Постанова

від 23.10.2024 по справі 922/1336/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1336/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача Мироненко С.С. на підставі ордеру від 15.10.2024 Серії АХ № 1214866,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (вх.№2098Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 (повний текст складено 12.08.2024, суддя Добреля Н.С.)

у справі №922/1336/24

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", м. Дніпро,

до Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю), м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 190 266 962,98 грн, в т.ч.: попередню оплату (аванс) у розмірі 154 266 922,77 грн; пеню в розмірі 22 501 684,46 грн; штраф у розмірі 13 498 355,75 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 в задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (Україна, 61070, Харківська обл., м.Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 25184774) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) попередню оплату (аванс) в розмірі 40.332.395,22 грн, пеню в розмірі 22.501.684,46 грн, штраф у розмірі 13.498.355,75 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.059.800,00грн. В частині стягнення попередньої оплати (авансу) в розмірі 113.934.527,55грн провадження у справі №922/1336/24 закрито.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на положення ст.ст. 525, 526, 530, 599, 629, 610, 612, 837 Цивільного кодексу України, умови п.п. 3.11, 7.6, 7.7 укладеного між сторонами договору на виконання робіт від 31.10.2022 №190 та встановив факт неналежного виконання з боку відповідача взятих на себе зобов`язань зі своєчасного виконання визначених умовами договору робіт, за наслідком чого дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо повернення позивачу залишку попередньої оплати в розмірі 40 322 395,22 грн та стягнення пені в сумі 22 501 684,46 грн та штрафу в сумі 13 498 355,75 грн. Оскільки під час розгляду справи відповідачем частково було виконані роботи за договором на суму 113 934 527,55 грн провадження у справі в цій частині було закрито за відсутністю предмета спору.

Науково-виробниче підприємство Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) не погодилось з рішенням Господарського суду Харківської області та 02.09.2024 через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило відстрочити оплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №922/1336/24 до ухвалення судового рішення; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1336/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі; в іншому випадку зменшити штрафні санкції на 85% до 5 400 006,03 грн (3 375 252,67 грн пеня; штраф 2 024 753,36 грн).

Також в апеляційній скарзі відповідач повідомив, що очікує понесення судових витрат на правову допомогу у орієнтовному розмірі 60 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані в передбачений законом строк.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначає про таке:

- в період дії договору відбулись обставини, які істотно ускладнили виконання відповідачем зобов`язань за договором, у зв`язку з чим листом № 13000/182 від 17.05.2024 позивачу було скеровано додаткову угоди № 3 від 31.10.2023 про відтермінування виконання робіт за договором, а також висновок (Hardship) щодо істотної зміни обставин, які ускладнюють своєчасне виконання зобов`язань за договором, виданий Харківською торгово-промисловою палатою № 857/63.01-6 від 31.10.2023;

- між сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт, у яких міститься посилання на додаткову угоду № 3 від 24.06.2024 до договору (яка в подальшому була надана позивачу), а саме: № 1 від 28.06.2024 на суму 71 658 522,84 грн з ПДВ, № 2 від 28.06.2024 на суму 9 799 758,14 грн з ПДВ, № 3 від 28.06.2024 на суму 32 476 246,57 грн з ПДВ. Відсутність заперечень позивача щодо наданих на підпис актів приймання-передачі виконаних робіт, на думку відповідача, є свідченням визнання останнім укладення між сторонами додаткової угоди № 3 від 24.06.2024 до договору. Таким чином, скаржник вказує про передчасність поданого до суду позову, оскільки між сторонами існують договірні домовленості, якими було продовжено строк виконання робіт до вересня 2024 року (закупівля обладнання) та червня 2024 (виготовлення обладнання).

- присуджені до стягнення штрафні санкції є завищеними та виступають способом незаконного збагачення позивача, а не засобом впливу на господарсько-правові відносини, що вказує на наявність підстав для їх зменшення на 85 %.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 922/1336/24.

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1336/24 залишено без руху.

Встановлено апелянту строк на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, шляхом надання до Східного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у сумі 915 989,23 грн.

Перевіркою матеріалів апеляційної скарги, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 19.09.2024 (вх.№12160) встановлено її відповідність вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), у зв`язку з чим ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1336/24; призначено справу до розгляду.

30.09.2024 Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" через підсистему "Електронний суд" подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 12538), в якому позивач просить відмовити Науково-виробничому підприємству Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) у задоволенні апеляційної скарги, судове рішення у справі залишити без змін; судові витрати, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покласти на відповідача.

В обґрунтування своєї позиції у справі позивач вказує про таке:

- посилання відповідача (апелянта) на те, що акти, які надані позивачем після відкриття провадження у даній справі, підписані з урахуванням укладеної додаткової угоди № 3 від 24.06.2024, безпідставні та необґрунтовані, оскільки в наданих актах міститься лише посилання на додаткову угоду № 3, без визначення її дати; зазначає, що сама угода № 3 від 24.06.2024 як юридичний документ не існує; строки, на які посилається відповідач у скарзі та які викладені у календарному плані (додаток № 10 апеляційної скарги), сторонами договору не узгоджувалися; додаткова угода № 3 від 24.06.2024 долучена без підпису генерального замовника, ані з ним, ані з позивачем не була узгоджена; доказів направлення її поштою на адресу позивача суду не надано;

- клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій під час розгляду справи судом першої інстанції не було заявлено, тому відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України не може бути розглянуто під час апеляційного перегляду судового рішення.

15.10.2024 через підсистему "Електронний суд" Науково-виробничим підприємствомХартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) подано клопотання (вх.№ 13173), в якому просить:

- долучити до матеріалів справи із прийняттям до розгляду докази, а саме: копію акта приймання-передачі виконаних робіт № 4 від 23.08.2024 на суму 31 538 952,00 грн з ПДВ разом із переліком матеріальних цінностей; копію акта приймання-передачі виконаних робіт № 5 від 30.09.2024 на суму 47 360 173,91 грн з ПДВ із переліком матеріальних цінностей;

- закрити провадження у справі № 922/1336/24 в частині стягнення попередньої оплати (авансу) за договором на виконання робіт № 190 від 31.10.2022 в розмірі 40 332 395,22 грн, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі № 922/1336/24 у відповідній частині визнати нечинним (скасувати);

- зменшити штрафні санкції на 95 % до 1 800 002,01 грн (1 125084,22 грн пеня, 674 917,79 грн штраф).

17.10.2024 через підсистему "Електронний суд" Науково-виробничим підприємством Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) подано клопотання (вх.№13336), в якому просить: долучити до матеріалів справи із прийняттям до розгляду копію підписаного з обох сторін акта приймання-передачі виконаних робіт №5 від 30.09.2024 на суму 47 360 173,91 грн з ПДВ разом із переліком матеріальних цінностей, що є додатком до акта № 5 від 30.09.2024; зменшити штрафні санкції на 95 % до 1 800 002,01 грн (1 125 084,22 грн пеня, 674 917,79 грн штраф).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд закрити провадження у справі № 922/1336/24 в частині стягнення попередньої оплати за договором на виконання робіт № 190 від 31.10.2022 в розмірі 40 332 395,22 грн, рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі № 922/1336/24 у відповідній частині визнати нечинним (скасувати); зменшити штрафні санкції на 95 % до 1 800 002,01 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на наведене та те, що явка учасників справи у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 ГПК України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - відповідача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Вказані положенні закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Колегія суддів відхиляє заявлене апелянтом клопотання про залучення нових доказів у справі (копію акта приймання-передачі виконаних робіт № 4 від 23.08.2024 на суму 31 538 952,00 грн з ПДВ разом із переліком матеріальних цінностей, копію акта приймання-передачі виконаних робіт № 5 від 30.09.2024 на суму 47 360 173,91 грн з ПДВ разом із переліком матеріальних цінностей), оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20.

Стосовно долучення до матеріалів справи додаткової угоди № 3 від 31.10.2023, додаткової угоди № 3 від 24.06.2024 до договору від 31.10.2022 № 190 разом з додатком № 1 (Календарний план виконання робіт з підготовки виробництва в частині закупівлі обладнання та виготовлення обладнання (устаткування), колегія суддів зазначає, що скаржник не обґрунтував наявності об`єтивних причин, з яких вказані документи не могли бути подані до суду першої інстанції у встановленому процесуальним законом порядку.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд відхиляє клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, у зв`язку з чим не приймає до розгляду в якості доказів надані апелянтом документи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст. 210 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Між Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова", (замовник) та Науково-виробничим підприємством Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (виконавець) укладений договір на виконання робіт від 31.10.2022 №190 (надалі - договір). Згідно з його умовами виконавець зобов`язався на виробничих площах Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД виконати роботи з підготовки виробництва в частині закупівлі обладнання та виготовленні обладнання (устаткування) та передати замовнику результати роботи в цілому або по кожному етапу, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх. Виконання та приймання робіт (її етапів) здійснюється згідно з календарним планом виконання робіт (додаток №1).

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна договору є орієнтовною та становить 192 833 653,46 грн з ПДВ. Орієнтовна ціна робіт зафіксована сторонами у протоколі погодження орієнтованої ціни на поставку (закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг (додаток №2).

Пунктом 3.9 договору передбачено, що замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 80% від суми договору, але не більше суми авансового внеску отриманого замовником по контракту від 02.09.2022 №65.

У разі прострочення виконання робіт на строк більше, ніж на 1 календарний день з дати закінчення строку попередньої оплати або зазначених у контракті строків виконавець зобов`язаний повернути за письмовою вимогою замовника отриману попередню оплату за роботи (етапи), виконання яких прострочено (абзац 2 пункту 3.11договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору передача виконавцем та приймання замовником робіт оформлюється актом прийому-передачі.

Строк виконання робіт у цілому та кожному етапу визначається у календарному плані. Строк виконання робіт може змінюватися за домовленістю сторін, що оформлюється шляхом внесення відповідних змін до договору зі складанням додаткової угоди до даного договору (пункти 5.1, 5.2договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 25.12.2023 (пункт 13.1договору).

Додатковою угодою від 01.11.2022 №1 до договору встановлені строки виконання робіт за етапом 1 календарного плану - жовтень 2022 - листопад 2023; за етапом 2 календарного плану - жовтень 2022 - жовтень 2023.

Додатковою угодою від 28.08.2023 №2 до договору введено нову редакцію календарного плану виконання робіт. Згідно з ним 1 етап робіт (закупівля обладнання) закінчується в листопаді 2023; 2 етап робіт (виготовлення обладнання (устаткування)) закінчується в жовтні 2023.

На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 154 266 922,77 грн, про що свідчить платіжне доручення від 08.11.2022 №6296.

Як зазначає позивач, після закінчення строків виконання робіт згідно з календарним планом відповідач не передав відповідачу результати робіт, як це було передбачено умовами договору.

У зв`язку з чим, 09.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати (авансу) від 09.11.2023 №157/862, в якій вимагав в термін не пізніше 25.11.2023 повернути попередню оплату за договором у розмірі 154 266 922,77 грн. Вказана вимога була отримана 15.11.2023. Проте відповідач відповіді на вимогу не надав, попередню оплату у встановлений позивачем строк не повернув.

Посилаючись на наведені вище обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, а також пені та штрафу за порушення строків виконання робіт за договором.

01.08.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем до Господарського суду Харківської області було подано заяву (вх. №19360/24), в якій просив суд закрити провадження у справі щодо стягнення з відповідача попередньої оплату за роботи (етапи), виконання яких прострочено, в розмірі 113 934527,55 грн у зв`язку із відсутністю предмету спору. У зв`язку з чим остаточні вимоги визначив наступними: стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати (авансу) в розмірі 40 332395,22 грн, пені в розмірі 33095725,31 грн та штрафу в розмірі 13 498355,75 грн.

Дослідивши вищевказану заяву, місцевим господарським судом встановлено, що позивачем збільшений заявлений до стягнення розмір позовних вимог (пені) з 22 501 684,46 грн до 33 095 725,31 грн вже під час розгляду справи по суті, що суперечить положенням статті 46 ГПК України, у зв`язку з чим залишив без розгляду подану позивачем заяву (вх.№19360/24 від 01.08.2024) в частині збільшення належного до стягнення розміру пені.

06.08.2024 прийнято оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом розгляду даного спору є вирішення питання щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за укладеним сторонам у справі договором виконання робіт №190 від 31.10.2022.

Відповідно до частини першої ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов п. 3.9 укладеного договору була перерахована попередня оплата (аванс) у розмірі 154 266 922,77 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.11.2022 №6296. Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх договірних зобов`язань.

Календарним планом (додаток №1 у редакції додаткової угоди від 28.08.2023 №2 до договору) були встановлені строки виконання кожного з етапу робіт, а саме: на закупівлю обладнання на суму 143 406 445,55 грн з ПДВ: жовтень 2022 року - листопад 2023 року; на виготовлення обладнання (устаткування) на суму 49 427 207,91 грн з ПДВ: жовтень 2022 - жовтень 2023.

В силу статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обсягу робіт, обумовленого договором, у строки, встановлені договором з урахуванням внесених до нього змін на підставі додаткової угоди №2 (календарного плану), відповідачем не були передані позивачу їх результати за актами приймання-передачі.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що позивач передчасно звернувся з даним позовом, з огляду на те, що між сторонами укладено додаткову угоду № 3 від 24.06.2024 до договору, якою продовжено строк виконання робіт до вересня 2024 (закупівля обладнання) та червня 2024 року (виготовлення обладнання).

Разом з тим, судова колегія зазначає про необґрунтованість даних тверджень відповідача, з огляду на таке.

За умовами п.п. 5.1, 5.2 договору строк виконання робіт у цілому та кожного етапу визначається у календарному плані (додаток № 1). Строк виконання робіт може змінюватися за домовленістю сторін, що оформлюється шляхом внесення відповідних змін до договору із складанням додаткової угоди до даного договору.

Згідно з п.п. 13.3, 13.4 договору зміни до договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору. Питання щодо внесення змін до договору може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 (сім) днів до закінчення його строку. Додаткові угоди до договору укладаються у письмовій формі та підписуються сторонами або уповноваженими на те їх представниками і є його невід`ємними частинами.

У відповідності до п. 13.1 договору сторони визначили, що договір діє до 25.12.2023.

Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов договору і не врегульовані ним, регламентуються згідно із законодавством (п. 13.5 договору).

За наслідками дослідження матеріалів справи, які були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія встановила відсутність підписаних з боку обох сторін угод щодо внесення змін до договору від 31.10.2022 №190 в частині зміни строків виконання робіт, визначених додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 28.08.2023, в установленому сторонами порядку. Про існування відповідних обставини також заперечує позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем визначених сторонами строків виконання робіт за договором, твердження відповідача про передчасне звернення позивача з позовом є формальним, спростовується матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами і не можуть бути підставою для відмови у позові.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Отже, не має значення причини порушення таких строків. Сума попередньої оплати (авансу), який покупець має намір стягнути в судовому порядку у зв`язку з простроченням поставки товару є грошовим зобов`язанням продавця.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

В пункті 3.11 договору сторони визначили, що у разі прострочення виконання робіт на строк більше, ніж 1 (один) календарний день з дати закінчення строку попередньої оплати або зазначених у контракті строків виконавець зобов`язаний повернути за письмовою вимогою замовника отриману попередню оплату за роботи (етапи), виконання яких прострочено.

Оскільки умовами договору сторони не визначили форми пред`явлення такої вимоги замовника, останній міг здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як зазначено вище, 09.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати (авансу) від 09.11.2023 №157/862, в якій вимагав в термін не пізніше 25.11.2023 повернути попередню оплату за договором у розмірі 154 266 922,77 грн. Вказана вимога була отримана 15.11.2023.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, що не спростовується наявними матеріалами справи (з урахуванням відмови позивача від позову в частині стягнення 113 934 527,55 грн попередньої плати) місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати (авансу) в розмірі 40 332395,22 грн. Отже, оскаржуване рішення суду в цій частині є цілком законним та обґрунтованим.

З приводу клопотання відповідача про закриття провадження у справі № 922/1336/24 в частині стягнення попередньої оплати (авансу) за договором на виконання робіт № 190 від 31.10.2022 в розмірі 40 332 395,22 грн та визнання нечинним рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі № 922/1336/24 у відповідній частині, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» апеляційний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 275 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції належить визнання нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закриття провадження у справі у відповідній частині.

Випадки визнання нечинним судового рішення встановлені ст. 274 ГПК України за наслідками прийняття заяви позивача про відмову від позову або про затвердження мирової угоди сторін, що в даному судовому провадженні заявлено не було.

Більш того, обставини часткової сплати відповідачем заборгованості за договором про виконання робіт від 31.10.2022 № 190 після ухвалення оскаржуваного рішення у справі не впливає на оцінку його законності, оскільки відповідні обставини не існували на час вирішення судом першої інстанції спору між сторонами та не можуть бути предметом судового розгляду на стадії апеляційного перегляду справи.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для визнання нечинного (скасування) законного рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у даній справі в частині стягнення 40 332 395,22 грн попередньої оплати та закриття провадження у справі в цій частині з зазначених підстав.

З приводу стягнення з відповідача штрафних санкцій судова колегія зазначає таке.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Так, пеня та штраф за порушення прострочення виконання робіт встановлена пунктом 7.2 договору. Згідно з ним за прострочення виконання робіт виконавець сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості невиконаного заходу за кожний день прострочення, а при простроченні виконання понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% казаної вартості.

Крім того, згідно із частинами першою, четвертою статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що існує сформована практика Верховного Суду щодо застосування ч. 4 ст. 231 ГК України у подібних правовідносинах щодо порушеного скаржником питання, про що свідчать постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 04/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, у яких розглядалися, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких установлений умовами договору.

Верховний Суд у цих постановах зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня (штраф) застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГК України (яку визначено позивачем підставою для нарахування штрафних санкцій) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад договору, приписами чинного законодавства передбачено можливість застосування до відповідача відповідальності у випадку несвоєчасного виконання робіт, визначених предметом договору від 31.10.2022 №190.

В контексті надання правової оцінки заявленим позовним вимогам щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору (25.12.2023) слід звернути увагу, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, та не свідчить про неможливість виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 (провадження № 12-125гс18)).

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 908/288/20).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Наприклад, боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (стаття 622 ЦК України).

Право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, виникає лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від16 вересня 2022 року у справі № 913/703/20).

Зі змісту направленого відповідачу листа від 09.11.2023 №157/862 не вбачається відмова позивача від договору на виконання робіт №190 від 31.10.2022.

Відповідне також підтверджується підписанням між позивачем та відповідачем після відкриття місцевим господарським судом провадження у даній справі трьох актів приймання-передачі виконаних робіт за договором на загальну суму 113 934 527,55 грн. Роботи прийняті позивачем без зауважень.

У зв`язку з цим зобов`язання відповідача з виконання робіт згідно умов договору не змінилося на повернення попередньої оплати. Позивач не реалізував право на розірвання договору (за наслідками якого зобов`язання сторін припиняються), а лише скористався своїм правом за договором щодо повернення суми попередньої оплати (авансу) за наслідками прострочення з боку відповідача строків виконання взятих на себе зобов`язань.

З огляду на наведені вище норми права та встановлені судом обставини, факт прострочення виконання відповідачем виконання робіт свідчить про правомірність нарахування відповідачу пені та штрафу судом першої інстанції. Відповідно, оскаржуване рішення суду Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 в цій частині ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах, є цілком законним та обґрунтованим.

Арифметична вірність нарахування позивачем пені за період з 01.11.2023 до 18.03.2024 (за 1 етапом робіт) та з 01.12.2023 до 18.03.2023 (за 2 етапом робіт) на загальну суму 22501684,46 грн та штрафу в сумі 13498355,75 грн, не визначено доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст.233 ГК, ст.551 ЦК під час розгляду справи у суді першої інстанції, а звернення з таким клопотанням має місце на стадії апеляційного перегляду справи. Відповідно, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст.233ГК України та ст.551 ЦК України місцевим господарським судом не вирішувалось.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 у справі №918/93/19 визнав висновок суду апеляційної інстанції про зменшення розміру штрафу на 50% з власної ініціативи обґрунтованим (п.56), а у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи (п.40).

Таким чином, оскільки суд, у тому числі суд апеляційної інстанції, може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, та обставина, що відповідач заявив відповідне клопотання лише на стадії апеляційного перегляду справи не свідчить відсутність у суду відповідних повноважень.

Процесуальний закон (статті 269, 275, 277 ГПК України) не обмежує право суду апеляційної інстанції скасувати або змінити рішення суду першої інстанції у випадку, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 909/1033/21.

Розглянувши доводи скаржника (відповідача у справі) про наявність підстав для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені та штрафу) у заявленому розмірі та зменшення розміру штрафних санкцій на 95% від кожної із заявлених вимог, судова колегія зазначає про таке.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з приписами частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є також одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною другою статті 233 цього Кодексу, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-змістовному зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Водночас, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Висновок суду у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності, а також щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Суд вважає за необхідне також додати, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Верховний Суд не формулював у відповідних справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

Такий висновок сформульований в ухвалі Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №911/1825/19.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Вказаний Указ затверджено Верховною Радою України Законом України №2102-IX від 24.02.2022.

В подальшому, Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб (продовжено указами Президента України від 18.04.2022, 17.05.2022 до 23.08.2022 та триває до теперішнього часу).

Зазначений Указ набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-IX від 15.03.2022.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В умовах воєнного стану в країні відповідач визнаний таким, що має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу, а також є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу.

Вирішуючи питання про можливість зменшення належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені та штрафу), судова колегія враховує статус боржника, предмет його діяльності; майнові, а також інші інтереси сторін в межах їх аргументів та наданих доказів (з урахуванням інформації, яка може бути перевірена з публічних джерел), які заслуговують на увагу, інтереси обох сторін, справедливість, добросовісність та розумність, а також вважає за необхідно звернути увагу на окремі обставини, встановлені висновком щодо істотної зміни обставин, яка ускладнює своєчасне виконання зобов`язань за договором на виконання робіт від 31.10.2022 № 190, складеним Харківською торгово-промисловою палатою 31.10.2023 за № 857/63.01-6 (т.1, а.с. 52-67).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зі змінами та доповненнями, Харківська міська територіальна громада, до якої входить місто Харків, знаходиться в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Таким чином, оскільки місцезнаходженням підприємства є місто Харків, останнє втратило можливість повноцінно здійснювати господарську діяльність та належним чином виконувати свої зобов`язання, у тому числі й за договорами та контрактами.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору відбулися обставини, які істотно ускладнили виконання підприємством зобов`язань за договором у частині своєчасного виконання робіт з підготовки виробництва в частині закупівлі обладнання та виготовлення обладнання (устаткування), а також вплинули на баланс майнових інтересів сторін.

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 42022221750000024 (№ 39), дата реєстрації провадження: 01.03.2022 (дата внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення: 11.06.2022) 11.06.2022 представниками підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації були здійснені артилерійські або ракетні обстріли по території підприємства НВП Хартрон-Аркос ЛТД, про що було повідомлено позивача листом від 10.05.2023 № 13000/1020еп.

Через ракетні обстріли підприємство вимушене було розпочати виконання частини робіт в іншому регіоні України, що потребувало додаткового часу для перевезення обладнання, налагодження та запуску виробничого процесу, що призвело до відтермінування виконання зобов`язань за договором.

Починаючи з листопада 2022 року, особливо у грудні 2022 року січні 2022 року, почастішали обстріли об`єктів критичної інфраструктури в усіх регіонах України, що мало наслідком аварійне відключення енергоносіїв, оголошення тривалих повітряних тривог та становило загрозу для життя та здоров`я працівників підприємства.

За інформацією НВП Хартрон-Аркос ЛТД при оголошенні повітряної тривоги працівники підприємства знаходилися в укриттях, робочий час практично зупинявся, що призводило до значної втрати робочого часу та, в свою чергу, до зміщення термінів виконання робіт за договором.

В свою чергу, в матеріалах справи наявні листи від 10.10.2023 № 13000/1484еп, від 24.10.2023 № 13000/1522еп, з яких вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з повідомленням про причини затримки та пропонував йому продовжити строки виконання договору та притриматися нормальних ділових відносин під час вирішення спірної ситуації. Однак, погодження з боку позивача не відбулось.

Крім того, у сукупності, надані до матеріалів справи докази підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між обставинами закупівлі та виготовленні обладнання (устаткування), що складають предмет даного договору, та строків їх поставки, що свідчать про відсутність умисних затримок із боку відповідача щодо невиконання договору на виконання робіт від 31.10.2022, а також невідкладним виконанням взятих на себе зобов`язань відразу ж по отриманню від третіх осіб необхідних комплектуючих матеріалів.

Судом також враховано ту обставину, що позивач не відмовився від отримання поставленого з простроченням товару, а звернувся з вимогою про застосування штрафних санкцій, адже реалізація такого права покупця в правовідносинах за укладеним між сторонами договором може бути розцінена як мотиваційний чинник для виконавця, як сторони договору, щодо найшвидшого виконання взятих на себе зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до стягнення попередню оплату (аванс) у розмірі 154 266 922,77 грн. При цьому, розмір пені складав 22 501 684,46 грн, а штрафу у розмірі 13 498 355,75 грн (загальний розмір штрафних санкцій складав 36 000 040,21 грн), що у співвідношенні до розміру передплати, що заявлена до стягнення, складає 23,34%.

Водночас, як вже було зазначено вище, між сторонами були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 113 934 527,55 грн під час розгляду справи судом першої інстанції. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1336/24 стягнуто попередню оплату (аванс) в розмірі 40 332 395,22 грн. При цьому, загальний розмір штрафних санкцій залишився без змін, а саме у розмірі 36 000 040,21 грн, що у співвідношенні до розміру передплати, що стягнена, складає 89,26%.

Разом з тим, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Судом враховується здійснення відповідачем у 2024 році поставки позивачу всього обсягу замовлених ним за договором робіт, відсутність претензій з боку замовника (позивача) до їх обсягу та якості (т.2, а.с. 190-192, 200,201); відсутність зазначення позивачем та невстановлення судом обставин щодо наявності та розміру збитків, завданих відповідачем позивачу як наслідок несвоєчасного виконання основного обов`язку за договором - з виготовлення замовленого обладнання.

Відтак, враховуючи відсутність в діях відповідача умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також його неодноразові звернення до позивача з метою врегулювання спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, буде зменшення розміру пені та штрафу.

Аналізуючи обставини даної справи, враховуючи статутну діяльність обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд дійшов висновку, що співмірною та адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань з недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання додаткових доходів, буде зменшення розміру пені та штрафу на 95% щодо кожної вимоги, і, відповідно, стягнення з відповідача 1 125 084,22грн пені та 674 917,79 грн штрафу.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевказані приписи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) 21 376 600,24 грн пені та 12 823 437,96 грн штрафу, визначивши обґрунтованим зменшення пені та штрафу на 95% і, відповідно, стягнення з відповідача 1 125 084,22грн пені та 674 917,79грн штрафу. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

При цьому, апеляційний суд враховує, що в частині зменшення суми пені та штрафу витрати на судовий збір за подання позову та апеляційної скарги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено технічну помилку (описку) в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 при визначенні належного до сплати розміру судового збору за подання апеляційної скарги, внаслідок чого додатково з відповідача підлягає стягнення на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 355 770,77 грн.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1336/24 скасувати в частині стягнення з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" 21 376 600,24 грн пені та 12 823 437,96 грн штрафу.

В цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 06.08.2024 у справі №922/1336/24 залишити без змін.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

"2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (Україна, 61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 25184774) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (49008, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) попередню оплату (аванс) в розмірі 40 332 395,22 грн, пеню в розмірі 1 125 084,22 грн, штраф у розмірі 674 917,79 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 059 800,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.".

Стягнути з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю)(Україна, 61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 25184774) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК Харків обл/мХарШевченк/22030101; код отримувача 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача UA758999980313151206082020653; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 355 770,77 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.11.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна