Ухвала

від 04.11.2024 по справі 911/2974/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2974/24

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» (08600, Київська обл., Обухівський р-н, м. Васильків, вул. Володимирська, 55-Б),

про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства та визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається до статутного фонду,

Без виклику представників учасників процесу

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 01.11.2024 р. (вх. № 3952 від 01.11.2024 р.) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства та визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається до статутного фонду. За містом прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить суд: 1) визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» (код ЄДРПОУ 44602263), оформлені протоколом від 13.04.2022 р. № 2, про збільшення частки учасника ОСОБА_1 ; 2) визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» Акт приймання-передачі нерухомого майна, що передається до статутного капіталу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ», від 13.04.2023 р. з одночасним припиненням права власності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» на житловий будинок загальною площею 121,60 кв.м, з вбудованими приміщеннями магазину, розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376335332107), та земельну ділянку площею 0,0155 га, державний кадастровий номер 3210700000:04:020:0091, на який він розташований; 3) визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» (код ЄДРПОУ 44602263), оформлені протоколом від 13.04.2022 р. № 3, про затвердження результатів внесення додаткових вкладів, збільшення статутного капіталу та визначення часток.

Окрім того, ОСОБА_1 було подано заяву б/н від 01.11.2024 р. (вх. № 8638 від 01.11.2024 р.) про забезпечення вказаного позову, за змістом прохальної частини якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили шляхом: - накладення арешту на належний Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» (код ЄДРПОУ 44602263) житловий будинок загальною площею 121,60 кв.м, з вбудованими приміщеннями магазину, розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376335332107), та земельну ділянку площею 0,0155 га, державний кадастровий номер 3210700000:04:020:0091, на який він розташований; - заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» (код ЄДРПОУ 44602263) ухвалювати будь-які рішення або вчиняти будь-які правочини щодо відчуження або обтяження (в т.ч. передачі в іпотеку, користування, в якості внеску до статутного капіталу) житлового будинку загальною площею 121,60 кв.м, з вбудованими приміщеннями магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376335332107), та земельної ділянки площею 0,0155 га, державний кадастровий номер 3210700000:04:020:0091, на який він розташований; - заборони державним реєстраторам ухвалювати рішення або вчиняти дії щодо державної реєстрації будь-яких рішень та правочинів, пов`язаних з розпорядженням Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» (код ЄДРПОУ 44602263) житловим будинком загальною площею 121,60 кв. м, з вбудованими приміщеннями магазину, розташованим за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2376335332107), та земельною ділянкою.

Як зазначає заявник, підставою для звернення до суду з позовом стало те, що позивач, яка внесла до статутного капіталу товариства сумарно 323999,00 грн. грошовими коштами, а також нерухоме майно оціночною вартістю 1817684,48 грн., має частку в статутному капіталі ТОВ у розмірі лише 10%, в той же час інші 2 учасники, які сумарно внесли до статутного капіталу ТОВ лише 15000,00 грн., мають частки по 45% кожний, тобто 90% статутного капіталу, відтак, можуть приймати будь-які рішення щодо діяльності ТОВ, зокрема, щодо розпорядження його майном, без участі позивача.

Так, 26.10.2023 р. ними без повідомлення та участі позивача було проведено загальні збори товариства, на яких було звільнено позивача з посади директора ТОВ на підставі підробленої заяви про звільнення, яку позивач не підписувала та не подавала (в зв`язку з цим за заявою позивача СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області відкрито кримінальне провадження № 12023111140000968 від 04.11.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України).

При цьому, як вказує заявник, єдиним реальним активом ТОВ є житловий будинок, переданий йому до статутного капіталу позивачем, та земельна ділянка, на якій він розташований. Оскільки це нерухоме майно було передане до статутного капіталу в якості додаткового внеску до повного формування статутного капіталу, визначеного статутом, тобто всупереч імперативним приписам ст. 16 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», адже призвело до збільшення розміру статутного капіталу, який не було сформовано, майже втричі, то, на переконання позивача, акт приймання-передачі нерухомого майна, що передається до статутного капіталу, має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. В той же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які формально сукупно володіють 90% статутного капіталу та призначили на посаду директора ТОВ пов`язану з ними особу, незаконно звільнивши позивача, мають можливість здійснити в будь-який момент відчуження чи обтяження нерухомого майна позивача, переданого ним до статутного капіталу товариства.

Позивач вважає, що в даному випадку є наявними підстави для вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на таке. Аналізуючи питання забезпечення позову в контексті необхідності обґрунтувати припущення про можливість власника розпоряджатися своїм майном, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 р. у справі № 905/448/22 відступила від висновків, викладених раніше в окремих постановах, та зазначила, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін… При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Крім того, заявник зазначає, що в постанові від 03.12.2021 р. у справі № 910/4777/21 Верховний Суд виснував, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 р. у справі № 915/373/20.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд відзначає таке.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України України викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2023 р. у справі № 910/11037/23, від 01.04.2024 р. у справі № 922/5184/23.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 р. у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 р. у справі № 914/2157/19.

Слід зазначити, що оскільки у даній справі позивач звернулась до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 р. у справі № 915/1185/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір щодо відповідного, зазначеного в заяві, предмета та що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, його адекватність та співмірність.

При цьому, обов`язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини та наданих доказів, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2023 р. у справі № 917/453/23).

Як вбачається з матеріалів заяви про забезпечення позову, до останньої не додано будь-яких доказів на підтвердження викладених в ній обставин, у тому числі ані доказів того, що житловий будинок та земельна ділянка були передані до статутного капіталу товариства позивачем, ані доказів того, що вказане майно є єдиним реальним активом товариства, як про це стверджує заявник, ані доказів того, що товариством вчиняються будь-які дії, спрямовані на розпорядження (відчуження, обтяження тощо) вказаним майном.

При цьому, за висновком суду, можливість відповідача розпорядитися належним йому майном у будь-який час є беззаперечною і не підлягає доведенню, водночас, для вжиття заходів забезпечення позову достатнім обґрунтуванням є підтверджена доказами у кожному конкретному випадку наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу такого забезпечення.

В той же час, як зазначалося вище, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23 та інших.

Відтак, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заявлених останньою заходів забезпечення позову на предмет доведеності та обгрунтованості, з урахуванням критеріїв розумності, адекватності і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також керуючись принципами диспозитивності та пропорційності, суд дійшов висновку про недоведеність у даному випадку наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 б/н від 01.11.2024 р. про забезпечення позову за наведеними в останній обгрунтуваннями.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 01.11.2024 р. (вх. № 8638 від 01.11.2024 р.) про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ПРОФІТ-ВМ» про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства та визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, що передається до статутного фонду, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 04.11.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна