Рішення
від 28.10.2024 по справі 914/140/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 914/140/24

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс», м. Київдо відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп», Львівська обл., с. Старий Добротвірдо відповідача-2:ОСОБА_1 , Львівська обл., с. Зашківдо відповідача-3:ОСОБА_2 , Львівська обл., с. Зашківдо відповідача-4:ОСОБА_3 , м. Львівза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк «Львів», м. Львівпро:солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.Представники учасників справи:від позивача:Станько Т.Р. - адвокат;від відповідача-1:Осів П.В. - адвокат;від відповідача-2:Марець Ю.І. - адвокатка;від відповідача-3:Шубак О.І. - адвокат;від відповідача-4:Репак В.В. - адвокат;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (надалі - Позивач, ФК «Прайм Альянс») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (надалі - Відповідач-1, ТОВ «Домусгруп»), ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка-2, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-3, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (надалі - Відповідачка-4, ОСОБА_3 ) про солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат.

З урахуванням кількісного складу сторін та обставин даної справи, суд розглядав справу №914/140/24 в межах розумних строків, передбачених статтею 2 ГПК України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ухвалою від 22.01.2024 залишено без руху позовну заяву ФК «Прайм Альянс» та надано останньому 10-денний строк для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 07.03.2024.

Ухвалою від 07.03.2024 (з урахування ухвали від 25.03.2024 про виправлення описки в даті процесуального документа) суд:

- відмовив в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про залишення позовної зави без розгляду (вх. №6546/24 від 06.03.2024);

- на підставі частини 11 статті 176 ГПК України залишив без руху позовну заяву ФК «Прайм Альянс» та надав останньому 5-денний строк з дня оголошення ухвали для подання позовної заяви та всіх доданих до неї документів в паперовій формі або в електронній формі із використанням підсистеми «Електронний суд».

У зв`язку із поданням 12.03.2024 ФК «Прайм Альянс» позовної заяви і доданих документів через систему «Електронний суд», ухвалою від 13.03.2024 суд продовжив розгляд справи №914/140/24 та призначив підготовче засідання на 21.03.2024.

В підготовчому засіданні 21.03.2024 суд:

- задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів та витребував у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. належним чином завірені копії Виконавчих написів нотаріуса №1211 від 07.05.2019 та №2840 від 30.09.2019, а також всіх документів на підставі котрих вчинялися ці написи;

- залучив до участі у справі №914/140/24 Акціонерне товариство акціонерно-комерційний банк «Львів» (надалі - Третя особа, Банк, АКБ «Львів») у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача;

- відклав підготовче засідання на 11.04.2024.

Ухвалою від 11.04.2024 господарський суд:

- відмовив в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 про визнання дій ФК «Прайм Альянс» зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду (вх. №9975/24 від 11.04.2024);

- відмовив в задоволенні клопотання представника ФК «Прайм Альянс» про застосування до представника ОСОБА_3 адвоката Репака В.В. заходів процесуального примусу (вх. №10020/24 від 11.04.2024).

Крім цього, в підготовчому засіданні 11.04.2024 оголошено перерву до 10.05.2024.

В подальшому підготовчі засідання в даній справі відкладалися на 31.05.2024, 14.06.2024 та 21.06.2024 з підстав, зазначених в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 21.06.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №914/140/24 до розгляду справи №914/1395/24 та оголосив перерву в засіданні до 12.07.2024.

Ухвалами за 12.07.2024 суд:

- розцінив подану ФК «Прайм Альянс» заяву про зміну підстав позову (вх. №16831/24 від 27.06.2024) частково як заяву про зменшення позовних вимог і у відповідній частині прийняв її до розгляду, а частково як заяву про зміну предмету та підстав позову і у вказаній частині відмовив у прийнятті її до розгляду;

- відмовив у задоволенні клопотання ФК «Прайм Альянс» про призначення у справі №914/140/24 судової експертизи (вх. №2319/24 від 14.06.2024);

- закрив підготовче провадження в даній справі та призначив її до розгляду по суті на 12.09.2024.

В засіданнях 12.09.2024, 03.10.2024, 04.10.2024, 25.10.2024 та 28.10.2024 суд здійснював розгляд справи по суті.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи ФК «Прайм Альянс».

Доводи Позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) зводяться до такого:

1) 23.02.2017 між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» було укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 згідно якого останньому надано кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 1' 300' 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 23% річних.

2) Виконання ТОВ «Домусгруп» свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів було забезпечене:

- заставою належного на праві власності ТОВ «Домусгруп» майна, а саме асфальтоукладача марки Demag DF110P, 1994 р.в.;

- іпотекою належної ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м.;

- порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

3) В межах лімітів кредитної лінії ТОВ «Домусгруп» було видано кредит в загальному розмірі 1' 300' 000,00 грн. із строком повернення, враховуючи Додаткові договори до Кредитного договору, до 28.02.2019 (сума повернення 750' 000,00 грн.) та 09.04.2019 (сума повернення 550'000,00 грн.).

4) Відповідач-1 своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за їх користування, а також сплати Банку комісійної винагороди належним чином не виконав. Відтак, станом на момент закінчення строку кредитування у ТОВ «Домусгруп» утворилася заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 1' 240' 959,68 грн., процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133' 916,66 грн. та комісійної винагороди у розмірі 13' 200,00 грн.

5) 05.12.2019 АКБ «Львів» за Договором відступлення права вимоги передав Позивачу право вимоги до ТОВ «Домусгруп» щодо стягнення заборгованості за Генеральним договором кредитної лінії №12/К/17. Разом із правом вимоги АКБ «Львів» передав позивачу права за Договорами поруки, іпотеки та застави.

6) Враховуючи факт набуття права вимоги до Відповідачів, а також неналежне виконання ними умов Кредитного договору, ФК «Прайм Альянс» просить суд солідарно стягнути з них:

- заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 1' 240' 959,68 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 01.04.2018 по 03.07.2020 у розмірі 462' 950,58 грн; (2) інфляційні втрати за період з квітня 2019 по лютий 2022 у розмірі 257' 864,34 грн.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133' 916,66 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 10.04.2019 по 03.07.2020 у розмірі 45' 653,12 грн; (2) інфляційні втрати за період з квітня 2019 по лютий 2022 у розмірі 27' 827,12 грн.;

- заборгованість зі сплати комісійної винагороди у розмірі 13' 200,00 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 01.04.2018 по 03.07.2020 у розмірі 1' 116,70 грн; (2) інфляційні втрати за період з жовтня 2018 по лютий 2022 у розмірі 1' 763,60 грн.

Аргументи ТОВ «Домусгруп».

Заперечення Відповідача-1 щодо задоволення позовних вимог зводяться до такого:

1) Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 є неукладеним, оскільки в ньому сторони не погодили таких істотних умов договору, як строк його дії (в розумінні приписів статті 251 ЦК України), а також не зазначили ціни договору, як цього вимагає стаття 180 ГК України.

2) Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17, який укладено 23.02.2017 не виконувався, адже Банк надавав кредитні кошти на підставі Додаткових договорів до Генерального договору кредитної лінії №12/К/17, який укладено 22.02.2017.

3) Банком та Позивачем неправильно визначено строки кредитування, оскільки ці строки за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017 закінчилися, відповідно, 01.03.2018 та 10.04.2018 і не продовжувалися. Додатки від 01.03.2018 та від 29.03.2018 до цих Договорів не продовжували строків кредитування, адже не можна змінювати умови договорів «додатками» до них. Додаток до договору лише уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Більше того, наявні у справі Додатки від 01.03.2018 та від 29.03.2018 є недопустимими доказами, оскільки такі подано не Позивачем, а Банком. При поданні цих доказів АКБ «Львів» засвідчив їх копії за відсутності в нього оригіналів та не вказав де знаходяться оригінали доказів, що суперечить вимогам статті 91 ГПК України.

4) У випадку якщо суд дійде висновку про продовження строків кредитування за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, то строк користування кредитом достроково завершився на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України, у зв`язку з пред`явленням Банком листів-вимог про дострокове повернення позики №347/0-24 від 01.10.2018 та №477/0-24 від 10.12.2018. Про те, що в цих листах Банк вимагав повернення всієї суми заборгованості свідчить як їх зміст, так і той факт, що на підставі цих листів вчинено виконавчі написи нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.

5) Банком та Позивачем неправильно визначено основну суму з повернення кредитних коштів, оскільки не враховано такі обставини:

- платежі, котрі ТОВ «Домусгруп» здійснило 05.12.2019 та за попередні періоди, що підтверджується Висновками судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024;

- реалізацію на електронних торгах предмета застави - асфальтоукладача марки Demag DF110P, 1994 р.в., за результатами котрої приватним виконавцем в липні 2020 року перераховано на рахунок ФК «Прайм Альянс» суму коштів у розмірі 143'994,10 грн.;

- існування у Відповідача-1 вимог до ФК «Прайм Альянс» у розмірі 10' 481,00 грн. (судові витрати стягнені Західним апеляційним господарським судом у справі №914/872/22), котрі ним 18.10.2023 було зараховано в сплату заборгованості за тілом кредиту, про що направлено відповідну заяву.

6) Банком та Позивачем неправильно визначено розмір заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки такі нараховувалися поза межами строків кредитування, що суперечить численній практиці Верховного Суду.

7) Банком та Позивачем неправильно визначено розмір заборгованості зі сплати комісійної винагороди, оскільки не враховано здійснені ТОВ «Домусгруп» платежі, що підтверджується Висновками судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024.

8) Позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» про стягнення пені на заборгованість зі сплати кредитного боргу, процентів та комісійної винагороди задоволенню не підлягають, оскільки:

- неустойка на кредитну заборгованість нараховується лише в межах строків кредитування і після закінчення цих строків не нараховується, що підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 19.05.2020 у справі №910/23028/17;

- відсутні підстави стягувати пеню і інші штрафні санкції, адже ФК «Прайм Альянс» не повідомляла ТОВ «Домусгруп» про перехід до неї права вимоги, а тому останнє мало право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові;

- нарахування пені за період після 12.03.2020 є необґрунтованим, оскільки цивільне законодавство забороняє нараховувати та стягувати пеню за цей період;

- Позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду із відповідними вимогами і ТОВ «Домусгруп» просить застосувати ці строки.

9) Позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» про стягнення інфляційних втрат на заборгованість зі сплати кредитного боргу, процентів та комісійної винагороди задоволенню не підлягають, оскільки:

- за Договором про відступлення права вимоги від 05.12.2019 Банк не відступив ФК «Прайм Альянс» право на стягнення інфляційних втрат;

- нарахування Позивачем інфляційних втрат за період після 11.03.2020 є необґрунтованим, з огляду на набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19».

Аргументи ОСОБА_1.

Відповідачка-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог з таких підстав:

1) Позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» є необґрунтованими з мотивів про котрі зазначає ТОВ «Домусгруп».

2) ОСОБА_1 , як іпотекодавець, не несе солідарної відповідальності із ТОВ «Домусгруп», а тому позовні вимоги до неї - безпідставні.

Аргументи поручителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заперечення Поручителів щодо задоволення позовних вимог зводяться до такого:

1) Необґрунтованими є позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» з мотивів про котрі зазначає ТОВ «Домусгруп».

2) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Договорів поруки поручалися за належне виконання ТОВ «Домусгруп» умов Генерального договору від 23.02.2017 та всіх Додаткових договорів до нього. Разом з тим, кредитні кошти було видано ТОВ «Домусгруп» на підставі Додаткових договорів від 02.03.2017 та від 11.04.2017 до Генерального договору від 22.02.2017, за що вони не поручалися.

3) В даній справі мають місце три обставини, які слугують самостійними підставами для того, щоб вважати Договори поруки припиненими, а саме:

- 23.08.2018 між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» укладено Додатковий договір, яким збільшено обсяг відповідальності поручителів без їх згоди, що є підставою для припинення поруки згідно частини 1 статті 559 ЦК України. Крім цього, про укладення такого договору ОСОБА_3 не було відомо;

- 27.08.2018 АКБ «Львів» відмовився прийняти від ТОВ «Домусгруп» належне виконання щодо сплати частини кредитного боргу у розмірі 3' 492,34 грн., що є підставою для припинення поруки згідно частини 2 статті 559 ЦК України;

- в Договорах поруки сторони не погодили строк поруки в розумінні статті 251 ЦК України, а тому до спірних правовідносин повинен застосовуватися шестимісяний строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, який є преклюзивним і котрий на момент звернення ФК «Прайм Альянс» з даним позовом до суду - сплив.

Аргументи третьої особи - АКБ «Львів».

Позиція Банку зводиться до такого:

1) Банк повністю підтримує позовні вимоги ФК «Прайм Альянс».

2) Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 є укладеним та виконувався сторонами, а зазначення в Додаткових договорах та платіжних документах дати укладення цього Договору 22.02.2017 є лише технічною помилкою, яка не впливає на зміст спірних правовідносин, що підтверджується практикою Верховного Суду.

3) Розмір кредитної заборгованості, право вимоги за котрою передано ФК «Прайм Альянс» підтверджується первинними документами, зокрема, довідкою про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 та виписками з Банку. Первинних документів про іншу сплату заборгованості ТОВ «Домусгруп» не надало, а його покликання на Висновки судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024 є безпідставним, оскільки ці висновки суперечать матеріалам справи.

4) Безпідставними є доводи Відповідачів про неможливість нарахування після 12.03.2020 та стягнення пені на заборгованість зі сплати кредитного боргу, процентів та комісійної винагороди, а також про пропуск Позивачем позовної давності, оскільки:

- за умовами Генерального договору кредитної лінії №12/К/17 сторонами погоджено, що пеня нараховується за весь період прострочення сплати заборгованості та продовжено річний строк позовної давності до трьох років. Строк позовної давності не закінчився з огляду на зміни до цивільного законодавства, пов`язані із карантином спричиненим коронавірусною хворобою COVID-19, а також воєнним станом в Україні;

- Закон України №691-Х від 16.06.2020, яким заборонено на період дії карантину нараховувати та стягувати пеню за кредитами набрав чинності лише 04.07.2020, а тому Позивач вправі її нараховувати до цієї дати.

5) Безпідставними є доводи Відповідачів про неможливість нарахування після 12.03.2020 інфляційних втрат, оскільки Законом №691-Х не унормовано заборону нарахування та стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України. Таку заборону встановлено лише змінами до цивільного законодавства, спричиненими воєнним станом в Україні.

6) Безпідставними є доводи Поручителів про припинення Договорів поруки, оскільки:

- жодного збільшення обсягу їх відповідальності у зв`язку з укладенням Додаткового договору від 23.08.2018 не відбулося, адже розмір процентів за користування кредитними коштами не було збільшено. Більше того, за умовами укладених Договорів поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали чітку та очевидну згоду на збільшення їх відповідальності та погодили, що таке збільшення не потребує укладення Додаткових договорів;

- 27.08.2018 ТОВ «Домусгруп» не вчиняло жодних дій на сплату частини кредитного боргу у розмірі 3' 492,34 грн. Ці кошти Банк помилково стягнув з рахунку Відповідача-1, право на що мав за умовами Генерального договору, і після виявлення помилки повернув їх назад боржнику;

- за умовами Договорів поруки строк поруки встановлено до 22.02.2025, а тому протилежні доводи Відповідача-3 та Відповідачки-4 є безпідставними. Крім цього, при вирішенні даної справи потрібно враховувати чинну на сьогодні редакцію частини 4 статті 559 ЦК України і брати до уваги не шестимісячні строки поруки а трьохрічні і те, що ці строки продовжувалися змінами до цивільного законодавства України, пов`язаними із карантином та воєнним станом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

1. Обставини надання ТОВ «Домусгруп» кредитних коштів та виконання останнім своїх зобов`язань щодо їх повернення.

23.02.2017 між АКБ «Львів» (Банк) та ТОВ «Домусгруп» (Позичальник) укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 (далі - Генеральний договір) (т. 6 а.с. 193-196) за умовами котрого Банк зобов`язується відкрити Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1' 300' 000,00 грн. в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до нього, а Позичальник зобов`язується повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим Договором.

Умовами Генерального договору передбачено, що:

- кредитна лінія відкривається для придбання спецтехніки для прокладання та ремонту доріг, а також поповнення обігових коштів (підпункт 2.1.2 пункту 2.1);

- процентна ставка становить 23% (підпункт 2.1.3 пункту 2.1);

- строк дії кредитної лінії включно до 22.02.2022 (підпункт 2.1.4 пункту 2.1);

- кредити по кредитній лінії видаються траншами, терміном до 12 місяців. Видача грошових коштів здійснюється, зокрема, на умовах пролонгації виданих траншів на наступні 12-ть місяців (підпункт 2.1.5 пункту 2.1).

В підпункті 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору сторони погодили порядок зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією. Зокрема, визначили, що з 23.02.2017 і до 30.03.2018 цей ліміт становить 1' 300' 000,00 грн. Починаючи з 31.03.2018 і кожного останнього дня наступного місяця цей ліміт зменшується на 27' 000,00 грн. і з 22.02.2022 повинен становити 0,00 грн.

Пунктом 2.2 Генерального договору сторони передбачили, що в межах максимального ліміту заборгованості Позичальнику надаються кредити на строк не більше 12 місяців. Кожна видача кредиту в межах максимального ліміту кредитної лінії оформляється Додатковим договором до цього Договору, в якому вказуються сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.

Матеріалами справи підтверджується те, що в рамках Генерального договору між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» було підписано два Додаткових договори про видачу кредитів, а саме:

1) Додатковий договір №1 від 02.03.2017 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 02.03.2017) (т. 6 а.с. 197), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 750' 000,00 грн. на строк до 01.03.2018 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору, а останній зобов`язується сплачувати Банку проценти у розмірі 23% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Генеральному договорі. Для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок №20622081223000.

2) Додатковий договір №12/К/17/2 від 11.04.2017 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 11.04.2017) (т. 6 а.с. 198), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 550' 000,00 грн. на строк до 10.04.2018 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору, а останній зобов`язується сплачувати Банку проценти у розмірі 23% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Генеральному договорі. Для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок №20622081223000.

На підставі вказаних Додаткових договорів АКБ «Львів» видав ТОВ «Домусгруп» кредит на загальну суму 1' 300' 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №22564 від 02.03.2017 (т. 6 а.с. 200) та №151218 від 11.04.2017 (т. 6 а.с. 201).

01.03.2018 між Банком та Відповідачем-1 підписано Додаток №1 до Додаткового договору від 02.03.2017 (далі - Додаток від 01.03.2018) (т. 5 а.с. 64), яким сторони вирішили пункт 2 Додаткового договору від 02.03.2017 викласти в такій редакції: «Кредит надається на строк до 28.02.2019 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору».

Крім цього, 29.03.2018 між Банком та Відповідачем-1 підписано Додаток №1 до Додаткового договору від 11.04.2017 (далі - Додаток від 29.03.2018) (т. 5 а.с. 65), яким сторони вирішили пункт 2 Додаткового договору від 11.04.2017 викласти в такій редакції: «Кредит надається на строк до 09.04.2019 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору».

Також з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» підписано Додатковий договір №12/К/17/4 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 23.08.2018) (т. 6 а.с. 199), яким сторони:

1) Погодили прострочену заборгованість ТОВ «Домусгруп» за основною сумою боргу в розмірі 80' 929,68 грн. перенести на рахунок строкової заборгованості.

2) Вирішили внести зміни до Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією, передбаченого підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору. Зокрема, в новій редакції цей ліміт з 31.08.2018 становив 1' 245' 959,68 грн. і в межах строків виданих кредитів, що передбачені Додатками від 01.03.2018 та від 29.03.2018 зменшувався щомісячно з вересня по грудень 2018 року на 5' 000,00 грн., а з січня 2019 року по квітень 2019 року - на 10' 000,00 грн. В наступні місяці цей графік зменшувався з більшою пропорцією і з 22.02.2022 ліміт кредитної лінії мав становити 0,00 грн.

3) Вирішили викласти в новій редакції пункти 3.3, 9.3.6, 13.8, 13.9 та 13.10 Генерального договору.

Як вбачається з Генерального договору, в розділі 4 Банк та Відповідач-1 врегулювали порядок розрахунків між сторонами.

Зокрема, в пункті 4.2 вказаного Договору погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою визначеною пунктом 2.1.3 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у Додатковому договорі до Генерального договору.

Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 цього Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (пункт 4.4 Генерального договору).

Окрім процентів сторони також передбачили сплату Банку комісії. Зокрема, в пункті 4.1 Генерального договору погодили, що:

- в день підписання Генерального договору за розгляд кредитної заявки сплачується комісія у розмірі 1' 300,00 грн., а також за відкриття кредитної лінії - у розмірі 26' 000,00 грн.;

- щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця сплачується комісія у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією;

- інші комісії сплачуються відповідно до діючих тарифів Банку.

Крім цього, пунктом 6 Додаткового договору від 23.08.2018 сторони також погодили комісію за підписання цього Договору в розмірі 2' 491,86 грн., котра сплачується в день внесення змін до Генерального договору.

Як зазначено в пункті 4.8 Генерального договору Позичальник виконує свої зобов`язання по поверненню кредиту/кредитів, сплати комісій, процентів та інших платежів за цим Договором шляхом перерахування у безготівковій формі на транзитний рахунок НОМЕР_10 (пункт 4.8 Генерального договору).

У випадку виникнення простроченої заборгованості за цим Договором, Позичальник доручає Банку стягнути з його рахунку, зокрема, НОМЕР_9 національну/іноземну валюту у сумі, достатній для погашення заборгованості за цим Договором, з врахуванням усіх обов`язкових платежів (зборів), пов`язаних з таким погашенням (пункт 5.12 Генерального договору).

В пункті 5.7 Генерального договору сторони погодили таку черговість погашення заборгованості за цим Договором:

1) пеня, штрафи та інші види неустойки;

2) прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом/кредитами;

3) строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом/кредитами, термін сплати яких наступає в поточному місяці;

4) прострочені платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу);

5) строкові платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу);

6) строкові платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу) на наступний місяць/місяці.

За невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) сторони передбачили відповідальність Позичальника у вигляді, зокрема, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки (пункт 7.1 Генерального договору).

При цьому, в пункті 7.5 Договору сторони домовилися, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим Договором.

Матеріалами справи, а саме Довідкою про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 НОМЕР_9 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т. 5 а.с. 69-125), а також Випискою за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку НОМЕР_10 (т. 6 а.с. 182-184) підтверджується те, що з моменту укладення Генерального договору і до 31.10.2018 ТОВ «Домусгруп» в безготівковому порядку, а в період з 01.11.2018 по 04.12.2019 шляхом внесення готівки в касу сплачувало Банку комісію, проценти за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату коштів, а також повертало частину кредитних коштів.

Зокрема, як прослідковується з Довідки про рух коштів по банківському рахунку:

1) 01.03.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 73):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 22.02.2017 по 28.02.2017;

- 27' 300,00 грн. комісії за розгляд кредитної заявки та відкриття кредитної лінії.

2) 30.03.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 76):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.03.2017 по 31.03.2017;

- 14' 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017.

3) 28.04.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 82):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.04.2017 по 30.04.2017;

- 14' 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 7' 027,78 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

4) 31.05.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 88):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.05.2017 по 31.05.2017;

- 14' 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

5) 30.06.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 91):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.06.2017 по 30.06.2017;

- 14' 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 541,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

6) 02.08.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 94):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.07.2017 по 31.07.2017;

- 14' 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

7) 31.08.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 97):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.08.2017 по 31.08.2017;

- 14' 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017;

- 0,28 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 12.04.2017 по 31.08.2017.

8) 29.09.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 100):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.09.2017 по 30.09.2017;

- 14' 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 541,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

9) 31.10.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 103-104):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.10.2017 по 31.10.2017;

- 14' 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

10) 30.11.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 108):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.11.2017 по 30.11.2017;

- 14' 375,00 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 541,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

11) 29.12.2017 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 115-116):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.12.2017 по 31.12.2017;

- 14' 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

12) 05.02.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 118):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.01.2018 по 31.01.2018;

- 14' 854,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017;

- 10' 893,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017;

- 70,09 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.09.2017 по 05.02.2018.

13) 02.03.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 120):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.02.2018 по 28.02.2018;

- 13' 416,67 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017.

14) 23.03.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 122):

- 9' 838,89 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

15) 10.05.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 123):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.03.2018 по 31.03.2018;

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.04.2018 по 30.04.2018;

- 29' 229,17 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018);

- 21' 434,73 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017 (в редакції Додатку від 29.03.2018);

- 697,06 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 06.02.2018 по 11.04.2018;

- 1' 851,35 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 12.04.2018 по 10.05.2018;

- 37' 226,09 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017.

16) 18.05.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 124):

- 16' 773,91 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017.

17) 31.05.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 124):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.05.2018 по 31.05.2018;

- 70,32 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017.

18) 23.08.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 124):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.06.2018 по 30.06.2018;

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.07.2018 по 31.07.2018;

- 41' 302,78 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018);

- 32' 327,79 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017 (в редакції Додатку від 29.03.2018);

- 7' 977,09 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 19.05.2018 по 23.08.2018.

19) 27.08.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 125):

- 2' 491,86 грн. комісії за зміну та доповнення умов кредитування (при реструктуризації;

- 225,86 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 24.08.2018 по 27.08.2018.

20) 31.08.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 125):

- 77,94 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018).

21) 31.10.2018 ТОВ «Домусгруп» сплатило (т.5 а.с. 125):

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.08.2018 по 31.08.2018;

- 400,00 грн. комісії за управління кредитом за період з 01.09.2018 по 30.09.2018;

- 27' 035,06 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 02.03.2017 (в редакції Додатку від 01.03.2018);

- 21' 434,73 грн. відсотків за користування траншем згідно Додаткового договору від 11.04.2017 (в редакції Додатку від 29.03.2018);

- 210,21 грн. пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 28.08.2018 по 31.10.2018;

- 4' 970,00 грн. за повернення кредиту згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

Таким чином, на підставі Довідки про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 НОМЕР_9 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 судом встановлено, що ТОВ «Домусгруп» сплатило Банку згідно умов Генерального договору у безготівковому порядку за період з моменту отримання кредитних коштів і до 31.10.2018 кошти в загальному розмірі 568' 973,05 грн., зокрема:

- 59' 040,32 грн. сплата тіла кредиту, з яких: 54' 070,32 грн. - кредит, отриманий згідно Додаткового договору від 02.03.2017, а 4' 970,00 грн. - кредит, отриманий згідно Додаткового договору від 11.04.2017;

- 37' 791,86 грн. сплата комісійної винагороди Банку, з яких: 8'000,00 грн. - щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредитної лінії, а 29' 791,86 грн. - обумовлена Генеральним договором винагорода за вчинення Банком дій (відкриття кредитної лінії та внесення змін до Генерального договору);

- 461' 108,93 грн. сплата відсотків за користування кредитними коштами, з яких: 272' 061,64 грн. - відсотки за користування кредитом згідно Додаткового договору від 02.03.2017, а 189' 047,29 грн. - відсотки за користування кредитом згідно Додаткового договору від 11.04.2017;

- 11' 031,94 грн. сплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісію.

Також з Виписки за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку НОМЕР_10 (т. 6 а.с. 182-184) вбачається, що після 31.10.2018 ТОВ «Домусгруп» на виконання умов Генерального договору внесло готівкові кошти в розмірі 70' 000,00 грн. в касу Банку, зокрема:

- 23.05.2019 Відповідач-1 вніс 30' 000,00 грн., які останній зарахував як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 28.08.2018 по 31.10.2018 в розмірі 2' 113,51 грн. та як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.11.2018 по 23.05.2019 в розмірі 27' 886,49 грн. (т. 6 а.с. 182 на звороті).

- 12.06.2019 Відповідач-1 вніс 20' 000,00 грн., які останній зарахував як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.11.2018 по 23.05.2019 (т. 6 а.с. 183).

- 10.07.2019 Відповідач-1 вніс 20' 000,00 грн., які останній зарахував як оплата пені за прострочене тіло, відсотки та комісії за період з 01.11.2018 по 23.05.2019 (т. 6 а.с. 183).

Надходження інших платежів в безготівковому чи готівковому порядку від ТОВ «Домусгруп» на виконання умов Генерального договору не підтверджується ні первинними документами, які надав АКБ «Львів», ні первинними документами, які надав Відповідач-1 (Т. 1 а.с. 203-252).

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2018 року АКБ «Львів» звернувся до ТОВ «Домусгруп» та ОСОБА_1 з листом-вимогою №347/0-24 від 01.10.2018 в якому вимагав від останніх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов`язання - повністю погасити прострочену заборгованість по кредитному договору, яка станом на 01.10.2018 становить 54' 239,79 грн., з яких: 4' 970,00 грн. сума простроченої кредитної заборгованості; 48' 469,79 грн. - сума прострочених нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 800,00 грн. - сума простроченої щомісячної комісії (т.6 а.с. 221). Вказаний лист було направлено 18.10.2018 та отримано ТОВ «Домусгруп» 24.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7900600921661 (т. 6 а.с. 222).

Як зазначено вище, 31.10.2018 ТОВ «Домусгруп» здійснило погашення зазначеної у вказаному листі заборгованості. Однак, оскільки в подальшому Відповідач-1 перестав здійснювати платежі за Генеральним договором, то 10.12.2018 АКБ «Львів» направив Відповідачу-1 та Відповідачці-2 лист-вимогу №477/0-24 в якому вимагав від останніх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов`язання - повністю погасити прострочену заборгованість по кредитному договору, яка станом на 10.12.2018 становить 59' 258,21 грн., з яких: 10' 000,00 грн. сума простроченої кредитної заборгованості; 48' 458,21 грн. - сума прострочених нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 800,00 грн. - сума простроченої щомісячної комісії (т. 6 а.с. 223). Вказаний лист було отримано ТОВ «Домусгруп» 13.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7900601018493 (т. 6 а.с. 222).

2. Обставини, пов`язані із забезпеченням виконання ТОВ «Домусгруп» своїх зобов`язань за Генеральним договором.

Матеріалами справи підтверджується те, що належне виконання ТОВ «Домусгруп» своїх зобов`язань за Генеральним договором та Додатковими договорами до нього було забезпечене:

1) Договором застави від 11.04.2017, укладеним між АКБ «Львів» (Заставодержатель) та ТОВ «Домусгруп» (Заставодавець) та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. (далі - Договір застави) (т. 6 а.с. 191-192);

2) Договором іпотеки від 24.02.2017, укладеним між АКБ «Львів» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. (далі - Договір іпотеки) (т. 6 а.с. 209-211);

3) Договором поруки №12/К/17/S-1 від 23.02.2017 (далі - Договір №12/К/17/S-1), укладеним між АКБ «Львів» (Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель) (т. 3 а.с. 122-123);

4) Договором поруки №12/К/17/S-2 від 23.08.2018 (далі - Договір №12/К/17/S-2), укладеним між АКБ «Львів» (Кредитор) та ОСОБА_3 (Поручитель) (т. 3 а.с. 124-125).

2.1. Обставини забезпечення зобов`язань ТОВ «Домусгруп» заставою.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору застави заставою за цим Договором забезпечуються вимоги Заставодержателя, що випливають з умов Генерального договору та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому. Заставодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань перед Заставодержателем передає в заставу належне йому на праві власності майно (надалі - Предмет застави), а саме асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в., заводський № НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 5900 см.куб., д.р.н. НОМЕР_2 , заставною вартістю 554' 170,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, до цього Договору зміни не вносяться; розмір процентів та штрафних санкцій, у випадку звернення стягнення на Предмет застави, підтверджуватиметься відповідними Договорами про внесення змін до Кредитного договору (пункт 8.5 Договору застави).

В підпункті 3.1.4 пункту 3.1 Договору застави сторони погодили, що у випадку невиконання Заставодавцем зобов`язань за Кредитним договором, Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних із зверненням стягнення і реалізацією Предмета застави.

Згідно пункту 5.3 Договору застави Заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на Предмет застави: - на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса; - у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Вибір способу звернення стягнення на Предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється Заставодержателем на його розсуд.

Матеріалами справи підтверджується те, що 07.05.2019 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. здійснила Виконавчий напис №1211 (т. 2 а.с. 4) та звернула стягнення на Предмет застави - асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в., заводський № НОМЕР_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмета застави вирішила задовольнити вимоги АКБ «Львів» за період з 01.01.2018 по 07.05.2019 включно в загальному розмірі 1' 477' 845,92 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту: 1' 240' 959,68 грн.;

- заборгованість по комісії: 3' 200,00 грн.;

- заборгованість по процентах: 172' 933,33 грн.;

- заборгованість по нарахованій пені за період з 01.09.2018 по 06.05.2019: 54' 752,91 грн.;

- плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису: 6' 000,00 грн.

06.12.2019 на підставі Виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_11, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження за вказану дату (т. 2 а.с. 35-37).

17.02.2020 в межах даного виконавчого провадження відбулися електронні торги з реалізації Предмета застави, про що свідчить Протокол проведення електронних торгів №466185 (т. 2 а.с. 38-39). Переможцем цих торгів визнано ОСОБА_4 , який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 193' 644,75 грн.

22.07.2020 вказані кошти надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця, що підтверджується Актом про проведені електронні торги ВП НОМЕР_12 від 28.07.2020 (т. 2 а.с. 40-42).

28.07.2020 виконавче провадження ВП НОМЕР_12 з реалізації Предмета застави було закінчено, що прослідковується з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Як вбачається з матеріалів справи, вчинений приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. Виконавчий напис №1211 від 07.05.2019 був предметом дослідження господарських судів в межах розгляду справи №914/872/22 за позовом ТОВ «Домусгруп» до ФК «Прайм Альянс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 (т. 2 а.с. 90-107) позовні вимоги ТОВ «Домусгруп» задоволено і вказаний Виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.

Фінансова компанія «Прайм Альянс» оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку, однак ухвалою від 24.07.2023 у справі №914/872/22 Касаційний господарський суд повернув скаржнику його касаційну скаргу (т. 2 а.с. 54-56).

Як вбачається з постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, суд дійшов висновку про визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки:

- приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. не було дотримано вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» стосовно обов`язкової наявності доказів безспірності боргу, адже зазначеної АКБ «Львів» у Листі-вимозі від 01.10.2018 суми заборгованості не існувало на час подання нотаріусу Заяви від 07.05.2019 про вчинення виконавчого напису;

- нотаріусом не було дотримано вимоги частини 3 статті 24 та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки не враховано, що в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження не зареєстрована процедура початку звернення стягнення, а також в Листі-вимозі від 01.10.2018 не визначено позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати Банк.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

2.2. Обставини забезпечення зобов`язань ТОВ «Домусгруп» іпотекою.

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального договору та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.

Іпотекодавець ( ОСОБА_1 ) з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Іпотекодержателем, викладених у Основному зобов`язанні, передає в іпотеку належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Заставна вартість Предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 820' 720,00 грн. (пункти 1.1 та 1.2 Договору іпотеки).

Відповідно до підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Договору іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань за цим та/або Кредитним договором, Іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Звернення стягнення на Предмет іпотеки за цим Договором на розсуд Іпотекодержателя може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним в розділі 6 цього Договору шляхом задоволення вимог Іпотекодержателя (пункт 5.4 Договору іпотеки).

Матеріалами справи підтверджується те, що 01.10.2018 та 10.12.2018 АКБ «Львів» звертався до ОСОБА_1 з листами-вимогами №347/0-24 та №477/0-24 (т. 3 а.с. 236-237 та 240-241) в котрих вимагав в 30-денний термін погасити прострочену (на момент складання цих листів) заборгованість ТОВ «Домусгруп» за Генеральним договором у розмірі 54' 239,79 грн. та 59' 258,21 грн. відповідно.

В вересні 2019 року АКБ «Львів» звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. про вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

30.09.2019 нотаріусом вчинено Виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №284 (т. 4 а.с. 172) про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна задовільняються вимоги АКБ «Львів» за період з 01.01.2018 по 09.09.2019 включно у загальному розмірі 1' 677' 124,07 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту: 1' 240' 959,68 грн.;

- заборгованість по процентах: 272' 037,73 грн.;

- заборгованість по комісії: 4' 800,00 грн.;

- заборгованість по нарахованій та несплачені пені за період з 01.09.2018 по 06.05.2019 включно: 54' 752,91 грн.

- плата нотаріусу за вчинення виконавчого напису: 10' 000,00 грн.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи та даних з Єдиного державного реєстру судових рішень, 04.11.2019 ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовною заявою до АКБ «Львів» про визнання Виконавчого напису нотаріуса від 30.09.2019 таким, що не підлягає виконанню.

В межах розгляду справи №461/8466/19 (відкритої за результатами поданої заяви) Львівський апеляційний суд постановою від 28.08.2020 частково забезпечив позов ОСОБА_1 та зупинив стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яке було розпочате приватним виконавцем Білецьким І.М. на підставі Виконавчого напису від 30.09.2019.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20.06.2022 у справі №461/8466/19, залишеним без змін згідно постанови Львівського апеляційного суду від 23.01.2023, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано Виконавчий напис від 30.09.2019 таким, що не підлягає виконанню.

Однак, постановою від 19.06.2024 у справі №461/8466/19 Касаційний цивільний суд частково задовільнив касаційну скаргу ФК «Прайм Альянс», рішення судів попередніх інстанцій скасував та закрив провадження у справі, оскільки така підсудна господарським судам.

Станом на момент ухвалення рішення в даній справі, справа №461/8466/19 перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області.

2.3. Обставини забезпечення зобов`язань ТОВ «Домусгруп» порукою.

Згідно із пунктом 1.2 Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 Поручителі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) зобов`язалися відповідати перед Кредитором за належне, своєчасне та повне виконання Позичальником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі зобов`язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв`язку зі зміною умов Кредитного договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань Позичальника, пов`язані зі збільшенням суми кредиту, збільшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.6 Договорів поруки Поручителі зобов`язалися, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, погасити в повному обсязі заборгованість по Кредитному договору, нараховані відсотки, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору, а також інші боргові зобов`язання, що виникають з умов Кредитного договору та додатків до нього, які укладені чи будуть укладені в майбутньому. Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання повідомлення від Кредитора про невиконання Позичальником зобов`язання (його частини) і необхідності їх виконання поручителем.

В укладених Договорах сторони зазначили, що підписанням цього Договору вони дійшли згоди, що внесення змін до Кредитного договору в частині збільшення чи зменшення розміру процентної ставки, порядку і строків сплати процентів за Кредитним договором, зміну розміру Основного зобов`язання та/або зміну графіка погашення Кредиту чи інших платежів за Кредитним договором, зміни забезпечення за Кредитом не потребують додаткового письмового повідомлення Поручителя і внесення змін до цього Договору. При цьому, на вимогу Кредитора такі зміни можуть бути викладені у формі додаткової угоди до цього Договору (пункт 4.5 Договору №12/К/17/S-1 і пункт 4.6 Договору №12/К/17/S-2).

Крім цього, як вбачається з пунктів 4.9 та 4.10 Договору №12/К/17/S-1, а також пунктів 4.7 та 4.8 Договору №12/К/17/S-2 в них сторони погодили встановити термін дії Договорів поруки до 22.02.2025. Кредитор вправі пред`явити вимогу до Поручителів про погашення ними заборгованості за Кредитним договором до закінчення вказаного терміну.

Як встановлено судом, в межах спірних правовідносин, АКБ «Львів» в грудні 2018 року направив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 листи-вимоги, відповідно, №479/0-24 від 10.12.2018 та №478/0-24 від 10.12.2018 (т. 3 а.с. 238-239, 242-243) в котрих вимагав від поручителів в 30-денний термін погасити прострочену (на момент складання цих листів) заборгованість ТОВ «Домусгруп» за Генеральним договором у розмірі 59' 258,21 грн., однак такі залишилися без реагування останніх.

3. Обставини, пов`язані із переходом до ФК «Прайм Альянс» права вимоги до Відповідачів.

05.12.2019 між АКБ «Львів» (Первісний кредитор) та ФК «Прайм Альянс» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги (т. 3 а.с. 119-121) за умовами пункту 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ «Домусгруп» щодо виконання ним взятих на себе зобов`язань за Генеральним договором із всіма змінами та доповненнями до нього, зокрема але не виключно, щодо сплати Боржником заборгованості по кредиту в сумі 1' 588' 766,93 грн., з яких:

- заборгованість за основним боргом в розмірі 1' 240' 959,68 грн.;

- заборгованість за відсотками в розмірі 341' 807,25;

- заборгованість по комісії в розмірі 6' 000,00 грн.,

а також всі інші права, які виникають з Основного договору.

Згідно пункту 1.2 Договору разом з правом вимоги за Основним договором, до Нового кредитора в повному обсязі переходять усі права Первісного кредитора щодо забезпечення виконання зобов`язань за Основним договором, а саме:

- право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених Основним договором;

- права іпотекодержателя, що виникають з Договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_1 ;

- права заставодержателя, що виникають із Договору застави, укладеного між Банком та ТОВ «Домусгруп»;

- права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/S-1, укладеного між Банком та ОСОБА_2 ;

- права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/S-2, укладеного між Банком та ОСОБА_3 .

За змістом пункту 1.5 Договору перехід прав та заміна Первісного кредитора Новим кредитором відбувається:

- за Основним договором та Договорами поруки - з моменту сплати Новим кредитором ціни відступлених прав у повному обсязі та оформлення Акту прийому-передачі документів, які засвідчують відступлені права;

- за Договором іпотеки та Договором застави - з моменту сплати Новим кредитором ціни відступлених прав у повному обсязі та укладення між Новим кредитором і Первісним кредитором відповідних Договорів відступлення прав за Договором іпотеки та Договором застави.

В пункті 1.3 Договору сторони дійшли згоди, що відступлені права відступаються Первісним кредитором Новому кредитору за ціною 1' 400' 000,00 грн.

У випадку неоплати Новим кредитором ціни відступлених прав в термін до 05.12.2019 включно, даний Договір вважається таким, що припинив свою дію з 06.12.2019, що не потребує укладення будь-яких письмових договорів (пункт 1.6 Договору відступлення права вимоги).

З Виписки АКБ «Львів» по особовим рахункам за 05.12.2019 (т. 6 а.с. 150) прослідковується, що 05.12.2019 з розрахункового рахунку ФК «Прайм Альянс» № НОМЕР_3 надійшли на рахунок Банку № НОМЕР_4 грошові кошти в розмірі 1' 400' 000,00 грн. як оплата ціни за відступлення права вимоги згідно Договору від 05.12.2019.

Вказані кошти Банк направив на погашення заборгованості на транзитний рахунок ТОВ «Домусгруп» № НОМЕР_5 (т. 6 а.с. 184 на звороті), відкритий згідно пункту 4.8 Генерального договору. З транзитного рахунку ТОВ «Домусгруп» ці кошти було розподілено по рахунках на котрих обліковувалася заборгованість Відповідача-1 по кредиту, сплаті відсотків та комісії, що підтверджується Випискою по особовим рахункам з 22.02.2017 по 23.04.2024 (т. 6 а.с. 183 на звороті - 184).

06.12.2019 АКБ «Львів» передав ФК «Прайм Альянс» документи, які підтверджують відступлені права до Відповідачів, про що свідчить Акт прийому-передачі документів за вказану дату (т. 3 а.с. 101-102).

27.12.2019 між Банком та ФК «Прайм Альянс» укладено та нотаріально посвідчено Договори про відступлення права вимоги за Договором іпотеки (т. 3 а.с. 97-99) та Договором застави (т. 3 а.с. 156-158). Ці Договори зареєстровано в реєстрі, відповідно, за №13 та №14.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 510 ЦК України унормовано, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

При цьому, у випадках встановлених договором або законом можуть виникати солідарний обов`язок або солідарна вимога (стаття 541 ЦК України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 стаття 543 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник з укладеного між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» Генерального договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 та додаткових угод до нього, а також договорів про забезпечення виконання зобов`язань за цим договором. Право вимоги за вказаними договорами перейшло від АКБ «Львів» до нового кредитора - ФК «Прайм Альянс» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2019.

Предметом позову в даній справі є матеріально-правові вимоги ФК «Прайм Альянс» до Відповідачів про солідарне стягнення: 1) кредитної заборгованості; 2) заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 3) заборгованості зі сплати комісійної винагороди Банку; 4) пені та інфляційних втрат, нарахованих на вказані заборгованості.

Підставами позовних вимог є обставини неналежного виконання солідарними боржниками своїх обов`язків, передбачених Генеральним договором та Договорами про забезпечення виконання зобов`язань за цим Договором.

Беручи до уваги доводи сторін, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, в межах розгляду даної справи в предмет дослідження входитиме вирішення наступних питань:

1) Виникнення та існування кредитних правовідносин між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп», а також строк кредитування.

2) Обсяг прав, які існували в АКБ «Львів» станом на момент їх передачі ФК «Прайм Альянс» на підставі Договору відступлення права вимоги.

3) Обґрунтованість позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до основного боржника - ТОВ «Домусгруп».

4) Обґрунтованість позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до майнового поручителя (іпотекодавця) - ОСОБА_1.

5) Обґрунтованість позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до поручителів - ОСОБА_2. та ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, суд зазначає таке.

1. Щодо виникнення та існування кредитних правовідносин між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп», а також строку кредитування.

Між сторонами у справі наявний спір з приводу існування кредитних правовідносин згідно Генерального договору. Так, за твердженням Відповідача-1 вказаний Договір є неукладеним, оскільки в ньому сторони не погодили таких істотних умов договору, як строк його дії (в розумінні приписів статті 251 ЦК України), а також не зазначили ціни договору, як цього вимагає стаття 180 ГК України.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що за змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містить частина 2 статті 180 ГК України. Крім цього, в частині третій цієї статті передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 345 ГК України унормовано, що у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду (далі - ВПВС) в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 76 та 82) за кредитним договором позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Саме за це благо позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується те, що 23.02.2017 між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» укладено Генеральний договір за умовами пункту 1.1 котрого Банк зобов`язується відкрити Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1' 300' 000,00 грн. в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до нього, а Позичальник зобов`язується повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим Договором.

З вказаного Договору прослідковується, що в ньому Сторони погодили усі його умови, передбачені приписами частини 2 статті 345 ГК України, в тому числі і плату Банку за надане благо (процентну ставку) у розмірі 23% (підпункт 2.1.3 пункту 2.1 Генерального договору).

З огляду на це, доводи ТОВ «Домусгруп» про непогодження Сторонами ціни договору є необґрунтованими.

З приводу погодження строку дії Генерального договору, то як вбачається з пункту 11.1 цей Договір набуває чинності з дня підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Суд вважає безпідставним твердження ТОВ «Домусгруп» про непогодження строку договору (в розумінні приписів статті 251 ЦК України), оскільки ці доводи передусім ґрунтуються на помилковому ототожненні останнім понять «строк договору» та «строк виконання зобов`язання», котрі згідно приписів ЦК України та ГК України мають різний зміст.

Так, поняття «строк договору» визначено в частині 1 статті 631 ЦК України, а також частині 7 статті 180 ГК України. За змістом цих статей строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору).

Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частини 2-4 статті 631 ЦК України; частина 7 статті 180 ГК України).

Натомість поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Саме ж визначення «строку» та «терміну» наведено в статті 251 ЦК України, за змістом котрої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1), а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 2). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Суд наголошує на тому, що ВПВС в пункті 35 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, чітко розмежувавши зазначені правові поняття, висловила правову позицію про те, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Як вбачається з Генерального договору, поряд з установленням строку його дії (до повного виконання сторонами зобов`язань), Сторони встановили і строки (терміни) виконання цих зобов`язань, зокрема: строк дії кредитної лінії, строк кредитування, а також строки (терміни) сплати процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та інших платежів.

З огляду на викладене, доводи Відповідача-1 про неукладеність Генерального договору є безпідставними та необґрунтованими.

Додатково суд зазначає, що згідно правових висновків ВПВС, викладених в постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц та постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Заперечуючи існування кредитних правовідносин між Банком та ТОВ «Домусгруп», Відповідачі також покликаються на те, що Генеральний договір сторонами не виконувався, оскільки кредитні кошти ТОВ «Домусгруп» було видано на підставі Додаткових договорів від 02.03.2017 та від 11.04.2017, які є невід`ємними частинами Генерального договору №12/К/17 від 22.02.2017.

Суд критично оцінює відповідні доводи Відповідачів.

Так, як встановлено судом, Генеральний договір між сторонами було укладено 23.02.2017. В матеріалах справи містяться дві заяви ТОВ «Домусгруп» №24 від 01.03.2017 та №002 від 11.04.2017 (т. 3 а.с. 160, 161) з котрих вбачається, що на підставі Генерального договору від 23.02.2017 Відповідач-1 звертався до Банку з проханням видати йому кредитні транші в сумі, відповідно, 750'000,00 грн. та 550' 000,00 грн. для придбання спецтехніки для прокладання та ремонту доріг, а також поповнення обігових коштів.

Пунктом 2.2 Генерального договору передбачено, що кожна видача кредиту в межах максимального ліміту кредитної лінії оформляється Додатковим договором до цього Договору, в якому вказуються сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.

На підставі заяв Відповідача-1 між сторонами укладено два Додаткових договори від 02.03.2017 та від 11.04.2017 про видачу кредитних коштів. Разом з тим, в цих Додаткових договорах Банком та ТОВ «Домусгруп» допущено помилку в зазначенні дати укладення Генерального договору, а саме замість дати 23.02.2017 вказано дату 22.02.2017, при тому, що номер цього Договору вказано правильно - №12/К/17. В подальшому неправильна дата Генерального договору зазначається Банком та Відповідачем-1 в платіжних документах про видачу кредитних коштів та повернення цих коштів, а також Додатках від 01.03.2018 та від 29.03.2018 та Додатковому договорі від 23.08.2018.

Судом з`ясовано, що допущена помилка є лише технічною опискою, яка істотно не впливає на суть спірних кредитних правовідносин, адже ні Генерального договору від 22.02.2017, ні інших Кредитних договорів між сторонами не укладалося і доказів протилежного Відповідачі не надали. Вказана помилка, на думку суду, свідчить лише про наявність недоліків в оформленні Додаткових договорів та платіжних документів, при цьому такі недоліки є формальними, оскільки не перешкоджають суду з`ясувати дійсний зміст та характер спірних відносин, і ця помилка не свідчать про те, що укладений Генеральний договір не виконувався чи недійсність цього Договору (подібний висновок викладено Верховним Судом в постановах від 14.03.2018 у справі № 302/27/17-ц та від 21.01.2021 у справі №747/839/18).

Враховуючи все викладене вище, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Генерального договору, який укладено сторонами 23.02.2017 із погодженням всіх його істотних умов та котрий виконувався обома сторонами.

Необхідно зазначити, що між Позивачем та Відповідачами існує також спір щодо строку кредитування за Генеральним договором.

Так, на думку Позивача, строк кредитування було передбачено Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, з урахуванням Додатків до цих Договорів і цей строк тривав до 28.02.2019 за Додатковим договором від 02.03.2017 та до 09.04.2019 за Додатковим договором від 11.04.2017. При цьому, повернення частини кредитних коштів в межах цих строків залежало також від Графіку пониження кредитної лінії.

Натомість, позиція Відповідачів щодо строку кредитування зводиться до того, що:

- строки кредитування за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017 закінчилися, відповідно, 01.03.2018 та 10.04.2018 і не продовжувалися;

- у випадку якщо суд дійде висновку про продовження цих строків, то строк користування кредитом достроково завершився в жовтні 2018 року на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України, у зв`язку з пред`явленням Банком вимоги про дострокове повернення позики.

З цього приводу суд зазначає, що за умовами підпункту 2.1.5 пункту 2.1, а також пункту 2.2 Генерального договору кредити по кредитній лінії видаються траншами, терміном до 12 місяців. Однією з умов видачі траншів є їх пролонгація на наступні 12-ть місяців. Кожна видача кредиту оформляється Додатковим договором в якому вказується, зокрема, строк його повернення.

Як встановлено судом, кредитні кошти в межах максимального ліміту кредитної лінії Відповідачу-1 було видано двома траншами, а саме 750' 000,00 грн. згідно Додаткового договору від 02.03.2017 та 550' 000,00 грн. згідно Додаткового договору від 11.04.2017.

За умовами вказаних Додаткових договорів строк повернення першого траншу - до 01.03.2018 включно, а другого траншу - до 10.04.2018 включно.

Однак, Додатками від 01.03.2018 та від 29.03.2018 (т. 5 а.с. 64, 65) до Додаткових договорів Банк та ТОВ «Домусгруп» змінили строки повернення кредитних коштів, а саме погодили, що строк повернення першого траншу становить до 28.02.2019 включно, а другого траншу - до 09.04.2019 включно. В цих Додатках також зазначено, що вони вступають в силу з моменту їх підписання та є невід`ємною частиною Генерального договору.

Відповідачі вважають Додатки від 01.03.2018 та від 29.03.2018 недопустимими доказами у справі, оскільки (1) додатки до договору можуть лише конкретизувати його умови, а не змінювати, а також (2) такі долучено до матеріалів справи з порушенням вимог процесуального законодавства.

Необхідно зазначити, що згідно правового висновку КГС ВС, викладеного в постанові від 31.05.2021 у справі №917/265/18 (пункти 38, 39) додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов. Водночас додаткова угода - є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги статті 654 ЦК України, а також положення про нікчемність.

Однак, суд також бере до уваги сталу позицію Верховного Суду про керування принципом «превалювання сутності над формою», тобто для правильного вирішення справи вирішальне значення має не назва документа, а його зміст. А тому зазначає, що за своїм змістом та правовим характером Додатки від 02.03.2017 та від 11.04.2017 є додатковими угодами та правочинами, якими внесено зміни до строків кредитування за Генеральним договором, внаслідок чого ці строки продовжено до 28.02.2019 (за траншем у розмірі 750' 000,00 грн.) та до 09.04.2019 (за траншем у розмірі 550' 000,00 грн.).

Суд також відхиляє доводи Відповідачів про недопустимість цих Додатків як доказів у справі, оскільки такі подано з порушенням вимог чинного процесуального законодавства України.

Так, на думку Відповідачів, порушення, які мають наслідком недопустимість цих доказів полягають в тому, що копії Додатків від 02.03.2017 та від 11.04.2017 до матеріалів справи долучив не ФК «Прайм Альянс» на обґрунтування своїх вимог, а третя особа - АКБ «Львів». При поданні цих копій представник Банку засвідчив їх за відсутності в нього оригіналів документів, оскільки такі передані ФК «Прайм Альянс» згідно Акту прийому-передачі від 06.12.2019 до Договору відступлення права вимоги, а також не вказав особи в котрої знаходяться оригінали письмових доказів.

З цього приводу суд зазначає, що вимоги до письмових доказів, а також порядок їх подання учасниками справи врегульовано в статтях 80 та 91 ГПК України.

Зокрема, за змістом вказаних статей учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинна подати суду докази разом з поданням письмових пояснень третьої особи. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається з матеріалів справи, копії Додатків від 01.03.2018 та від 29.03.2018 (т. 5 а.с. 64, 65) представник АКБ «Львів» подав суду разом із поясненнями щодо позову (вх. №9995/24 від 14.04.2024). Вказані копії належним чином засвідчені із зазначенням дати такого засвідчення (10.04.2024).

Справді, при поданні цих копій, Банк не вказав особи в котрої знаходяться їх оригінали, як цього вимагають норми частини 5 статті 91 ГПК України. Однак, ця обставина не може слугувати підставою для визнання їх недопустимими.

Так, за змістом частини 6 статті 91 ГПК України якщо учасник не зазначив про наявність у нього або в іншої особи оригіналів усіх поданих ним до господарського суду копій письмових доказів, суд може не взяти до уваги копію письмового доказу, лише у випадку, якщо оригінал цього доказу учасником не поданий, а інший учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Подібної позиції притримується КГС ВС в постанові від 19.03.2019 у справі №925/1027/15 (пункти 46, 47).

Суд наголошує на тому, що ні під час підготовчого провадження в даній справі, ні в процесі дослідження доказів при розгляді її по суті (судові засідання за 03.10.2024 та 04.10.2024) ніхто із Відповідачів не ставив під сумнів відповідність поданих Банком копій письмових доказів (в тому числі і Додатків) їх оригіналу, не заперечував факт укладення Додатків від 02.03.2017 та від 11.04.2017 та не клопотав про витребування оригіналів доказів. Доводи Відповідачів зводилися лише до того, що відповідні Додатки повинен був подати Позивач, а не Банк, а також до того, що при поданні цих доказів останній не зазначив де знаходяться оригінали.

В суда теж не виникає сумніву, що наявні у справі копії Додатків від 02.03.2017 та від 11.04.2017 відповідають їх оригіналу, як і те, що такі було укладено між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп», оскільки це підтверджується іншими матеріалами справи, зокрема, Довідкою про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 НОМЕР_9 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т. 5 а.с. 69-125). З вказаної довідки прослідковується, що у всіх платіжних дорученнях про часткове повернення кредитних коштів за травень-жовтень 2018 року, ТОВ «Домусгруп» вказувало строк кредитування, котрий продовжено згідно Додатків від 02.03.2017 та від 11.04.2017. Також факт укладення спірних Додатків підтверджується Додатковим договором від 23.08.2018 в котрій Банк та Відповідач-1 визнали, що станом на серпень 2018 в останнього була прострочена заборгованість по кредиту в розмірі лише 80'929,68 грн. (за відсутності Додатків простроченою була б вся сума кредиту).

В практиці Верховного Суду сталою є правова позиція, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Зокрема, як зазначив КГС ВС в постанові від 16.07.2024 у справі №927/1124/23 (пункти 31, 32) суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд. При цьому, відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду викладені вище обставини, суд доходить висновку, що визнання Додатків від 02.03.2017 та від 11.04.2017 як недопустимих доказів у справі через те, що при їх поданні Банк не вказав де знаходяться оригінали цих документів, було б надмірним формалізмом, котрий позбавляє ФК «Прайм Альянс» права на справедливий суд.

З приводу доводів Відповідачів, що такі докази повинен був подати Позивач, а не Банк, то такі є необґрунтованими, оскільки нормами статті 80 ГПК України не обмежується можливість подання доказів лише сторонами спору.

Необхідно зазначити, що поряд зі строком повернення кредитних траншів, який передбачено Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, умовами Генерального договору встановлено також кредитну лінію в розмірі 1' 300' 000,00 грн. в межах якої видається кредит із строком дії цієї лінії до 22.02.2022 та Графіком зменшення її максимального ліміту заборгованості (підпункти 2.1.4 та 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору).

Сторони погодили, що під «максимальним лімітом заборгованості за кредитною лінією» розуміється максимальна сума заборгованості Позичальника за отриманими та неповернутими ним Банку кредитами (пункт 2.1 Генерального договору).

Таким чином, за умовами Генерального договору кожен транш кредиту повинен був бути повернутий в строк, що встановлений в Додаткових договорах, однак із забезпеченням Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією. Відтак ТОВ «Домусгруп» повинне було здійснювати повернення кредиту із таким розрахунком, щоб загальний залишок кредитної позики не перевищував максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією на відповідну дату. При цьому, при настанні терміну повернення кредиту, що встановлений в Додатковому договорі, кредит повинен бути погашений у повному обсязі у цей термін.

В підпункті 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору сторони погодили, що ліміт кредитної лінії з 23.02.2017 і до 30.03.2018 становить 1' 300' 000,00 грн. Починаючи з 31.03.2018 і кожного останнього дня наступного місяця цей ліміт зменшується на 27' 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.08.2018 по 30.08.2018 включно ліміт кредитної лінії становив 1' 165' 000,00 грн. і з 31.08.2018 повинен був зменшитися до 1' 138' 000,00 грн.

Однак, в серпні 2018 року між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» підписано Додатковий договір від 23.08.2018, за умовами котрого сторони, зокрема, вирішили змінити як ліміт кредитної лінії, так і Графік зменшення максимальної заборгованості за нею. При цьому кінцевий строк дії кредитної лінії залишився незмінним - 22.02.2022.

Зокрема, відповідно до Додаткового договору від 23.08.2018 ліміт кредитної лінії з 31.08.2018 становив 1'245' 959,68 грн. і зменшувався щомісячно в останній день місяця: за період з вересня по грудень 2018 року на 5' 000,00 грн., а з січня 2019 року по квітень 2019 року - на 10' 000,00 грн. Станом на квітень 2019 року ліміт кредитної лінії за Генеральним договором мав становити 1' 195' 959,68 грн. і в наступні місяці цей ліміт зменшувався з більшою пропорцією.

Таким чином, враховуючи умови Генерального договору та укладених Додаткових договорів до нього, суд зазначає, що строк кредитування за цим Договором становив:

- за першим траншем (750' 000,00 грн.) - з 02.03.2017 по 28.02.2019 включно, однак починаючи з 31.03.2018 кредитні кошти підлягали частковому поверненню щомісячно до закінчення цього строку, враховуючи Графік зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією;

- за другим траншем (550' 000,00 грн.) - з 11.04.2017 по 09.04.2019 включно, безвідносно до Графіку зменшення ліміту кредитної лінії.

При цьому, суд не погоджується з доводами Відповідачів, що АКБ «Львів» змінив строк кредитування в порядку передбаченому частиною 2 статті 1050 ЦК України шляхом направлення ТОВ «Домусгруп» та ОСОБА_1 листів-вимог №347/0-24 від 01.10.2018 та №477/0-24 від 10.12.2018 (т.6 а.с. 221, 223), а до поручителів - листів-вимог №479/0-24 та №478/0-24 від 10.12.2018 (т. 3 а.с. 238-239, 242-243).

Зокрема, як вбачається з вказаних листів, Банк дійсно в них, окрім іншого, зазначав про загальний розмір зобов`язання ТОВ «Домусгруп» щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди. Однак вимагав повернути в 30-денний термін не всю заборгованість, а лише прострочену станом на 01.10.2018 (54' 239,79 грн.) та станом на 10.12.2018 (59' 258,21 грн.).

А тому зі змісту цих листів суд не робить висновок, що АКБ «Львів» скористався своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України на дострокове повернення всієї суми кредитних коштів наданих за Генеральним договором та Додатковими договорами до нього та, відповідно, на дострокове припинення строку кредитування.

Не заслуговують на увагу доводи Відповідачів, що доказом про дострокове повернення всієї суми кредиту є те, що Банк на підставі листів-вимог №347/0-24 від 01.10.2018 та №477/0-24 від 10.12.2018 (т.6 а.с. 221, 223) вчинив Виконавчі написи про звернення стягнення на предмет застави та предмет іпотеки.

Так, вчинення Виконавчих написів на підставі цих листів свідчить не про те, що в них Банк вимагав повернення всієї заборгованості, а те, що в подальшому ці написи можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню. При цьому, суд наголошує, що одним із доводів, яким керувався Західний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 22.05.2023 у справі №914/872/22 про визнання таким, що не підлягає виконанню Виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет застави, саме було те, що в матеріалах вказаної справи відсутні докази, що уся сума заборгованості була простроченою.

Також залишає суд поза увагою доводи Відповідачів про те, що шляхом вчинення Виконавчих написів про звернення стягнення на предмет застави (т. 2 а.с. 4) та предмет іпотеки (т. 4 а.с. 172) Банк достроково припинив строк кредитування за Генеральним договором, оскільки на момент вчинення цих написів (07.05.2019 та 30.09.2019 відповідно) вказаний строк вже закінчився.

2. Обсяг прав, які існували в АКБ «Львів» станом на 05.12.2019 і котрі передано ФК «Прайм Альянс».

Як вбачається з Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2019, АКБ «Львів» передав ФК «Прайм Альянс», зокрема, право вимоги щодо сплати ТОВ «Домусгруп» заборгованості за основним боргом в розмірі 1' 240' 959,68 грн.; заборгованості за відсотками в розмірі 341' 807,25 грн.; заборгованості по комісії в розмірі 6' 000,00 грн., а також право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених Генеральним договором та іншої заборгованості.

Слід зазначити, що розмір вимог станом на 05.12.2019 щодо сплати тіла кредиту, процентів за його користування та комісійної винагороди Банк підтверджує довідкою-розрахунком, котра знаходиться в матеріалах справи (т. 5 а.с. 66).

Враховуючи те, що між сторонами є спір з приводу обсягу прав, які існували в АКБ «Львів» станом на 05.12.2019, розмір переданих вимог підлягає перевірці судом.

Відтак суд зазначає таке.

2.1. Щодо розміру заборгованості з повернення кредиту.

Матеріалами справи, зокрема меморіальними ордерами №22564 від 02.03.2017 (т. 6 а.с. 200) та №151218 від 11.04.2017 (т. 6 а.с. 201) підтверджується, що на підставі Додаткових договорів до Генерального договору АКБ «Львів» видав ТОВ «Домусгруп» кредит двома траншами на загальну суму 1' 300' 000,00 грн. (750' 000,00 грн. і 550' 000,00 грн. відповідно).

Протягом строку кредитування Відповідач-1 повернув Банку кредитні кошти в загальному розмірі 59' 040,32 грн., зокрема 10.05.2018 - в розмірі 37' 226,09 грн.; 18.05.2018 - в розмірі 16' 773,91 грн.; 31.05.2018 - в розмірі 70,32 грн. та 31.10.2018 - в розмірі 4' 970,00 грн., що підтверджується Довідкою про рух коштів по банківському рахунку ТОВ «Домусгруп» НОМЕР_9 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т.5 а.с. 123, 124, 125).

Доказів, які б свідчили про сплату Відповідачем-1 інших коштів в якості повернення кредиту, матеріали справи не містять.

Суд не погоджується з доводами ТОВ «Домусгруп», що після закінчення строків кредитування, вказане підприємство сплачувало Банку кошти і такі повинні були бути зараховані як погашення заборгованості за кредитом.

Так, з наявної у справі Виписки за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку НОМЕР_10 (т. 6 а.с. 182-184) прослідковується, що після закінчення строків кредитування Відповідач-1 на виконання умов Генерального договору вніс в касу Банку готівкові кошти в загальному розмірі 70' 000,00 грн., зокрема: 23.05.2019 - 30'000,00 грн.; 12.06.2019 - 20' 000,00 грн. та 10.07.2019 - 20' 000,00 грн. Ці кошти АКБ «Львів» зарахував як сплату боржником пені за прострочене тіло, відсотки та комісії.

Слід зауважити, що в пункті 5.7 Генерального договору сторони погодили черговість погашення кредитної заборгованості, а саме те, що в першу чергу відбувається погашення пені, штрафів та інших видів неустойки і лише в четверту чергу - прострочених платежів по кредиту. Відтак, зарахування Банком 70' 000,00 грн. в сплату пені, а не в сплату кредиту, цілком відповідає умовам укладеного Договору.

Необґрунтованими є також доводи представника ТОВ «Домусгруп», що 05.12.2019 вказане підприємство перерахувало кошти в рахунок погашення заборгованості за тіло кредиту.

Справді матеріалами справи, зокрема, Випискою по особовим рахункам з 22.02.2017 по 23.04.2024 (т. 6 а.с. 183 на звороті - 184) підтверджується те, що 05.12.2019 з транзитного рахунку ТОВ «Домусгруп» № НОМЕР_5 (відкритого згідно пункту 4.8 Генерального договору) на рахунки де обліковувалася заборгованість Відповідача-1 надійшли кошти в загальному розмірі 1' 400' 000,00 грн. як сплата заборгованості по тілу кредиту, процентам та комісійній винагороді.

Однак, з вказаної виписки, а також Виписки АКБ «Львів» по особовим рахункам за 05.12.2019 (т. 6 а.с. 150) вбачається, що кошти в розмірі 1' 400' 000,00 грн. надійшли на транзитний рахунок ТОВ «Домусгруп» не з особового рахунку цього підприємства, а з рахунку АКБ «Львів» № НОМЕР_4 . В свою чергу, на вказаний рахунок АКБ «Львів» ці кошти надійшли з особового рахунку ФК «Прайм Альянс» № НОМЕР_3 як оплата за відступлення права вимоги.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що погашення 05.12.2019 кредитної заборгованості ТОВ «Домусгруп» відбувалося за рахунок коштів ФК «Прайм Альянс», а не Боржником.

Слід зазначити, що в межах розгляду даної справи суд, керуючись пунктом 5 частини 2 статті 182 ГПК України, двічі роз`яснював представнику ТОВ «Домусгруп» щодо необхідності подати докази на підтвердження сплати 05.12.2019 вказаним підприємством коштів в рахунок заборгованості за Генеральним договором. Однак, цих доказів останнім надано не було.

А тому суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача-1, що ним 05.12.2019 здійснювалися будь-які платежі за Генеральним договором.

Підсумовуючи все викладене вище, первинними у справі доказами підтверджується те, що станом на 05.12.2019 розмір заборгованості ТОВ «Домусгруп» з повернення кредиту становив 1' 240' 959,68 грн. (1' 300' 000,00 грн. - 59' 040,32 грн.), як це зазначено в Договорі про відступлення права вимоги, укладеному між Банком та ФК «Прайм Альянс».

2.2. Щодо розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

При перевірці визначеного Банком розміру заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом (341' 807,25 грн.), який зазначено в Договорі про відступлення права вимоги, суд керуватиметься правовими позиціями Верховного Суду, які він неодноразово викладав в своїх рішеннях і детальне пояснення котрих зазначено, зокрема, в постанові ВПВС від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункти 81-108).

Зміст цих позицій зводиться до того, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього не можуть застосовуватись одночасно.

Відтак, в межах строку кредитування позичальник сплачує нараховані відповідно до статті 1048 ЦК України проценти за «користування кредитом», а поза межами строку кредитування - нараховані відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання, які слід розглядати як міру відповідальності, та які мають компенсаторний характер.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). На відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови ВПВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Як вбачається з умов Генерального договору (підпункт 2.1.3 пункту 2.1) сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 23%.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою визначеною пунктом 2.1.3 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у Додатковому договорі до Генерального договору (пункт 4.2 Договору).

Судом на підставі Довідки про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 (т. 5 а.с. 69-125) встановлено, що з моменту отримання кредитних коштів і до моменту передачі права вимоги (05.12.2019) ТОВ «Домусгруп» сплатило Банку проценти за користування кредитом в загальному розмірі 461' 108,93 грн., з яких: 272' 061,64 грн. - проценти за користування кредитом згідно Додаткового договору від 02.03.2017, а 189' 047,29 грн. - проценти за користування кредитом згідно Додаткового договору від 11.04.2017. Востаннє Відповідач-1 сплачував проценти 31.10.2018, тобто ще в період строку кредитування, передбаченого Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017.

Необхідно зазначити, що вказаний розмір сплачених процентів також підтверджується довідкою-розрахунком Банку, складеною на 05.12.2019 (т. 5 а.с. 66).

Водночас, з цієї довідки також прослідковується, що за період з 02.03.2017 по 05.12.2019 АКБ «Львів» нарахував ТОВ «Домусгруп» проценти за користування кредитом в розмірі 802' 916,18 грн.

Нарахування Банком процентів у вказаному розмірі суд вважає необґрунтованим, оскільки за процентною ставкою 23% АКБ «Львів» нараховував проценти як за правомірне користування кредитом (в межах строків кредитування), так і неправомірне користування (поза межами цих строків). В останньому випадку Банк повинен був нараховувати проценти (як міру відповідальності) в розмірі 3% річних за прострочення повернення кредитних коштів, адже з Генерального договору не вбачається, що в ньому сторони на виконання вимог частини 2 статті 625 ЦК України погодили збільшення даної процентної ставки до 23%.

З огляду на це існує необхідність у визначенні судом розміру процентів за користування кредитом, які АКБ «Львів» мав право нараховувати ТОВ «Домусгруп» за умовами Генерального договору.

Перед здійсненням обрахунку суд, перш за все, бажає наголосити на «особливостях» нарахування процентів за користування Відповідачем-1 в 2018 році кредитними коштами у розмірі 80' 929,68 грн.

Так, як зазначено вище, з 31.03.2018 встановлений Генеральним договором максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією почав щомісячно зменшуватися на 27' 000,00 грн. Відповідач-1 прострочив повернення кредиту згідно зменшеного Графіку ліміту за березень та квітень 2018 року в загальному розмірі 54' 000,00 грн. Однак, платежами за 10.05.2018 (37' 226,09 грн.) та за 18.05.2018 (16' 773,91 грн.) ТОВ «Домусгруп» погасило цю заборгованість. В подальшому Відповідач-1 допустив прострочення повернення кредиту за травень, червень та липень 2018 року. Зокрема, з необхідних коштів в розмірі 81' 000,00 грн. повернув Банку кредит лише в сумі 70,32 грн. (платіж здійснено 31.05.2018). А тому станом на серпень 2018 року у ТОВ «Домусгруп» була прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 80' 929,68 грн.

Відповідно до Додаткового договору від 23.08.2018 АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» погодили, що вказана сума простроченої заборгованості переноситься на рахунок строкової заборгованості (пункт 1 Договору).

Разом з тим, не зважаючи на те, що в пункті 7 Додаткового договору від 23.08.2018 сторони зазначили, що він вступає в силу з моменту його підписання, на думку суду, віднесення заборгованості у розмірі 80' 929,68 грн. до строкової відбулося не з моменту підписання цього Договору, а лише з 31.08.2018. Це зумовлено тим, що саме з цієї дати сторони змінили (збільшили) максимальний ліміт кредитної лінії до 1' 245' 959,68 грн. До 30.08.2018 включно залишався ліміт кредитної лінії в первинній редакції (в розмірі 1' 165' 000,00 грн.), яку сторони погодили при укладенні Генерального договору.

З приводу правового характеру Додаткового договору від 23.08.2018 в частині перенесення заборгованості в строкову заборгованість, то такий, на думку суду, є договором про реструктуризацію кредитного боргу і не може вважатися договором про новацію, яка згідно частини 4 статті 604 ЦК України припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням.

Такий висновок суд робить, виходячи з правових позицій КГС ВС (викладених в постановах від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, від 01.06.2021 у справі №910/638/20 і ін.), що характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання на заміну первісного. До умов новації віднесено, зокрема, зміну змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме зобов`язання, але на іншій правовій підставі.

Натомість реструктуризація боргу за кредитним договором - це одна з форм реорганізації умов боргу, під час якої боржник і кредитор домовляються про відстрочення виплат заборгованостей за основною сумою кредиту і за відсотками, термін яких повинен наступити в певний період часу, а також про новий графік таких платежів. А тому реструктуризація боргу не вважається новацією (відповідна правова позиція зазначена КГС ВС в постанові від 25.01.2024 у справі №904/6691/20 (пункти 84, 85)).

З огляду на наведене, Додатковий договір від 23.08.2018 не припинив додаткових зобов`язань ТОВ «Домусгруп», пов`язаних із простроченням повернення кредитних коштів у розмірі 80' 929,68 грн. Користування цим боргом з початку його виникнення і до 30.08.2018 було «неправомірним» зі всіма правовими наслідками, які випливають з такого користування і лише з 31.08.2018 воно стало правомірним.

Додатково суд зазначає, що не зважаючи на факт встановлення Банком ліміту кредитної лінії у вересні 2018 року у розмірі 1' 245'959,68 грн., ТОВ «Домусгруп» користувався кредитом, загальний розмір котрого був на 30,00 грн. менше та становив 1' 245' 929,68 грн. (1' 165' 000,00 + 80' 929,68). А тому при здійсненні обрахунку процентів за користування кредитними коштами за вересень 2018 року слід брати до уваги фактичний розмір цих коштів.

Для визначення розміру процентів за користування кредитом, які Банк мав право нараховувати, суд керуватиметься такою формулою:

Розмір процентів = СК х ДК х 23 / 100 / 360, де:

- СК - сума кредиту, яким користувалося ТОВ «Домусгруп»;

- ДК - кількість днів правомірного користування, виходячи з обумовленого Додатковими договорами строку кредитування та Графіку зменшення ліміту кредитної лінії;

- 23 - розмір процентної ставки, погоджений в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 Генерального договору;

- 360 - кількість днів у році, виходячи з умов пункту 4.2 Генерального договору.

Відтак, враховуючи дати видачі кредитних коштів, встановлені строки кредитування та Графік зменшення ліміту кредитної лінії (з урахуванням змін до нього від 23.08.2018) цей розмір становить:

Період користування (дати включно)Сума кредиту (грн.)Кількість днівРозмір процентів (грн.)02.03.2017 - 10.04.2017750' 000,004019' 166,6711.04.2017 - 30.03.20181' 300' 000,00354294' 016,6731.03.2018 - 29.04.20181' 273' 000,003024' 399,1730.04.2018 - 30.05.20181' 246' 000,003124' 677,7231.05.2018 - 29.06.20181' 219' 000,003023' 364,1730.06.2018 - 30.07.20181' 192' 000,003123' 608,2231.07.2018 - 30.08.20181' 165' 000,003123' 073,4731.08.2018 - 29.09.20181' 245' 929,683023' 880,3230.09.2018 - 30.10.20181' 240' 959,683124' 577,9031.10.2018 - 29.11.20181' 235' 959,683023' 689,2330.11.2018 - 30.12.20181' 230' 959,683124' 379,8431.12.2018 - 30.01.20191' 225' 959,683124' 280,8131.01.2019 - 27.02.20191' 215' 959,682821' 752,1728.02.2019 - 09.04.2019550' 000,004114' 406,94

З огляду на наведене, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами, які АКБ «Львів» мав право нарахувати ТОВ «Домусгруп» за умовами Генерального договору становить 589' 273,30 грн. Враховуючи те, що Відповідачем-1 сплачено проценти в розмірі 461' 108,93 грн., відтак його заборгованість станом на момент передачі права вимоги ФК «Прайм Альянс» становила 128' 164,37 грн. (589' 273,30 грн. - 461' 108,93 грн.), а не 341' 807,25 грн. (як це вказано в Договорі відступлення права вимоги від 05.12.2019).

При цьому суд зауважує, що сама лише недійсність вимоги до ТОВ «Домусгруп» про повернення процентів за користування кредитом в розмірі 341' 807,25 грн. не зумовлює недійсності Договору відступлення права вимоги від 05.12.2019. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора (АКБ «Львів») перед новим кредитором (ФК «Прайм Альянс»). У цьому випадку передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням Договору від 05.12.2019 (відповідна правова позиція викладена ВПВС в постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 (пункт 92)).

2.3. Щодо розміру заборгованості з комісійної винагороди.

Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

В постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18 (пункти 68, 70) КГС ВС висловив правову позицію, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з наданням кредиту. Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку. Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов`язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки подібний підхід до визначення винагороди суперечить самій правовій природі «винагороди» та вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 4.1 Генерального договору сторони погодили, що:

- в день підписання Генерального договору комісія сплачується за розгляд кредитної заявки у розмірі 1' 300,00 грн., а також за відкриття кредитної лінії - у розмірі 26' 000,00 грн.;

- щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця сплачується комісія у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією;

- інші комісії сплачуються відповідно до діючих тарифів Банку.

Аналіз умов Генерального договору загалом та наведеного пункту зокрема свідчить, що АКБ «Львів» встановив щомісячну комісійну винагороду у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією (незалежно від кількості днів такого управління у місяці), а не за управління кредитом виданим в межах ліміту цієї лінії. Вказане, на думку суду, має істотне значення як з огляду на наведену правову позицію КГС ВС, так і для визначення строку протягом якого Банк вправі нараховувати комісійну винагороду, а відтак для правильності визначення розміру цієї винагороди.

Так, строк дії кредитної лінії було встановлено включно до 22.02.2022 (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 Генерального договору). Вказаний строк залишився незмінним згідно Додаткового договору від 23.08.2018.

В пункті 11.1 Генерального договору сторони погодили, що він набуває чинності з дня підписання його обома Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Порядок зміни і припинення дії Генерального договору сторони врегулювали в розділі 12 цього Договору, з якого не вбачається, що він достроково припиняє свою дію у зв`язку з порушенням Позичальником строків повернення кредиту чи закінченням строку кредитування. Натомість погодили, що очікуване (за 10 календарних днів) закінчення терміну дії кредитної лінії є підставою для відмови Банком у виплаті Позичальнику кредиту та/або дострокового повернення кредиту (пункт 2.7 Генерального договору).

Відтак, з аналізу умов Генерального договору випливає, що строк дії кредитної лінії протягом якої Банк правомірно надавав послуги з її управління не залежав від строків кредитування за траншами виданими згідно Додаткових угод до Генерального договору.

А тому суд доходить висновку, що АКБ «Львів» вправі був нараховувати щомісячну комісійну винагороду за управління кредитною лінією з моменту її відкриття і до закінчення строку цієї лінії.

Матеріалами справи підтверджується те, що ТОВ «Домусгруп» сплатило 8' 000,00 грн. комісійної винагороди за обслуговування кредитної лінії, за кожен місяць з лютого 2017 року по вересень 2018 року включно. В подальшому Відповідач-1 перестав сплачувати вказану винагороду. Відтак, станом на 05.12.2019 у ТОВ «Домусгруп» існувала заборгованість зі сплати комісії за 15 місяців (з жовтня 2018 року по грудень 2019 року включно) у загальному розмірі 6' 000,00 грн. (400х15). А тому зазначений в Договорі про відступлення права вимоги розмір заборгованості зі сплати комісійної винагороди відповідає фактичним обставинам справи.

2.4. Щодо періоду за який ТОВ «Домусгруп» було сплачено пеню.

Як вбачається з Довідки про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 НОМЕР_9 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т. 5 а.с. 69-125) та Виписки за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку НОМЕР_10 (т. 6 а.с. 182-184) ТОВ «Домусгруп» сплатило АКБ «Львів» протягом 2017-2019 років пеню в загальному розмірі 81' 031,94 грн., з яких:

- 11' 031,94 грн. в безготівковому порядку;

- 70' 000,00 грн. шляхом внесення готівки в касу Банку.

З призначення платежів, якими Відповідач-1 сплачував пеню, прослідковується лише те, що така сплачувалася за прострочене тіло кредиту, проценти та комісію і була нарахована за певні періоди. Останні платежі, які ТОВ «Домусгруп» здійснило 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019 (шляхом внесення готівки в касу Банку) було зараховано як сплату пені за період з 01.11.2018 по 23.05.2019.

Заперечуючи позовні вимоги, ТОВ «Домусгруп» покликається на те, що неустойка на кредитну заборгованість нараховується лише в межах строків кредитування і після закінчення цих строків АКБ «Львів» не вправі був їх нараховувати, а тому сплачені 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019 кошти слід зарахувати в сплату заборгованості за кредитом, а не пені.

Такий висновок Відповідач-1 робить, виходячи з практики Верховного Суду, зокрема з правових позицій ВПВС, викладених в постановах від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 19.05.2020 у справі №910/23028/17 про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Суд не погоджується з вказаними доводами ТОВ «Домусгруп», оскільки такі здійснено ним шляхом неправильного тлумачення правових висновків Верховного Суду, зокрема Великої Палати.

Так, наведений в постановах від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та від 19.05.2020 у справі №910/23028/17 висновок ВПВС стосується не періоду нарахування неустойки на кредитну заборгованість позичальника, а випадків нарахування банком процентів за користування кредитом поза межами строків кредитування та неустойки на такі проценти.

Детальне пояснення цьому висновку ВПВС надала у вже згадуваній постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16. Зокрема, проценти за користування кредитом, які передбачено статтею 1048 ЦК України, позичальник сплачує лише в межах строку кредитування або до моменту пред`явлення Банком вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Після строків кредитування чи після пред`явлення вимоги, позичальник сплачує не проценти за користування кредитом, а нараховані відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання, які слід розглядати як міру відповідальності, та які мають компенсаторний характер.

Відповідно неустойка, котра згідно статті 546 ЦК України забезпечує виконання зобов`язання, може нараховуватися на проценти за користування кредитом в межах строків кредитування, оскільки ці проценти є кредитним зобов`язанням позичальника. На проценти поза межами цих строків неустойка не нараховується, адже такі є не зобов`язанням позичальника, а мірою його відповідальності.

Слід зазначити, що до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності (постанова ВПВС від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц). Відтак, враховуючи сутність пені, а також те, що в більшості випадків саме внаслідок спливу строків кредитування пеня стає мірою відповідальності, обмежувати можливість її нарахування строком кредитування (як це доводить представник Відповідача-1) суперечить самому змісту цього інституту.

Щодо періоду нарахування неустойки (пені) на кредитну заборгованість позичальника, то практика ВПВС є сталою, послідовною та зводиться до того, що за змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (постанови ВПВС: від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц (пункт 57); від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункт 71); від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц).

З огляду на все викладене вище, суд вважає необґрунтованими доводи ТОВ «Домусгруп», що Банк не вправі був зараховувати в пеню кошти, сплачені Відповідачем-1 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019

Водночас, в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують, котрі як з вказаних вище сум, так інших платежів пені конкретно за який період було зараховано Банком окремо як пеню за кредитну заборгованість; пеню за заборгованість зі сплати відсотків та пеню за заборгованість зі сплати комісії. Наданий Банком розрахунок пені (т. 6 а.с. 149) є неналежним доказом, оскільки (1) з нього не вбачається чітких періодів та сум зарахування пені та (2) пеня Банком нараховувалася на розмір заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, котрий, як встановлено судом, є необґрунтованим. Разом з тим, вказана обставина не перешкоджає суду самостійно визначити цей період.

Необхідність у визначенні відповідного періоду зумовлена тим, що за Договором відступлення права вимоги від 05.12.2019 Банк передав ФК «Прайм Альянс» також і право на стягнення пені та інших штрафних санкцій. Цим правом позивач скористався і при поданні позову в даній справі (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) заявив до стягнення пеню за кредитом, процентами та комісією з моменту виникнення прострочення платежів.

Для визначення періоду за котрий ТОВ «Домусгруп» сплатило Банку пеню за кожною заборгованістю окремо, суд вважає за необхідне спочатку визначити розмір пені, які АКБ «Львів» мав право нарахувати за умовами Генерального договору за період з моменту його укладення і до 23.05.2019 (моменту за котрий зараховувалася пеня Банком), а в подальшому розподілити суму сплаченої Відповідачем-1 пені, виходячи із встановленого судом розміру.

Так, за змістом пункту 4.1 Генерального договору комісія за розгляд кредитної заявки та за відкриття кредитної лінії сплачується в день підписання цього Договору, а щомісячна комісія за управління кредитною лінією - не пізніше останнього робочого дня місяця.

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (пункт 4.4 Генерального договору).

З приводу сплати кредитних коштів, то як зазначалося вище, за умовами цього Генерального договору Відповідач-1 повинен був здійснювати повернення кредиту із таким розрахунком, щоб загальний залишок кредитної позики не перевищував максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією на відповідну дату.

При цьому, згідно з пунктом 5.4 Генерального договору якщо будь-який термін здійснення платежів за Договором припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійснені у попередній робочий день.

За невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) сторони передбачили відповідальність Позичальника у вигляді, зокрема, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки (пункт 7.1 Генерального договору).

При визначенні розміру пені, яку АКБ «Львів» мав право нараховувати за умовами Генерального договору суд:

1) не враховуватиме в період прострочення день сплати Відповідачем-1 коштів (пункт 1.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013);

2) в розрахунок включатиме суму боргу по сплаті процентів, розмір який визначено судом, а не Банком;

3) керуватиметься такою формулою:

Розмір пені = СБ х КД х 2ОС / 100 / 365, де:

- СБ - сума боргу;

- КД - кількість днів прострочення сплати коштів;

- 2ОС - подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла протягом періоду прострочення;

- 365 - фактична кількість днів у 2017, 2018 та 2019 році.

2.4.1. Розмір пені за неповернення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Домусгруп» допускало прострочення повернення кредиту з моменту зменшення Графіку кредитної лінії і в кожному місяці, коли цей Графік надалі зменшувався.

Зокрема за період:

- з 31.03.2018 по 29.04.2018 включно кредитний борг становив 27' 000,00 грн.; нарахована сума пені - 754,52 грн.;

- з 30.04.2018 по 09.05.2018 включно кредитний борг становив 54' 000,00 грн.; нарахована сума пені - 503,01 грн. Цей борг частково погашено 10.05.2018 у розмірі 37' 226,09 грн.

- з 10.05.2018 по 17.05.2018 включно кредитний борг становив 16' 773,91 грн.; нарахована сума пені - 125,00 грн. Цей борг повністю погашено 18.05.2018.

- з 31.05.2018 по 29.06.2018 включно кредитний борг становив 26' 929,68 грн. (з урахуванням здійсненого 31.05.2018 платежу у розмірі 70,32 грн.); нарахована сума пені - 774,69 грн.;

- з 30.06.2018 по 30.07.2018 включно кредитний борг становив 53' 929,68 грн.; нарахована сума пені - 1' 583,91 грн.;

- з 31.07.2018 по 30.08.2018 включно кредитний борг становив 80' 929,68 грн.; нарахована сума пені - 2' 405,72 грн. З 31.07.2018 вказаний борг перенесено до строкової заборгованості згідно Додаткового договору від 23.08.2018.

- з 30.09.2018 по 30.10.2018 включно кредитний борг становив 4'970,00 грн.; нарахована сума пені - 151,96 грн. Відповідач-1 погасив цей борг 31.10.2018.

- з 31.10.2018 по 29.11.2018 включно кредитний борг становив 5'000,00 грн.; нарахована сума пені - 147,95 грн.;

- з 30.11.2018 по 30.12.2018 включно кредитний борг становив 10' 000,00 грн.; нарахована сума пені - 305,75 грн.;

- з 31.12.2018 по 30.01.2019 включно кредитний борг становив 15' 000,00 грн.; нарахована сума пені - 458,63 грн.;

- з 31.01.2019 по 27.02.2019 включно кредитний борг становив 25' 000,00 грн.; нарахована сума пені - 690,41 грн.;

- з 28.02.2019 по 09.04.2019 включно кредитний борг становив 690' 959,68 грн.; нарахована сума пені - 27' 941,27 грн.;

- 10.04.2019 по 23.05.2019 включно кредитний борг становив 1' 240' 959,68 грн.; нарахована сума пені - 52' 902,28 грн.

Відтак, загальний розмір пені за прострочення повернення кредитних коштів, які АКБ «Львів» мав право нарахувати за умовами Генерального договору за період з моменту виникнення прострочених платежів і по 23.05.2019 становить 88' 745,10 грн.

2.4.2. Розмір пені за прострочення сплати процентів.

Як вбачається з Довідки про рух коштів по банківському рахунку Відповідача-1 НОМЕР_9 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024 (т. 5 а.с. 69-125) в 2017 році ТОВ «Домусгруп» не допускало суттєвих порушень умов Генерального договору щодо сплати Банку процентів за користування кредитом. Так, у вказаному році Відповідач-1 допустив прострочення на 1 день сплати процентів за липень (розмір процентів - 25' 747,23 грн.; термін оплати - 31.07.2017; фактично оплачено - 02.08.2017). А тому за це порушення Банк мав право нарахувати пеню у розмірі 17,64 грн. Інших порушень сплати процентів в 2017 році судом не встановлено.

Однак, починаючи з січня 2018 року ТОВ «Домусгруп» стало систематично та істотно порушувати строки сплати процентів. Зокрема:

1) проценти за січень 2018 (сума - 25' 747,23 грн.; термін оплати - 31.01.2018) сплачено 05.02.2018. Розмір пені становить - 90,29 грн.;

2) проценти за лютий 2018 (сума - 23' 255,56 грн.; термін оплати - 28.02.2018) сплачено 02.03.2018 (13' 416,67 грн.) та 23.08.2018 (9' 838,89 грн.). Розмір пені становить 212,85 грн.;

3) проценти за березень 2018 (сума - 25' 747,23 грн.; термін оплати - 31.03.2018) сплачено 10.05.2018. Розмір пені становить - 935,37 грн.;

4) проценти за квітень 2018 (сума - 24' 399,17 грн.; термін оплати - 30.04.2018) сплачено 10.05.2018. Розмір пені становить - 227,28 грн.;

5) проценти за травень 2018 (сума - 24' 677,72 грн.; термін оплати - 31.05.2018) сплачено 23.08.2018. Розмір пені становить - 1'935,68 грн.;

6) проценти за червень 2018 (сума - 23' 364,17 грн.; термін оплати - 30.06.2018) сплачено 23.08.2018. Розмір пені становить - 1' 179,73 грн.;

7) проценти за липень 2018 (сума - 23' 608,22 грн.; термін оплати - 31.07.2018) сплачено 23.08.2018. Розмір пені становить - 498,04 грн.;

8) проценти за серпень 2018 (сума - 23' 073,47 грн.; термін оплати - 31.08.2018) сплачено 31.10.2018. Розмір пені становить - 1' 384,41 грн.;

9) проценти за вересень 2018 (сума - 23' 880,32 грн.; термін оплати - 30.09.2018) сплачено 31.10.2018. Розмір пені становить - 730,15 грн.;

10) проценти за жовтень 2018 (сума - 24' 577,90 грн.; термін оплати - 31.10.2018) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Однак, для обрахунку пені сума цих процентів підлягає зменшенню до 20' 486,03 грн. з огляду на те, що в цю суму слід зарахувати різницю між сумою фактично сплачених ТОВ «Домусгруп» процентів, які останньому нарахував Банк за період з квітня по вересень 2018 (172' 842,17 грн.) та сумою, котру за цей період мав право нараховувати АКБ «Львів» за правомірне користування кредитом, яка визначена судом (168' 750,30 грн.). Виходячи зі зменшеної суми розмір пені за несплату процентів становить - 4' 106,19 грн.

11) проценти за листопад 2018 (сума - 23' 689,23 грн.; термін оплати - 30.11.2018) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Розмір пені становить - 4' 047,29 грн.;

12) проценти за грудень 2018 (сума - 24' 379,84 грн.; термін оплати - 31.12.2018) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Розмір пені становить - 3' 419,86 грн.;

13) проценти за січень 2019 (сума - 24' 280,81 грн.; термін оплати - 31.01.2019) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Розмір пені становить - 2' 663,57 грн.;

14) проценти за лютий 2019 (сума - 21' 752,17 грн.; термін оплати - 28.02.2019) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Розмір пені становить - 1' 785,47 грн.;

15) проценти за березень 2019 (сума - 10' 893,06 грн.; термін оплати - 31.03.2019) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Розмір пені становить - 561,07 грн.;

16) проценти за квітень 2019 (сума - 3' 513,89 грн.; термін оплати - 09.04.2019) станом на 23.05.2019 залишилися несплаченими. Розмір пені становить - 149,80 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення сплати та несплату процентів за користування кредитом, які АКБ «Львів» мав право нарахувати за умовами Генерального договору за період з моменту виникнення прострочених платежів і по 23.05.2019 становить 23' 944,69 грн.

2.4.3. Розмір пені за заборгованістю зі сплати комісійної винагороди.

Матеріалами справи підтверджується те, що в процесі існування правовідносин між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп», останнє допускало прострочення сплати комісійної винагороди, а починаючи з жовтня 2018 взагалі перестало її сплачувати.

Зокрема, Відповідач-1 прострочив:

1) на 5 днів сплату комісії за розгляд кредитної заявки та відкриття кредитної лінії (розмір винагороди - 27' 300,00 грн.; термін оплати - 23.02.2017; фактично сплачено - 01.03.2017);

2) на 3 дні сплату комісії за внесення змін до кредитної лінії (розмір винагороди - 2' 491,86 грн.; термін оплати - 23.08.2018; фактично сплачено - 27.08.2018);

3) сплату щомісячної комісійної винагороди в розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією, а саме:

- за липень 2017 - на 1 день (термін оплати - 31.07.2017; фактично сплачено - 02.08.2017);

- за січень 2018 - на 4 дні (термін оплати - 31.01.2018; фактично сплачено - 05.02.2018);

- за лютий 2018 - на 1 день (термін оплати - 28.02.2018; фактично сплачено - 02.03.2018);

- за березень 2018 - на 39 днів (термін оплати - 31.03.2018; фактично сплачено - 10.05.2018);

- за квітень 2018 - на 9 днів (термін оплати - 30.04.2018; фактично сплачено - 10.05.2018);

- за червень 2018 - на 53 дні (термін оплати - 30.06.2018; фактично сплачено - 23.08.2018);

- за липень 2018 - на 22 дні (термін оплати - 31.07.2018; фактично сплачено - 23.08.2018);

- за серпень 2018 - на 60 днів (термін оплати - 31.08.2018; фактично сплачено - 31.10.2018);

- за вересень 2018 - на 30 днів (термін оплати - 30.09.2018; фактично сплачено - 31.10.2018);

- з жовтня 2018 і станом на травень 2019 ТОВ «Домусгруп» комісійної винагороди за управління кредитною лінією не сплачувало.

З огляду на допущені порушення АКБ «Львів» мав право нарахувати (станом на 23.05.2019) Відповідачу-1 пеню у розмірі 510,56 грн.

Підсумовуючи все викладене вище, за період по 23.05.2019 АКБ «Львів» вправі був нарахувати ТОВ «Домусгруп» пеню за прострочене тіло кредиту, проценти та комісію в загальному розмірі 113' 200,35 грн., з яких: 88'745,10 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 23' 944,69 грн. - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 510,56 грн. - пеня за прострочення сплати комісійної винагороди.

Як зазначено вище, ТОВ «Домусгруп» сплатило Банку пеню в загальному розмірі 81' 031,94 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Відповідач-1 повністю сплатив пеню за прострочення сплати комісійної винагороди та процентів за користування кредитом по 23.05.2019 включно. Решта суми в розмірі 56' 576,69 грн. (81' 031,94 - 23' 944,69 - 510,56) суд зараховує у сплату пені за несвоєчасне повернення кредиту. Відтак, виходячи з наведених вище розрахунків розміру цієї пені, ТОВ «Домусгруп» сплатило пеню по 26.04.2019 включно.

А тому, за умовами Договору про відступлення права вимоги від 05.12.2019 АКБ «Львів» передав ФК «Прайм Альянс» право вимоги щодо пені, нарахування котрої повинне починатися для заборгованості по сплаті кредитних коштів з 27.04.2019, а для заборгованості зі сплати процентів та комісійної винагороди - з 24.05.2019.

3. Щодо обґрунтованості позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до ТОВ «Домусгруп».

3.1. Щодо вимог про стягнення кредитного боргу.

Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) ФК «Прайм Альянс» просить стягнути з ТОВ «Домусгруп» передану Банком заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 1' 240' 959,68 грн.

Відповідач-1 заперечує щодо стягнення цієї суми, оскільки на його думку має бути враховано те, що:

- на електронних торгах реалізовано предмет застави - асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в. за ціною 193' 644,75 грн. і з цієї суми приватним виконавцем в липні 2020 року перераховано на рахунок ФК «Прайм Альянс» суму коштів у розмірі 143' 994,10 грн.;

- у Відповідача-1 існували вимоги до ФК «Прайм Альянс» у розмірі 10' 481,00 грн. (судові витрати стягнені Західним апеляційним господарським судом у справі №914/872/22) і 18.10.2023 ТОВ «Домусгруп» зарахувало ці вимоги в сплату заборгованості за тілом кредиту, про що направило відповідну заяву.

Враховуючи вказані доводи, суд зазначає таке.

Положеннями Глави 50 ЦК України врегульовано підстави припинення зобов`язання. До таких підстав віднесено, зокрема те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України) та зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (стаття 601 ЦК України).

Аналіз статті 599 ЦК України свідчить, що зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 ЦК України, якою унормовано, що належно виконаним буде вважатися зобов`язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд зазначає, що зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідком такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд. Належне виконання також включає в себе виконання, яке є безспірним.

Натомість аналіз статті 601 ЦК України дає підстави для висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Як зазначено КГС ВС в постанові від 24.04.2024 у справі №922/3850/23 (пункт 6.6) потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Матеріалами справи підтверджується те, що належне виконання ТОВ «Домусгруп» своїх зобов`язань за Генеральним договором було забезпечене заставою, предметом якої виступав асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в., що перебував у власності Відповідача-1.

07.05.2019 за наслідками розгляду заяви АКБ «Львів» приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. здійснила Виконавчий напис №1211 (т. 2 а.с. 4) та звернула стягнення на вказаний предмет застави. На підставі цього напису приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. 06.12.2019 відкрив виконавче провадження ВП НОМЕР_11 (т. 2 а.с. 35-37).

В межах відкритого виконавчого провадження 22.07.2020 відбулися електронні торги та асфальтоукладач марки Demag DF110P, 1994 р.в. реалізовано ОСОБА_4., який запропонував найвищу цінову пропозицію у розмірі 193' 644,75 грн. (т. 2 а.с. 38-39).

28.07.2020 виконавче провадження ВП НОМЕР_11 з реалізації предмета застави було закінчено, що прослідковується з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Однак, в травні 2022 року боржник, ТОВ «Домусгруп», подав до Господарського суду Львівської області позов до ФК «Прайм Альянс» про визнання Виконавчого напису №1211 від 07.05.2019 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим судом відкрито провадження у справі №914/872/22. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 (т. 2 а.с. 90-107) позовні вимоги ТОВ «Домусгруп» задоволено і вказаний Виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Дана постанова апеляційного суду набрала законної сили та є чинною на момент розгляду цієї справи.

Крім цього, згаданою постановою апеляційного суду стягнуто з ФК «Прайм Альянс» на користь ТОВ «Домусгруп» судовий збір у розмірі 2' 481,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 8' 000,00 грн. на проведення судової експертизи.

27.06.2023 на примусове виконання постанови Господарським судом Львівської області видано відповідні накази (т. 2 а.с. 44, 48).

19.10.2023 представником ТОВ «Домусгруп» направлено ФК «Прайм Альянс» Заяву від 18.10.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог (т. 2 а.с. 49-52). Ця заява одержана останнім 24.10.2023 (т. 2 а.с. 53).

З вказаної заяви прослідковується, що нею ТОВ «Домусгруп» зараховує грошові кошти в розмірі 10' 841,00 грн. в рахунок сплати його заборгованості за Генеральним договором. Також в заяві зазначено, що розмір цієї заборгованості повинен бути зменшений на 183' 962,51 грн., оскільки таку суму було перераховано ФК «Прайм Альянс» приватним виконавцем від реалізації предмета застави. Однак, в заяві не вказано, що ці кошти Відповідач-1 зараховує на підставі статті 601 ЦК України в рахунок сплати його заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зменшення боргу ТОВ «Домусгруп» зі сплати кредитної заборгованості на суму вартості реалізованого предмету застави, оскільки беручи до уваги факт визнання господарськими судами Виконавчого напису №1211 від 07.05.2019 таким, що не підлягає виконанню, суд погоджується з доводами Позивача та Банку, що сплачені ТОВ «Домусгруп» грошові кошти в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі цього напису, не є належним виконанням зобов`язання в розумінні статті 599 ЦК України, адже вказана сплата коштів не вважається такою, що виконана відповідно до умов Договору застави та вимог актів цивільного законодавства.

Більше того, суд враховує те, що правова підстава виконання зобов`язання щодо сплати цих коштів відпала за зверненням самого боржника даного зобов`язання, що свідчить про оспорюваність ним виконаного. З моменту набрання законної сили постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №914/872/22 ФК «Прайм Альянс» не має можливості вільно і на власний розсуд розпоряджатися отриманими коштами, оскільки такі є спірними та підлягають поверненню згідно статті 1212 ЦК України.

На думку суду, борг зі сплати кредитних коштів у розмірі 1' 240'959,68 грн. можна було б зменшити на вартість реалізованого предмета застави лише у випадку направлення Відповідачем-1 заяви про зарахування сплаченої суми в рахунок погашення цього боргу, адже така заява усувала б ознаку необхідності їх повернення. Однак, в матеріалах даної справи відсутні докази, які б підтверджували, що після ухвалення апеляційним судом рішення у справі №914/872/22 ТОВ «Домусгруп» вчинило дії на зарахування спірної суми в рахунок належного виконання ним своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів. При цьому, Заява ТОВ «Домусгруп» про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.10.2023 (т. 2 а.с. 49-52) не є належним доказом зарахування коштів реалізованого предмета застави, оскільки не зважаючи на те, що в ній є згадка про вказані кошти, самою заявою Відповідач-1 зараховував лише судові витрати в розмірі 10'481,00 грн.

Додатково суд зазначає, що ТОВ «Домусгруп» не долучило до матеріалів справи доказів, які б підтверджували розмір перерахованих ФК «Прайм Альянс» коштів за реалізований асфальтоукладач. Так, в Заяві від 18.10.2023 Відповідач зазначає про 183' 962,51 грн., а в межах розгляду даної справи - про 143' 994,10 грн.

Крім цього, є необґрунтованими доводи Відповідача-1, що сума кредитної заборгованості підлягає зменшенню на 10' 481,00 грн. у зв`язку із зарахування ним цієї суми на підставі Заяви від 18.10.2023.

Так, згідно сталої правової позиції Верховного Суду, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вказану позицію Верховним Судом викладено в ряді постанов, зокрема: від 24.04.2024 у справі №922/3850/23, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 і ін.

З огляду на наведену позицію, зарахування вимог ТОВ «Домусгруп» до ФК «Прайм Альянс» про сплату судових витрат в рахунок часткового погашення вимог Позивача до Відповідача-1 є неможливим, оскільки ці вимоги не відповідають умовам однорідності, так як їхня правова природа різниться.

Зокрема, вимоги ФК «Прайм Альянс» про стягнення кредитної заборгованості за своєю правовою природою є вимогами, які виникають з зобов`язання, що є інститутом цивільного права.

Натомість суми судових витрат, визначених рішенням суду, не є зобов`язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України. Так, як зазначено в постанові КГС ВС від 07.07.2021 у справі №40/5005/7101/2011 (пункт 4.14) обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів, не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин). Відповідно процесуальний розподіл судом судового збору за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання, що, в свою чергу, характеризується правовідношенням між боржником і кредитором з приводу виконання/утримання від виконання певної дії.

Підсумовуючи все викладене вище, суд не вбачає підстав для зменшення розміру позовних вимог про стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів (1' 240' 959,68 грн.) ні на суму вартості реалізованого предмета застави, ні на суму судових витрат, стягнутих з позивача Західним апеляційним господарським судом в постанові від 22.05.2023 у справі №914/872/22.

А тому позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» до ТОВ «Домусгруп» в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

3.2. Щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) ФК «Прайм Альянс» просить суд стягнути заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133' 916,66 грн. На підтвердження цього розміру останнім надано розрахунок (т. 8 а.с. 24).

Відповідач-1 заперечує щодо розміру цієї заборгованості, на підтвердження чого надав Висновки судового експерта Перепелюк С.М. №6 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024 (т. 2 а.с. 19-34; т. 6 а.с. 91-107).

Ознайомившись із розрахунком Позивача щодо розміру сплати процентів, суд зазначає, що такий зроблено неправильно, оскільки:

1) при обрахунку заборгованості ФК «Прайм Альянс» допустився арифметичних помилок (при правильних вхідних даних щодо періодів заборгованості, а також розміру кредитних коштів та процентної ставки, розмір заборгованості зі сплати процентів визначено неправильно);

2) відсотки за користування кредитом в розмірі 80' 929,68 грн. нараховано за період коли для цього були відсутні правові підстави.

Як зазначалося вище, обрахований судом розмір заборгованості зі сплати процентів, право вимоги щодо якого Банк передав Позивачу становить 128' 164,37 грн. Докази повної чи часткової сплати цієї заборгованості після 05.12.2019 ТОВ «Домусгруп» не надало. А тому позовні вимоги щодо сплати процентів підлягають задоволенню у вказаній сумі.

При цьому суд, керуючись статтею 104 ГПК України, не бере до уваги надані Відповідачем-1 Висновки судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.24 та №13 від 25.04.2024 (т. 2 а.с. 19-34; т. 6 а.с. 91-107), оскільки такі є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи і обставинами, які фактично встановив суд. Зокрема, як вбачається з цих Висновків при визначенні розміру заборгованості ТОВ «Домусгруп» зі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами експертом в дану заборгованість безпідставно включено:

- платежі, які Відповідач-1 здійснив 23.05.2019, 12.06.2019 та 10.07.2019 і котрі Банк у відповідності до пункту 5.7 Генерального договору правомірно зарахував у сплату пені;

- платежі за 05.12.2019 котрі, як встановлено судом, здійснено ФК «Прайм Альянс» а не ТОВ «Домусгруп».

3.3. Щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати комісії.

З позовної заяви ФК «Прайм Альянс» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) прослідковується, що Позивач просить суд стягнути з ТОВ «Домусгруп» заборгованість зі сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної лінії у розмірі 13' 200,00 грн. В судовому засіданні представник Позивача зазначив що цей розмір заборгованості випливає з Висновку судового експерта Перепелюк С.М. №06 від 15.02.2024 (т. 2 а.с. 19-34) за період з моменту його виникнення і по 22.02.2022.

Суд не погоджується із заявленим до стягнення розміром заборгованості, оскільки як було зазначено вище, комісійна винагорода це винагорода, яка справляється за надані послуги (постанова КГС ВС від 20.05.2021 у справі №904/5748/18 (пункти 68, 70)). На підставі Договору від 05.12.2019 АКБ «Львів» передав ФК «Прайм Альянс» право вимоги про стягнення винагороди в розмірі 6' 000,00 грн. за послуги з обслуговування кредитної лінії за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року включно.

Також, з вказаного Договору вбачається, що Банк передав за ним лише існуюче право вимоги за Генеральним договором та Додатковими договорами до нього і не передавав Позивачу, як прав вимоги, які можуть виникнути в майбутньому, так і жодних зобов`язань за Генеральним договором, в тому числі щодо обслуговування кредитної лінії.

Відтак, нарахування ФК «Прайм Альянс» комісії за період з січня 2020 по 22.02.2022 є необґрунтованим, оскільки таке право йому не було передано і жодних послуг з обслуговування кредитної лінії в цей період він не надавав.

А тому позовні вимоги про стягнення комісії підлягають частковому задоволенню у розмірі 6' 000,00 грн.

3.4. Щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати пені.

З розрахунків Позивача (т. 8 а.с. 25, 26, 174) прослідковується, що він нарахував пеню на заборгованість ТОВ «Домусгруп» у загальному розмірі 509' 306,74 грн., з яких:

- 462' 536,92 грн. пеня на заборгованість зі сплати кредитного боргу за період з 01.04.2018 по 03.07.2020;

- 45' 653,12 грн. пеня на заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 10.04.2019 по 03.07.2020;

- 1' 116,70 грн. пеня на заборгованість зі сплати комісії за період з 01.10.2018 по 03.07.2020.

Заперечення Відповідача-1 щодо стягнення вказаної пені (окрім спростованих судом вище доводів про неможливість її нарахування поза межами строків кредитування) також зводяться до того, що:

- відсутні підстави стягувати пеню і інші штрафні санкції, оскільки ФК «Прайм Альянс» не повідомляло ТОВ «Домусгруп» про перехід до нього права вимоги, а тому Відповідач-1 мав право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові;

- нарахування пені за період після 12.03.2020 є необґрунтованим, оскільки цивільне законодавство забороняє нараховувати та стягувати пеню за цей період;

- Позивачем пропущено строки позовної давності для звернення до суду із відповідними вимогами і ТОВ «Домусгруп» просить застосувати ці строки.

З приводу доводів Відповідача-1 щодо його неповідомлення про перехід до Позивача права вимоги, то такі не заслуговують на увагу та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, оскільки за змістом частини 2 статті 517 ЦК України боржник лише наділяється правом не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання доказів йому переходу прав, однак не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання, зокрема первісному кредиторові, а відтак і від відповідальності за таке невиконання. Натомість зміст частини 2 статті 516 ЦК України свідчить, що у зв`язку з неналежним повідомленням боржника, ФК «Прайм Альянс», як новий кредитор може нести ризик несприятливих наслідків лише у вигляді того, що боржник може виконати свій обов`язок первісному кредиторові і таке виконання буде належним, а не у вигляді звільнення останнього від відповідальності за невиконання зобов`язань. В даній справі ТОВ «Домусгруп» після липня 2019 року своїх кредитних зобов`язань не виконувало ні АКБ «Львів», ні ФК «Прайм Альянс», хоча матеріалами справи (зокрема рішеннями про оскарження виконавчих написів нотаріуса) підтверджується, що з 2020 року Відповідачу-1 достеменно було відомо про перехід права вимоги до Позивача.

Як уже вказувалося, пеня нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Разом з тим, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності (постанови ВПВС: від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц; від 28.03.2018 у справі №444/9519/12; від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц).

Слід зазначити, що у господарських правовідносинах нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором (частина 6 статті 232 ГК України).

Як вбачається з пункту 7.1 Генерального договору сторони в ньому (1) встановили обсяг пені, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та (2) врегулювали те, що пеня нараховується понад строки передбачені частиною 6 статті 232 ГК України, оскільки погодили, що така нараховується за весь час прострочки.

Також в пункті 7.5 Генерального договору сторони збільшили встановлений статтею 258 ЦК України спеціальний річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та погодили, що цей строк прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим Договором.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

При цьому, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог (постанова ВС від 03.02.2022 у справі №758/10335/16-ц).

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позовні вимоги про стягнення пені за період з 01.04.2018 по 26.04.2019 (пеня на тіло кредиту), а також за періоди з 10.04.2019 по 23.05.2019 (пеня на проценти) та з 01.04.2019 по 23.05.2019 (пеня на комісію) суд вважає необґрунтованими, адже пеня за вказані періоди вже нарахована Банком та сплачена ТОВ «Домусгруп» і до Позивача перейшло право на її нарахування, починаючи з 27.04.2019 (пеня на тіло кредиту) та 24.05.2019 (пеня на проценти та комісію).

Натомість, погоджений в пункті 7.5 Генерального договору трирічний строк для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за період, який Позивач вправі нараховувати, ним не пропущено.

Так, станом на 27.04.2022 (момент закінчення строку позовної давності) і дотепер чинним є пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану.

Станом на момент ухвалення рішення в даній справі правовий режим воєнного стану в Україні триває. Відтак доводи Відповідача-1 про пропуск Позивачем позовної давності є необґрунтованими.

З приводу кінцевого строку нарахування Позивачем пені на всю суму заборгованості Відповідача-1 (03.07.2020), то необхідно наголосити, що з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин згідно постанови КМУ України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Цей карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, що підтверджується постановою КМ України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

04.07.2020 набрав чинності Закон України від 16.06.2020 №691-20 «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» (далі - Закон №691-20).

Вказаним Законом було доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 15 про те, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічне за змістом доповнення внесено до розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України.

Обґрунтовуючи нарахування пені на всю суму заборгованості до 03.07.2020, Позивач покликається на те, що нормами Закон №691-20 не передбачено звільнення позичальника від сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки, штрафу та пені, починаючи з моменту введення в Україні карантину, а тому таке звільнення може бути з моменту набрання чинності Законом №691-20.

Суд не погоджується з відповідними доводами ФК «Прайм Альянс», виходячи, при цьому, з конституційних принципів верховенства права та незворотності дії законів у часі.

Так, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

В рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/1999 Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзаци третій, четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/1999).

З аналізу положень Закону №691-20 вбачається, що ним встановлено особливості регулювання правовідносин між всіма кредитодавцями (позикодавцями) та позичальниками (в тому числі юридичними особами) в період, який бере свій початок з 12.03.2020. Відтак, суд доходить висновку, що не зважаючи на момент набрання чинності Законом №691-20 (04.07.2020), ним передбачено правило зворотної дії в часі до відносин, що виникли до введення в дію цього Закону та продовжують існувати після введення його в дію, щодо ненарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Також правової позиції про звільнення позичальника від сплати пені з 12.03.2020, а не з моменту набрання чинності Законом №691-20 притримується Верховний Суд в постановах Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №922/4076/20 (пункт 8.4) та від 08.12.2021 у справі №922/4053/20.

З огляду все викладене вище, обґрунтованим є нарахування ФК «Прайм Альянс» пені на заборгованість з повернення кредитних коштів за період з 27.04.2019 по 11.03.2020 включно (виходячи із суми заборгованості 1' 240' 959,68 грн.); пені на заборгованість зі сплати процентів (розмір заборгованості 128' 164,37 грн.) за період з 24.05.2019 по 11.03.2020 включно та пені на заборгованість зі сплати комісії з 24.05.2019 по 11.03.2020 включно (виходячи із суми заборгованості у розмірі 2800 грн. на початку періоду з подальшим щомісячним збільшенням цієї суми на 400,00 грн. до 6' 000,00 грн.).

Згідно здійсненого судом перерахунку пені, позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» слід задовільнити частково та стягнути пеню в загальному розмірі 370' 174,80 грн., а саме:

- 337' 518,00 грн. пеню за прострочення повернення кредиту;

- 31' 540,10 грн. пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами;

- 1' 116,70 грн. пеню за прострочення сплати комісійної винагороди.

При цьому, не зважаючи на те, що позивачем неправильно визначено початковий та кінцевий строк нарахування пені на комісійну винагороду, заявлений ним розмір цієї пені (1' 116,70 грн.) підлягає задоволенню повністю, оскільки нарахована судом сума пені за період, що підлягає стягненню становить 1' 132,26 грн.

3.5. Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат.

З розрахунків Позивача (т. 8 а.с. 28-33, 175) прослідковується, що він нараховує інфляційні втрати у розмірі 287' 455,06 грн., а саме:

- 257' 864,34 грн. - інфляційні втрати за неповернення кредитного боргу за період з квітня 2019 по лютий 2022;

- 27' 827,12 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за період з квітня 2019 по лютий 2022;

- 1' 763,60 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати комісії за період з жовтня 2018 по лютий 2022.

Заперечення Відповідачів щодо стягнення інфляційних втрат зводяться до такого:

1) за Договором про відступлення права вимоги від 05.12.2019 Банк не відступив ФК «Прайм Альянс» право на стягнення інфляційних втрат;

2) нарахування інфляційних втрат за період після 11.03.2020 є необґрунтованим, з огляду на набуття чинності Законом №691-20.

Вирішуючи спір в цій частині, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В практиці Верховного Суду усталеною є правова позиція, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (див. наприкл. постанови ВПВС від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 03.10.2023 у справі №366/203/21 та ін.).

З огляду на наведену правову позицію, необґрунтованими є доводи Відповідача-1, що за Договором від 05.12.2019 АКБ «Львів» не передав ФК «Прайм Альянс» право вимоги щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки за цим Договором було передано як основні зобов`язання про сплату кредитного боргу, процентів за користування кредитом і комісійної винагороди, так і всі акцесорні зобов`язання, які не можуть існувати окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, на відміну від пені, АКБ «Львів» не нараховував та не стягував з ТОВ «Домусгруп» інфляційних втрат до моменту відступлення права вимоги. А тому Позивач вправі нараховувати ці втрати з моменту прострочення сплати основної суми заборгованості.

Щодо кінцевого строку нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає, що нормами Закону №691-20 (на котрий покликається Відповідач-1) передбачено звільнення позичальника лише від сплати неустойки, штрафу, пені за таке прострочення під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Цим Законом не передбачено звільнення позичальника від сплати акцесорних нарахувань, встановлених статтею 625 ЦК України.

Однак, 17.03.2022 набув чинності Закон України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ).

Зазначеним Законом доповнено розділ ЦК України «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 18 про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, з огляду на норми Закону №2120-ІХ та беручи до уваги встановлені обставини даної справи, суд вважає, що обґрунтованим є нарахування Позивачем інфляційних втрат з моменту виникнення основної заборгованості та по 23.02.2022.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат в межах заявлених ФК «Прайм Альянс» періодів та сум заборгованості, суд зазначає, що Позивачем визначено правильно розмір інфляційних нарахувань за неповернення кредитного боргу (257' 864,34 грн.), тому такі втрати підлягають задоволенню повністю.

Натомість, заявлений Позивачем розмір інфляційних втрат за неповернення процентів за користування кредитом та комісійної винагороди через неправильно визначені ним суми основного зобов`язання у відповідні періоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 26' 631,82 грн. та 1' 235,28 грн. відповідно.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до іпотекодавця - ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 572 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави є іпотека.

За змістом статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель (абзац 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку»).

Виходячи з обставин даної справи, ОСОБА_1 є майновим поручителем за зобов`язаннями, що випливають з Генерального договору, а не боржником. Так, Відповідачка-2 поручилася за належне виконання ТОВ «Домусгруп» обов`язків покладених на нього умовами Генерального договору і на підставі Договору іпотеки від 24.02.2017 передала в іпотеку АКБ «Львів» квартиру АДРЕСА_1 , що перебуває у її власності.

Права іпотекодержателя від Банку перейшли до ФК «Прайм Альянс» на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, який укладено та нотаріально посвідчено 27.12.2019 та зареєстровано в реєстрі за №13 (т. 3 а.с. 97-99).

Суд зазначає, що наявність у ОСОБА_1 статусу майнового поручителя, а не боржника (позичальника) має принципове значення для правильного вирішення даної справи.

Так, відповідно до правової позиції ВПВС викладеної в постанові від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц, яка в подальшому підтримана КГС ВС в постанові від 13.07.2022 у справі №911/1850/18 боржник за основним зобов`язанням та майновий поручитель - іпотекодавець не є солідарними боржниками.

Це зумовлено тим, що згідно зі статтею 546 ЦК України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 глави 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 16.10.2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17.09.2014 року у справі № 6-109цс14).

Жодним із названих нормативних актів не передбачено солідарну відповідальність боржника за кредитним договором та іпотекодавцем.

Більше того, нормами Закону України «Про іпотеку» солідарної відповідальності боржника за основним зобов`язанням та майнового поручителя в разі порушення боржником зобов`язання не передбачено. Крім того, у цьому Законі в частині першій статті 11 визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв`язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.

В постанові від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц ВПВС вказала, що суд може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за основним зобов`язанням у разі, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положень статті 11 Закону України «Про іпотеку», якщо одночасно заявлені вимоги про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником.

З огляду на все вищевикладене суд зазначає, що ОСОБА_1 могла б бути відповідачкою у даній справі лише у випадку, якщо б ФК «Прайм Альянс» одночасно із вимогами про солідарне стягнення заборгованості з ТОВ «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заявило також вимоги до неї (як майнового поручителя) про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, позивачем цього не зроблено.

Відтак, враховуючи ту обставину, що належних вимог до ОСОБА_1 як до майнового поручителя не пред`явлено, а заявлено вимоги за котрими вона не несе солідарної відповідальності, тому в задоволенні позовних вимог до Відповідачки-2 слід відмовити повністю.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до поручителів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На відміну від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є не майновими поручителями, а поручителями на підставі Договорів поруки №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2. Відтак, їхні правовідносини із Позивачем врегульовано положеннями § 3 «Порука» Глави 49 ЦК України.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника. Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

В пунктах 2.2 та 2.3 Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 ОСОБА_2 та, відповідно, ОСОБА_3 погодили, що несуть солідарну відповідальність перед АКБ «Львів» та відповідають перед останнім у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо.

Заперечуючи позовні вимоги, Відповідач-3 та Відповідачка-4 вважають їх необґрунтованими, оскільки:

1) за умовами Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 вони поручалися перед АКБ «Львів» за належне виконання ТОВ «Домусгруп» своїх зобов`язань за Генеральним договором, який укладено 23.02.2017, а не за Додатковими договорами від 02.03.2017 та від 11.04.2017, які є невід`ємними частинами Генерального договору від 22.02.2017.

2) в даній справі мають місце три обставини, які слугують самостійними підставами для того, щоб вважати поруку припиненою, а саме:

- 23.08.2018 між АКБ «Львів» та ТОВ «Домусгруп» укладено Додатковий договір, яким збільшено обсяг відповідальності поручителів без їх згоди, що є підставою для припинення поруки згідно частини 1 статті 559 ЦК України;

- 27.08.2018 АКБ «Львів» відмовився прийняти від ТОВ «Домусгруп» належне виконання щодо сплати частини кредитного боргу у розмірі 3' 492,34 грн., що є підставою для припинення поруки згідно частини 2 статті 559 ЦК України;

- в Договорах №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 сторони не погодили строк поруки в розумінні статті 251 ЦК України, а тому до спірних правовідносин повинен застосовуватися шестимісяний строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, який є преклюзивним і котрий на момент звернення ФК «Прайм Альянс» з даним позовом до суду - сплив.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , необхідно наголосити на наступному.

Оцінку тому, що технічна помилка, пов`язана з зазначенням в Додаткових договорах неправильної дати укладення Генерального договору не впливає на суть спірних кредитних правовідносин та правовідносин поруки надано вище, а тому суд окремо не зупинятиметься на повторній оцінці відповідних доводів представників Поручителів.

5.1. Щодо припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України (в редакції чинній на серпень 2018 року) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов`язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

В практиці Верховного Суду усталеною є позиція, що збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (див. наприкл. постанови КГС ВС від 23.12.2021 у справі №908/1718/20 (пункт 47); від 11.04.2024 у справі №911/168/23; від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і ін.).

Як встановлено судом, Додатковим договором від 23.08.2018 Банк та ТОВ «Домусгруп» реструктуризували прострочену заборгованість останнього в розмірі 80' 929,68 грн. шляхом перенесення її у строкову заборгованість, а також змінили графік заборгованості за кредитною лінією в такий спосіб, який дозволяв Відповідачу-1 повертати кредитні кошти в обсягах менших ніж було встановлено Графіком при укладенні Генерального договору.

З огляду на умови Додаткового договору від 23.08.2018 суд погоджується з доводами Поручителів, що ним було збільшено обсяг їхньої відповідальності, оскільки внаслідок його укладення збільшився розмір процентів за «правомірне» користування кредитними коштами, які підлягають оплаті, при тому що розмір процентної ставки не змінювався.

Разом з тим, не можна погодитися з доводами останніх про припинення поруки у зв`язку з укладенням Додаткового договору від 23.08.2018 та відсутністю їхньої згоди на це. Так суд, перш за все, бере до уваги те, що згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки (правова позиція викладена КГС ВС в постанові від 29.05.2019 у справі №910/11429/18 (пункт 20)).

В пункті 1.2 Договорів №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 поручителі ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) зобов`язалися відповідати перед Кредитором за належне, своєчасне та повне виконання Позичальником усіх зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі зобов`язань, які можуть виникнути у майбутньому, в зв`язку зі зміною умов Кредитного договору, включаючи випадки збільшення кредитних зобов`язань Позичальника, пов`язані зі збільшенням суми кредиту, збільшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, збільшення терміну кредитування та інше.

В укладених Договорах сторони зазначили, що підписанням цього Договору вони дійшли згоди, що внесення змін до Кредитного договору в частині збільшення чи зменшення розміру процентної ставки, порядку і строків сплати процентів за Кредитним договором, зміну розміру Основного зобов`язання та/або зміну графіка погашення Кредиту чи інших платежів за Кредитним договором, зміни забезпечення за Кредитом не потребують додаткового письмового повідомлення Поручителя і внесення змін до цього Договору. При цьому, на вимогу Кредитора такі зміни можуть бути викладені у формі додаткової угоди до цього Договору (пункт 4.5 Договору №12/К/17/S-1 і пункт 4.6 Договору №12/К/17/S-2).

Таким чином, в укладених Договорах №12/К/17/S-1 та №12/К/17/S-2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали очевидну згоду на збільшення ТОВ «Домусгруп» їхньої відповідальності у зв`язку із зміною розміру Основного зобов`язання та/або зміною графіка погашення Кредиту чи інших платежів за Кредитним договором та зазначили, що таке збільшення обсягу відповідальності не потребує внесення змін до Договорів поруки.

Враховуючи погоджені сторонами умови, суд робить висновок, що зміни передбачені Додатковим договором від 23.08.2018 не мали узгоджуватися із поручителями шляхом додаткових угод до Договорів поруки (аналогічної позиції притримується КГС ВС в постанові від 19.10.2023 у справі №910/9742/22).

Також суд вважає за необхідне в даній справі застосувати доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), оскільки підписавши Договори поруки, в котрих поручителі надали згоду на збільшення відповідальності без внесення змін до цих Договорів, протилежні їхні доводи після виникнення спору є такими, що суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Обґрунтовуючи доводи про припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покликаються на правовий висновок ВПВС, викладений в постанові від 26.05.2020 у справі №910/13109/18 (пункт 6.27), який полягає в тому, що умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання з поручителем у належній формі.

Разом з тим, суд вважає цей висновок нерелевантним справі, що розглядається, оскільки він стосується випадків збільшення обсягу відповідальності поручителів внаслідок односторонньої зміни банком умов кредитних договорів.

Так, як вбачається з постанови від 26.05.2020 за обставинами справи №910/13109/18 банк без погодження із позичальником в односторонньому порядку змінив передбачений Кредитним договором ліміт з 200' 000,00 грн. до 1' 000' 000,00 грн., внаслідок чого істотно збільшився обсяг відповідальності поручителя, з котрим теж не було погоджено таке збільшення.

Роблячи згаданий висновок, ВПВС виходила з особливостей одностороннього правочину, а саме те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства. За правилами, передбаченими абзацом 3 частини третьої статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. А тому настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб (пункти 6.18 - 6.20 постанови від 26.05.2020 у справі №910/13109/18).

Натомість в даній справі АКБ «Львів» жодних змін в односторонньому порядку до Генерального договору не вносив і з власної ініціативи істотно не збільшував обсяг відповідальності Поручителів. Збільшення цієї відповідальності відбулося за погодженням із ТОВ «Домусгруп» через зміну Графіку погашення кредиту, яка була необхідною для того, щоб Відповідач-1 міг належно виконати свій обов`язок щодо повернення кредитних коштів. А саме за дії ТОВ «Домусгруп» щодо належного виконання обов`язків поручалися Відповідач-3 та Відповідачка-4 і в Договорах поруки погодили, що відповідна зміна не потребує внесення змін до цих Договорів, що відповідає принципу свободи договору, передбаченого статтями 6 та 627 ЦК України, а також як наведеній вище практиці Верховного Суду, так і пункту 150 постанови ВПВС від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

З огляду на все викладене вище, суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України.

5.2. Щодо припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі частини 2 статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 559 ЦК України (в редакції станом на серпень 2018 року) порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Аналіз наведеної норми свідчить, що підставою для припинення поруки є сукупність двох обставин: 1) належне виконання боржником чи поручителем свого обов`язку; 2) відмова кредитора у прийнятті цього виконання.

Як вбачається з Довідки про рух коштів, 23.08.2018 з банківського рахунку ТОВ «Домусгруп» було перераховано 3' 492,34 грн. як плати в якості повернення кредиту згідно Додаткового договору від 02.03.2017, однак 27.08.2018 ці кошти були повернуті Банком назад на рахунок Відповідача-1 (т. 5 а.с. 124, 125).

Суд не погоджується з доводами Поручителів, що вказана обставина слугує підставою для припинення поруки на підставі частини 2 статті 559 ЦК України, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що 23.08.2018 Відповідач-1 жодних дій на повернення кредиту в розмірі 3' 492,34 грн. не вчиняв. Вказані кошти були помилково стягнуті самим АКБ «Львів» з банківського рахунку ТОВ «Домусгруп» (право Банку на стягнення передбачено пунктом 5.12 Генерального договору).

Про те, що ці кошти були помилково стягнуті саме Банком свідчить як відсутність в матеріалах справи доказів (платіжного доручення) про перерахування цих коштів Відповідачем-1, так і відмітка «Сторно» навпроти призначення платежу про їх повернення 27.08.2018, котра є способом виправлення помилок у регістрах бухгалтерського обліку шляхом зворотного запису на величину помилки (пункт 16 частини 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затв. Постановою НБУ №75 від 04.07.2018).

5.3. Щодо припинення поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі частини 4 статті 559 ЦК України.

Як вбачається з пунктів 4.9 та 4.10 Договору №12/К/17/S-1, а також пунктів 4.7 та 4.8 Договору №12/К/17/S-2 в них сторони погодили встановити термін дії Договорів поруки до 22.02.2025. Кредитор вправі пред`явити вимогу до Поручителів про погашення ними заборгованості за Кредитним договором до закінчення вказаного терміну.

В практиці Верховного Суду тривалий час є усталеною та широко застосовуваною правова позиція, що погоджена сторонами умова про чинність зобов`язань за договором поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем основного зобов`язання чи до певної календарної дати, не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (див. постанови ВПВС від 12.06.2024 у справі №522/179/16 (пункт 77); від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 35); від 03.07.2019 у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58); від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71); від 10.04.2019 у справі № 604/156/14-ц; від 22.08.2018 у справі № 2-1169/11 (пункт 60) та інші).

Таким чином, з огляду на те, що в Договорах поруки сторонами погоджена умова про чинність зобов`язань за ними з вказівкою до певної календарної дати (22.02.2025), суд погоджується з доводами Поручителів, що в цих Договорах не встановлено строку поруки в розумінні частини 1 статті 252 ЦК України.

За таких умов, при вирішенні спору щодо припинення поруки застосуванню підлягає строк поруки, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України.

Вказаний строк є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові (постанови ВПВС від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц (пункт 36), від 22.08.2018 у справі №2-1169/11 (пункт 62), від 19.06.2019 у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 03.07.2019 у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59)).

Як встановлено судом, ТОВ «Домусгруп» допустило прострочення перших періодичних платежів щодо повернення кредитних коштів, процентів та комісійної винагороди з 31.10.2018, а останніх - з 10.04.2019.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (в редакції станом на 31.10.2018) порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачене законом.

За таких умов шестимісячний строк пред`явлення вимоги АКБ «Львів» за першими періодичними платежами спливав 30.04.2019.

Однак, 04.02.2019 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII від 03.07.2018 (далі - Закон №2478-VIII), котрим частину 4 статті 559 ЦК України викладено в новій редакції, що діє дотепер.

Згідно зміненої редакції порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

При цьому, відповідно до пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №2478-VIII він застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Відтак, враховуючи те, що відносини щодо шестимісячного строку поруки за першими періодичними платежами продовжували існувати на момент набрання чинності Законом №2478-VIII, а за останніми платежами - виникли після набрання ним чинності, суд доходить висновку, що на всі зобов`язання ТОВ «Домусгруп» з повернення кредитних коштів, процентів та комісійної винагороди поширювався трьохрічний строк поруки. Відповідно, за першими простроченими платежами цей строк закінчувався 30.10.2021, а за останніми - 09.04.2022.

Однак, 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020 (далі - Закон №540-ІХ), яким доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 12 про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 559 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Як вказувалося вище, карантин на території України тривав до 30.06.2023 включно.

Таким чином, положеннями Закону №540-ІХ строк поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за всіма спірними зобов`язаннями було продовжено до 30.06.2023.

В цей же час, станом на момент закінчення карантину чинною була редакція пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема статтею 559 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Цей пункт в Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було внесено згідно Закону №2120-ІХ, який набув чинності 17.03.2022.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 №3450-IX, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено в новій редакції (котра діє до моменту ухвалення рішення) про те, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, на момент закінчення на території України карантину і до 30.01.2024 чинними були положення цивільного законодавства про те, що визначений статтею 559 ЦК України продовжується на строк дії воєнного стану.

Обґрунтовуючи припинення поруки, представник Відповідачки-4 зазначає, що положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про продовження строків поруки на період воєнного стану не можуть братися до уваги, оскільки такі змінені. При цьому, покликається на постанову КЦС ВС від 19.06.2024 у справі №489/3612/22.

Суд вважає безпідставним посилання представника на зазначену постанову, оскільки з її змісту вбачається, що Верховний Суд не досліджував норми пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не робив жодних правових висновків з цього приводу. У справі №489/3612/22 суд тлумачив норми лише Закону №540-ІХ про продовження строків поруки на період дії карантину.

Натомість правовий висновок, щодо норм продовження поруки на період воєнного стану зроблено Верховним Судом в постанові КГС ВС від 17.09.2024 у справі №910/11759/22. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що до 30.01.2024 продовжувалися строки поруки не лише ті, які передбачено частиною 4 статті 559 ЦК України, але і строки встановлені в договорах поруки, які закінчувалися після 17.03.2022 (пункти 8.19, 8.31 постанови).

Таким чином, преклюзивний строк поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України за вимогами, що випливають з Генерального договору тривав до 30.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, ФК «Прайм Альянс» звернулася із позовом до Поручителів 16.01.2024, тобто в межах цього строку.

За таких умов доводи відповідачів про припинення поруки у зв`язку із закінченням її строку є необґрунтованими та відхиляються судом.

6. Висновки суду.

Підсумовуючи все викладене вище, позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» про солідарне стягнення з ТОВ «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості, пені та інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, однак з підстав наведених в даному рішенні підлягають частковому задоволенню.

Так, із заявлених Позивачем вимог про стягнення з вказаних Відповідачів коштів у загальному розмірі 2' 184' 838,14 грн., з яких:

- 1' 240' 959,68 грн. - заборгованість зі сплати кредитних коштів;

- 133' 916,66 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

- 13' 200,00 грн. - заборгованість зі сплати комісійної винагороди;

- 509' 306,74 грн. - нарахована пеня за неповернення кредиту, процентів та комісії;

- 287' 455,06 грн. - нараховані інфляційні втрати за неповернення кредиту, процентів та комісії,

задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення коштів в загальному розмірі 2' 031' 030,29 грн., з яких:

- 1' 240' 959,68 грн. - заборгованість зі сплати кредитних коштів;

- 128' 164,37 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;

- 6' 000,00 грн. - заборгованість зі сплати комісійної винагороди;

- 370' 174,80 грн. - нарахована пеня за неповернення кредиту, процентів та комісії;

- 285' 731,44 грн. - нараховані інфляційні втрати за неповернення кредиту, процентів та комісії.

В решті позовних вимог до ТОВ «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд відмовляє.

В задоволенні позовних вимог ФК «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 суд відмовляє повністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

1. Судовий збір.

Згідно із пунктом 2 частини 1, пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову в даній справі ФК «Прайм Альянс» сплатило судовий збір в розмірі 81' 701,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5659-5344-4795-5601 від 11.10.2023.

В подальшому позивачем подано заяву про зміну підстав позову, яка судом оцінена частково як заява про зменшення позовних вимог, а частково як заява про зміну підстав та предмету позову і в частині зменшених позовних вимог прийнята до розгляду. Загальний розмір позовних вимог, котрі суд прийняв до розгляду становить 2' 184' 838,14 грн.

За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір» за розгляд цих вимог Позивач повинен був сплатити 32' 772,57 грн.

З огляду на вказане, а також враховуючи наявне в матеріалах справи клопотання Позивача про повернення судового збору, зі сплаченого згідно платіжного доручення №5659-5344-4795-5601 від 11.10.2023 судового збору у розмірі 81' 701,55 грн., йому підлягає поверненню з Державного бюджету збір в сумі 48' 928,98 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги ФК «Прайм Альянс» частково задоволені, а саме в розмірі 92,96% від заявлених вимог, то з Відповідачів на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 30' 465,38 грн. (32' 772,57 грн. х 92,96% / 100% ).

Беручи до уваги те, що Відповідачі солідарної відповідальності за судовими витратами не несуть, оскільки такі не є зобов`язанням (про що наголошувалося в даному рішенні), суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з ТОВ «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках у розмірі 10' 155,13 грн. з кожного (30' 465,38 грн. / 3).

2. Витрати на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначає однією з основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

В даній справі заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подали всі сторони спору. Крім цього, всіма Відповідачами подані клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню на користь Позивача, а Позивачем - про стягнення витрат на користь Відповідачів.

Насамперед, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, якими послуговуватиметься при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1) під час вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі частин 5-7, 9 статті 129 ГПК України господарський суд, відмовляючи стороні з власної ініціативи, або за наявності заперечень протилежної сторони у відшкодуванні повністю або частково цих витрат в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19);

2) застосування приписів частини шостої статті 129 ГПК України є правом суду, а не його обов`язком. Поняття «істотного перевищення» суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, є оціночним і залежить від конкретних обставин справи, оцінка яких є повноваженням перш за все судів першої та апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №923/560/17);

3) у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат (постанова Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №916/2929/22);

4) частина 3 статті 126 ГПК України не визначає конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18);

5) зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19);

6) витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19);

7) витрати на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення не підлягають відшкодуванню, оскільки така заява, відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України, фактично є заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги (постанови Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21);

8) не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

9) визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц);

10) вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16);

11) стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на наведені правові висновки, суд зазначає таке.

2.1. Щодо заяви ФК «Прайм Альянс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач стверджує, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у справі №914/140/24 на загальну суму 203' 600,00 грн. Відповідні доводи викладені ним у клопотаннях вх. №24017/24 від 03.10.2024 (Т.9; а.с. 77-99), вх. №24796/24 від 11.10.2024 (Т.9; а.с. 141-158) та вх. №3932/24 від 25.10.2024 (Т.10; а.с. 94-120).

Судом встановлено, що на початку розгляду справи №914/140/24 правову допомогу Позивачу надавав адвокат Рудницький Ю.І., повноваження якого було припинено згідно із повідомленням вх. №11457/24 від 26.04.2024 (Т.6; а.с. 79-82), а згодом - адвокат Станько Т.Р. згідно із ордером серії ВС №1280826 від 10.05.2024 (Т.9; а.с. 99).

У зв`язку із цим, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, вказаний у позові становив 30`000,00 грн. (зазначав адвокат Рудницький Ю.І.), а у письмових поясненнях вх. №15785/24 від 14.06.2024 - 200`000,00 грн. (зазначав адвокат Станько Т.Р.).

Позивачем подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які надавались лише адвокатом Станьком Т.Р. на підставі Договору про надання правової допомоги №09/05 від 09.05.2024, укладеним між ФК «Прайм Альянс» (клієнт) і Адвокатським об`єднанням «ВІ ЕС ДЖІ ПАРТНЕРС» (виконавець) (Т.9; а.с. 91-93) та Додаткової угоди №1 від 31.05.2024 до цього Договору (Т.9; а.с. 94).

Згідно вказаним Договором клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та умовах, передбачених договором, у межах справи №914/140/24. При цьому в рахунок оплати за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцеві грошові кошти з таким розрахунком:

- 2' 600,00 грн. за одну годину роботи за надання правової допомоги із супроводу справи в суді першої інстанції (ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання та вивчення матеріалів справи та письмових доказів, формування правових позицій, опрацювання актуальної та релевантної до спору практики Верховного Суду, підготовка та подання процесуальних документів (відзиву на позов, заперечень, письмових пояснень, клопотань, заяв та ін.), та інші дії необхідні для представництва та захисту інтересів клієнта;

- 4' 000,00 грн. за участь адвоката в одному судовому засіданні, яке відбулось у призначений судом день, незалежно від його тривалості та ухвалених в засіданні процесуальних рішень.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу на суму 203' 600,00 грн. Позивач подав до суду Акти приймання-передачі наданих послуг від 02.10.2024, від 10.10.2024 (Т.9; а.с. 95, 149), а також Рахунки адвокатського об`єднання за правничі послуги №02/10 від 02.10.2024, №10/10 від 10.10.2024, у яких деталізовано перелік наданих правничих послуг, час витрачений на їх надання та вартість кожної послуги (Т.9; а.с. 96-97, 150).

Суд звертає увагу на те, що у заявлену до стягнення Позивачем вартість судових витрат не входять витрати на надання правових послуг адвокатом Рудницьким Ю.І. Вона складається лише з витрат здійснених згідно із Договором №09/05 від 09.05.2024 та складеними на його виконання документами.

Здійснивши аналіз та оцінку наданих Позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд встановив, що частина послуг, які були надані ФК «Прайм Альянс», викладені таким чином, щоб штучно збільшити їх кількість. Йдеться про послугу із формування правової позиції, підготовки і подання письмових пояснень (8 годин вартістю 20' 800,00 грн.), а також послугу із вивчення матеріалів справи, які були отримані в ході ознайомлення (8 годин вартістю 20' 800,00 грн.).

Відповідні послуги слід розглядати як єдину послугу із підготовки і подання письмових пояснень, адже викладення доводів і аргументів неможливе без попереднього проведення аналізу первинних документів.

Послуга із ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні суду (4 години вартістю 10' 400,00 грн.), на переконання суду, не була необхідною, з огляду на наявність у представника Позивача доступу до матеріалів електронної у справи у підсистемі «Електронний суд».

Що стосується послуг із підготовки різних процесуальних документів, що подавались у ході розгляду справи, то час витрачений на їх надання та, відповідно, їхня вартість є завищеними, а саме:

- підготовка і подання письмових пояснень від 14.06.2024 щодо порядку здійснення розрахунків, заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі і клопотання про призначення експертизи не могли зайняти 16 годин (41`600,00 грн.), зокрема через те, що заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі викладено на двох з половиною аркушах. Розподіляючи витрати, суд також враховує, що ухвалою від 12.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи (вх. №2319/24 від 14.06.2024) у зв`язку із безпідставністю такого. Відтак, відшкодування судових витрат у заявленому розмірі, на переконання суду, не буде справедливим по відношенню до Відповідачів;

- підготовка і подання заяви про зміну підстав позову зі здійсненням розрахунку загальної суми заборгованості не могли зайняти 14 годин (36' 400,00 грн.), з огляду на зміст самого клопотання (викладене на трьох з половиною аркушах, більшість тексту займають посилання на норми закону і практику суду касаційної інстанції), а також обсяг проведених розрахунків. До того ж, в ухвалі від 12.07.2024 суд встановив, що позивач помилково трактував зміст такої заяви, адже вона фактично є заявою про зменшення позовних вимог (у відповідній частині вимог) та заявою про зміну предмету і підстав позовних вимог (у іншій частині вимог). Вказане, мало наслідком відмову у задоволенні заяви у частині, що зумовлювала одночасну зміну предмета і підстав позову;

- підготовка і подання заперечень на клопотання ОСОБА_2 на заяву про зміну підстав позову не могли зайняти 5 годин (13' 000,00 грн.), оскільки ці заперечення викладені на двох з половиною аркушах, половину із яких займає цитування практики Верховного Суду;

- підготовка і подання письмових пояснень від 11.09.2024 не могли зайняти 5 годин (13' 000,00 грн.), адже відповідні пояснення викладено тільки на двох аркушах. При цьому суд враховує, що подання цих пояснень обумовлене прийняттям вказаної вище ухвали від 12.07.2024 та спрямоване на роз`яснення порядку розрахунку заявлених до стягнення сум пені та інфляційних втрат, нарахованих на борг за комісією.

Варто зауважити, що надати обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення сум Позивач повинен був ще на початку розгляду справи, а не у ході її розгляду. Навіть враховуючи зміну представника, порядок розрахунків слід було навести ще у поясненнях вх. №15785/24 від 14.06.2024 або ж у заяві про зміну підстав позову, які подавались адвокатом Станьком Т.Р. Відтак, відшкодування судових витрат у цій частині, на переконання суду, не буде справедливим по відношенню до відповідачів.

Вартість вказаних у Рахунку №10/10 від 10.10.2024 послуг із підготовки до судових засідань не підлягає стягненню на користь Позивача, адже ним не конкретизовано, у чому полягає дійсний зміст цих послуг та які дії адвоката вони охоплюють.

Не підлягають відшкодуванню також витрати із участі у судовому засіданні 14.06.2024, позаяк Позивач не забезпечив явки повноважного представника у це засідання.

Таким чином, врахувавши наявність заперечень відповідачів щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи, характер, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, час, необхідний для надання відповідних послуг, обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/140/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу Позивача буде 60`000,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (у розмірі 92,96% від ціни позову) до ТОВ «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд доходить висновку, що вказана вище сума підлягає зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме до суми у розмірі 55`776,00 грн. (60' 000,00 х 92,96% / 100%), а із кожного Відповідача підлягає стягненню по 18`592,00 грн. понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу (55`776,00/3).

2.2. Щодо заяви ТОВ «Домусгруп» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач-1 стверджує, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у справі №914/140/24 на загальну суму 180' 000,00 грн. При цьому ним не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у відзиві на позов.

Судом встановлено, що на початку розгляду справи №914/140/24 правову допомогу Відповідачу-1 надавала адвокатка Медуна Б.Л. згідно із ордером серії ВС №1266147 від 06.03.2024 (Т.2; а.с. 182), повноваження якої були припинено відповідно до повідомлення вх. №17940/24 від 12.07.2024 (Т.8; а.с. 99-103), а згодом - адвокат Осів П.В. згідно із довіреністю від 03.04.2024 (Т.10; а.с. 7).

Відповідачем-1 подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які надавались лише адвокатом Осівим П.В. на підставі Договору про надання правничої допомоги №02/04 від 02.04.2024 (Т.10; а.с. 11-14). Згідно із вказаним договором адвокат зобов`язується забезпечити надання правничої допомоги клієнту, а саме захист прав клієнта у межах справи №914/140/24. Клієнт, у свою чергу, зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених договором, оплатити надану правничу допомогу у розмірі 180' 000,00 грн. (не залежно від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу на суму 180' 000,00 грн. ТОВ «Домусгруп» подало до суду Акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 11.10.2024, у якому деталізовано перелік наданих послуг, час витрачений на їх надання (67 годин 30 хвилин) та загальна вартість послуг (Т.10; а.с. 8).

Здійснивши аналіз та оцінку наданих Відповідачем-1 доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі, суд встановив, що більша частина наданих послуг не відповідає критерію реальності. Так, адвокат Осів П.В. подав до суду лише заяви про вступ у справу як представника, заперечення на клопотання про зміну підстав позову (вх. №17951/24 від 12.07.2024), зміст котрого викладено лише на двох аркушах, дев`ять ідентичних клопотань про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, а також одні пояснення у судових дебатах від 24.10.2024.

У матеріалах справи відсутні докази надання таких послуг, які включені до акта: складання питань експерту (8 годин), складання заяви про відмову від визнання обставин та від часткового визнання позову (6 годин) (ця заява подавалася адвокаткою Медуною Б.Л. (Т.6; а.с. 249-254)), складання додаткових пояснень (12 годин), складання клопотання про приєднання доказів (4 години). Зважаючи на це, ТОВ «Домусгруп» та його представник безпідставно виокремили послугу із пошуку та вивчення судової практики для підготовки і складення додаткових пояснень, заяви про відмову від визнання обставин та від часткового визнання позову.

Варто зазначити, що Відповідач-1 посилається на те, що його представник витратив 10 годин часу на дорогу до Господарського суду Тернопільської області для участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції. На підтвердження цих обставин ним надано копії роздруківок із сервісу «Google Maps» (Т.10; а.с. 9-10, 15-16).

На переконання суду відшкодування цих витрат не відповідає критерію необхідності, з огляду на забезпечену процесуальним законом можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Адвокат Осів П.В. не був позбавлений такої можливості. Натомість, таке право він вирішив не реалізовувати.

Також при вирішенні питання щодо розподілу витрат, суд вважає за можливе застосувати положення пункту 9 статті 129 ГПК України про те, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Необхідно наголосити, що даний спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ «Домусгруп», які полягали у несвоєчасному поверненні кредитних коштів.

Отже, зважаючи на наявність заперечень позивача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи; характер, обсяг та зміст наданих представником відповідача-1 послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/140/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу Відповдіача-1 буде 40`000,00 грн.

При цьому, враховуючи часткову відмову у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Домусгруп» (у розмірі 7,04% від ціни позову), із Позивача на користь Відповідача-1 підлягає стягненню 2`816,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (40' 000,00 х 7,04% / 100%).

2.3. Щодо заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка-2 стверджує, що понесла витрати на професійну правничу допомогу у справі №914/140/24 на загальну суму 40' 000,00 грн. При цьому нею не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат у відзиві на позов.

Судом встановлено, що правову допомогу ОСОБА_1 надавали адвокат Оліярник Р.І. згідно із ордером серії ВС №1269633 від 20.03.2024 (Т.4; а.с. 68), а також адвокатка Марець Ю.І. згідно із ордером серії ВС №1293249 від 01.07.2024 (Т.10; а.с. 206)

Відповідачкою-2 подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які надавались лише адвокаткою Марець Ю.І. на підставі Договору про надання правової допомоги №01/07-1 від 01.07.2024 (Т.10; а.с. 207-208), укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) і Адвокатським бюро «Юлії Марець» (адвокатське бюро). Згідно із цим договором клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правову щодо захисту прав та представництва інтересів клієнта при розгляді справи №914/140/24, що перебуває у провадженні Господарського суду Львівської області. При цьому клієнт зобов`язується сплатити за надані послуги гонорар у розмірі 40' 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу на суму 40' 000,00 грн. ОСОБА_1 подала до суду Акт прийняття виконаних робіт (послуг) від 24.10.2024 (Т.10; а.с. 209), а також Рахунок адвокатського бюро за правничі послуги №24/10 від 24.10.2024, у якому деталізовано перелік наданих послуг, час витрачений на їх надання (40 годин) та вартість кожної із послуг (Т.10; а.с. 210).

Здійснивши аналіз та оцінку вказаних доказів, суд встановив, що надана ОСОБА_1 правова допомога зводиться лише до ознайомлення із матеріалами справи, участі у п`яти судових засіданнях і написання одних письмових пояснень.

Суд звертає увагу на те, що до загальної вартості правових послуг безпідставно включено:

- послугу із участі у судовому засіданні 17.09.2024 вартістю 3`000,00 грн., оскільки у цей день судових засідань у справі №914/140/24 не проводилось;

- послугу із підготовки заяви про стягнення витрат на правничу допомогу вартістю 4`000,00 грн., адже підготовка тексту такої заяви не входить у розуміння компенсування витрат на професійну правничу допомогу іншою стороною, про що зазначалося в уже згаданій вище практиці Верховного Суду.

Отже, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , наявність заперечень Позивача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи; характер, обсяг та зміст наданих представницею відповідача-2 послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/140/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим буде відшкодування Відповідачці-2 15`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2.4. Щодо заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач-3 стверджує, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у справі №914/140/24 на загальну суму 95' 000,00 грн. При цьому у відзиві на позов ним викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме у розмірі 80`000,00 грн.

Судом встановлено, що правову допомогу Відповідачу-3 надавав адвокат Шубак О.І. на підставі Договору про надання правової допомоги №б/н від 16.10.2023 (Т.9; а.с. 111-114), укладеним між ОСОБА_2 (замовник) і Адвокатським бюро «Олега Шубака» (виконавець), Додаткової угоди від 04.03.2024 до цього договору (Т.9; а.с. 115), а також ордеру серії ВС №1265332 від 04.03.2024 (Т.2; а.с. 160).

Згідно із цим договором замовник доручає виконавцю надавати юридичні послуги (професійну правничу допомогу) із представництва інтересів ОСОБА_2 у Господарському суді Львівської області у справі №914/140/24, а виконавець погоджується надавати замовнику такі послуги згідно із умовами договору. При цьому замовник погоджується сплачувати за надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених договором, а саме з розрахунку 1' 000,00 грн. за одну годину роботи виконавця.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу на суму 95' 000,00 грн. Відповідач-3 подав до суду Рахунки адвокатського бюро за правничі послуги №1 від 04.03.2024, №1 від 31.05.2024, №1 від 03.10.2024, платіжні інструкції від 04.04.2024 і від 13.06.2024 на загальну суму 40' 000,00 грн. та Акт про надання юридичних послуг від 02.10.2024, у якому деталізовано перелік наданих послуг, час витрачений на їх надання (95 годин) та вказана загальна вартість послуг (Т.9; а.с. 116-123).

Здійснивши аналіз та оцінку наданих Відповідачем-3 доказів, суд встановив, що вартість окремих послуг не підлягає відшкодуванню. Так, представник відповідача-3 у судове засідання 14.06.2024 не з`явився. Відтак, вартість послуги із участі у цьому засіданні відшкодуванню не підлягає (1,5 години вартістю 1`500,00 грн.).

ОСОБА_2 та його представник безпідставно виокремили послугу із аналізу судової практики (5 годин вартістю 5' 000,00 грн.), а також послуги із подачі відзиву на позов, пояснень, клопотань і заяв.

Суд звертає увагу на те, що підготовка і подача заяв по суті справи та інших заяв, клопотань, пояснень передбачає не лише їх виготовлення, але й викладення їх змісту на основі попередньо проведеного аналізу судової практики. При цьому, презюмується, що адвокат є обізнаним з судовою практикою щодо кредитних спорів, оскільки така є непоодинокою і широко застосовуваною.

Таким чином, перша послуга є складовою частиною інших послуг, вони нерозривно пов`язані та не можуть розглядатися окремо. Аналогічні висновки стосуються і послуг із вивчення матеріалів справи про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на техніку і квартиру (4 години вартістю 4`000,00 грн.), аналізу відзиву ОСОБА_3 (2 години вартістю 2`000,00 грн.), аналізу пояснень банку та банківських виписок (2 години вартістю 2`000,00 грн.), аналізу матеріалів справи та суми заборгованості (2 години вартістю 2`000,00 грн.), аналізу додаткових пояснень позивача (0,5 годин вартістю 500,00 грн.).

Як невід`ємна складова основних послуг, є також послуги із надсилання відзиву АКБ «Львів» (1 година вартістю 1`000,00 грн.), надсилання додаткових пояснень через підсистему «Електронний суд» (1 година вартістю 1`000,00 грн.). Відтак, на переконання суду, їх виокремлення спрямоване на штучне збільшення загального обсягу наданих послуг і часу, витраченого на їх надання.

Крім цього, як і у випадку з ТОВ «Домусгруп», при вирішенні питання щодо розподілу витрат, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 положення пункту 9 статті 129 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій останнього, які полягали у нереагуванні на лист-вимогу №479/0-24 від 10.12.2018 та неповерненні кредитних коштів.

Отже, враховуючи наявність заперечень Позивача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи; характер, обсяг та зміст наданих представником Відповідача-3 послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/140/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу Відповідача-3 буде 60`000,00 грн.

При цьому, враховуючи часткову відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 (у розмірі 7,04% від ціни позову), із Позивача підлягає стягненню 4`224,00 грн. понесених Відповідачем-3 витрат на професійну правничу допомогу (60' 000,00 х 7,04% / 100%).

2.5. Щодо заяви ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачка-4 стверджує, що понесла витрати на професійну правничу допомогу у справі №914/140/24 на загальну суму 188' 000,00 грн. При цьому у відзиві на позов нею викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме у розмірі 200`000,00 грн.

Судом встановлено, що правову допомогу Відповідачці-4 надавав адвокат Репак В.В. на підставі Договору про надання правової допомоги №6 від 21.03.2024 (Т.9; а.с. 9-11), укладеним між ОСОБА_3 (клієнт) і Адвокатським бюро «Віталія Репака» (адвокатське бюро), та ордеру серії ВС №1270331 від 25.03.2024 (Т.9; а.с. 17). Згідно із цим Договором клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у будь-яких господарських справах. При цьому клієнт зобов`язаний виплатити адвокатському бюро гонорар, розмір якого визначається або актом приймання-передачі, або рахунком на оплату, з урахуванням такого:

- погодинна оплата згідно з тарифікацією часу, що витрачений адвокатом для надання правової допомоги з розрахунку 2' 000,00 грн. за одну годину роботи застосовується, зокрема до таких послуг: підготовка, складання та/або подання заяв, клопотань, заперечень, письмових пояснень, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, збір та подання доказів, подання адвокатського запиту, пошук, аналіз та вивчення судової практики Верховного Суду, у тому числі практики ЄСПЛ, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз та вивчення документів, консультування клієнта;

- 4' 000,00 грн. за участь адвоката у одному судовому засіданні в суді першої інстанції, який знаходиться в межах міста Львова.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу на суму 188' 000,00 грн. ОСОБА_3 виклала у заяві вх. №3674/24 від 02.10.2024 детальний опис наданих послуг (Т.9; а.с. 1-8), подала до суду Рахунок адвокатського бюро №1 за правничі послуги від 01.10.2024 та Акт прийому-передачі наданих правничих послуг від 02.10.2024 (Т.9; а.с. 13-16). У відповідних документах також деталізовано перелік наданих правничих послуг, час витрачений на їх надання та вартість кожної послуги. Незазначення Відповідачкою-4 дат надання окремих послуг не означає, що детальний опис втратив своє функціональне призначення. За відсутності цієї інформації суд взмозі визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Відтак, заперечення позивача у цій частині відхиляються судом.

Здійснивши аналіз та оцінку наданих Відповідачкою-4 доказів, суд встановив, що надана ОСОБА_3 правова допомога зводиться лише до проведення консультацій, підготовки і подання відзиву та участі у судових засідання. При цьому ОСОБА_3 та її представник безпідставно виокремили послугу із аналізу практики Верховного Суду для підготовки і складання відзиву (15 годин вартістю 30' 000,00 грн.), а також послугу із аналізу документів, консультування, підготовки, складання і подання відзиву на позов (65 годин вартістю 130' 000,00 грн.).

Суд звертає увагу на те, що підготовка відзиву для подачі до суду передбачає не лише його виготовлення, але й викладення його змісту на основі попередньо проведеного аналізу судової практики. При цьому, презюмується, що адвокат є обізнаним з судовою практикою щодо кредитних спорів, оскільки така є непоодинокою і широко застосовуваною.

Таким чином, перша послуга є складовою частиною другої послуги, вони нерозривно пов`язані та можуть розглядатися виключно як єдина послуга із надання правової допомоги.

Не залишається поза увагою суду і те, що представник Відповідача-4 у судове засідання 14.06.2024 не з`явився. Відтак, вартість послуги із участі у цьому засіданні відшкодуванню не підлягає.

Крім цього, як і у випадку з ОСОБА_2 , при вирішенні питання щодо розподілу витрат, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 положення пункту 9 статті 129 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій останньої, які полягали у нереагуванні на лист-вимогу №478/0-24 від 10.12.2018 та неповерненні кредитних коштів.

Отже, враховуючи наявність заперечень позивача щодо розміру стягнення правової допомоги, складність справи; характер, обсяг та зміст наданих представником відповідача-4 послуг; час, необхідний для надання відповідних послуг; обставини даної справи, суд, керуючись критеріями реальності (дійсності та необхідності) наданих послуг, пов`язаності цих послуг із розглядом справи №914/140/24, співмірності та розумності їх розміру, доходить висновку, що розумним та справедливим розміром витрат на професійну правничу допомогу Відповідачки-4 буде 60`000,00 грн.

При цьому, враховуючи часткову відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 (у розмірі 7,04% від ціни позову), із Позивача підлягає стягненню 4`224,00 грн. понесених Відповідачкою-4 витрат на професійну правничу допомогу (60' 000,00 х 7,04% / 100%).

Підсумовуючи все викладене вище, керуючись статтями 2, 4, 42, 46, 73, 74, 76-80, 123, 124, 126, 129, 222, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Кам`янка-бузький р-н, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36; код ЄДРПОУ 40317240), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 2`031`030,29 грн., з яких: 1`240`959,68 грн. заборгованість за тілом кредиту; 128`164,37 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6`000,00 грн. заборгованість за комісією; 370`174,80 грн. пеня, нарахована на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією; 285`731,44 грн. інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.

4. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 - відмовити повністю.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 48`928,98 грн., сплачений згідно із платіжним документом №5659-5344-4795-5601 від 11.10.2023.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Кам`янка-бузький р-н, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36; код ЄДРПОУ 40317240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 10' 155,13 грн. судового збору та 18' 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

8. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 10' 155,13 грн. судового збору та 18' 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

9. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) 10' 155,13 грн. судового збору та 18' 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» (80410, Львівська обл., Кам`янка-бузький р-н, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36; код ЄДРПОУ 40317240) 2' 816,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_8 ) 15`000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) 4' 224,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Прайм Альянс» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77; код ЄДРПОУ 41677971) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) 4' 224,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

14. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

15. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 05.11.2024.

Суддя Крупник Р.В.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення28.10.2024
Оприлюднено07.11.2024
Номер документу122804790
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування

Судовий реєстр по справі —914/140/24

Рішення від 28.10.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 10.09.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 21.06.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 19.06.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 14.06.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 03.06.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 14.05.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 10.05.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

Ухвала від 30.04.2024

Господарське

Господарський суд Львівської області

Крупник Р.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні