Рішення

від 19.02.2018 по справі 914/79/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2018р. Справа №914/79/18

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Екотеп» , м.Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Родіос» , м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 358005,24 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання: Зарицька О.Р.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача : не з'явився

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Екотеп» , м.Львів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Родіос» , м.Львів про стягнення заборгованості в сумі 358005,24грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог договору поставки №2704/3 від 24.04.2016р. не провів з позивачем розрахунку за отриманий по видаткових накладних товар на загальну суму 299392,52 грн. Крім того, позивачем нараховано: 28324,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 21547,44 грн. пені, 6338,81 грн. інфляційних втрат та 2401,87 грн. 3% річних за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року відкрито провадження у справі №914/79/18 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2018 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 07.02.2018р. розгляд справи відкладено на 19.02.2018р.

16.02.2018р. за вх.№5675/18 позивач подав довідку про стан заборгованості, з якої вбачається, що відповідачем не здійснено оплат на погашення заборгованості.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 19.02.2018р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та наданих поясненнях. Крім того, позивач подав довідку (19.02.2018р. вх.№5850/18) про стан заборгованості, з якої вбачається, що відповідачем не здійснено оплат на погашення заборгованості.

В судове засідання для розгляду справи по суті 19.02.2018 представник відповідача не з'явився.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору чи проти здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст.172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 79049, АДРЕСА_1.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом.

Відповідно до п.99 Постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009р. №270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З долученого до матеріалів справи конверта, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду від 15.01.2018р. про відкриття провадження у справі, вбачається, що даний лист було суду повернуто установою зв'язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання на відділенні.

З указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Згідно інформації отриманої з офіційного сайту Укрпошта (https://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) поштове відправлення, адресоване відповідачу, надійшло до відділення зв'язку №49 (за місцем знаходження відповідача) 18.01.2018р. і того ж дня було повідомлено відповідача про надходження рекомендованої кореспонденції. Проте, як слідує з даних, що містяться у графі операція - 18.01.2018р. о 16год.13хв. внесено наступний запис невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини . Також, в подальшому, у зазначеній графі 16.02.2018р. о 19год.25хв. міститься запис: невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання .

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 15.01.2018р.) відповідачем та повернення її до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27.04.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (Постачальник,Позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Родіос» (Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 2704/3 (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставляти поліграфічні матеріали (надалі -Товар), а Замовник приймати Товар та оплачувати його вартість в строки та порядку, передбачені цим Договором.

На виконання вказаного договору в період з 21.09.16р. по 07.09.17р включно, ТОВ «Екотеп» було передано, а ТОВ «Родіос» прийнято товар в кількості, асортименті, за цінами та на загальну суму 1 133 936,75грн. відповідно до видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору Сторони погодились, що поставка здійснюється на умовах відстрочення платежу. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за кожну поставлену партію Товару в повному розмірі на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки кожної партії Товару.

Зобов'язання по оплаті отриманого від Постачальника товару Покупцем не виконано в повному обсязі, здійснено часткову оплату переданого Постачальником Товару в загальному розмірі 831 579,99грн. Та повернено товару на суму 2964,24грн.

Позивачем направлено на адресу Відповідача вимогу №29-11/17-01 від 29.11.2017р. про сплату заборгованості у розмірі 399 392,52 грн. Після чого, Відповідачем здійснено оплату Товару у розмірі 100 000,00грн., а саме:30.11.2017р. - оплачено 30 000,00грн.;04.12.2017р.- оплачено 20 000,00грн. 12.12.2017р.- оплачено 50 000,00грн.

Таким чином, станом на 05.01.2018р. борг Відповідача перед Позивачем за поставлений Товар відповідно до видаткових накладних: ВН № 5272 від 23.08.2017р., ВН№ 5353 від 29.08.2017р., ВН № 5405 від 31.08.2017р., ВН № 5451 від 31.08.2017р., ВН № 5526 від 04.09.2017р., ВН № 5602 від 07.09.2017р., ВН № 5604 від 07.09.2017р. становить 299 392,52 грн.

Згідно з 5.4.,5.5 договору умови товарного кредиту даного Договору передбачають відстрочення оплати вартості поставленого Товару під відсоток, тобто плати за використання Товару, отриманого в кредит.

Відповідно до п.5.5 договору сторони дійшли згоди, що за умовами даного Договору діють наступні розміри відсотків за користування товарним кредитом, а саме за користуванням товарним кредитом по даному Договорі протягом більшого періоду, ніж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику відсоток в розмірі 0,1 % від вартості поставленого Товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту і до моменту погашення заборгованості по кожній партії Товару.

Відповідно до п. 5.6. договору Сторони погодились, що оплата повної вартості Товару по кожній поставці Товару при умові настання подій передбачених в п. 5.5. цього Договору здійснюється Покупцем не пізніше, ніж 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання кожної партії Товару.

Згідно з п. 5.7. договору своє право застосування умов товарного кредиту Постачальник реалізує шляхом виставлення Покупцю рахунку на суму нарахованих процентів. У разі виставлення рахунку оплата суми процентів за товарний кредит здійснюється Покупцем на протязі 2-х банківських днів від дати його виставлення.

03.01.2018р. Позивачем направлено на електронну пошту Відповідача рахунок № 03-01/18-1 від 03.01.2018р. на оплату відсотків у розмірі 28 324,60грн.в т.ч. ПДВ. Проте станом на момент звернення з позовом до суду вказана сума відсотків не була оплачена Відповідачем.

Згідно з п. 8.3. договору поставки № 2704/3 від 27.04.2016р. копії Договору, додатків до нього, видаткових накладних та/або будь-яких інших документів, пов'язаних з його виконанням, отримані за допомогою факсимільного га/або електронного зв'язку, мають повну юридичну дію і дійсні до заміни їх оригінальними екземплярами.

Відповідно до п. 6.2. договору поставки № 2704/3 від 27.04.2016р., у випадку прострочення Покупцем терміну оплати, зазначеного у п. 5.3 даного Договору, він сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до п.5.5. договору позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 28324,60 грн., пеню у розмірі 21547,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 6338,81 грн., 3 % річних у розмірі 2401,87 грн.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №2704/3 від 27.04.2016року на підставі якого заявлено позовні вимоги, за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідач по справі не вжив заходів щодо погашення заборгованості в добровільному порядку. Станом на час розгляду справи Відповідач не погасив основний борг та не надав доказів погашення заборгованості, яка заявлена до стягнення.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

З азначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено доводи позивача про існування у ТзОВ Родіос заборгованості по оплаті вартості отриманого товару в сумі 299392,52 грн. за договором поставки №2704/3 від 27.04.2016р., у зв'язку з чим позовна вимога ТзОВ Екотеп про стягнення з ТзОВ Родіос основного боргу в сумі 299392,52 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З приводу вимоги позивача про стягнення 28324,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом суд зазначає наступне.

З гідно зі ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.5.5 договору сторони дійшли згоди, що за умовами даного Договору діють наступні розміри відсотків за користування товарним кредитом, а саме за користуванням товарним кредитом по даному Договорі протягом більшого періоду, ніж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання кожної партії Товару, Покупець сплачує Постачальнику відсоток в розмірі 0,1 % від вартості поставленого Товару за кожен календарний день користування умовами товарного кредиту і до моменту погашення заборгованості по кожній партії Товару.

Право передбачити в договорі обов'язок сплати відсотків за користування товарним кредитом надано сторонам вищевказаними нормами ЦК України, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 5.5. договору, позивачем виставлено відповідачу рахунок №03-01/18-1 від 03.01.2018р. на оплату відсотків за користування товарним кредитом на загальну суму 28324,60 грн.

Як вказує позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору № 2704/3 від 27.04.2016 не оплатив виставлений рахунок на сплату відсотків за користування товарним кредитом своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 28324,60 грн. за користування товарним кредитом.

Разом з цим, відповідачем не подано ні доказів оплати вищевказаного рахунку у повному обсязі, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом передбачене діючим законодавством України та умовами договору № 2704/3 від 27.04.2016 року, що строк виконання зобов'язання зі сплати товарного кредиту станом момент прийняття рішення у справі настав, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28324,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору поставки № 2704/3 від 27.04.2016р. У випадку прострочення Покупцем терміну оплати, зазначеного у п. 5.3 даного Договору, він сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що:

- за видатковою накладною №5272 від 23.08.2017р. , за період з 23.09.2017р. по 11.12.2017р. від суми боргу 58660,80 грн. розмір пені становить 3362,14 грн., а за період з 12.12.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 56205,08 грн. розмір пені становить 1107,16 грн.

- за видатковою накладною №5353 від 29.08.2017р., за період з 29.09.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 48002,04 грн. розмір пені становить 3499,55 грн.;

- за видатковою накладною №5405 від 31.08.2017р., за період з 01.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 21234,24 грн. розмір пені становить 1518,97 грн.

- за видатковою накладною №5451 від 31.08.2017р., за період з 01.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 70714,80 грн. розмір пені становить 5058,53 грн.

- за видатковою накладною №5526 від 04.09.2017р., за період з 04.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 19670,64 грн. розмір пені становить 1366,70 грн.

- за видатковою накладною №5602 від 07.09.2017р., за період з 07.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 57202,08 грн. розмір пені становить 3856,83 грн.

- за видатковою накладною №5604 від 07.09.2017р., за період з 07.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 26363,64 грн. розмір пені становить 1777,56 грн.

Всього на суму 21547,44 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 21547,44 грн. пені є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Нормами ст.625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що:

- за видатковою накладною №5272 від 23.08.2017р. , за період з 23.09.2017р. по 11.12.2017р. від суми боргу 58660,80 грн. розмір 3% річних становить 385,71 грн., а за період з 12.12.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 56205,08 грн. розмір 3% річних становить 115,49 грн.

- за видатковою накладною №5353 від 29.08.2017р., за період з 29.09.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 48002,04 грн. розмір 3% річних становить 390,59 грн.;

- за видатковою накладною №5405 від 31.08.2017р., за період з 01.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 21234,24 грн. розмір 3% річних становить 169,29 грн.

- за видатковою накладною №5451 від 31.08.2017р., за період з 01.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 70714,80 грн. розмір 3% річних становить 563,78 грн.

- за видатковою накладною №5526 від 04.09.2017р., за період з 04.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 19670,64 грн. розмір 3% річних становить 151,98 грн.

- за видатковою накладною №5602 від 07.09.2017р., за період з 07.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 57202,08 грн. розмір 3% річних становить 427,84 грн.

- за видатковою накладною №5604 від 07.09.2017р., за період з 07.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 26363,64 грн. розмір 3% річних становить 197,19 грн.

Всього на суму 2401,87 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2401,87 грн. 3% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2018 , суд встановив, що:

- за видатковою накладною №5272 від 23.08.2017р. , за період з 23.09.2017р. по 11.12.2017р. від суми боргу 58660,80 грн. розмір інфляційних втрат становить 1238,21 грн. (позивачем нараховано 1231,88 грн.);

- за видатковою накладною №5353 від 29.08.2017р., за період з 29.09.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 48002,04 грн. розмір інфляційних втрат становить 1503,38 грн. (позивачем нараховано 1008,04 грн.);

- за видатковою накладною №5405 від 31.08.2017р., за період з 01.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 21234,24 грн. розмір інфляційних втрат становить 665,04 грн. (позивачем нараховано 445,92 грн.);

- за видатковою накладною №5451 від 31.08.2017р., за період з 01.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 70714,80 грн. розмір інфляційних втрат становить 2214,72 грн. (позивачем нараховано 1485,01 грн.)

- за видатковою накладною №5526 від 04.09.2017р., за період з 04.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 19670,64 грн. розмір інфляційних втрат становить 616,07 грн. (позивачем нараховано 413,08 грн.)

- за видатковою накладною №5602 від 07.09.2017р., за період з 07.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 57202,08 грн. розмір інфляційних втрат становить 1791,52 грн. (позивачем нараховано 1791,52 грн.)

- за видатковою накладною №5604 від 07.09.2017р., за період з 07.10.2017р. по 05.01.2018р. від суми боргу 26363,64 грн. розмір інфляційних втрат становить 825,68 грн. (позивачем нараховано 553,64 грн.)

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до задоволення частково у розмірі 35814,07 грн. В задоволенні решти вимоги про стягнення 15380,30 грн. інфляційних втрат відмовити за безпідставністю.

Суд встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ст.46 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань не звертався, то суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 6338,81 грн.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 358005,24 грн. з яких: основний борг у розмірі 299392,52 грн., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 28324,60 грн., пеня у розмірі 21547,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 6338,81 грн., 3 % річних у розмірі 2401,87 грн. - підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивач при поданні позову сплатив судовий збір у розмірі 5371,00 грн. платіжним дорученням від 05.01.2018р. №915. Проте, при перерахунку суми судового збору у відповідності до положень Закону України Про судовий збір , розмір судового збору повинен був становити 5370,07 грн. (358005,24х1,5%, розраховано на підставі п.п. 1 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відтак, наявна переплата позивачем судового збору у розмірі 0,92 грн.

У відповідності до положень с.7 Закону України Про судовий збір позивач вправі звернутися із заявою про повернення зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі у розмірі 5370,08 грн.

Керуючись статтями 1, 2, 4, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Родіос» (79049, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 38208696) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Екотеп» (79014, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код 19332414) 299392,52 грн. основного боргу, 28324,60 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 21547,44 грн. пені, 6338,81 грн. інфляційних втрат, 2401,87 грн. 3 % річних, 5370,08 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2018р.

Суддя Кітаєва С.Б.