Ухвала

від 24.10.2024 по справі 911/964/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/964/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С., за участю секретаря судового засідання Марунич Л.А. розглянувши у судовому засіданні

скаргу ОСОБА_1

на дії державного виконавця у справі

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сігма Компанє»

про повернення майна

Учасники справи у судове засідання не з`явилися

1. Стислий виклад позицій учасників справи

1.1. 21.06.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» до суду надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник, боржник) від 20.06.2024 (вх. № 2993) на дії виконавця в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просить суд: визнати дії державного виконавця Бориспільського районного відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сєрої Катерини Сергіївни (далі - державний виконавець) незаконними; визнати постанову державного виконавця про накладення штрафу ВП № НОМЕР_4 від 10.06.2024 неправомірною та скасувати її; зобов`язати державного виконавця зняти арешт, що був накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 19.03.2024.

В обґрунтування зазначає, зокрема, що:

боржник не отримав ні постанову виконавця про поновлення виконавчого провадження, ні будь-яких інших документів виконавчого провадження. Про виконавчі провадження дізнався лише після арешту грошових коштів;

державний виконавець діяв всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), позбавив скаржника можливості оскаржити постанови про вчинення виконавчих дій, надати свої заперечення та, як наслідок, неправомірно наклав штраф на боржника;

ідентифікаційні дані, що вказані в постанові про арешт коштів боржника, а саме, вказана адреса боржника: АДРЕСА_1 , не відповідають дійсним ідентифікуючим даним боржника - ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що було встановлено судом на підставі його паспортних даних;

виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання. Місцем проживання скаржника є: АДРЕСА_2 , а виконавче провадження було відрите в м. Бориспіль, що суперечить положенням Закону № 1404-VIII. Про вказане було повідомлено виконавця, але виконавець в порушення вказаної статті продовжив вчинення виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження.

Додатково у своєму клопотанні про приєднання доказів зазначив, що в порушення ч.ч. 3, 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII державним виконавцем було стягнуто всі грошові кошти з рахунків скаржника, навіть на ті, звернення стягнення на які заборонено законом.

1.2. 11.07.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення, стягувач), у відповідності до ст. 42 ГПК України, засобами поштового зв`язку направило до суду заперечення щодо скарги на дії державного виконавця від 10.07.2024 № 52-07.01-2160 (вх. № 9206/24 від 10.09.2024). Зазначає, що:

станом на 09.07.2024 ОСОБА_1 ухиляється від будь-яких дій щодо повернення об`єкта незавершеного будівництва до державної власності, що призводить до неможливості проведення подальшої приватизації даного об`єкта та до недоотримання державним бюджетом коштів від приватизації що, у свою чергу, порушує інтереси держави;

у примірнику скарги, що надійшли на адресу стягувача, відсутні у діях державного виконавця порушення у вигляді ненаправлення у встановленому Законом № 1404-VІІІ порядку постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2023 (оскільки надсилання такої постанови відповідно до ст. 28 Закону № 1404-VІІІ здійснюється простим поштовим відправленням і її направлення рекомендованим листом не вимагається), а відтак подана боржником скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також стягувач у своїх поясненнях заявив суду клопотання про здійснення розгляду скарги за відсутність представника Регіонального відділення за наявними в матеріалах справи документами, яке суд, на підставі ст. 42 ГПК України визнав за можливе задовольнити.

1.3. Державний виконавець правом передбаченим ст. 42 ГПК України не скористався та пояснень/заперечень щодо скарги ОСОБА_1 не подав.

1.4. 24.10.2023 у судове засідання учасники справи та державний виконавець не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили (крім стягувача), про час та місце засідання інформувалися належним чином та своєчасно. Водночас, явка вказаних осіб обов`язковою судом не визнавалася, а тому ураховуючи положення ст. 42, ч. 2 ст. 342 ГПК України суд визнав за можливе провести судове засідання без їх участі.

2. Процесуальні дії суду, результати розгляду заяв/клопотань учасників справи

2.1. Ухвалою суду від 26.06.2024, зокрема, скаргу призначено до розгляду у судове засідання на 08.07.2024, запропоновано державному виконавцю та учасникам справи надати суду письмові пояснення щодо скарги.

Ухвалою суду від 02.07.2024 задоволено клопотання скаржника про проведення судового засідання, призначеного на 08.07.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

2.2. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 08.07.2024, відкладено розгляд скарги на 18.07.2024 та запропоновано Регіональному відділенню у найкоротший термін, але не пізніше ніж за два дні до дати судового засідання, надати суду письмові пояснення щодо скарги, про що також зазначено в ухвалі про повідомлення від 08.07.2024.

2.3. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 18.07.2024, залишено без розгляду клопотання державного виконавця (вх. № 7769/24 від 16.07.2024) про розгляд справи без її участі (не дотримано ч. 8 ст. 42 ГПК України) та оголошено перерву у розгляді скарги до 08.08.2024.

2.4. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 08.08.2024, залишено без розгляду клопотання державного виконавця про розгляд справи без її участі (вх. № 7912/24 від 22.07.2024) та клопотання скаржника про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. № 8347/24 від 07.08.2024) й оголошено перерву у розгляді скарги до 22.08.2024.

Ухвалою суду від 09.08.2024 витребувано від державного виконавця копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Ухвалою суду від 21.08.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 (вх. № 8991/24 від 19.08.2024) про проведення судового засідання, призначеного на 22.08.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

2.5. Ухвалою суду від 22.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.09.2024 та повторно витребувано від державного виконавця копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Ухвалою суду від 13.09.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 (вх. № 9929/24 від 13.09.2024) про проведення судового засідання, призначеного на 16.09.2024, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

2.6. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 16.09.2024, у розгляді скарги оголошено перерву до 17.10.2024.

Ухвалою суду від 17.09.2024 постановлено повторно витребувати від державного виконавця копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4.

2.7. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.10.2024 у розгляді скарги оголошено перерву до 24.10.2024.

2.8. 24.10.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» від скаржника надійшли додаткові пояснення від 23.10.2024 (вх. № 11861/24) в яких просить суд: визнати дії державного виконавця Сєрої К.С. незаконними; визнати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 неправомірною та скасувати її; визнати постанову державного виконавця від 19.03.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 неправомірною та скасувати її; зобов`язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № НОМЕР_4.

Проаналізувавши зміст наданих пояснень суд зазначає, що такі «додаткові пояснення» за своєю суттю та правовою конструкцією є новою скаргою з іншими, аніж були заявлені під час звернення до суду 21.06.2024, вимогами до державного виконавця.

Водночас ані ГПК України ані Законом № 1404-VIII не передбачено можливість для скаржника змінювати/доповнювати свою скаргу новими вимогами до державних/приватних виконавців, коли розгляд такої скарги вже розпочатий.

Крім того, під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» ч. 1 ст. 341 ГПК України. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18 (провадження №12-297гс18).

При цьому дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

У свою чергу, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 341 ГПК України).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях ст. 341 ГПК України, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у ч. 1 ст. 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

До того ж, з`ясування обставин дотримання скаржником установленого законом процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного чи приватного виконавця, наявності клопотання про поновлення такого строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання зазначеного строку, відсутності клопотання про його поновлення, а також поважності причин для такого поновлення, є залишення скарги без розгляду в порядку ч. 2 ст. 118 ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 909/615/15.

Так, із матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду 21.06.2024 із скаргою ОСОБА_1 був обізнаний як про постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження так і про постанову державного виконавця від 19.03.2024 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, що підтверджується, зокрема, листом ОСОБА_1 від 28.02.2023 адресованого Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Бориспільський ВДВС), проте відповідних вимог ним у скарзі заявлено не було.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи викладене, подані ОСОБА_1 24.10.2024 додаткові пояснення від 23.10.2024 (вх. № 11861/24), які за своїм змістом є новою скаргою на дії державного виконавця, з доданими до них документами, залишаються судом без розгляду.

2.9. Крім того як додаток до вищевказаних пояснень скаржником надано суду заяву від 23.10.2024 (вх. № 11861/24 від 24.10.2024) в якій просить забезпечити проведення судового засідання у справі № 911/964/20, що призначене на 24.10.2024 о 09:15 год, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ГПК України учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Частиною 2 ст. 118 ГПК України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене, оскільки заява скаржника про участь у справі, підписана останнім 23.10.2024 о 23:06:51, фактична надійшла до суду в день засідання 24.10.2024 о 00:10:11, така заява залишається судом без розгляду.

2.10. У відповідності до ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 24.10.2024 судом постановлено ухвалу.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. Рішенням суду від 24.06.2021 у справі № 911/964/20, залишеним в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та Верховного Суду від 19.07.2022, задоволено позовну заяву Регіонального відділення до ОСОБА_1 та зобов`язано останнього, зокрема, повернути об`єкт незавершеного будівництва - «площадка -РБЦ», що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, на користь держави в особі стягувача. Крім того, вирішено стягнути з скаржника на користь стягувача 2 102,00грн судового збору.

29.07.2021 та 30.11.2022 на виконання вищевказаного рішення судом видано накази № 911/964/20, відповідно до яких стягувачем є Регіональне відділення ( 03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 50 , ідентифікаційний код 43173325 ), а боржником - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

3.2. 26.12.2022 Регіонального відділення звернулося до Бориспільського ВДВС з заявою від 07.12.2022 № 49-04.01-2968 про примусове виконання наказу суду від 30.11.2022 № 911/964/20.

3.3. 02.01.2023 старшим державним виконавцем Бориспільського ВДВС Остапенко Євгенією Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з виконання вищевказаного наказу суду, якою постановлено, зокрема, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Зазначена постанова у той же день - 02.01.2023 направлена Бориспільським ВДВС на адресу ОСОБА_1 , яка вказана у наказі суду від 30.11.2022, що підтверджується поштовими штемпелям, який містяться на конверті, долученому до матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_4. Указаний конверт повернуто Бориспільському ВДВС у зв`язку «із закінченням терміну зберігання». Доказів протилежного учасниками справи суду не надано.

3.4. 21.03.2023 до Бориспільського ВДВС надійшов лист ОСОБА_1 від 28.02.2023 (реквізити на листі вх. № 14 від 13.03.2023), який зареєстровано у Бориспільському ВДВС за № 5566, в якому повідомив про неможливість виконання судового рішення. Також у своєму листі ОСОБА_1 зазначив, що право власності на спірне майно - об`єкт незавершеного будівництва «площадка -РБЦ», що знаходиться за адресою: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна передано згідно договору про інвестиційну діяльність № 2507/3 від 25.07.2001.

3.5. 05.06.2023 державним виконавцем Бориспільського ВДВС Бистрою Юлією Миколаївною в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 винесені постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн та про накладення на скаржника за невиконання без поважних причин судового рішення штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

3.6. 19.03.2024 державним виконавцем Бориспільського ВДВС Сєрою Катериною Сергіївною, з метою реального виконання рішення, винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника. Указану постанову направлено Бориспільським ВДВС скаржнику рекомендованим листом за номером відправлення 0600900377670 на адресу: АДРЕСА_5 , що підтверджується списком згрупованих відправлень від 19.03.2024.

Одержавши вказану постанову скаржник звернувся до Бориспільського ВДВС з заявою, зареєстрованою останнім 20.03.2024, в якій просив, зокрема, надіслати на адресу: АДРЕСА_2 постанови та інші документи виконавчого провадження № НОМЕР_4 та зняти арешт, накладений на кошти боржника постановою від 19.03.2024.

У матеріалах виконавчого провадження наявна відповідь (лист від 21.03.2024 № 45865) на вищевказану заяву скаржника, із змісту якої вбачається, що державним виконавцем надається інформація та документи щодо виконавчого провадження № НОМЕР_4. Також із змісту листа вбачається, що адресою листування є АДРЕСА_2 .

3.7. Із змісту листа Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) від 29.07.2024 № 20.1.0.0.0/7-240702/56718, який долучений до матеріалів скарги ОСОБА_1 , убачається, що 19.03.2024 від Бориспільського ВДВС надійшла постанова про накладення арешту на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення у розмірі 15 469,00 грн. Також у вказаному листі зазначено про наявність інших виконавчих проваджень, боржником по яким є скаржник. Отримавши перелічені у листі документи про арешт, Банк був зобов`язаний прийняти їх до виконання та накласти арешт.

22.03.2024 Банк отримав постанову про зняття арешту за ВП № НОМЕР_4 з рахунку НОМЕР_3 .

Також скаржником долучено до матеріалів скарги заяву від 20.03.2024 ВП № НОМЕР_4, адресовану Бориспільському ВДВС, в якій скаржник просив визначити рахунок № НОМЕР_5 в Банку UA НОМЕР_6 поточним рахунком для здійснення видаткових операцій відповідно на 13 400,00 грн. Водночас доказів направлення такої заяви Бориспільському ВДВС скаржником суду надано не було.

3.8. Відповідно до інформації, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження» вбачається, що державним виконавцем Бориспільського ВДВС Сєрою К.С. винесено постанову від 22.03.2024 ВП № НОМЕР_4 про зняття арешту з коштів боржника, якою знято арешт з рахунку, на який скаржник отримує пенсію.

3.9. 10.06.2024 державним виконавцем складено акт ВП № НОМЕР_4 про невиконання рішення суду № 911/964/20, винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5 100,00 грн.

Також державний виконавець звернулася до Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції з повідомленням від 10.06.2024 № 71492 про вчинення боржником діяння за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України.

За результатами розгляду вказаного повідомлення Бориспільське районне управління поліції Головного управління Національної поліції України повідомило про відсутність даних, які б давали можливість кваліфікувати дії особи (осіб) за ознаками певного кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Як зазначено у ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону № 1404-VІІІ, зокрема, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. (ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ).

4.2. Так, із змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить: визнати дії державного виконавця Бориспільського ВДВС Сєрої К.С. незаконними; визнати постанову державного виконавця про накладення штрафу ВП № НОМЕР_4 від 10.06.2024 неправомірною та скасувати її; зобов`язати державного виконавця зняти арешт, що був накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 19.03.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Із наявних у справі матеріалів виконавчого провадження та інформації, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті Міністерства юстиції України «Автоматизована система виконавчого провадження» убачається, що державним виконавцем Бориспільського ВДВС Сєрою К.С. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 винесено:

постанову від 19.03.2024 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, яку, як зазначалося у п. 3.6. даної ухвали направлено скаржнику засобами поштового зв`язку;

постанову від 22.03.2024 про зняття арешту з коштів, якою знято арешт з рахунку НОМЕР_3 , на який ОСОБА_1 отримує пенсію;

постанову від 10.06.2024 про накладення штрафу, якою за невиконання боржником рішення без поважних причин накладено на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

4.2.1. Щодо визнання дій державного виконавця незаконними, визнання постанови про накладення штрафу неправомірною та її скасування.

Так, ч. 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства.

Проте ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ установлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином імперативною нормою - ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.02.2019 у справі № 927/769/16, від 11.09.2019 у справі №925/138/18, від 16.01.2019 у справі №279/3458/17-ц, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, а також в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 910/8397/16.

У силу ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, актуальність наведених правових позицій підтверджена ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 569/24240/21.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що подана скарга ОСОБА_1 в частині визнання дій державного виконавця незаконними, визнання постанови про накладення штрафу неправомірною та її скасування не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та відповідне питання (щодо оскарження постанови про накладення штрафу на боржника) належить до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 у вказаній частині підлягає закриттю.

4.2.2. Щодо вимоги про зобов`язання державного виконавця зняти арешт, що був накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 19.03.2024.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Так, постановою від 19.03.2024 про арешт коштів боржника, державним виконавцем накладено, у зв`язку арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

У свою чергу скаржник зазначає, що державним виконавцем було накладено арешт на рахунок ОСОБА_1 на який він отримує пенсію, тобто на рахунок зі спеціальним режимом.

Частиною 3 ст. 52 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Проте доказів того, що Банк поінформував державного виконавця про цільове призначення рахунку та повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на такому рахунку, в матеріалах справи відсутні.

Водночас 22.03.2024 державним виконавцем винесено постанову, якою скасовано арешт, який був накладений на спеціальний рахунок скаржника на який ОСОБА_1 отримує пенсію. Зазначене також підтверджується долученим скаржником листом Банку, про що зазначено в абз. 4 п. 3.6. даної ухвали.

Отже, твердження скаржника про порушення його прав з огляду на те, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок із спеціальним режимом, станом на день звернення скаржника зі своєю скаргою, повністю спростовується з огляду на вищевказане. Інших обставин, які є підставою для скасування арешту, скаржником у своїй скарзі не зазначено.

З огляду на викладене та ураховуючи те, що будь-яких інших обставин, як і доказів на їх підтвердження, скаржником не наведено, суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаної вимоги та скасування арешту накладеного постановою державного виконавця 19.03.2024.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 12, 14, 18, 42, 118, 231, 234-235, 339-340, 342-343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Додаткові пояснення ОСОБА_1 від 23.10.2024 (вх. № 11861/24 від 24.10.2024) з доданими до них документами - залишити без розгляду.

2. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 від 20.06.2024 (вх. № 2993) в частині визнання дій державного виконавця Бориспільського районного відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сєрої Катерини Сергіївни незаконними; визнання постанови державного виконавця про накладення штрафу ВП № НОМЕР_4 від 10.06.2024 неправомірною та її скасування - закрити.

3. Скаргу ОСОБА_1 від 20.06.2024 (вх. № 2993) в частині зобов`язання державного виконавця Бориспільського районного відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сєрої Катерини Сергіївни зняти арешт, що був накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника від 19.03.2024 - залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 05.11.2023 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 05.11.2024.