Постанова

від 30.10.2024 по справі 922/1527/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1527/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились

від відповідача - Савєльєв В.В., адвокат, довіреність б/н від 20.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" (вх. №2202 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 (повний текст підписано 05.09.2024 у місті Харкові) у справі №922/1527/24, суддя Лавренюк Т.А.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек", м. Харківдо Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД", м. Харківпро стягнення 141 939,10 грнВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Радій, ЛТД", в якій просив стягнути з останнього 85 000,00 грн основного боргу, 17 000,00 грн 20% штрафу, 9 015,33 грн збитків від інфляції, 30 923,77 грн 18% річних. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просив суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем договору №753 від 02.12.2011 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду від 01.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою господарського суду від 27.06.2024, зокрема, подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" 85 000,00 грн основного боргу, 17 000,00 грн 20% штрафу, 9 015,33 грн збитків від інфляції, 30 923,77 грн 18% річних, 3 028,00 грн судового збору (а.с.117-125).

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором №753 від 02.12.2011 у розмірі 85 000, 00 грн, як такої, що підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.

Також суд дійшов висновку, що нарахування 20% штрафу в розмірі 17 000,00 грн, збитків від інфляції в розмірі 9 015,33 грн та 18% річних в розмірі 30 923,77 грн здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд визнав обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача про сплив строку позовної давності суд визнав безпідставними та необґрунтованими, враховуючи, що з 12.03.2020 по 30.06.2023 (включно) на території країни діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 і до сьогоднішнього дня на території країни введено воєнний стан, враховуючи п.12 та п.19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, п.7 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, строки позовної давності щодо стягнення суми заборгованості, штрафу, 18% річних та інфляційних втрат по зобов`язанням відповідача є такими, що не сплинули.

Суд дійшов висновку, що позовна заява підписана та подана уповноваженою особою товариства позивача - ОСОБА_1, яка прийнята з 24.09.2020 на постійну роботу на посаду юрисконсульта товариства позивача та має право представництва інтересів роботодавця в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, у господарських судах з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, тощо, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Радій, ЛТД" через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 по справі №922/1527/24 повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що борг в сумі 128 316,84 грн станом на 10.07.2018 не підтверджений жодним первинним документом (накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками тощо). Надана позивачем виписка з регістру бухгалтерського обліку є внутрішнім документом позивача і не є належним доказом існування боргу станом на 10.07.2018. За даними бухгалтерського обліку ТОВ фірма «Радій, ЛТД» такого боргу не рахується.

Крім того, скаржник вважає, що оскільки позивач не доказав існування боргу з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення штрафу, інфляційних та процентів річних також є безпідставними.

На думку апелянта, суд, ігноруючи дані обставини, викладені в відзиві на позовну заяву, дійшов висновку, що: «Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 10.07.2018 заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 128 316,84 грн, позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 85 000,00 грн, яка до теперішнього часу не відшкодована». Таким чином, суд базує своє рішення на твердженні позивача, яке не підтверджено жодними первинними документами. В рішенні суду не надано жодної правової оцінки заяві відповідача про відсутність боргу в сумі 128 316,84 грн станом на початок періоду поставок.

Апелянт зазначає, що до зазначених правовідносин, що мали місце в 2018-2019 роках має бути застосований строк позовної давності.

Крім того, позовна заява у цій справі підписана та подана неправомочною особою -

юрисконсультом ТОВ «Фіто-Лек» ОСОБА_1 Таким чином, наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до ст. 174 ч. 5 п. 1) ГПК України.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А, суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1527/24. Встановлено позивачу строк до 09.10.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Встановлено учасникам справи в строк до 09.10.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "23" жовтня 2024 р. о 14:00 годині. Витребувано матеріали справи №922/1527/24 із Господарського суду Харківської області. Явку учасників справи визнано необов`язковою.

27.09.2024 за вх. №12503 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 надійшли матеріали справи №922/1527/24.

09.10.2024 (в межах встановленого судом строку) через підсистему "Електронний суд" від позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд:

- відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1527/24 залишити в силі;

- витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача (а.с.145-148).

