Рішення

від 05.11.2024 по справі 515/19/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/19/24

Провадження № 2/513/387/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права на земельну частку (пай) та встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

Представник позивачки звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом в якому просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Ізмаїл Одеської області та визнати за нею право власності на земельну частку (пай) розміром 0,5 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Україна» село Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0182499 виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 21 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивачки ОСОБА_3 . Після смерті дідуся залишилось право на земельну частку (пай) розміром 5,0 га із земель КСП «Україна», село Дивізія Білгород-Дністровського (колишнього Татарбунарського) району Одеської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0182499 виданого Татарбнурською районною державною адміністрацією 21 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 . Після смерті дідуся, спадщину фактично прийняла бабуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як спадкоємець першої черги. ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її бабуся ОСОБА_4 . Після смерті бабусі фактично спадщину прийняв батько позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_2 .. Після смерті батька для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане право на земельну частку (пай) позивачка звернулася до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В., але отримала відмову у видачі свідоцтва на спадщину, у зв`язку з втратою шестимісячного строку для прийняття спадщини. На момент смерті батька вони проживали разом, їх сім`я винаймала житло в м. Ізмаїл, але зареєстровані вони обидва були в Ізмаїльському відділенні комунальної установи «Обласний центр обліку бездомних громадян», отже підтвердити документально факт проживання з батьком позивачка не може.

Розпорядження в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 09 січня 2024 року справа передана для розгляду до Саратського районного суду Одеської області, куди надійшла 02 лютого 2024 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2024 року передана головуючій судді у справі ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області цивільна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Давиденко К.В. у судове засідання не прибув, просив суд справу розглядати без його участі та участі позивачки, також просив вимогу в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з спадкодавцем ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити без розгляду. Позовні вимоги в частині визнання права на земельну частку (пай) підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області належним чином повідомлений про розгляд справи до суду не з`явився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 13 березня 2014 року Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області, позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Ізмаїл Одеської області (а.с.6-9).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно у жовтні 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.11).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00042840873, сформованого 21 грудня 2023 року, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_8 , у графі відомості про батька зазначений ОСОБА_3 та у графі відомості про матір зазначена ОСОБА_4 ( а.с. 12-13).

Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00042841291 сформованого 21 грудня 2023 року, 26 травня 1971 року був зареєстрований шлюб Виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області актовий запис № 8, між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 (а.с.14-15).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01 липня 1997 року Дивізійською сільською радою народних депутатів Татарбунарського району Одеської області (а.с.17).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 08 лютого 2004 року Виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с.18).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 21 листопада 2018 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).

Щє за життя ОСОБА_3 отримав сертифікат серії НОМЕР_6 , виданий 21 грудня 1996 року на підставі рішення Татарбунарської райдержадміністрації від 16 серпня 1996 року № 245/А-96 (а.с.19-20).

Листом приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.21).

Відповідно до відповіді Саратської державної нотаріальної контори Одеської області № 277/01-16 від 09 квітня 2024 року, спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 не заводилась.

Відповідно до відповіді № 277/01-16 від 09 квітня 2024 року завідувача Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Колісник Д.Ю., спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 - не заводилась.

Судом також була досліджена копія спадкової справи №70/2018, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п.п. 3, 4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01 липня 1997 року Дивізійською сільською радою народних депутатів Татарбунарського району Одеської області.

Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 5,0 га із земель КСП «Україна», село Дивізія Білгород-Дністровського (колишнього Татарбунарського) району Одеської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0182499 виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 21 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. ст.4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникли до набрання чинності ЦК України (в редакції 16 січня 2003 року) тому при вирішенні спору належить керуватись ст. ст. 524-527, 529, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 18 липня 1963 року).

Згідно ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно да ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями частини 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другої статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 2 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року № 720/95, установлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Статтею 5 зазначеного Указу встановлено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як між рідними дідом та онукою, підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , виданим повторно у жовтні 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00042840873, сформованим 21 грудня 2023 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

28 листопада 2018 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В., яким була заведена спадкова справа № 70/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії спадкової справи, інші спадкоємці відсутні.

Згідно довідки № 541/02-32 від 24 жовтня 2023 року виданої виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї на момент його смерті входили: дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як вбачається з довідки № 543/02-32 від 24 жовтня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де і мешкала до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно довідки №542/02-32 від 24 жовтня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не був зареєстрований, але фактично проживав без реєстрації за вказаною адресою.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку(пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року,Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 3 Указу Президента України за №666/94 від 10.11.1994 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом успадкування.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Листом приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. від 16 листопада 2023 року № 570/02-14 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , у зв`язку з втратою нею шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (від 18 грудня 1990 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства.

На підтвердження належності спадкодавцю правовстановлюючого документа позивачем надано:

- розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 30 серпня 1996 року № 245/А-96 «Про затвердження розрахунків вартості та розмірів земельного паю у умовних кадастрових одиницях по КСП «Побєда», агрофірми «Шагани», КСП ім. «Шевченко», КСП «Будури», КСП «Україна», КСП «Пограничник», КСП ім. «Суорова», КСП ім. «Кутузова»;

- відповідь Сектору № 1 відділу № 2 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 21 грудня 2023 року № 3455/340-23 про те, що в наявних у секторі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 31 грудня 2012 року відсутня інформація щодо видачі громадянину ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку, взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0182499.

Відповідно до відповіді Відділу Держгеокадастру у Татарбунарському районі Одеської області №217/151-19 від 16 липня 2019 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0182499, виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією на ім`я гр. ОСОБА_3 , від 21 грудня 1996 року, розміром 5,0 умовних кадастрових гектара, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1370 на підставі розпорядження 245/А-96 від 16 серпня 1996 року. Державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_3 не видавався.

Відповідно до відомостей розміщених у газеті "Татарбунарський вісник" №30 від 01 серпня 2024 року оригінал сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0182499, виданий Татарбунарською районною державною адміністрацією 21 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 , вважати недійсним.

Наведені докази є належними та допустимими, оскільки отримані у встановленому законом порядку, містять інформацію щодо предмету доказування, узгоджуються між собою, не заперечуються сторонами та не викликають сумніву щодо їх достовірності.

Підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з приводу спадкування, що врегульовано вищенаведеними нормами цивільного законодавства станом на час виникнення спірних правовідносин.

Позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, своєчасно прийняла спадщину після смерті батька, який фактично прийняв спадщину після смерті матері, яка в свою чергу фактично прийняла спадщину після свого чоловіка, інші спадкоємці відсутні, але юридично не може оформити свої спадкові права за відсутності у неї правовстановлюючого документу через втрату оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай), а тому суд вважає, що позивач правомірно набула право на земельну частку (пай) та враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вона не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

Відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Отже, у судовому засіданні повністю знайшов своє підтвердження факт, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняла, що підтверджується спадковою справою, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивачки.

Обраний позивачами спосіб захисту невизнаного права відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_7 , право на земельну частку (пай) розміром 5,0 га із земель КСП «Україна» село Дивізія Білгород-Дністровський (колишній Татарбунарський) район, Одеська область, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 0182499 виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією 21 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Дата складення повного тексту рішення 05 листопада 2024 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 13 березня 2014 року Ізмаїльським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №002979 від 19 квітня 2017 року, адреса: вул. Центральна, буд. 37, м.Татарбунари, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

Відповідач: Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, ЄДРПОУ 04378793, адреса місцезнаходження: вул. Миру, 100, с.Дивізія, Білгород-Дністровський район, Одеська область.

Суддя К. Ю. Рязанова