Постанова

від 24.10.2024 по справі 910/20120/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 року м.Дніпро Справа № 910/20120/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів Паруснікова Ю.Б. , Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 (суддя Науменко А.О.)

у справі № 910/20120/23

За позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані"

до відповідача 2: ОСОБА_1

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор Груп"

про солідарне стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані", ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор Груп" про солідарне стягнення 525 988,19 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" заборгованість за Кредитним договором №SМЕ/ВС/28-1 від 27.10.2020, яка станом на 01.12.2023 становить 525 988 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 19 коп. (включає в себе прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 408 866,66 грн; прострочену заборгованість за процентами за період з 18.01.2022 по 01.12.2023 в розмірі 81,85 грн; прострочену заборгованість за комісією за період з лютого 2023 по 01.12.2023 в розмірі 105 751,63 грн; 3% річних всього за період з 16.03.2021 по 23.02.2022 в розмірі 2 304,01 грн: в тому числі: 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.03.2021 по 23.02.2022 в розмірі 1 751,59 грн; 3% річних за несвоєчасне повернення комісії за період 16.04.2021 по 23.02.2022 в розмірі 552,42 грн; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з квітня 2021 по 23.02.2022 в розмірі 8 984,04 грн) солідарно з ОСОБА_1 . Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" заборгованість за Кредитним договором №SМЕ/ВС/28-1 від 27.10.2020, яка станом на 01.12.2023 становить 525 988 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 19 коп. (включає в себе (прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 408 866,66 грн; прострочену заборгованість за процентами за період з 18.01.2022 по 01.12.2023 в розмірі 81,85 грн; прострочену заборгованість за комісією за період з лютого 2023 по 01.12.2023 в розмірі 105 751,63 грн; 3% річних всього за період з 16.03.2021 по 23.02.2022 в розмірі 2 304,01 грн: в тому числі: 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.03.2021 по 23.02.2022 в розмірі 1 751,59 грн; 3% річних за несвоєчасне повернення комісії за період 16.04.2021 по 23.02.2022 в розмірі 552,42 грн; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з квітня 2021 по 23.02.2022 в розмірі 8 984,04 грн) солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптор Груп". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 2 629 (дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 94 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 2 629 (дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 94 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптор Груп" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 2 629 (дві тисячі шістсот двадцять дев`ять) грн 94 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 у справі № 910/20120/23 частково в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 , провадження у справі закрити в цій частині.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Оптор Груп». З 24.02.2022 ТОВ «Оптор Груп» призупинило свою діяльність і не здійснює нарахування та виплату заробітної плати директору з лютого 2022 року. Апелянт не отримував заробітну плату з березня 2022 року по теперішній час на ТОВ «Оптор Груп». Участь фізичних осіб у господарському процесі обмежена у зв`язку із тим, що основними учасниками в господарському процесу виступають саме суб`єкти господарювання, а по-друге, у зв`язку із неможливістю забезпечити усі ті механізми процесуальної участі при розгляді судових спорів не господарюючих суб`єктів, які можуть затягнути процес та зробити його вразливим перед зловживанням та непрофесіоналізмом учасників. Можливість пред`являти позови до фізичних осіб в порядку господарського судочинства ставить останніх в невигідне становище, оскільки ставки судового збору в господарському процесі набагато вищі, ніж в цивільному, а тому апеляційна скарга може бути не поданою саме через брак коштів, а не у зв`язку з тим, що сторона згодна з судовим рішенням. Крім того, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у фізичної особи є, зокрема, укладення договору поруки. Отже, Відповідач-2, як фізична особа не зможе необмежено, в повному обсязі використовувати всі ефективні способи захисту своїх інтересів як поручителя в порядку господарського судочинства. Положення господарського-процесуального законодавства обумовлюють значні обмеження в правах, обов`язках та способах захисту фізичної особи як учасника господарського процесу. Отже позов до фізичної особи, поданий в порядку господарського судочинства, свідчить про пряме недотримання позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України та зловживання процесуальними правами.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 у справі № 910/20120/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 11 834,73 грн.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скраги.

Ухвалою Центрального апеляційного госпоадрскього суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 у справі № 910/20120/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 24.10.2024 о 09 год. 30 хв.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що 27.10.2020 між АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» та ТОВ «АГЕЛЕС КОМПАНІ» укладено Кредитний договір №SME/BC/28-1 від 27.10.2020. Також 27.10.2020 між Позивачем та ОСОБА_1 , як Поручителем укладено Договір поруки № SМЕ/ВС/28-1-Р від 27.10.2020. Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Таким чином, позовна заява АТ «Банк інвестицій та заощаджень» до ТОВ «Агелес Компані», ОСОБА_1 та ТОВ «Оптор Груп» про солідарне стягнення 525 988,19 грн. законно розглянута Господарським судом Запорізької області за виключною підсудністю.

02.09.2024, 30.09.2024 апелянтом подано заяви якими повідомив апеляційний суд про виконання рішення суду, про що додано копії платіжних доручень.

В судовому засіданні 24.10.2024 взяв участь представник апелянта в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Інші учасники справи не з`явились в судове засідання. Були повідомлені про час розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 27.10.2020 між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" ("Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані" ("Позичальник") укладено Кредитний договір №SМЕ/ВС/28-1 від 27.10.2020 р. (надалі - "Кредитний договір").

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у сумі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень нуль копійок, а Позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим Договором, використати Кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору, розмір процентів за користування Кредитом складає 0,01% процентів річних.

Додатково Позичальник щомісяця сплачує на користь Банку комісію за супроводження Кредиту в розмірі 1,99 % (одна ціла дев`яносто дев`ять сотих) процентів від суми Кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.

Пунктом 1.3. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредит Банку не пізніше " 15" жовтня 2023 року.

Сторони дійшли згоди та встановили графік повернення Кредиту та сплати інших платежів, що наведений у Додатку № 1 до цього Договору.

Позичальник, згідно п. 1.1. Кредитного договору, зобов`язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим Договором, використати Кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 4.2. Кредитного договору, Кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього Договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок Позичальника, зазначений у пункті 11.2. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту, що фактично надана Позичальнику і не повернена Банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання Кредиту враховується, а день повернення Кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження Кредиту нараховується щомісяця на суму Кредиту, зазначену в п. 1.1. Договору.

Згідно з п. 5.2. Кредитного договору, проценти та комісії, нараховані за місяць, Позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані.

Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення Кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення Кредиту.

Позичальник має право сплатити комісію за супроводження Кредиту за весь строк користування Кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення Кредиту комісія за супроводження Кредиту не підлягає поверненню.

Відповідно до п. 5.4. Кредитного договору, у випадку, якщо строк погашення заборгованості за Кредитом, що зазначений в Додатку №1 до цього Договору припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України, то Позичальник має здійснити погашення заборгованості за Кредитом не пізніше наступного робочого дня відповідного строку, встановленого для вчинення певної дії.

Згідно п. 7.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується повернути Банку Кредит у термін, зазначений у пункті 1.3. цього Договору. Повернення Кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України, Позичальник зобов`язаний на вимогу Банку повернути Кредит достроково.

Відповідно до п. 8.2. Кредитного договору, надання Кредиту здійснюється у відповідності з його цільовим призначенням, визначеним у пункті 1.4. цього Договору, шляхом переказу коштів з рахунку з обліку кредитної заборгованості, зазначеного у пункті 11.3. цього Договору, на поточний рахунок Позичальника, зазначений у пункті 11.2. цього Договору. Для цілей цього Договору днем надання Кредиту вважається день списання його суми з рахунку з обліку кредитної заборгованості по реквізитах зазначених в абзаці першому цього пункту.

Згідно з п. 8.3. Кредитного договору всі платежі Позичальника за цим Договором (повернення кредиту, сплата процентів, комісій та інших платежів) здійснюється шляхом переказу коштів з будь-якого поточного рахунку Позичальника на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Банку та в цей же день перераховуються на погашення заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п. 9.5. Кредитного договору, суттєвим порушенням Позичальником цього Договору вважається повне або часткове прострочення Кредиту у строки, визначені пунктом 1.3. цього Договору.

Відповідно до п. 10.2. Кредитного договору, цей Договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

23.07.2020 Позивач виконав свої зобов`язання перед Відповідачем 1 та видав кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам, доданими до матеріалів справи.

27.10.2020 між Позивачем та ОСОБА_1 , як Поручителем (надалі - Поручитель/Відповідач 2) укладено Договір поруки № SМЕ/ВС/28-1-Р від 27.10.2020 (надалі -Договір поруки 1).

06.04.2021 між Позивачем та ТОВ "ОПТОР ГРУП", як Поручителем (надалі - Поручитель/Відповідач 3) укладено Договір поруки № SМЕ/ВС/03-28-Р від 06.04.2021 (надалі -Договір поруки 2).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки 1, Договору поруки 2 згідно з цим Договором Поручитель зобов`язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення Боржником, яким є ТОВ "Агелес Компані" (код ЄДРПОУ 40525370), взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з Кредитного договору №SМЕ/ВС/28-1 від 27.10.2020, укладеного між Кредитором та Боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесені/укладені до нього або можуть бути внесені/укладені в подальшому.

Відповідно до Розділу 2 Договору поруки, порукою забезпечується виконання наступних зобов`язань:

2.1. Порукою, що надається за цим Договором, забезпечується виконання наступних зобов`язань (надалі за текстом всі разом - "Забезпечені порукою зобов`язання"):

2.1.1. повернення Кредитору кредиту, наданого за Кредитним договором, в сумі (ліміті) 500 000,00 грн, зі строком користування кредитом до " 15" жовтня 2023 року, у строки, у випадках та на умовах, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, в тому числі з дотриманням, при цьому, визначеного Кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених Кредитним договором та/або цим Договором, та/або чинним законодавством України.

2.1.2. сплата процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % та комісій в розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені Кредитним договором.

2.1.3. сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті Кредитору за умовами Кредитного договору, у розмірі, строки, на умовах та в порядку, що визначені Кредитним договором.

2.1.4. відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених Кредитором за, у зв`язку та/або передбачених Кредитним договором, витрат Кредитора, пов`язаних з захистом Кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за Кредитним договором, та збитків Кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) Боржником умов Кредитного договору.

2.1.5. виконання Боржником інших умов Кредитного договору та відшкодування інших витрат Кредитора, що випливають з Кредитного договору.

2.4. Сторони домовились, що Поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання, в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для Боржника за Кредитним договором.

2.5. Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.

2.6. Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини забезпечених порукою зобов`язань, так і при невиконанні Боржником забезпечених порукою зобов`язання в цілому.

2.7. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання забезпечених порукою зобов`язання у повному обсязі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання забезпечених порукою зобов`язань, що витікають із Кредитного договору при умові, якщо в установлений Кредитним договором строк виконання Боржником, передбачені Кредитним договором зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення Поручителю письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

3.2. Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому Договору не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника.

3.3. письмовій вимозі про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника повинно бути визначено розмір невиконаних Боржником зобов`язань, а також розмір штрафних санкцій, в разі їх наявності, що необхідно сплатити.

Згідно п. 8.4 Договори поруки набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та діють до настання однієї з наступних обставин:

8.4.1 виконання в повному обсязі (в тому числі дострокове0 боржником зобов`язання, забезпеченого порукою;

8.4.2 Погашення поручителем у повному обсязі заборгованості боржника за кредитним договором у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором;

8.4.3 Якщо кредитор протягом десяти років з дня настання строку (терміну) виконання зобов`язань за кредитним договором не пред`явить позову до поручителя.

До правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується позовна давність тривалістю у десять років (п. 8.5 Договорів поруки).

На виконання умов кредитного договору банком 23.07.2020 було перераховано Відповідачу 1 кредитні кошти в розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам, доданими до матеріалів справи.

Разом з тим Товариством з обмеженою відповідальністю "Агелес Компані" не виконано належним чином зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту позивачу, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 01.12.2023 становить 525 988,19 грн та включає в себе:

- прострочену заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 408 866,66 грн;

- прострочену заборгованість за процентами за період з 18.01.2022 р. по 01.12.2023 р. в розмірі 81,85 грн;

- прострочену заборгованість за комісією за період з лютого 2023 р. по 01.12.2023 р. в розмірі 105 751,63 грн;

- 3% річних всього за період з 16.03.2021 р. по 23.02.2022 р. в розмірі 2 304,01 грн:

- в тому числі: 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період з 16.03.2021 по 23.02.2022 в розмірі 1 751,59 грн;

06.12.2023 Позивач направив Відповідачу 2 письмову вимогу від 29.11.2022 № 01-9/05/2615 про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за кредитним договором № SМЕ/ВС/28-1 від 17.10.2020 відповідно до Договору поруки № SМЕ/ВС/28-1-Р від 27.10.2020.

06.12.2023 Позивач направив Відповідачу 3 письмову вимогу від 29.11.2022 № 01-9/05/2616 про виконання забезпечених порукою зобов`язань Боржника в цілому за кредитним договором № SМЕ/ВС/28-1 від 17.10.2020 року відповідно до Договору поруки № 5МЕ/ВС/03-28-Р від 06.04.2021.

Вказані вимоги залишено відповідачами без відповіді.

Несплата відповідачами суми кредиту, нарахованих процентів та комісії і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, як це передбачено ч.1 ст.546 ЦК України

Згідно ч. ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що правовим наслідком порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, є відповідальність боржника і поручителя перед кредитором як солідарних боржників.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами було підписано графік повернення кредиту та узгоджено щомісячні платежі, які позичальник мав сплачувати до 15 числа кожного місяця.

Також відповідно до п.5.2 Кредитного договору проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані.

Згідно п. 3.1 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит банку 15.10.2023.

Відповідачами не надано доказів виконання зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, господарській суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія погоджується з висновком господарського суду, вважає його правильним і обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги, колегія зазначає, що відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не має права пред`явити вимогу до іншого поручителя щодо розподілу відповідальності перед кредитором (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-511цс15 та від 11.11.2014 року у справі №919/699/13).

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини першої вказаної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Отже господарські суди розглядають справи у спорах, зокрема, у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18З зазначалося, що з огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 викладено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Окрім того в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі № 904/2526/18 (12-272гс18), від 19.03.2019 року у справі № 904/2538/18 (12-263гс18) неодноразово зазначалося, що положення п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року №415/2542/15-ц, зазначала, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Як вбачається з матеріалів справи банк звернувся до господарського суду з позовом до боржника, який є юридичною особою та, у тому числі до фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з положеннями статті 20 ГПК України.

При цьому позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

З огляду на викладене доводи щодо порушення судом процесуальних норм в частині прийняття до розгляду вимог до фізичної особи господарським судом колегією відхиляються.

Щодо поданих апелянтом заяв про виконання рішення суду у повному обсязі апеляційних суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 дійшов висновку про те, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Оскільки обставини для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору виникли лише на стаді апеляційного провадження у справі, у колегії суддів відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування законного та обґрунтованого судового рішення по суті спору.

Окрім того апеляційний суд зазначає, що нормами ГПК України передбачено спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції. Також, відповідач не позбавлений можливості подати відповідні докази на стадії виконання судового рішення, з врахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищевикладене, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 у справі № 910/20120/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.04.2024 у справі № 910/20120/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.11.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя А.Є.Чередко