11.2024
Номер документу122802221
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —916/3730/23

Ухвала від 16.12.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Случ О.В.

Постанова від 29.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 17.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 23.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 15.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 01.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 01.07.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Ухвала від 24.06.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Рішення від 20.05.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

Ухвала від 12.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Невінгловська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні