Ухвала

від 31.10.2024 по справі 914/79/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

31.10.2024 Справа № 914/79/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. за участю секретаря судового засідання Сосницької А.А., розглянувши подання: Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів

про тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос" за межі України

у справі № 914/79/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос", м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 358005,24 грн.

Представник Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп", м.Львів до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос", м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 358005,24грн.

19.02.2018 Господарським судом Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. ухвалено рішення, яким присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос" (79049, м.Львів, вул.Вернадського, буд.14, кв.219, ідентифікаційний код 38208696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотеп" (79014, м.Львів, вул.Архітекторська, буд.7 кв.5, ідентифікаційний код 19332414) 299392,52 грн. основного боргу, 28324,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 21547,44 грн. пені, 6338,81 грн. інфляційних втрат, 2401,87 грн. 3 % річних, 5370,08 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення, 20.03.2024 Господарським судом Львівської області видано наказ.

24.10.2024, за вх.№3930/24, до Господарського суду Львівської області надійшло подання Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, згідно якого останній просить: тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу - керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос", код ЄДРПОУ: 38208696, адреса АДРЕСА_2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї наказом № 914/79/18 виданим 20.03.2018 про стягнення 299392,52 грн. основного боргу,28324,60 грн.,21547,44 грн.пені,6338,81 грн. інфляційних витрат,2401,87 грн.3% річних,5370,08 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 28.10.2024 подання прийнято до розгляду та призначено його розгляд на 31.10.2024.

Державний виконавець Бехарська Т.М. в судове засідання 31.10.2024 не з`явилася, подала клопотання (вх.№26407/24 від 31.10.2024) про розгляд подання без її участі. Подання підтримала.

Розглянувши подання Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос" за межі України, суд зазначає таке.

Як вбачається із поданих матеріалів, на виконанні у Сихівському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції старшим державним виконавцем Бехарською Тетяною Михайлівною 03.08.2023 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72414118 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 року у справі №914/79/18. За вказаним виконавчим документом боржником є- Товариство з обмеженою відповідальністю «Родіос», код ЄДРПОУ: 38208696, керівником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка згідно матеріалів виконавчого провадження є громадянкою України. Відповідно до пункту 2 постанови від 03.08.2023 прозобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

03.08.2023 приватним виконавцем у виконавчому провадженні №72414118 винесено постанову про арешт майна, яку скеровано органам та установам, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника та сторонам до відома, та постанову про арешт коштів боржника, яку скеровано банкам для виконання та сторонам до відома.

Виконавець в поданні зазначає про те, що під час виконання рішення суду ним встановлено, що згідно інформації наданої на запити реєструючими органами майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Як зазначив виконавець, на виконання положень постанови про відкриття виконавчого провадження, рішення боржником не виконано, декларацію не подано та будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.

05.10.2023 виконавцем на адресу боржника скеровано виклик державного/ приватного виконавця №ДВ/10 від 05.10.2023 з вимогою з`явитись 18.10.2023 о 10:00 за адресою: АДРЕСА_1 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату, та зобов`язано надати:

- пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання;

- достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи;

- достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, із зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів;

- достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності ( місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право;

- достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них;

- достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки , з наданням копій підтверджуючих документів;

-копії паспорта громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- довідка про склад сім`ї;

- документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.

Однак, як вказано у поданні, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіос» на виклик не з`явився про причини неявки не повідомив виконавця.

Листом від 17.11.2023 Головне управління ДМС України у Львівській області повідомило про те, що за обліками ЄІАС УМП ДМС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 09.10.2015, термін дії до 09.10.2025, орган видачі-4612, статус-діючий.

Враховуючи викладене, оскільки рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів з огляду на це державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу-керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Родіос", код ЄДРПОУ: 38208696, адреса АДРЕСА_2, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього наказ № 914/79/18 виданий 20.03.2018 про стягнення 299392,52 грн. основного боргу,28324,60 грн.,21547,44 грн.пені,6338,81 грн. інфляційних витрат,2401,87 грн.3% річних,5370,08 грн. судового збору.

Розглянувши подання виконавця у справі №914/79/18, суд зазначає.

Згідно із статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Положеннями статті 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За пунктом 5 частини 1, частини 2 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України" громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1-3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

У рішенні Європейського суду з прав людини щодо незаконності обмеження у праві виїзду за кордон у справі "Хлюстов проти Росії" (№28975/05) суд звернув увагу на необґрунтованість обмеження права заявника залишити країну, оскільки причиною було зазначено лише факт несплати боргу, без пояснення, як заборона сприятиме швидшому його погашенню, з урахуванням індивідуальних особливостей заявника. ЄСПЛ дійшов висновку, що уряд порушив свої зобов`язання встановлювати такі обмеження виправдано і пропорційно, відповідно до частин 2 і 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода залишати свою країну і обмеження цього права виключно на підставі закону і якщо це необхідно у демократичному суспільстві).

Свобода пересування гарантована статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: "Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною". При чому, згідно з частиною 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі "Гочев проти Болгарії" (рішення від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям:

- по-перше, має ґрунтуватися на законі;

- по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу №4 до Конвенції;

- по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

У справі Stetsov проти України (заява №5170/15) Європейський суд з прав людини у рішенні від 11.05.2021, встановивши порушення статті 2 Протоколу №4 (свобода пересування) Європейської Конвенції з прав людини, зазначив наступне:

- що стосується пропорційності втручання, Суд повторив, що навіть якщо захід обмеження свободи пересування особи спочатку був обґрунтованим, він міг стати непропорційним, якщо він автоматично продовжувався протягом тривалого періоду;

- особливо розглянувши обмеження, накладені з причин непогашеної заборгованості, Суд вказав, що такі заходи були обґрунтованими лише в тому випадку, якщо вони переслідували мету гарантувати повернення боргів, про які йде мова. Відповідно, органи влади не могли продовжувати обмеження на дуже тривалі періоди без періодичного перегляду їх обґрунтування;

- у світлі принципу пропорційності Суд вважав, що окрім складності встановлення та залишення широких меж розсуду для суб`єктивності, намір боржника у випадках несплати боргу, встановленого судом, не міг бути єдиною підставою, що обґрунтовує оскаржуване обмеження, якщо воно тривало після закінчення початкового короткого періоду. Дійсно, компетентний відділ повинен бути здатним пояснити, як заборона виїзду може допомогти стягнути борг з урахуванням конкретної ситуації заявника та будь-яких інших особливих обставин справи.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 у справі №910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Матеріали подання не містять доказів перешкоджання керівником ТОВ «Родіос» проведенню дій з примусового виконання судового рішення, боржником за яким є саме юридична особа - ТОВ «Родіос» , не містять обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ «Родіос» Липської Н.І. забезпечить виконання рішення суду у справі №914/79/18 від 19.02.2018.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Натомість, доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, до матеріалів справи виконавцем не долучено.

Твердження виконавця в поданні про те, що під час виконання рішення суду ним встановлено, що згідно інформації наданої на запити реєструючими органами майно належне боржнику на праві власності відсутнє - не підтверджене жодними доказами. Крім того, суд зазначає, що сама відсутність майна у боржника не є доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов`язань за судовим рішенням.

Неявка боржника на виклик виконавця та ненадання витребуваних відомостей не є безумовною підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Інших доказів, які б могли свідчити про ухиляння боржника від виконання ним своїх боргових зобов`язань за рішенням суду виконавцем не надано.

При цьому, сама по собі інформація стосовно того, що у боржника наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон не є підставою для застосування такого заходу, як тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, боржником за наказом Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 року у справі № 914/79/18 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Родіос".

При цьому, у поданні, яке розглядається судом, державний виконавець просить суд обмежити у праві на виїзд за межі України керівника Товариства - ОСОБА_1 , яка не є фізичною особою - боржником за наказом Господарського суду Львівської області від 20.03.2018 року у справі № 914/79/18.

Окрім того, у поданні не зазначено, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника реально забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції чи покарання за невиконання боржником рішення, а має на меті саме забезпечення виконання цього рішення суду.

Отже враховуючи те, що наявність лише самого зобов`язання не є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за кордон, а виконавцем не надано доказів того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та не доведено, що саме такий захід сприятиме погашенню заборгованості у даній справі, тому подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України у справі №914/79/18-відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Суддя Кітаєва С.Б.