Ухвала

від 05.11.2024 по справі 873/132/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

(додаткова)

"05" листопада 2024 р. Справа№ 873/132/24

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Яковлєв М.Л.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.11.2024 у справі №873/132/24 (в матеріалах справи)

розглянувши відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на правничу допомогу

подану при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО»

про видачу виконавчого документа на примусове виконання

рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2024

у третейській справі № 32/24 (третейський суддя Оберемко Р.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО»

про стягнення заборгованості за Договором поставки №103/23/192 від 26.04.2023

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2024 у третейській справі № 32/24.

Цією ж ухвалою розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій заявник просить стягнути з боржника судові витрати на правничу допомогу, понесені в межах справи № 873/132/24, у розмірі 17 550,00 грн. (надійшла до суду 17.10.2024 - примітка суду), призначено на 05.11.2024 на 09:45.

В судове засідання сторони третейської справи представників не направили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду заяви, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на професійну правничу допомогу у відсутність представників за наявними матеріалами.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

З матеріалів справи слідує, що:

- у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2024 у третейській справі № 32/24 заявником повідомлено про те, що у майбутньому із урахуванням умов та на підставі договору про надання правової допомоги, він понесе витрати на правничу допомогу розмір яких на даний час встановити неможливо, так як невідомого коли спір за заявою буде остаточно вирішений, заявлено, що докази понесення таких витрат будуть надані суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України, а також наведено вартість однієї години надання правової допомоги;

- з заявою про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на правничу допомогу до якої додані відповідні докази понесення таких витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» звернулось 17.10.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання заявником як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунка суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» договору про надання правничої допомоги № 11/10/2023 від 11.10.2023, акту № 52 здачі-приймання правничої допомоги від 15.10.2024, платіжної інструкції № 2269 від 15.10.2024, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішення засновника Адвокатського бюро «Василя Бонтлаба» №1 від 12.12.2018 та наказ Адвокатського бюро «Василя Бонтлаба» № 1 від 12.12.2018.

Зі змісту акту 52 здачі-приймання правничої допомоги від 15.10.2024 слідує, що у період з 01.10.2024 по 15.10.2024 адвокатським бюро було надано клієнту наступні види правничої допомоги:

- підготовка проекту заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23.09.2024 у третейській справі № 32/24, направлення вказаної заяви поштою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» та до Північного апеляційного господарського суду (4 години);

- виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 у справі № 873/132/24 (0,5 годин);

- додаткова оплата (гонорар успіху адвоката) при позитивному для клієнта рішенні - 9 900,00 грн..

У відповідності до п. 2 акту здачі-приймання правової допомоги сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги бюро складає 1 700,00 грн., а розмір додаткової оплати при позитивному для клієнта рішенні - 9 900,00 грн.

Згідно п. 3 акту здачі-приймання правової допомоги загальна вартість наданої правової допомоги складала 17 550,00 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції № 2269 від 15.10.2024, заявник здійснив оплату за надання правничої допомоги згідно Договору № 11/20/2023 від 11.10.2023 та акту №52 від 15.10.2024 Адвокатському бюро «Василя Бонтлаба» у розмірі 17 550,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання заявнику Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Заявник направляв боржнику копію заяви про покладення витрат на професійну правничу допомогу, однак боржник не скористався правом подати заперечення на заяву та не заявив про зменшення цих витрат.

Водночас суд зазначає про таке.

З матеріалів справи слідує, що загалом заявником заявлено до стягнення 17 550,00 грн. витрат на професійну правничу договору, з яких 7 650,00 грн. становить вартість наданих послуг, а 9 900,00 грн. - «гонорар успіху».

Щодо стягнення вартості наданих послуг в сумі 7 650,00 грн. суд зазначає про те, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.

Щодо «гонорару успіху» в сумі 9 900,00 грн. слід зазначити наступне.

Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Отже, при встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху», ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зазначає, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зазначає про те, що:

- за висновками Великої Палати Верховного Суду щодо можливості стягнення «гонорару успіху», які викладені у постанові від 12.05.2020 по справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;

- предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної;

- у спірному випадку адвокатське об`єднання за надану Товариству з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» у цій справи правову допомогу отримало гонорар за фактично надані послуги.

- в свою чергу гонорар (винагорода) адвоката оплачується саме за надану ним правову допомогу, тобто надану послугу, однак в даному випадку, гонорар адвоката у випадку прийняття позитивного рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» (9 900,00 грн.) не є гонораром чи винагородою адвоката в розумінні умов укладеного між позивачем та адвокатам договору та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки для його отримання адвокатом не надається правова допомога (послуга).

За таких обставин суд вважає, що заявлені до стягнення витрати в сумі 9 900,00 грн. не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер, в свою чергу, як встановлено вище, розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи становить 7 650,00 грн.

Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на правничу допомогу задовольняється частково.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА-АГРО» (12701, Житомирська область, Звягельський район, місто Баранівка, вул. Костельна, буд. 16-А, ідентифікаційний код 38107088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок, 3, ідентифікаційний код 38953469, адреса для листування: 03170, м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4-Ф, каб. 420) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) грн.00 коп.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» про покладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРАНІВКА - АГРО» судових витрат на правничу допомогу відмовити.

4. Після набрання ухвалою законної сили видати відповідний наказ.

5. Ухвала, у випадку, якщо її не буде оскаржено в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції (ч. 5, 6 ст. 356 Господарського процесуального кодексу України). Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 25 ГПК України до Верховного Суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

6. Направити копію цієї ухвали сторонам у справі.

Суддя М.Л. Яковлєв