Ухвала

від 31.10.2024 по справі 914/2649/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.10.2024 Справа№914/2649/24

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., розглянувши матеріали справи

за заявою: про: у справі: за позовом:Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», м.Кам`янка-Бузька, Львівська область; забезпечення позову № 914/2649/24 Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», м.Кам`янка-Бузька, Львівська область;до відповідача-1: до відповідача-2: про:Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Желдець», с.Желдець, Львівська область; Колективного підприємства «Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство», с.Тадані, Львівська область; стягнення 634 520,78 грн. та зобов`язання вчинити дії.

Представники сторін: не викликалися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс», м.Кам`янка-Бузька, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Желдець», с.Желдець, Львівська область та Колективного підприємства «Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство», с.Тадані, Львівська область про витребування майна з чужого незаконного володіння.

29.10.2024 Товариством з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту на всю частку у статутному капіталі Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862), яка належить Приватному підприємству Приватна агрофірма «Желдець» (ідентифікаційний код юридичної особи 05291077);

2. Заборони будь-яким органам та особам, що є суб`єктами державної реєстрації юридичних осіб (суб`єктами, уповноваженими на вчинення реєстраційних дій), вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо розпорядження та/або відчуження, визначення відсоткового співвідношення, та здійснювати дії щодо перерозподілу частки у статутному капіталі Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862), яка належить Приватному підприємству Приватна агрофірма «Желдець» (ідентифікаційний код юридичної особи 05291077).

3. Заборони Загальним зборам уповноважених представників Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862) приймати будь-які рішення щодо:

- виключення Приватного підприємства Приватна агрофірма «Желдець» (ідентифікаційний код юридичної особи 05291077) з числа учасників Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862);

- визначення номінальної вартості частки Приватного підприємства Приватна агрофірма «Желдець» (ідентифікаційний код юридичної особи 05291077) в статутному капіталі Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862);

- визначення відсоткового співвідношення частки Приватного підприємства Приватна агрофірма «Желдець» (ідентифікаційний код юридичної особи 05291077) до часток інших учасників Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862);

- відчуження частки Приватного підприємства Приватна агрофірма «Желдець» (ідентифікаційний код юридичної особи 05291077) в статутному капіталі Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства (ідентифікаційний код юридичної особи 04527862) будь-яким третім особам.

Подана заява обґрунтована тим, що застосування вищенаведених заходів забезпечення позову забезпечить застосування механізму збереження майна (пайової частки у статутному капіталі колективного підприємства) у теперішньому стані та, враховуючи незаконні підстави набуття права власності на таке майно, перешкодить відповідачу у вчиненні будь-яких незаконних дій стосовно такого майна до моменту розгляду цієї справи по суті і набрання рішенням суду законної сили.

Потенційне відчуження або інше розпорядження майном з боку відповідача на користь третіх осіб створить для позивача ситуацію неможливості захистити свої законні права та інтереси в межах цього судового провадження без нових звернень до суду до нового власника чи користувача спірним майном.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні. Роблячи такий висновок, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.6.4 постанови від 25.02.2019р. у справі №908/685/18, п.14 постанови від 15.01.2019р. у справі №915/870/18.

Предметом спору у справі № 914/2649/24 є стягнення (витребування з чужого незаконного володіння) з Приватного підприємства Приватна агрофірма «Желдець» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» пайової частки у статутному капіталі Колективного підприємства «Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство».

З урахуванням предмету позову у даній справі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, яким чином буде утруднене виконання судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Однак, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на звернення позивача до господарського суду з позовом та той факт, що у фактичному володінні відповідача-1 досі перебуває пайова частка у статутному капіталі Кам`янка-Бузького міжгосподарського сортонасінницького підприємства, що підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.17 постанови від 26.02.2019р. у справі №914/1353/16, в п.6.3. постанови від 25.02.2019р. у справі №924/789/18, в п.14 постанови від 25.02.2019р. у справі №922/2673/18.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Також суд вважає за необхідне додатково звернути увагу заявника на наступне.

Ухвалою суду від 31.10.2024 у даній справі було залишено без руху позовну заяву заявника (позивача) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Підставами такого залишення суд вказав недотримання позивачем вимог ст.ст.47, 162 ГПК України щодо обов`язкового зазначення у позовній заяві яке право чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено, невизнано чи оспорено кожним з відповідачів, та яка позовна вимога та до якого з відповідачів спрямована на захист такого права чи інтересу.

Беручи до уваги, що подана позивачем позовна заява містить лише одну позовну вимогу стягнути (витребувати з чужого незаконного володіння) з Приватного підприємства Приватна агрофірма «Желдець» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» пайову частку у статутному капіталі Колективного підприємства «Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство», позивачу слід було обґрунтувати правові підстави та необхідність залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Колективного підприємства «Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство», вказати які права позивача порушені останнім, яка з заявлених позовних вимог до відповідача-2 спрямована на захист цих прав або змінити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

В контексті зазначеного суд зауважує, що оскільки в силу вимог ст.45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу, а, як зазначено вище, така вимога відповідачу-2 (КП «Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство») позивачем не пред`явлена, вимоги позивача (заявника) про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу-2 вчиняти певні дії, що викладені в п.3 прохальної частини заяви про забезпечення позову, суперечать приписам ч.1 ст.137 ГПК України, а відтак не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Товариству з додатковою відповідальністю «Агро-Сервіс» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 28.10.2024 (вх.№3978/24 від 29.10.2024).

2.Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

3.Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

4.Ухвалу підписано 31.10.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.