Рішення

від 28.10.2024 по справі 906/972/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/972/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрошук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Буткова О.Я. - ордер серія ВВ №1042231 від 20.09.2024;

від відповідача: Хоптюк В.С. - згідно ЄДРПОУ;

від третьої особи: не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК»

до Звягельської Квартирно - експлуатаційної частини (району)

про стягнення 398663,14 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" звернулося до суду з позовом про стягнення зі Звягельської Квартирно-експлуатаційної частини (району) 398663,14 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання електричної енергії №260324/01 від 02.04.2024.

Ухвалою від 27.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 28.10.2024.

09.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Представник позивача у засіданні суду підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у засіданні суду заперечував позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача повноважного представника у судове засідання не направила, письмові пояснення щодо суті позовних вимог до суду не подала, хоча про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку 27.09.2024 електронного листа до електронного кабінету (а.с.77).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №260324 від 02.04.2024 за період з 02.04.2024 по 31.08.2024 відповідач спожив 927 943 кВт/год електричної енергії на суму 6238372,93 грн, водночас різниця між фактичним споживанням та обсягом визначеним договором складає 49384,334 кВт/год, що в грошовому еквіваленті становить 398663,14 грн. Несплата вартості вказаної різниці відповідачем зумовила звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.79-80) просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до ст.652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Однак, як зазначає відповідач, між сторонами були укладені додаткові угоди №3 від 30.06.2024, №4 від 12.08.2024, №5 від 30.09.2024 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №260324/01 від 02.04.2024, якими змінювалася, а саме збільшувалася ціна товару більше, ніж на 10%, у порівнянні із ціною, визначеною сторонами при укладенні договору. Відповідач вказує, що у період дії вказаного договору спожив 927943 кВт*год електроенергії, за які сплатив позивачу 5839709,79 грн. Проте, за умови проведення оплати за вказану кількість товару по ціні, визначеній при укладенні договору, а саме 4,38 грн за 1кВт*год, відповідач мав би сплатити 4064439,34 грн. Тому відповідач вважає, що зайво сплатив позивачу кошти у сумі 1775270,45 грн, а заявлений позов є необґрунтованим.

Позивач у відповіді на відзив (а.с.93-94) зазначив, що абз.6 п.5.2 договору має імперативний характер і передбачає щомісячний розрахунок ціни. В договорі не передбачено альтернативного варіанту виставлення рахунку, окрім як щомісячного розрахунку на підставі формули. Договором не передбачено фіксовану ціну за електричну енергію, натомість за умовами договору ціна розраховується щомісячно з урахуванням середньозваженої ціни на ринку "доба наперед" в "ОЕС України". Позивач звернув увагу на те, що саме відповідач, як замовник, запропонував проект договору, який містить умови щодо розрахунку ціни, а позивач, погоджуючись на такі умови, підписав договір. Як вказав позивач, додатковою угодою №5 від 30.08.2024 сторони, керуючись умовами договору, узгодили вартість електричної енергії за 1 кВт*год у розрахунковому періоді - серпні 2024 року, стягнення вартості якої є предметом позову. Позивач зазначає, що:

- додаткові угоди щодо зміни ціни є чинними, підписані обома сторонами та не були визнані недійсними;

- зміна ціни договору відбувалась на підставі пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, а не на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", які є різними за своєю суттю підставами;

- у пп.7 п.19 Особливостей відсутні будь-які обмеження щодо відсотку, на який сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару;

- відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів оплати спожитої електричної енергії, яка є предметом спору, при цьому сам факт споживання електричної енергії у заявленому розмірі не заперечив, що підтверджується листом від 12.09.2024 №1405, до якого було додано підписані відповідачем акти звірки взаємних розрахунків за договором за період квітень-серпень 2024 року та акт звірки взаємних розрахунків за серпень 2024 року, відповідно до якого загальна вартість поставленої відповідачу понад договірний обсяг електричної енергії склала 398663,14 грн;

- відсутність у відповідача коштів не звільняє його від обов`язку оплати за спожиту електричну енергію.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч.1,2 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з п.1 ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами (п.1.1.1).

Пунктом 4.1 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Згідно з п.4.12 ПРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

За п.5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ, електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п. 4.21 ПРРЕЕ).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" виконує функції постачальника електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.05.2023 № 837 (а.с.15).

Суд встановив, що 02.04.2024 за результатами відкритих торгів між ТОВ "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (постачальник, позивач) та Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (споживач, відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №260324/01 (а.с.43-52).

Відповідно до п.1.1, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Згідно з п.2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатковою угодою №1 до договору сторони внесли зміни до п.3.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Початок постачання електричної енергії споживачу: з 02.04.2024 по 30.09.2024 року." (а.с.31-33).

За умовами п.2.2 договору в редакції додаткової угоди №4 від 12.08.2024 очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 02.04.2024 по 30.09.2024 становить 878 558,666 кВт*год (а.с.37-39).

Відповідно до п.5.1 договору ціна на електричну енергію (без ПДВ), що постачається споживачу за цим договором, розраховується постачальником щомісячно відповідно до формули та зазначається в розрахунковому документі, виставленому за підсумком відповідного розрахункового періоду:

Цфакт = (Ц рдн + Т пер +Т пост)*1,2 де

Цфакт - вартість електричної енергії за розрахунковий період;

Црдн - середньозважена ціна (грн/кВт (без ПДВ)) на ринку "доба наперед" в "ОЕС України" (згідно офіційних даних, розміщених на офіційному веб-сайті Оператора ринку https://www.oree.com.ua/) за відповідний розрахунковий період; Црдн не включає ПДВ, Тпер, Тпост;

Тпер - регульований тариф (грн/кВт год (без ПДВ)) на послуги з передачі електричної енергії, затверджений Регулятором (НКРЕКП) для оператора системи передачі у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 або постанови НКРЕКП, яка діє на момент розрахунку;

Тпост - тариф на послуги постачальника (маржа) електричної енергії, який встановлюється в розмірі 0,46005 грн/кВт год. (без ПДВ), що включає всі витрати постачальника на постачання електричної енергії.

1,2 - математичне вираження ставки податку на додану вартість (ПДВ - 20%), яке нараховується згідно Податкового кодексу України.

Згідно з п.5.2 договору, ціна за 1кВт на день укладення цього договору становить: 3,65 грн без ПДВ, ПДВ - 0,73 грн, разом з ПДВ 4,38 грн, у тому числі:

- середньозважена ціна електроенергії РДН - 2,66138 грн;

- послуги з передачі - 0,52857 грн;

- послуги постачальника (маржа) - 0,46005 грн;

- ПДВ 20% - 0,73 грн

При визначенні щомісячної оплати за електричну енергію, яка спожита споживачем за відповідний розрахунковий період, застосовується ціна за відповідний розрахунковий період, яка визначена згідно формули, передбаченої п.5.1 цього договору.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №5 від 30.08.2024 сторони домовились доповнити п.5.2 договору абзацом: "Ціна за 1 кВт*год у розрахунковому періоді серпень 2024 становить 6,72722 грн без ПДВ. ПДВ - 1,345444, разом з ПДВ - 8,072664 грн, у тому числі:

- середньозважена ціна електроенергії РДН - 5,73860;

- послуги з передачі - 0,52857 грн;

- послуги постачальника (маржа) - 0,46005 грн;

- ПДВ 20% - 1,345444 грн (а.с.34-36).

Згідно з п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди №5 від 30.08.2024, загальна сума договору з постачання електричної енергії складає 5839709,79 грн.

Ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках та актах приймання-передачі про оплату електричної енергії за цим договором (п.5.4 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.9 договору).

Відповідно до п.5.11 договору, по закінченню розрахункового місяця на підставі даних комерційного обліку споживача, постачальник надсилає споживачу поштою до 10 числа (включно) місяця наступного за розрахунковим рахунок та акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується належним чином зі своєї сторони у двох примірниках.

Оплата акту приймання-передачі постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.5.12 договору).

У пункті 5.13 договору сторони погодили, що, у разі неповернення споживачем підписаного акту приймання-передачі електричної енергії і ненадання мотивованої відмови від його підписання після закінчення 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання, обсяг поставленої споживачу електричної енергії вважається узгодженим споживачем у повному обсязі без зауважень.

Відповідно до пп.1 п.6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

За умовами п.13.3, всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути письмово оформлені, скріплені підписом уповноважених осіб та печатками постачальника та споживача.

Зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору (п.13.5 договору).

За умовами п.13.1, цей договір набирає чинність з моменту підписання та діє до 31.12.2024 (включно), а в частині проведення розрахунків - повного їх виконання.

Відповідно до пп.8 п.6.1 договору, споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку.

За умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір з урахуванням вимог положень цього договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику з попереднім письмовим повідомленням постачальника про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання (п.13.8 договору).

Згідно з п.13.10, дія цього договору припиняється, зокрема у разі зміни електропостачальника.

Відповідно до п.3.2.15 ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, та адміністратора комерційного обліку із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Матеріали справи свідчать про те, що листом від 12.08.2024 №1270 відповідач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу №260324/01 від 02.04.2024 за взаємною згодою сторін на підставі п.6.1 договору в частині постачання електричної енергії з 02.09.2024, у зв`язку з тим, що подальше постачання електроенергії поза обсягами, визначеними договором, призведе до неможливості оплати за спожиту електричну енергію, з метою недопущення позадоговірного постачання електричної енергії, та просив останнім днем постачання електричної енергії вважати 01.09.2024, а також зазначив про перехід на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії" - ДПЗД "Укрінтеренерго" (а.с.18).

Листом від 12.08.2024 №968/12/08-д позивач повідомив відповідача про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу №260324/01 від 02.04.2024 в частині постачання з 01.09.2024 (а.с.16-17).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне споживання відповідача у період дії договору складало:

- за квітень 2024 року спожито 300883 кВт*год за ціною 5,186868 грн/кВт*год на загальну суму 1560640,40 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за квітень від 30.04.2024 №00000000306 (а.с.58);

- за травень 2024 року спожито 197153 кВт*год за ціною 5,210540 грн/кВт*год на загальну суму 1232728,31 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за травень від 31.05.2024 № 00000000404 (а.с.57);

- за червень 2024 року спожито 146987 кВт*год за ціною 6,392000 грн/кВт*год на загальну суму 1127449,08 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за червень від 30.06.2024 № 00000000513 (а.с.59);

- за липень 2024 року спожито 122668 кВт*год за ціною 6,955730 грн/кВт*год на загальну суму 1023894,59 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за липень від 30.06.2024 № 00000000624 (а.с.56);

- за серпень 2024 року спожито 160252 кВт*год за ціною 8,072664 грн/кВт*год на загальну суму 1293660,55 грн.

Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку споживача або відповідно до інформації про об`єм споживання, отриманої від Оператора систем розподілу (а.с.50-51).

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком № 1 до Договору, АТ "Житомиробленерго" є оператором системи з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії (а.с.49-50).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі даних АТ "Житомиробленерго" (160252 кВт*год) за розрахунковий період - серпень 2024 року (а.с.60) та визначеної згідно пункту 5.1 договору ціни за одиницю товару, сформував акт приймання-передачі електричної енергії № 00000000774 від 31.08.2024 та рахунок на оплату № 780 від 31.08.2024 на загальну суму 1293660,55 грн (а.с.13, 25-30), які були направлені на адресу відповідача.

Суд встановив, що акт приймання-передачі електричної енергії за серпень від 31.08.2024 №00000000774 на суму 1293660,55 грн не підписаний зі сторони відповідача (а.с.55).

Однак, з урахуванням п.5.13 договору, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачем мотивованої відмови від підписання вказаного акту приймання-передачі електричної енергії, суд дійшов висновку, що обсяг поставленої споживачу електричної енергії вважається узгодженим споживачем у повному обсязі без зауважень.

Крім того, суд враховує, що у матеріалах справи міститься лист відповідача №1405 від 12.09.2024, адресований позивачу, у якому відповідач підтверджує, що у серпні 2024 ним було спожито 160252 кВт*год. Також відповідач вказує, що отримав акт приймання-передачі за період - серпень 2024 року та зазначає, що фактичний обсяг спожитої електричної енергії перевищив обсяг електричної енергії, визначений договором, на 49384,334 кВт*год, що в грошовому еквіваленті становить 398663,14 грн. Цим листом відповідач підтвердив використання всіх обсягів за договором, однак повідомив про відсутність змоги сплатити рахунок за період - серпень 2024 року в повному обсязі через використання за договором всіх коштів. Відповідач запропонував позивачу звернутися до суду для стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у обсязі більшому, ніж визначено договором, та вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у серпні 2024 року у розмірі 398663,14 грн (а.с.99).

До вказаного листа долучено підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків позадоговірного споживання за серпень 2024 року, що також підтверджує відсутність у відповідача заперечень щодо обсягу та вартості поставленої електричної енергії у цей період, а також підтверджує наявність заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень 2024 у розмірі 398663,14 грн (а.с.100).

При цьому суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою, відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Суд враховує, що у пп.4 п.6.2 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної у додатку 2 "Комерційна пропозиція" до цього договору для остаточного розрахунку, розрахуватися з постачальником за фактично спожиту електричну енергію.

При цьому у додатку 2 "Комерційна пропозиція" до цього договору визначено, що оплата акту приймання-передачі за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в розрахункових документах, але не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Аналогічноі умови щодо здійснення оплати споживачем акту приймання-передачі постачальника за цим договором не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду, яким за п.5.9 укладеного договору є календарний місяць. визначено і у п.5.12 цього договору. Також строк оплати відповідачем поставленої електричної енергії за серпень 2024 року був визначений у рахунку на оплату №780 від 31.08.2024 - до 20.09.2024.

Водночас відповідно до п.6.1.21 ПРРЕЕ, якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

Враховуючи наведене вище, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії за серпень 2024 року є таким, що настав, як в частині спожитої електроенергії в обсязі, обумовленому договором, так і в частині позадоговірного обсягу електричної енергії, яка була спожита відповідачем.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондується зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.1,2 ст.632 ЦК України).

При цьому суд встановив, що згідно з умовами укладеного договору, при визначенні щомісячної оплати за електричну енергію, яка спожита споживачем за відповідний розрахунковий період, застосовується ціна за відповідний розрахунковий період, яка визначається згідно формули, передбаченої п.5.1 цього договору.

Отже, умовами договору не була встановлена фіксована ціна за електричну енергію на весь період його дії, а було передбачено, що ціна за відповідний розрахунковий період, яким згідно з п.5.9 договору є календарний місяць, визначається на підставі вказаної у договорі формули, тобто передбачено щомісячний розрахунок ціни.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача, в основу яких покладено те, що збільшення укладеними між сторонами додатковими угодами ціни за одиницю товару більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена в договорі, суперечить п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на таке.

Пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому суд враховує те, що додаткові угоди №3 від 30.06.2024, №4 від 12.082024, №5 від 30.08.2024, №2 від 25.06.2024, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також у матеріалах справи відсутні докази визнання у судовому порядку таких угод недійсними, тому оплата за спожиту електричну енергію повинна бути здійснена з урахуванням цін, які визначені цими угодами.

Крім того, суд враховує, що вказані вище заперечення висловлені відповідачем лише після звернення позивача з цим позовом до суду та суперечать його попередній поведінці з огляду на підписання ним акту звірки взаємних розрахунків позадоговірного споживання за серпень 2024 року на суму 398663,14 грн (а.с.100), та позиції, яка була наведена у листі №1405 від 12.09.2024 про визнання обсягів спожитої електричної енергії та відсутність заперечень щодо вимог позивача у розмірі 398663,14 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень 2024 року (а.с.99).

Водночас ст.276 ГК України також передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з пп.3 п.4.7 ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Таким чином, за період постачання електричної енергії з 02.04.2024 по 31.08.2024 споживання відповідача становить 927 943 кВт*год на суму 6238372,93 грн, а різниця між фактичним споживанням та визначеним договором обсягом складає 49384,334 кВт*год (927 943 кВт*год (обсяг фактичного постачання) - 878 558,666 кВт*год (обсяг постачання електричної енергії відповідно до умов договору), а в грошовому еквіваленті вартість обсягу позадоговірного споживання становить 398663,14 грн (49 384,334 кВт*год х 8,072664 грн).

Згідно зі ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 398663,14 грн заборгованості.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява надійшла через систему "Електронний суд", тому за подання даного позову судовий збір підлягав сплаті в сумі 4783,96 грн (398663,14 грн х 1,5% х 0,8), що на 1195,99 грн менше, ніж сплатив позивач.

Враховуючи викладене, судовий збір, в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у сумі 4783,96 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути зі Звягельської квартирно-експлуатаційної частини (району) ( 11700, Житомирська область, Звягельський район, м. Звягель, вул. Волі, буд. 39 , ід. код 07760151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТОВАНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК" (03040, м. Київ, вул. Деміївська, буд. 31, офіс 1024, ід. код 44986633):

- 398663,14 грн заборгованості;

- 4783,96 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.11.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу, відповідачу та третій особі - через систему "Електронний суд".