Рішення

від 23.10.2024 по справі 909/399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/399/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс",

вул. Північно-Сирецька (після перейменування Віктора Некрасова) буд. 1-3,

м. Київ, 04136

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто",

вул. Вовчинецька, буд. 208, кв. 47, м. Івано-Франківськ, 76006

про зобов`язання прийняти товар та стягнення заборгованості в сумі 147 635,37 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс"звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" про зобов`язання відповідача прийняти товар та стягнення заборгованості в сумі 147635,37 грн, з якої: 130225,51 грн вартість з оплати товару, 15460,26грн. збитків, 854,25 грн процентів річних від прострочених сум та 1095,35 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо прийняття товару, який направлено позивачем через ТзОВ «Нову Пошту» на адресу відповідача. У зв`язку із неотриманням відповідачем товару позивач вказує на понесення ним збитків ,тому - здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат. В обгрунтування позову посилається на приписи ст. 193 Господарського кодексу, ст. 525, 530, 536, 625, 712 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві на позов та у заперечені на відповідь на відзив, просив суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач порушив умови поставки, що зазначені в рахунку №819 від 23.12.2021, змінивши їх в односторонньому порядку, шляхом направлення відповідачу спірний товар через Нову Пошту, у зв`язку із чим поніс з своєї вини додаткові витрати. Стверджує, що умовами рахунку №819 від 23.12.2021 визначено, що товар відпускається за фактом надходження від покупця коштів на поточний рахунок постачальника шляхом самовивозом, за наявності довіреності та паспорта. Іншого порядку отримання покупцем товару не визначено. Повідомлення про наявність замовленого товару на складі постачальника та необхідність його забрати позивач відповідачу не направив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку в позові відмовити.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" (по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" (по справі - відповідач) на підставі спрощеного договору (не складеного (не викладеного) у формі єдиного документу), але укладення якого підтверджується рахунком на оплату №819 від 23.12.2021 та платіжною інструкцією №260 від 23.12.2021 про часткову попередню оплату товару в сумі 55800,00 грн виникли правовідносини, які не оспорюються сторонами .

З рахунку на оплату№ 819 від 23.12.2021вбачається домовленість сторін на поставку товару: - матриці OR-TAS 660 ф.6,0/85-41 для дерева в кількості 1штука за ціною 124 685,42 грн без ПДВ; - обичайка OR-TAS в кількості 2 штуки за ціною 15 167,92 грн без ПДВ, вартість обох обичайок складає 30 335,84 грн без ПДВ. Загальна сума отриманого товару складає 155 021,26 грн, сума ПДВ 31 004,24 грн; всього із ПДВ 186 025,51 грн.

У цьому ж рахунку позивачем зазначено,що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки;повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі; товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом за наявності довіреності та паспорта.

23.12.2021 відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку здійснив часткову оплату товару на суму 55 800,00 грн, що підтверджує платіжна інструкція №260 від 23.12.2021, копія якої долучена до матеріалів справи.

27.12.2023 позивач здійснив відправку зазначеного товару через Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" для доставки покупцю за адресою, місцезнаходження якого зазначено в ЄДРЮОФОП та ГФ - АДРЕСА_1 , разом з видатковою накладною №645 від 26.12.2023, рахунком на оплату №819 від 23.12.2021 , платіжною інструкцією №260 від 23.12.2021 та копією сертифікату відповідності .

У вимозі №1 від 12.01.2024, яка направлена поштою 15.01.2024 , позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на платному зберіганні у відділенні Нова Пошта №1 у м.Івано-Франківську та вимагав забрати товар із зазначеного місця знаходження та його оплатити.

25.01.2024 позивач передав товар на зберігання, про що уклав Договір зберігання № ВЗ 1/01/2024 від 25.01.2024. Зберігачем по договору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Оболонь Естейт".

У вимозі №2 від 15.02.2024, яка направлена відповідачу 16.02.2024 позивач повідомив відповідачу, що товар знаходиться на зберіганні у складському приміщенні у ТОВ "Оболонь Естейт", вимагав прийняти і оплатити товар та відшкодувати витрати в сумі 9460,26 грн. Відповідач не відреагував будь-яким чином на вимоги позивача.

Позивач вважає порушеними своі права та інтереси , в звязку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст. 206 ЦКУ).

Вірогідно в цьому випадку вчинені сторонами дії вказують на те, що мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, підтвердженням чого є рахунок на оплату №819 від 23.12.2021 та платіжна інструкцією №260 від 23.12.2021 про часткову попередню оплату товару в сумі 55800,00 грн.

Відповідно до правил Цивільного кодексу України до договору поставки не встановлена спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), а тому сторони вправі укладати і у такий формі, в якій вони домовились.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Разом з тим, приписи ст. 664 ЦК України визначають момент виконання обов`язку продавця передати товар, зокрема надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В свою чергу, відповідно до ст. 689 ЦК України,покупець зобов`язаний прийняти товар,крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 690 ЦК України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У розрахунку на оплату товару №819 від 23.12.2021, позивач визначив порядок поставки товару, зокрема товар відпускається за фактом надходження коштів на поточний рахунок постачальника, самовивозом покупцем із складу постачальника за наявності довіреності та паспорта, а відповідач , здійснивши часкову проплату ,погодився з такими умовами. Водночас, строку зобовязання відповідача здійснити повну оплату не встановлено.З поданих доказів не вбачається ні обов`язку, ні права постачальника здійснювати поставку товару за місцем знаходження відповідача, натомість випливає обов`язок/право відповідача забрати товар із складу,при умові здійснення повної оплати за нього.

Тому, направлення позивачем неоплаченого відповідачем товару,що є обовязковою умовою,тим більше , за місцем знаходження відповідача- свідчать про про односторонню зміну умов договору та не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Позивач повинен усвідомлювати необхідність підтвердження своїх дій нормами закону або умовами договору. Тобто право позивача вимагати сплати та отримання товару відповідачем може виникнути тільки у випадку виникнення аналогічного обовязку у відповідача.

Отримання відповідачем товару, визначеного в рахунку та частково сплаченого платіжною інструкцією, залежить від волевиявлення останнього , адже в рахунку зазначено "повідомлення про оплату є обовязковим"- чого немає в цьому випадку.

Більше того , з моменту часткової проплати пройшло два роки, а сторони в цей період не узгоджували умов , як поставки так і сплати.

Зобовязанням є правовідношення , в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника його обовязку (стаття 509 Цивільного кодексу України , стаття 173 Господарського кодексу Укарїни).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом( стаття525 Цивіфльного кодексу України, частина 7статті 193 Господарського кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведено: належними сторонами;щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк; у належному місці.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як сутності права вцілому. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу полягає в наданні суду більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного , суд приходить до висновку про відсутність підстав для правового захисту інтересів позивача в межаж цього спору , а наслідком є відмова в позові.

З урахуванням приписів ст.129 ГПК України та результату вирішення спору судові витрати по справі, в тому числі судовий збір, слід залишити за позивачем.

Керуючись 74, 77, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" про зобов`язання прийняти товар та стягнення заборгованості в сумі 147 635,37 грн, з якої: 130225,51 грн основної заборгованості з оплати товару, 15460,26 грн збитків, 854,25 грн трьох процентів річних від прострочених сум, 1095,35 грн інфляційних втрат від прострочених сум - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 04.11.2024

Суддя С. М. Кобецька