Повістка

від 07.11.2024 по справі 909/399/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/399/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" - адвоката Марківа Р.Б. (вх.№16782/24 від 29.10.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу в справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс- Сервіс",

вул. Північно-Сирецька (після перейменування Віктора Некрасова),

буд. 1-3, м. Київ, 04136

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто",

вул. Вовчинецька, буд. 208, кв. 47, м. Івано-Франківськ, 76006

про зобов`язання прийняти товар та стягнення заборгованості в сумі 147 635,37 грн.

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбіо Транс-Сервіс" (далі по справі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" (далі по справі - відповідач) про зобов`язання відповідача прийняти товар та стягнення заборгованості в сумі 147635,37 грн, з них: 130225,51 грн вартість з оплати товару, 15460,26 грн збитків, 854,25 грн процентів річних від прострочених сум та 1095,35 грн інфляційних втрат.

За результатами розгляду позовних вимог, Господарський суд Івано-Франківської області 24.10.2024 ухвалив рішення в позові відмовити.

29.10.2024 через Електронний кабінет господарського суду надійшла від відповідача заява (вх.№16782/24 від 29.10.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу в сумі 45 000 грн 00к. До вказаної заяви відповідачем долучені докази понесення витрат на правову допомогу.

31.10.2024 позивачем подано до суду заперечення (вх.№16979/24 від 31.10.2024) на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого позивач просить суд відмовити в заяві відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу. Відмову обгрунтовує тим, що відповідачем не зазначено у відзиві попереднього розміру витрат на правову допомогу та відсутності обгрунтування поважності причин неподання доказів понесення витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів.

Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про розгляд заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу повідомлені належним чином, про що свідчать Довідки про направлення електронного листа від 06.11.2024.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за доцільне розглянути заяву відповідача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу без представників сторін.

Розглянувши заяву (вх.№16782/24 від 29.10.2024) відповідача про відшкодування судових витрат на правову допомогу в сумі 45000,00 грн, дослідивши подані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до висновку в задоволенні заяви відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позов відповідач зазначив про подання ним доказів понесення судових витрат на правову допомогу у строки передбачені ч.8 ст. 129 ГПК України (протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду). Водночас, разом з першою заявою по суті справи (тобто у відзиві на позов) не зазначив попереднього розміру судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

На виконання приписів процесуального законодавства відповідач у встановлені строки надав суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та докази на підтвердження понесення зазначених витрат.

Зокрема, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідач надав копії Договору №2805 про надання правової (правничої) допомоги від 28.05.2024, Додатку від 28.05.2024 до Договору, Акту прийняття-передачі наданих послуг №2805-28-10-2024 від 28.10.2024, звіту про надані послуги вих№28-10 від 28.10.2024, прибуткових касових ордерів №1 від 28.05.2024, №2 від 04.07.2024, №3 від 11.07.2024, №4 від 12.09.2024, №5 від 03.10.2024, №6 від 23.10.2024.

При дослідженні доказів понесення відповідачем витрат на правову допомогу, судом встановлено, що надані докази не є належними та достовірними, оскільки не підтверджують факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу саме у цій справі.

Договір №2805 про надання правової (правничої) допомоги від 28.05.2024 та Додаток від 28.05.2024 до нього містять зміст надання адвокатом послуг професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" загального характеру, що не відображає надання послуг у правовідносинах, що стосуються цієї справи.

З Акту прийняття-передачі наданих послуг №2805-28-10-2024 від 28.10.2024 вбачається факт надання адвокатом професійної правничої допомоги ТзОВ "Преміум Авто", яка полягала в здійсненні захисту та представництва інтересів відповідача в рамках розгляду справи №444/889/22 у загальному суді Львівської області та Львівському апеляційному суді за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України.

З долучених копій прибуткових касових ордерів судом не можливо встановити, по яких господарських правовідносинах відбувався оборот грошових коштів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про відшкодування йому за рахунок позивача судових витрат на правову допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище, відповідач не довів належними та допустимими доказами понесення ним витрат на правову допомогу по справі в сумі 45 000,00 грн. Отже, в задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 73, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

відмовити в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авто" - адвоката Марківа Р.Б. (вх.№16782/24 від 29.10.2024) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 45000,00 грн

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 12.11.2024

Суддя С. М. Кобецька