Свою правову позицію позивач обґрунтовує, зокрема, наступним:

- на виконання умов договору позивачем в період з 10.07.2018 по 09.07.2019 року здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 87 812,43 грн на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи. Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило, видаткові накладні підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень. Відповідач не заперечує отримання товару за доданими позивачем до позовної заяви видатковими накладними на загальну суму товару 87 812,43 грн;

- протягом періоду з 10.07.2018 по 25.08.2020 року відповідачем здійснювалась оплата за товар за договором на загальну суму 131 129,27 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 10.07.2018 заборгованості відповідача за раніше отриманий товар становила 128 316,84 грн, позивач, на підставі п. 3.7. договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 85 000,00 грн, яка до теперішнього часу не відшкодована;

- в оскаржуваному рішенні обґрунтовано встановлено, що відповідач поставлений товар прийняв, однак грошові кошти в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

10.10.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд:

- по справі №922/1527/24 витребувати у ТОВ "Фіто-Лек" письмові докази наявності у ТОВ фірма "Радій, ЛТД" боргу перед ТОВ "Фіто-Лек" в сумі 128 316,84 грн станом на 10.07.2018, а саме: оформлені належним чином видаткові накладні на постачання ТОВ "Фіто-Лек" товару на суму 128 316,84 грн на користь ТОВ фірма "Радій, ЛТД";

- витребувати у ТОВ "Фіто-Лек" письмові докази наявності представника ОСОБА_1 повноважень на підписання бухгалтерських документів від імені ТОВ "Фіто-Лек", в тому числі виписки з регістру бухгалтерського обліку ТОВ "Фіто-Лек".

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, зокрема, наступне:

- за даною справою матеріали справи не містять видаткових накладних, які б підтвердили постачання товару на суму 128 316,84 грн в спірний період. Акцентує увагу суду апеляційної інстанції на те, що у відповідача зазначених видаткових накладних не має та ніколи не було. Оскільки позивач самостійно не надав до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції видаткові накладні на поставку товару на суму 128 316,84 грн, ці первинні документи відповідач просить витребувати у ТОВ «Фіто-Лек» за ухвалою апеляційного суду;

- наявний в матеріалах справи трудовий договір між ТОВ «Фіто-Лек» та ОСОБА_1 , надає останній право представництва в суді та інших інстанціях, але цей трудовий договір не надає ОСОБА_1 повноважень складання і підписання бухгалтерських документів від імені ТОВ «Фіто-Лек». Тому, на думку відповідача, необхідно витребувати у позивача документи, які б посвідчували право підписання ОСОБА_1 бухгалтерських документів ТОВ «Фіто-Лек».

21.10.2024 через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" адвоката Савєльєва Валерія Васильовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить постановити ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему ВКЗ представника відповідача адвоката Савєльєва В.В. у справі №922/1527/24, призначене на 23.10.2024 о 14:00 год., яка була задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі №922/1527/24 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ фірма «Радій, ЛТД» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» письмових доказів. Оголошено в судовому засіданні у справі №922/1527/24 перерву до "30" жовтня 2024 р. о 10:30 год. Забезпечено участь представника відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" адвоката Савєльєва Валерія Васильовича у судовому засіданні у справі №922/1527/24, призначеному на "30" жовтня 2024 р. о 10:30 год. у режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2024 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1527/24 повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою Східного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа від 25.09.2024 та від 23.10.2024 (а.с. 143, 144, 180-183).

Розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції у відповідності та з дотриманням прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом та у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи, що явка учасників справи обов`язковою не визнавалась, наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також достатність у матеріалах справи документів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених частиною 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, а також з урахуванням вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи 02.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" (відповідач) укладено договір №753 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати (поставити) у власність відповідача протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а відповідач прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором (а.с.59-60).

За умовами п.п.1.2 договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби (згідно Закону України "Про лікарські засоби"); вироби медичного призначення; інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

У п.2.1 договору сторони погодили, що кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку, які відповідно до п.1.4 договору, є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними. Ціна на товар зазначається в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору (п.3.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що останнім робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п.3.5 договору).

Відповідно до п.3.6 договору, оплата поставлених товарів проводиться відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах, зазначених в п.3.5 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок позивача.

Пунктом 3.7 договору визначено, що відповідач при проведенні оплати за поставлений йому позивачем товар при кожному платежі зобов`язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Товар, відповідно до п.5.7 договору вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов`язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

У разі невиконання і неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України. За прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст. 625 ЦК України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми (п.п.7.1-7.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п.12.4, і діє до 31.12.2012, а щодо зобов`язань за договором - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

У відповідності до п.10.3, п.10.4 договору будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані сторонами, договір вважається пролонгованим строком на 1 рік і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

Сторони домовились про збільшення спеціального терміну позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки (штрафу, пені) і встановили його тривалістю в три роки (п.10.6 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін (а.с.59-60).

В подальшому, 31.12.2012, 31.12.2013, 31.12.2014 між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими сторони внесли зміни до п.4.1, розділу 6 та розділу 12 до договору та продовжили строк його дії. Зокрема, відповідно до умов додаткової угоди від 31.12.2014, строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с.65-68).

На виконання умов договору позивач в період з 10.07.2018 - 09.07.2019 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 87 812,43 грн на підставі наступних видаткових накладних, а саме:

- 10.07.2018 - №100273396/1 на суму 2 760,42 грн; №100273384/1 на суму 1 203,55 грн; №100273387/1 на суму 1 115,12 грн; всього на суму 5 079,09 грн, дата оплати - до 09.08.2018;

- 13.07.2018 - №100278875/1 на суму 1 188,45 грн; №100278862/1 на суму 1 069,83 грн; №100278539/1 на суму 4 731,34 грн; всього на суму 6 989,62 грн, дата оплати - до 12.08.2018;

- 17.07.2018 - №100283015/1 на суму 1 201,34 грн; №100283022/1 на суму 1 086,90 грн; всього на суму 2 288,24 грн, дата оплати - до 16.08.2018;

- 25.07.2018 - №100295367/1 на суму 1 349,31 грн, дата оплати - до 25.08.2018;

- 26.07.2018 - №100295368/1 на суму 2 863,00 грн, дата оплати - до 25.08.2018;

- 14.08.2018 - №100321127/1 на суму 2 389,30 грн; №100321074/1 на суму 1 790,53 грн; всього на суму 4 179,83 грн, дата оплати - до 13.09.2018;

- 23.08.2018 - №100334643/1 на суму 2 694,47 грн; №100334637/1 на суму 1 293,48 грн; всього на суму 3 987,95 грн, дата оплати - до 22.09.2018;

- 29.08.2018 - №100340889/1 на суму 5 892,73 грн, дата оплати - до 28.09.2018;

- 30.08.2018 - №100342687/1 на суму 6 408,08 грн; №100340886/1 на суму 2 050,57 грн; всього на суму 8 458,65 грн, дата оплати - до 29.09.2018;

- 11.09.2018 - №100358223/1 на суму 7 513,17 грн; №100358220/1 на суму 2 547,89 грн; всього на суму 10 061,06 грн, дата оплати - до 11.10.2018;

- 13.09.2018 - № 100363057/1 на суму 2 338,96 грн, дата оплати - до 13.10.2018;

- 01.11.2018 - № 100432989/1 на суму 1 054,40 грн, дата оплати - до 01.11.2018;

- 20.11.2018 - № 100455126/1 на суму 3 568,15 грн, дата оплати - до 20.12.2018;

- 22.11.2018 - № 100461220/1 на суму 2 094,75 грн, дата оплати - до 22.12.2018;

- 29.11.2018 - № 100471633/1 на суму 3 389,62 грн, дата оплати - до 22.12.2018;

- 06.12.2018 - № 100480237/1 на суму 1 950,00 грн, дата оплати - до 05.01.2019:

- 18.12.2018 - № 100496009/1 на суму 7 053,45 грн, дата оплати - до 17.01.2019;

- 21.12.2018 - № 100500894/1 на суму 974,29 грн, дата оплати - до 20.01.2019;

- 27.12.2018 - № 100507900/1 на суму 1 417,75 грн, дата оплати - до 26.01.2019;

- 24.01.2019 - № 10022947/1 на суму 3 385,37 грн, дата оплати - до 23.02.2019;

- 24.04.2019 - №100113194/1 на суму 993,26 грн; №100113194/2 на суму 24,94 грн; всього на суму 1 018,20 грн, дата оплати - до 24.05.2019;

- 30.05.2019 - №100145534/1 на суму 893,85 грн; №100145534/2 на суму 174,55 грн, всього на суму 1 068,40 грн; дата оплати - до 29.06.2019;

- 10.06.2019 - №100155126/1 на суму 1 008,55 грн, дата оплати - до 10.07.2019;

- 27.06.2019 - №100171302/1 на суму 1 144,96 грн; №100171302/2 на суму 1 242,10 грн; всього на суму 2 387,06 грн, дата оплати - до 27.07.2019;

- 03.07.2019 - №100176831/1 на суму 319,22 грн; №100176831/2 на суму 689,01 грн; всього на суму 1 008,23 грн, дата оплати - до 02.08.2019;

- 09.07.2019 - №100181403/1 на суму 101,74 грн; №100181403/2 на суму 2 844,03 грн; всього на суму 2 945,77 грн, дата оплати - до 08.08.2019 (а.с. 18-23, 44-58).

Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило, видаткові накладні підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, що підтверджується банківськими виписками від 16.07.2018, 13.08.2018, 20.08.2018, 28.08.2018, 29.08.2018, 10.09.2018, 12.09.2018, 01.11.2018, 19.11.2018, 22.11.2018, 29.11.2018, 05.12.2018, 17.12.2018, 19.12.2018, 26.12.2018, 24.01.2019, 22.04.2019, 29.05.2019, 10.06.2019, 01.07.2019, 08.07.2019, 11.07.2019, 24.12.2019, 17.08.2020, 25.08.2020 на загальну суму 131 129,27 грн (а.с.34-43).

Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 10.07.2018 заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 128 316,84 грн, позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 85 000,00 грн.

На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування 20% штрафу в розмірі 17 000,00 грн, збитків від інфляції в розмірі 9 015,33 грн та 18% річних в розмірі 30 923,77 грн.

Враховуючи на сплив строків оплати, встановлених договором та відсутність надходження остаточного та в повному обсязі розрахунку між сторонами, позивачем на юридичну адресу відповідача була направлена претензія (вимога про сплату заборгованості на суму 85 000 грн (вих. №01-02/23 від 01.02.2023, направлена 02.02.2023), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ «Фіто-Лек» до суду з позовом у даній справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 85 000,00 грн основного боргу, 17 000,00 грн 20% штрафу, 9 015,33грн збитків від інфляції, 30 923,77 грн 18% річних.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України.

Предмет доказування у кожній конкретній справі складає певну сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачем було заявлено до стягнення борг у розмірі 85 000,00 грн за товар, поставлений згідно з видатковими накладними на суму 87 812,43 грн за період з 10.07.2018 по 09.07.2019.

При цьому, станом на початок заявленого періоду поставок 10.07.2018 р. заборгованість відповідача за раніше отриманий товар загалом становила 128 316,84 грн, що вбачається з регістру бухгалтерського обліку позивача, який додано в додатках до позовної заяви (а.с.17).

Таким чином, за розрахунком позивача з урахуванням проведеної часткової оплати основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 85 000,00 грн.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи відповідач не заперечував, що в період з 10.07.2018 по 09.07.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 87 812,43 грн, а оплата товару відповідачем здійснена на суму 131 129,27 грн. Втім, на переконання відповідача, навіть за інформацією позивача, має місце переплата на користь ТОВ «Радій, ЛТД». Твердження позивача про існування у відповідача боргу в сумі 128 316,84 грн станом на 10.07.2018 не підтверджена жодним первинним документом (накладними, актами виконаних робіт, банківськими виписками тощо).

Судова колегія апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що сторони погодили, що відповідач при проведенні оплати за поставлений йому позивачем товар при кожному платежі зобов`язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні (пункт 3.7 договору).

Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Зазначені правові позиції викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №804/15389/15, від 26.03.2019 у справі №925/291/18, у справі № 910/14900/19 від 10.11.2020.

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19).

Висновок щодо підтвердження факту господарської операції саме первинними документами викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2020 у справі №922/2081/19, від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 18.11.2020 у справі №920/61/19.

З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких, зокрема, належать: видаткові накладні, рахунок фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт приймання виконаних робіт, акти приймання - передачі наданих послуг, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.

Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.

Як встановлено та зазначено вище, в матеріалах справи наявні видаткові накладні за період з 10.07.2018 по 09.07.2019 на загальну суму 87 812,43 грн, які містять підпис та печатку відповідача, посилання на договір №753 від 02.11.2011 та є в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинними звітними документами. Крім того, відповідач не надавав позивачу заперечень щодо кількості та якості поставленого товару.

Згідно з частиною 2 ст.1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за № 22 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Із системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. У даній справі таке право визначення призначення платежу належало - ТОВ "Радій, ЛТД».

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів здійсненої відповідачем оплати в повному обсязі, саме за спірними видатковими накладними, кожна з яких містить номер, дату, підставу, адресу доставки, місце складання: договір №753 від 02.12.2011, місце складання, адресу поставки та суму поставки, не вбачається, оскільки з переліку банківських виписок не вбачається в графі "призначення платежу" оплати саме за спірними видатковими накладними, несплата за якими і була підставою подання відповідного позову.

Втім, банківські виписки Док.№115 від 24.01.2019, Док №397 від 22.04.2019, Док.№184 від 29.05.2019, Док.№595 від 10.06.2019, Док.№335 від 01.07.2019, Док.№618 від 08.07.2019, Док.№628 від 11.07.2019, Док.№660 від 24.12.2019, Док.№250 від 17.08.2020, Док.№256 від 25.08.2020 містять посилання в призначенні платежу: «Оплата за лікарські препарати згідно Дог.№753 від 02.12.2011» на загальну суму 53 729, 27 грн, що не суперечить умовам п. 3.7 договору.

Інші банківські виписки на суму 77 400, 00 грн не стосуються спірного договору та поставок по видатковим накладним за період з 10.07.2018 по 09.07.2019, тому не можуть враховуватись у якості часткової оплати за Договором №753 від 02.12.2011, тому як в призначенні платежу вказано інші договори та інші видаткові накладні.

Твердження апелянта про сплату 131 129,27 грн та те, що за даною справою має місце переплата на користь відповідача є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, оскільки на виконання спірного договору №753 від 02.12.2011 в матеріалах справи наявна оплата (банківські виписки) на суму 53 729,27 грн.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем було належним чином виконано прийняті на себе зобов`язання за договором в частині поставки товару за належним чином оформленими видатковими накладними у період з 10.07.2018 по 09.07.2019 на загальну суму 87 812,43 грн, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної оплати за поставлений товар, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основної заборгованості у розмірі 34 083,16 грн (87 812,43 грн (поставка товару за видатковими накладними) - 53 729,27 грн (оплата, згідно банківських виписок з призначенням платежу, що не суперечить п. 3.7 договору №753 від 02.12.2011).

Щодо тверджень апелянта стосовно того, що надана позивачем виписка з регістру бухгалтерського обліку є внутрішнім документом позивача і не є належним доказом існування боргу станом на 10.07.2018, (за даними бухгалтерського обліку ТОВ фірма «Радій, ЛТД» такого боргу не рахується), судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (частина перша статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною третьою статті 9 вказаного Закону передбачено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами четвертою, п`ятою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до частин першої - третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно із частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Згідно із пунктом 1.2. розділу 1 Положення №88 у цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції;

регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо.

Пунктами 3.1., 3.6. розділу 3 Положення № 88 передбачено, що інформація до регістрів бухгалтерського обліку переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з регістрів бухгалтерського обліку переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Колегія суддів зазначає, що оборотно-сальдова відомість - регістр бухгалтерського обліку, призначений для контролю операцій і сальдо по рахунках бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності. Оборотно-сальдова відомість містить сальдо (залишки) на початок і на кінець періоду і обороти по дебету і кредиту за даний період для кожного застосовуваного компанією рахунку (субрахунку) бухгалтерського обліку. Формується оборотно-сальдова відомість на підставі відповідних операцій (проводок по рахунках бухгалтерського обліку).

Виходячи із приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, оборотно-сальдова відомість не є первинним бухгалтерським документом, а є зведеним обліковим документом, який може складатися для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів.

Колегія суддів зауважує на тому, що право учасника товариства на подання відповідної інформації / документації щодо діяльності товариства кореспондує доведенню учасником обставини щодо наявності у товариства обов`язку ведення обліку його діяльності у тому чи іншому вигляді.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги.

Колегія суддів у даній справі звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, де наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (статті 13 ГПК України) і принцип рівності сторін (статті 7 ГПК України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №910/6757/23.

Доводи апеляційної скарги, зокрема, зводяться до незгоди скаржника із наданою судом оцінкою доказів. Відповідач стверджує, що надана позивачем виписка з регістру бухгалтерського обліку є внутрішнім документом позивача (що може містити помилки) і не є належним доказом існування боргу у розмірі 128 316,84 грн станом на 10.07.2018 р.

В свою чергу, відповідач не був позбавлений права надати до суду належні докази для підтвердження відсутності з його боку боргу за спірними видатковими накладними. Проте, останнім будь-яких документів, актів звірки, податкової звітності, контррозрахунку тощо надано не було.

Втім, як зазначено вище, матеріалами справи (банківськими виписками з відповідним призначенням платежу, що не суперечить умовам п.3.7 договору №753 від 02.12.2011) підтверджується часткова оплата відповідачем товару у розмірі 53 529,27 грн та поставка товару за видатковими накладними в період з 10.07.2018 по 09.07.2019 на загальну суму 87 812,43 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 85 000 грн є недоведеними, а висновок суду про задоволення позовних вимог в цій частині таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевим господарським судом надано лише оцінку фактам, викладеним позивачем, проте не надано оцінки всім доказам, наявним в матералах справи, зокрема, банківським випискам з відповідним призначенням платежу на виконання умов договору №753 від 02.12.2011.

Суд першої інстанції не дослідив, що частина банківських виписок не стосується ані договору №753 від 02.12.20211, ані видаткових накладних за період з 10.07.2018 по 09.07.2019, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 85 000 грн, як різниці на початок заявленого періоду поставок 10.07.2018 за раніше отриманий товар, яка становила 128 316,84 грн є безпідставними, тоді як за даною справою поставка лікарських препаратів відбувалась за договором №753 від 02.12.2011, а оплата за вказаний товар підтверджується банківськими виписками на суму 53 729,27 грн. Інші банківськи виписки не стосуються даного предмету спору та не можуть бути враховані в якості оплати за товар за видатковими накладними у спірний період.

Щодо позовних вимог про стягнення 18% річних та збитків від інфляції, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.7.2 договору сторони дійшли згоди, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст.625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми.

Позивач нараховує 18% річних в сумі 30 923,77 грн за період з 09.09.2018 по 31.12.2020 та збитки від інфляції у сумі 9 015,33 грн за період з 09.09.2018 по 31.12.2020, виходячи із суми боргу 85 000, 00 грн.

Перевіривши правові підстави, період нарахування 18% річних та збитків від інфляції, з урахуванням заявлених та підтверджених документально позовних вимог, судова колегія, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми «Ліга.Закон» дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції за період з жовтня 2018 по грудень 2020 у розмірі 4 622,48 грн та 18% річних з період з 09.09.2018 по 31.12.2020 у розмірі 14 186,00 грн, виходячи із документально підтвердженої суми боргу в розмірі 34 083,16 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 20% штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що останнім робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п.3.5 договору).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в п.3.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

В матеріалах справи наявні 28 видаткових накладних за 2018 рік на суму поставки 74 990, 85 грн та 12 видаткових накладних за 2019 рік на суму поставки 12 821, 58 грн, поставка за якими відбувалась у період з 10.07.2018 по 09.07.2019 на загальну суму 87 812,43 грн.

Кожна видаткова накладна має, зокрема, номер, дату, суму, підставу: згідно договору №753 від 02.12.2011, адресу доставки, місце складання.

Як вищезазначено, видаткові накладні підписані та скріплені пачатками з боку постачальника та покупця без зауважень.

За розрахунком позивача, виходячи з п.7.2 договору за прострочення відповідачем строків оплати за поставлений товар за час дії договору останній нарахував, зокрема, штраф: 85 000,00 грн х 20% = 17 000 грн (де 85 000, 00 - вартість одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу за час дії договору, 20% - розмір штрафу згідно п. 7.2 договору).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у зазначеному розмірі, дійшов висновку про те, що оскільки остання поставка товару, відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, позивачем була здійснена 09.07.2019, оплату товару відповідач, враховуючи умови п.3.5 договору, повинен був провести 08.08.2019, чого останнім зроблено не було.

Втім, розрахування штрафних санкцій відповідно до умов договору ( п.7.2 договору) повинно здійснюватися по кожній спірній видатковій накладній, оскільки банківськими виписками, наявними в матеріалах справи підтверджується оплата товару у спірний період в межах договору №753 від 02.12.2011.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, виходячи з умов договору не доведено, що відповідач порушував терміни оплати товару на строк більше ніж 30 календарних днів за спірними видатковими накладними, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу згідно п.7.2 договору у розмірі 17 000 грн, є недоведеними та такими, що не відповідають обставинам справи щодо порушення відповідачем терміну оплати товару на строк більше ніж 30 календарних днів за спірними видатковими накладними.

Суд першої інстанції не дослідив вказаної обставини та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що до зазначених правовідносин, що мали місце в 2018-2019 роках має бути застосовано строк позовної давності та наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до ст. 174 ч. 5 п. 1) ГПК України через те, що позовна заява у цій справі підписана та подана неправомочною особою - юрисконсультом ТОВ «Фіто-Лек» ОСОБА_1, є тотожними тим, що були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції.

Місцевий господарський суд, з висновками якого в цій частині погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що враховуючи, що з 12.03.2020 по 30.06.2023 (включно) на території країни діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 і до сьогоднішнього дня на території країни введено воєнний стан, враховуючи п.12 та п.19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, п.7 розділу IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України, строки позовної давності щодо стягнення суми заборгованості, штрафу, 18% річних та інфляційних втрат по зобов`язанням відповідача є такими, що не сплинули.

За приписами ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суд першої інстанції обгрунтовно не прийняв заперечення відповідача в частині підписання та подання позовної заяви неправомочною особою, а саме юрисконсультом ТОВ "Фіто-Лек" ОСОБА_1 через їх безпідставність, оскільки наказом №200к від 24.09.2020 ОСОБА_1 прийнята з 24.09.2020 на постійну роботу на посаду юрисконсульта товариства позивача та відповідно до п.2 трудового договору від 24.09.2020, укладеного між ТОВ "Фіто-Лек" та ОСОБА_1 , на останню покладено обов`язок представництва інтересів роботодавця в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, у господарських судах з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, тощо (а.с.11-12).

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст.7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для його скасування відповідно вимог ст.277 ГПК України.

Судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційним оскарженням згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1527/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1527/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" - 85 000,00 грн основного боргу, 9 015,33 грн збитків від інфляції, 30 923,77 грн 18% річних, 3 028,00 грн судового збору.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" (61037, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 14075757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) 34 023,16 грн основного боргу, 4 622,48 грн збитків від інфляції, 14 186,00 грн 18% річних, 902,67 грн судовий збір за подання позовної заяви.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" 20% штрафу у розмірі 17 000,00 грн, відмовити.

Стянути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" (61037, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 14075757) 1 354,01 грн судовий збір за подання апеляційної скарги.

Видачу судових наказів доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця