Постанова

від 16.01.2025 по справі 906/972/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Справа № 906/972/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Юзефович Д.О.

за участю представників:

від позивача: Буткова О.Я.

від відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Звягельської Квартирно-експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 28.10.2024 суддею Вельмакіною Т.М. у м. Житомир (повний текст рішення складено 04.11.2024) у справі № 906/972/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантований постачальник"

до Звягельської Квартирно-експлуатаційної частини (району)

про стягнення 398663, 14 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Гарантований постачальник" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення зі Звягельської Квартирно-експлуатаційної частини (району) 398663, 14 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство вказало, що на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 260324 від 02.04.2024 за період з 02.04.2024 по 31.08.2024 відповідач спожив 927943 кВт/год електричної енергії на суму 6238372, 93 грн, водночас різниця між фактичним споживанням та обсягом визначеним договором складає 49384, 334 кВт/год, що в грошовому еквіваленті становить 398663, 14 грн. Несплата вартості вказаної різниці відповідачем зумовила звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.10.2024 у даній справі позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 398663, 14 грн заборгованості та 4783, 96 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що суд першої інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а його висновки про правомірність укладення додаткових угод № 3, 4 та 5 про збільшення ціни за 1 кВт*год, суперечать нормам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, а тому, відсутні підстави для задоволення позову у даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Звягельської Квартирно-експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Волинської області від 28.10.2024 у справі № 906/972/24; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві, просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Від відповідача на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої останній просив суд провести судове засідання без участі представника Звягельської КЕЧ (району). Додатково у відповідній заяві скаржник зазначив, що підтримує доводи, викладені у апеляційній скарзі, просить її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 28.10.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ст. 269 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 02.04.2024 за результатами відкритих торгів між ТзОВ "Гарантований постачальник" (постачальник) та Звягельською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 260324/01, згідно п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Додатковою угодою № 1 до договору сторони внесли зміни до п. 3.1 договору та виклали його в наступній редакції: "початок постачання електричної енергії споживачу: з 02.04.2024 по 30.09.2024 року.". Згідно п. 2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 12.08.2024, очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 02.04.2024 по 30.09.2024 становить 878 558, 666 кВт*год. Згідно п. 5.1 договору, ціна на електричну енергію (без ПДВ), що постачається споживачу за цим договором, розраховується постачальником щомісячно відповідно до формули та зазначається в розрахунковому документі, виставленому за підсумком відповідного розрахункового періоду: Цфакт = (Ц рдн + Т пер +Т пост)*1,2 де Цфакт - вартість електричної енергії за розрахунковий період; Црдн - середньозважена ціна (грн/кВт (без ПДВ)) на ринку "доба наперед" в "ОЕС України" (згідно офіційних даних, розміщених на офіційному веб-сайті Оператора ринку https://www.oree.com.ua/) за відповідний розрахунковий період; Црдн не включає ПДВ, Тпер, Тпост; Тпер - регульований тариф (грн/кВт год. (без ПДВ)) на послуги з передачі електричної енергії, затверджений Регулятором (НКРЕКП) для оператора системи передачі у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 № 2322 або постанови НКРЕКП, яка діє на момент розрахунку; Тпост - тариф на послуги постачальника (маржа) електричної енергії, який встановлюється в розмірі 0,46005 грн/кВт год. (без ПДВ), що включає всі витрати постачальника на постачання електричної енергії. 1,2 - математичне вираження ставки податку на додану вартість (ПДВ - 20%), яке нараховується згідно Податкового кодексу України. Згідно з п. 5.2 договору, ціна за 1кВт на день укладення цього договору становить: 3,65 грн без ПДВ, ПДВ - 0,73 грн, разом з ПДВ 4,38 грн, у тому числі: - середньозважена ціна електроенергії РДН - 2,66138 грн; - послуги з передачі - 0,52857 грн; - послуги постачальника (маржа) - 0,46005 грн; - ПДВ 20% - 0,73 грн При визначенні щомісячної оплати за електричну енергію, яка спожита споживачем за відповідний розрахунковий період, застосовується ціна за відповідний розрахунковий період, яка визначена згідно формули, передбаченої п. 5.1 цього договору. В силу п.1 додаткової угоди № 5 від 30.08.2024, сторони узгодили доповнити п. 5.2 договору абзацом: "Ціна за 1 кВт*год у розрахунковому періоді серпень 2024 становить 6,72722 грн без ПДВ. ПДВ - 1,345444, разом з ПДВ - 8,072664 грн, у тому числі: - середньозважена ціна електроенергії РДН - 5,73860; - послуги з передачі - 0,52857 грн; - послуги постачальника (маржа) - 0,46005 грн; - ПДВ 20% - 1,345444 грн (а.с.34-36). Пунктом п. 5.5 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 30.08.2024, загальна сума договору з постачання електричної енергії складає 5839709, 79 грн. Ціна електричної енергії зазначається постачальником у рахунках та актах приймання-передачі про оплату електричної енергії за цим договором (п. 5. 4 договору). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.9 договору). Згідно п. 5.11 договору, по закінченню розрахункового місяця на підставі даних комерційного обліку споживача, постачальник надсилає споживачу поштою до 10 числа (включно) місяця наступного за розрахунковим рахунок та акт приймання-передачі наданих послуг, що підписується належним чином зі своєї сторони у двох примірниках. Оплата акту приймання-передачі постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п. 5.12 договору). Відповідно до п. 5.13 договору, у разі неповернення споживачем підписаного акту приймання-передачі електричної енергії і ненадання мотивованої відмови від його підписання після закінчення 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання, обсяг поставленої споживачу електричної енергії вважається узгодженим споживачем у повному обсязі без зауважень. Згідно пп.1 п. 6.2 договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Пунктом 13.3 встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути письмово оформлені, скріплені підписом уповноважених осіб та печатками постачальника та споживача. Зміни умов договору сторони оформлюють шляхом підписання додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною договору (п. 13.5 договору). Згідно п. 13.1 договору, останній набирає чинність з моменту підписання та діє до 31.12.2024 (включно), а в частині проведення розрахунків - повного їх виконання. Відповідно до пп.8 п. 6.1 договору, споживач має право вільно обирати іншого електропостачальника та розірвати цей договір у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку. За умови відсутності заборгованості та виконання своїх зобов`язань перед постачальником споживач має право розірвати цей договір з урахуванням вимог положень цього договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику з попереднім письмовим повідомленням постачальника про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання (п. 13.8 договору). Згідно п. 13.10 договору, його дія припиняється, зокрема у разі зміни електропостачальника.

Відповідно до п. 3.2.15 ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, та адміністратора комерційного обліку із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Листом від 12.08.2024 № 1270 відповідач звернувся до позивача з повідомленням про розірвання договору про постачання електричної енергії споживачу № 260324/01 від 02.04.2024 за взаємною згодою сторін на підставі п. 6.1 договору в частині постачання електричної енергії з 02.09.2024, у зв`язку з тим, що подальше постачання електроенергії поза обсягами, визначеними договором, призведе до неможливості оплати за спожиту електричну енергію, з метою недопущення позадоговірного постачання електричної енергії та просив останнім днем постачання електричної енергії вважати 01.09.2024, а також зазначив про перехід на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії" - ДПЗД "Укрінтеренерго".

Листом від 12.08.2024 № 968/12/08-д позивач повідомив відповідача про припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу № 260324/01 від 02.04.2024 в частині постачання з 01.09.2024.

Судами встановлено, що фактичне споживання відповідача у період дії договору складало: - за квітень 2024 року спожито 300883 кВт*год за ціною 5,186868 грн/кВт*год на загальну суму 1560640, 40 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за квітень від 30.04.2024 № 00000000306; - за травень 2024 року спожито 197153 кВт*год за ціною 5,210540 грн/кВт*год на загальну суму 1232728, 31 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за травень від 31.05.2024 № 00000000404; - за червень 2024 року спожито 146987 кВт*год за ціною 6,392000 грн/кВт*год на загальну суму 1127449, 08 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за червень від 30.06.2024 № 00000000513; - за липень 2024 року спожито 122668 кВт*год за ціною 6,955730 грн/кВт*год на загальну суму 1023894, 59 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі електричної енергії за липень від 30.06.2024 № 00000000624; - за серпень 2024 року спожито 160252 кВт*год за ціною 8,072664 грн/кВт*год на загальну суму 1293660, 55 грн.

Як вбачається із п. 4 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку споживача або відповідно до інформації про об`єм споживання, отриманої від оператора систем розподілу.

Відповідно до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком № 1 до договору, АТ "Житомиробленерго" є оператором системи з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підставі даних АТ "Житомиробленерго" (160252 кВт*год) за розрахунковий період - серпень 2024 року та визначеної згідно п. 5.1 договору ціни за одиницю товару, сформовано акт приймання-передачі електричної енергії № 00000000774 від 31.08.2024 та рахунок на оплату № 780 від 31.08.2024 на загальну суму 1293660, 55 грн, які були направлені на адресу відповідача.

Водночас, з акту приймання-передачі електричної енергії за серпень від 31.08.2024 №00000000774 на суму 1293660, 55 грн вбачається, що останній не підписаний зі сторони відповідача. Поряд з цим, з урахуванням п. 5.13 договору, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів надання відповідачем мотивованої відмови від підписання вказаного акту приймання-передачі електричної енергії, місцевий господарський суд дійшов законного висновку про те, що обсяг поставленої споживачу електричної енергії вважається узгодженим споживачем у повному обсязі без зауважень.

Окрім того, в матеріалах справи міститься лист відповідача № 1405 від 12.09.2024, адресований позивачу, у якому відповідач підтверджує, що у серпні 2024 ним було спожито 160252 кВт*год. Також відповідач вказав, що отримав акт приймання-передачі за період - серпень 2024 року та зазначив, що фактичний обсяг спожитої електричної енергії перевищив обсяг електричної енергії, визначений договором, на 49384, 334 кВт*год, що в грошовому еквіваленті становить 398663, 14 грн.

Суд констатує, що вказаним листом відповідач підтвердив використання всіх обсягів за договором, однак повідомив про відсутність змоги сплатити рахунок за період - серпень 2024 року в повному обсязі через використання за договором всіх коштів. Відповідач запропонував позивачу звернутися до суду для стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у обсязі більшому, ніж визначено договором, та вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у серпні 2024 року у розмірі 398663, 14 грн.

Також до вказаного листа долучено підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків позадоговірного споживання за серпень 2024 року, що також підтверджує відсутність у відповідача заперечень щодо обсягу та вартості поставленої електричної енергії у цей період, а також підтверджує наявність заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень 2024 у розмірі 398663, 14 грн.

Згідно вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Судом відмічається, що згідно пп. 4 п. 6.2 договору, споживач зобов`язується протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної у додатку 2 "Комерційна пропозиція" до цього договору для остаточного розрахунку, розрахуватися з постачальником за фактично спожиту електричну енергію. При цьому у додатку 2 "Комерційна пропозиція" до цього договору визначено, що оплата акту приймання-передачі за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в розрахункових документах, але не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду. Аналогічної умови щодо здійснення оплати споживачем акту приймання-передачі постачальника за цим договором не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду, яким за п.5.9 укладеного договору є календарний місяць. визначено і у п. 5.12 цього договору. Також строк оплати відповідачем поставленої електричної енергії за серпень 2024 року був визначений у рахунку на оплату № 780 від 31.08.2024 - до 20.09.2024.

Разом з цим, згідно п. 6.1.21 ПРРЕЕ, якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозовані, споживач повинен протягом 5 днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника.

Відтак, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії за серпень 2024 року є таким, що настав, як в частині спожитої електроенергії в обсязі, обумовленому договором, так і в частині позадоговірного обсягу електричної енергії, яка була спожита відповідачем.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 628 та 629 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ст. 632 ЦК України).

Разом з цим судами встановлено, що згідно умов укладеного договору, при визначенні щомісячної оплати за електричну енергію, яка спожита споживачем за відповідний розрахунковий період, застосовується ціна за відповідний розрахунковий період, яка визначається згідно формули, передбаченої п. 5.1 цього договору.

Відтак, умовами договору не була встановлена фіксована ціна за електричну енергію на весь період його дії, а було передбачено, що ціна за відповідний розрахунковий період, яким згідно з п. 5.9 договору є календарний місяць, визначається на підставі вказаної у договорі формули, тобто передбачено щомісячний розрахунок ціни.

Стосовно доводів апелянта про те, що збільшення укладеними між сторонами додатковими угодами ціни за одиницю товару більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена в договорі, суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

При цьому, додаткові угоди № 3 від 30.06.2024, № 4 від 12.082024, № 5 від 30.08.2024, № 2 від 25.06.2024, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, а також у матеріалах справи відсутні докази визнання у судовому порядку таких угод недійсними, тому оплата за спожиту електричну енергію повинна бути здійснена з урахуванням цін, які визначені цими угодами.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно відмічено, що вказані відповідні доводи відповідача висловлені останнім лише після звернення позивача з даним позовом до суду та суперечать його попередній поведінці з огляду на підписання ним акту звірки взаємних розрахунків позадоговірного споживання за серпень 2024 року на суму 398663, 14 грн та позиції, яка була наведена у листі № 1405 від 12.09.2024 про визнання обсягів спожитої електричної енергії та відсутність заперечень щодо вимог позивача у розмірі 398663, 14 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень 2024 року.

Згідно ст. 276 ГК України, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до пп.3 п. 4.7 ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

В силу ч. 4 ст. 59 Закону України "Про ринок електричної енергії", до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору.

Згідно ч. 3 ст. 670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відтак, за період постачання електричної енергії з 02.04.2024 по 31.08.2024 споживання відповідача становить 927943 кВт*год на суму 6238372, 93 грн, а різниця між фактичним споживанням та визначеним договором обсягом складає 49384,334 кВт*год (927943 кВт*год (обсяг фактичного постачання) - 878558, 666 кВт*год (обсяг постачання електричної енергії відповідно до умов договору), а в грошовому еквіваленті вартість обсягу позадоговірного споживання становить 398663, 14 грн (49 384, 334 кВт*год х 8, 072664 грн).

З огляду на усе вищезазначене апеляційний господарський суд констатує, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду, були порушені відповідачем, з огляду на що Господарський суд Житомирської області ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 398663, 14 грн заборгованості.

Посилання апелянта на оскарження в Господарському суді Житомирської області (справа № 906/827/24) ціни по договору шляхом визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 30.06.2024 (узгодження ціни за квітень-червень 2024), що може вплинути на результат вирішення спору у цій справі, судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки предметом даного спору є окремий період споживання електроенергії - серпень 2024 року. Відповідно результати вирішення спору у справі № 906/827/24 не впливають на предмет спору у справі № 906/972/24.

В силу ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Житомирської області від 28.10.2024 у справі № 906/972/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача суд вважає не обґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Звягельської Квартирно-експлуатаційної частини (району) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року у справі № 906/972/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 906/972/24 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено "23" січня 2025 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.