Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/13325/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2024 р. м. Одеса Справа № 910/13325/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17)

до відповідача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до відповідача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

до відповідача-3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

до відповідача-4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

до відповідача-5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )

до відповідача-6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )

до відповідача-7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 )

до відповідача-8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 )

до відповідача-9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36795262, 65026, м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд. 12.)

про стягнення 142301156,20 грн.

за участю представників:

від позивача: Ковалик В.В., адвокат

від відповідачів-1, 3, 8, 9: Гончаров Е.В., адвокат

від відповідачів-2, 5, 6, 7: Волкова М.Ю. , адвокат

від відповідача-4: не з`явився

третя особа: не з`явилась

У серпні 2021 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142301156,20 грн., завданої Публічному акціонерному товариству "Фінбанк" рішеннями відповідачів, як пов`язаними посадовими особами та членами керівних органів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 позовну заяву направлено за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 09.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 02.02.2022 залучено до участі у справі №916/13325/21 в якості третьої осіби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.07.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2022 у справі №910/13325/21 скасовано; справу №910/13325/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 справу №910/13325/21 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.

Ухвалою суду від 28.08.2023 справу №910/13325/21 прийнято до провадження; постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 28.09.2023; запропоновано сторонам надати пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 25.07.2023.

14.09.2023 та 18.09.2023 позивачем та представниками відповідачів подано відповідні пояснення.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. судове засідання, призначене на 28.09.2023, не відбулося. Ухвалою від 29.09.2023 підготовче засідання було призначено на 25.10.2024.

25.09.2023 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

25.10.2023 на електронну пошту суду від представника відповідачів-2, 5, 6, 7 надійшло клопотання про витребування доказів.

Крім іншого, клопотання позивача було обґрунтовано тим, що ухвалою від 29.12.2021 у цій справі було задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцької М.Л. копії відповідних документів. Водночас, наразі ухвала суду не виконана, витребувані докази на надані.

В свою чергу, клопотання відповідачів обгрунтовано тим, що ухвалою від 24.01.2022 судом було задоволено аналогічне клопотання відповідачів та витребувано у позивача та ПАТ "Платинум Банк" відповідні докази. Однак, ухвала суду була виконана частково.

Ухвалою від 25.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 27.11.2023, відкладено підготовче засідання на 16.11.2023, постановлено в строк до 13.11.2023 позивачу надати письмово викладену позицію щодо клопотання відповідачів про витребування доказів з документальним підтвердженням обставин передачі витребуваних у ньому доказів до Архівного відділу НБУ.

Ухвалою від 25.10.2023 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про витребування доказів, повторно витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцької М.Л. належним чином завірені:

- матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення Іпотечного договору від 27 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцькою М.Л. за реєстровим номером 2251, за яким в іпотеку ПАТ "ФІНБАНК" передано наступне нерухоме майно: нежитлові будівлі санаторію "Молдова", що знаходяться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул.Посмітного, буд.2-Г, - та складаються в цілому з будівель літ. "А4", "Е-Е1", "Е2", "З", "К", "Л", "М" - заг. площею - 2421,3 кв.м. Предмети іпотеки розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га, кадастровий №5110136900:00:0030004.

- матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення всіх укладених договорів про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 27.10.2011 року за реєстровим номером 2251, а також договору (імовірною датою 16.04.2014) про розірвання Іпотечного договору від 27.10.2011 року.

- матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення Іпотечного договору від 29 грудня 2011 року за реєстровим номером 2886, за яким в іпотеку ПАТ "ФІНБАНК" передано наступне нерухоме майно: будівлю газової котельні санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул.Посмітного, буд.2-Г, - та складається в цілому з будівель літ. літ. "Ж-Ж1", заг. площею - 1037,9 кв. м. Предмети іпотеки розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га, кадастровий №5110136900:00:003:0004.

- матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення всіх укладених договорів про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 29 грудня 2011 року за реєстровим номером 2886, а також договору (імовірною датою 16.04.2014) про розірвання Іпотечного договору від 29.12.2011 року.

Також, ухвалою від 25.10.2023 задоволено клопотання представника відповідачів - 2, 5, 6, 7 в частині витребування доказів у ПАТ "Платинум Банк", повторно витребувано у ПАТ "Платинум Банк" копію звіту про оцінку нерухомого майна, що був чинний на дату прийняття спірних рішень (15.04.2014), виконану ТОВ "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ", сертифікат №131/16 від 15.02.2016.

13.11.2023 позивачем подано заперечення на клопотання відповідачів про витребування доказів.

16.11.2023 від відповідачів надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою від 16.11.2023 задоволено клопотання відповідачів-2, 5, 6, 7 про витребування доказів у позивача, витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

- затверджене рішенням уповноваженого органу ПАТ "Фінбанк" внутрішньобанківське положення, визначене п.8 Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 30.06.2016 №351;

- кредитну документацію (справи) боржників за наступними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СІГНОН", борг за яким в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕТОН ХОЛДИНГЗ" (06.12.2013), ТОВ "ДЕЛЬТА ФІНАНС" (25.02.2015), ТОВ "ТД "АЛЬФАТОРГСЕРВІС";

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ БК "ПАНТЕОН", борг за яким в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕНОР" (06.12.2013), ПП "ЛОГІСТИК ТРАНС" (25.02.2015), ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" (25.02.2015);

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС";

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ";

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС";

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА";

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ";

- копії іпотечних договорів, розірвання яких, на думку позивача, спричинило збитки, а саме - іпотечного договору від 27.10.2011 за реєстровим номером 225І та іпотечного договору від 29.12.2011 за реєстровим номером 2886;

- докази фактичного розірвання іпотечних договорів, а саме - два договори про розірвання іпотечного договору від 16.04.2014 (як це зазначено на стор.17 позовної заяви);

- звіт про оцінку нерухомого майна, що був чинний на дату прийняття спірних рішень (15.04.2014), виконаний ТОВ "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ" (сертифікат №131/16 від 15.02.2016).

Постановлено, з урахуванням положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, провести підготовче провадження у розумні строки та відкладено підготовче засідання на 21.12.2023.

22.11.2024 від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бєлостоцької М.Л. надійшли витребувані судом докази, а саме копії іпотечного договору від 27.10.2011 за реєстровим номером 2251 та іпотечного договору від 29.12.2011 за реєстровим номером 2886, договори про розірвання іпотечних договорів.

24.11.2024 до суду надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Платинум Банк", в якому повідомлено про неможливість виконання вимог ухвали суду від 25.10.2023 про витребування копії звіту про оцінку нерухомого майна, що був чинний на дату прийняття спірних рішень (15.04.2014), виконану ТОВ "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ", у зв`язку із передачею всіх документів банку до архіву Національного банку України на зберігання.

21.12.2023 у судовому засіданні господарський суд оголосив перерву до 18.01.2024.

16.01.2024 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли витребувані судом докази, а саме кредитна документація (справи) за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СІГНОН", борг за яким в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕТОН ХОЛДИНГЗ" (06.12.2013), ТОВ "ДЕЛЬТА ФІНАНС" (25.02.2015), ТОВ "ТД "АЛЬФАТОРГСЕРВІС"; №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ БК "ПАНТЕОН", борг за яким в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕНОР" (06.12.2013), ПП "ЛОГІСТИК ТРАНС" (25.02.2015), ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" (25.02.2015); звіт про оцінку нерухомого майна, виконаний ПП "Дельта-Консалтинг".

В судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 28.02.2024.

26.02.2024 представниками відповідачів надано додаткові пояснення.

Ухвалою від 28.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.03.2024.

18.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено ухвалою від 28.03.2024.

У судовому засіданні 28.03.2024 господарський cуд оголосив перерву до 18.04.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Cулімовської М.Б. у відпустці (за сімейними обставинами) судове засідання, призначене на 18.04.2024, не відбулося.

Ухвалою від 25.04.2024, з урахуванням положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути справу у розумні строки та призначено судове засідання на 22.05.2024.

У судовому засіданні 22.05.2024 оголошено перерву до 06.06.2024.

У судовому засіданні 06.06.2024 оголошено перерву до 20.06.2024.

У судовому засіданні 20.06.2024 оголошено перерву до 22.07.2024.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у справі №910/13325/21 та прийнято нове рішення, яким заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (зареєстрована 18.03.2024 за вх. № 2-440/24) про забезпечення позову задоволено.

26.06.2024 до суду від Верховного Суду надійшов запит (ухвала) про направлення до суду касаційної інстанції матеріалів справи №910/13325/21, у зв`язку з надходженням від відповідачів касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024.

Ухвалою від 27.06.2024 зупинено провадження у справі №910/13325/21 до розгляду касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.08.2024 касаційні скарги відповідачів залишено без задоволення; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 залишено без змін.

Ухвалою від 16.09.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.10.2024.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідачів.

Відповідач-4 та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги позивач посилається на приписи статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та зазначає, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Фінбанк" ,за результатами якої залишились незадоволеними вимоги кредиторів на суму 142301156,20 грн. у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено факти прийняття пов`язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб без додержання основних принципів кредитування, у тому числі без перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатами яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо суперечили інтересам банку та його кредиторам.

На переконання позивача, рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 стосовно вивільнення з-під іпотеки нерухомого майна не містили будь-якого обґрунтування та аналізу даних фінансової звітності позичальників, зокрема, інформацію про наявні/відсутні збитки, власний капітал, наявність/відсутність грошових потоків, наявність/відсутність дебіторської заборгованості, за відсутності відомостей про операційний прибуток/збиток, доказів здійснення господарської діяльності, про наявність будь-яких засобів/джерел для погашення кредитної заборгованості, про відсутність/наявність основних фондів (офісних та виробничих приміщень, складів, транспорту тощо), відомостей про дотримання графіку/строків погашення кредитної заборгованості.

При цьому позивач зазначає, що відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідного забезпечення (іпотеки) банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008.

В свою чергу, кредитори ПАТ "Фінбанк" зазнали збитків у розмірі 142301156,20 грн., що дорівнює сукупному розміру вимог кредиторів, які залишились не задоволеними через відсутність активів в неплатоспроможному банку.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили, зауважили, що станом на дату запровадження тимчасової адміністрації активiв ПАТ "Фінбанк" було достатньо для розрахунку за його зобов`язаннями, прострочена заборгованість за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008 року була відсутня, з проінвентаризованих та оцінених активів на суму 111184870,00 грн. на момент формування ліквідаційної маси, було отримано лише 3091160 грн. (тобто, з дисконтом 97,2% від оціночної вартості або 99,7% від балансової вартості), при цьому прямо зазначаючи, що ліквідатор не звертався до суду щодо примусового стягнення, що свідчить про невиконання позивачем обов`язку вживати передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Представники відповідачів наполягають, що припущення позивача щодо причинно-наслідкового зв`язку між розірванням Іпотечного договору від 27.01.2011 року за реєстровим №2251 та Іпотечного договору від 29.12.2011 року за реєстровим № 2886 та неспроможністю позивача стягнути борг за Кредитними договорами № 302/06/08 від 05.06.2008 та № 538/11/08 від 27.11.2008, спростовуються Публічним паспортом активу за номером лоту F78GL34541, відповідно до якого право вимоги за 15 кредитними договорами, в тому числі за 10 кредитними договорами із забезпеченням на загальну суму більш як 292631531 грн., були продані позивачем за 3091,16 тис. грн., а недостача майна Банку була зумовлена не діями членів кредитного комітету, правління або наглядової ради під час прийняття спірного рішення, а саме діями Фонду, неефективної (економічно невигідної) реалізації Фондом своїх повноважень щодо продажу майнових прав і стягнення дебіторської заборгованості, адже майна (активів Банку), на момент запровадження в ньому тимчасової адміністрації, було достатньо для задоволення вимог всіх кредиторів, що підтверджується інвентаризацією та оцінкою, проведеною позивачем під час ліквідації банку.

Також, представники відповідачів звертають увагу, що нерухоме майно по теперішній час перебуває під арештом, тривають судові спори щодо права власності, за змістом яких нерухоме майно санаторію "Молдова" повернуто у власність Республіки Молдова, і ризик втрати забезпечення був дуже високий, а розмір альтернативного забезпечення повною мірою відповідав чинним на той час нормативам Національного банку України.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів про вчинення правопорушення відповідачами під час прийняття спірних рішень (у тому числі звіт про інспектування Національним банком України ПАТ "Фінбанк" за період з 01.10.2012 по 01.11.2015). Станом на квітень 2015 року Національним банком України діяльність ПАТ "Фінбанк" визнана такою, що відповідає законодавству України (постанова Національного банку України від 30.04.2015 №306/БТ "Про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству України") та з боку посадових осіб банку не встановлено порушень, пов`язаних із вивільненням спірного майна з іпотеки.

На переконання відповідачів, наявні в матеріалах справи документи підтверджують відсутність протиправної поведінки у діях посадових осіб банку в розумінні статті 92 ЦК України, статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення № 23, Інструкції № 368 і внутрішніх документів банку, які регулюють питання кредитних ризиків та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між оскаржуваними діями відповідачів і завданою шкодою.

Представники відповідачів вважають, що відомості з ОДБ "Б2", підписані співробітниками позивача, не є належним доказом, оскільки ОДБ "Б2" є внутрішньою системоюнку, до якої можна вносити зміни та коригування на будь-якому етапі її використання.

У зв`язку з наведеним, представники відповідачів вважають позовні вимоги необґрунтованими та документально недоведеними, а тому просять відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.10.2024, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Правління Національного банку України (надалі - НБУ) № 217-рш/БТ від 07.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Фінбанк" (далі - ПАТ "Фінбанк") віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.04.2017 №1452 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Фінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до рішення Правління НБУ від 27.04.2017 №275-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.04.2017 №1810 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Фінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фінбанк" з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Фінбанк" Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 28.04.2017 до 27.04.2019 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.07.2017 № 2877 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Фінбанк" на суму 145761797,63 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2018 №2961 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів затверджено зміни №6, за наслідком яких загальна сума вимог становила 145960884,78 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3111 від 20.07.2017 був затверджений акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого сформовано ліквідаційну масу станом на 01.06.2017: балансова вартість (без врахування резервів) - 907717323,86 грн.; ринкова вартість - 111157571,85 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2436 від 03.09.2018 внесені зміни та затверджено ліквідаційну масу станом на 01.06.2017, з урахуванням змін на 01.08.2018 року: балансова вартість з урахуванням позабалансового обліку (без врахування резервів) 907805269,84 грн.; ринкова вартість 111184870,00 грн.

Позивач зазначає, що основна різниця між балансовою та оціночною вартістю майна складається по кредитам, наданим юридичним особам (900472282,41 грн. та 107414914,00 грн. відповідно).

03.01.2019 внесено запис №15561110041002033 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "Фінбанк" як юридичної особи.

З матеріалів справи слідує, що в процедурі ліквідації ПАТ "Фінбанк" за рахунок майна банку частково задоволено вимоги кредиторів на суму 3659728,58 грн. Залишились не задоволеними вимоги кредиторів у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення на суму 142301156,20 грн.

Позивач зазначає, що під час здійснення ліквідаційної процедури ПАТ "Фінбанк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено факти прийняття пов`язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб, без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам банку та його кредиторам, тим самим банку завдано збитків на суму 347897372,82 грн.

Так, 15.04.2014 відбулись засідання Кредитного комітету та засідання Наглядової ради на яких вирішено:

(1) оформити у строк до 01.05.2014 в заставу майнові права на наступні грошові депозити, розміщені в ПАТ "Фінбанк":

- ОСОБА_12 у сумі 17545500,00 гривень;

-ТОВ "ОШЕР" у сумі 1879615,00 доларів США;

-ТОВ "ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД" у сумі 4000000,00 доларів США;

-ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" у сумі 14400000,00 гривень;

- ОСОБА_13 у сумі 2750000,00 доларів США,

з метою забезпечення виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СИГНОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ "БК «ПАНТЕОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

(2) у випадку невиконання умови щодо оформлення у строк до 01.05.2014 в заставу майнових прав на грошові депозити, зазначені у пункті 1, зобов`язати боржників погасити заборгованість за кредитами, які також зазначені у пункті 1;

(3) дозволити розірвання іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886, які укладені з ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", що забезпечує виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СИГНОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ "БК "ПАНТЕОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

(4) дозволити звільнення з-під обтяження нерухомого майна, що визначене положеннями іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886;

(5) надати ОСОБА_14 повноваження на підписання угод про розірвання іпотечних договорів та вчиненням інших дій, що пов`язані з їх укладенням.

За вказані рішення члени Кредитного комітету та Наглядової ради одностайно проголосували "за", про що свідчать підписи на протоколах від 15.04.2014.

Як зазначає позивач, на момент прийняття (15.04.2014) Кредитним комітетом та Наглядовою радою вказаних рішень розмір заборгованості вищенаведених позичальників за 7 кредитами становив 474552931,81грн.

Також позивач посилається на звіт Національного банку України про інспектування ПАТ "Фінбанк" за період з 01.10.2012 по 01.12.2015, в якому зазначено, що загальний фінансовий стан банку є незадовільним.

Таким чином, позивач вважає, що порушуючи вимоги чинного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх положень банку, відповідачі, будучи пов`язаними особами ПАТ "Фінбанк", приймали та реалізовували необґрунтовані та протиправні рішення (рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) про виведення з-під забезпечення нерухомого майна: нежитлових будівель санаторію "Молдова", що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. A4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, заг. площею - 2 421,3 кв.м. грн. та будівлі газової котельні санаторію "Молдова", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. літ. Ж- Ж1, заг. площею - 1037.9 кв. м., які розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га. кадастровий №5110136900:00:003:0004, загальною балансовою вартістю 465500000,00 грн. (364585542,00 грн. (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.10.2011 за реєстровим №2251) + 100914458,00 (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2011 за реєстровим №2886)), без оформлення іншого співмірного забезпечення.

Також позивач вказує на те, що балансова вартість виведеної іпотеки підтверджується виписками з ОДБ "Б2" ПАТ "Фінбанк", та, крім того, наведена вище загальна вартість предметів іпотеки зазначалась в додатку до клопотання банку на адресу Національного банку України про надання стабілізаційного кредиту від 22.10.2012 вих.№01-24/4196.

При цьому, як зазначає позивач, сума заборгованості за двома кредитними угодами №538/11/08 (первісний позичальник ТОВ БК "ПАНТЕОН") та №302/06/08 (первісний позичальник ТОВ "СІГНОН") станом на день прийняття вказаних рішень становила 191020344,13 грн.

Отже, позивач вказує на те, що згідно рішень Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 з-під іпотеки було виведено нерухоме майно балансовою вартістю 465500000,00 грн., що забезпечувало виконання зобов`язань за 7 кредитами із сумою боргу станом на 15.04.2014 в розмірі 474552931,81 грн. (заборгованість в іноземній валюті враховано в еквіваленті по курсу НБУ - 12,3856 грн. за 1 долар США).

В той же час, як стверджує позивач, вартість оформленого поточного забезпечення складалась із застави майнових прав на депозитні кошти (заставодавці ОСОБА_12 та ТОВ "ОШЕР") на суму 26518867,20 грн. (з урахуванням еквіваленту іноземної валюти по курсу НБУ - 12,3856 грн. за 1 долар США).

З матеріалів справи слідує, що права вимоги за кредитними договорами: №61/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС"; №62/06/10 від 10.06.2010, укладеним з ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС"; №65/07/10 від 08.07.2010, укладеним з ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ"; №64/06/10 від 21.06.2010, укладеним з ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА", були відступлені ПАТ "Фінбанк" на користь ПАТ "Платинум Банк".

Так, на підставі договору відступлення права вимоги №20141204 від 04.12.2014 ПАТ "Фінбанк" (первісним кредитором) було відступлено ПАТ "Платинум Банк" (новому кредитору) права вимоги за кредитним договором №61/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС") та за кредитним договором №65/07/10 від 08.07.2010 (позичальник ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ").

На підставі договору відступлення права вимоги №20150401 від 01.04.2015 ПАТ "Фінбанк" (первісним кредитором) було відступлено ПАТ "Платинум Банк" (новому кредитору) права вимоги за кредитним договором №64/06/10 від 21.06.2010 (позичальник ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА") та за кредитним договором №62/06/10 від 10.06.2010 (позичальник ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС")

Кредитний договір №89/06/11 від 30.06.2011, укладений з ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", як вказує позивач, був закритий.

Позивач зазначає, що на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Фінбанк" обліковувалась заборгованість за 2 кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008, які були укладені з 5 позичальниками (з урахуванням договорів про переведення боргу, а саме: борг ТОВ "СІГНОН" за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008 в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕТОН ХОЛДІНГЗ", ТОВ "ДЕЛЬТА ФИНАНС", ТОВ "ТД "АЛЬФАТОРГСЕРВІС"; борг ТОВ "БК "ПАНТЕОН" за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008 в подальшому було переведено на ТОВ "БРЕНОР", ПП "ЛОГІСТИК ТРАНС", ТОВ "УКРМЕТПЛЮС").

01.11.2018 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ "Фінбанк" (у тому числі за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008), переможцем якого стало ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ", що вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-10-10-000006-b від 01.11.2018.

За результатами проведеного аукціону, 15.11.2018 між ПАТ "Фінбанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фінбанк", та ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" (новим кредитором) укладено договір про відступлення прав вимоги №15112018/2, за умовами пункту 1 якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги до позичальників, зазначених у додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), в тому числі несанкціонованими овердрафтами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно додатку №1 до цього договору та розширеного електронного реєстру.

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 2553768, 96 грн. (пункт 4 договору №15112018/2 від 15.11.2018).

Як вбачається із додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №15112018/2 від 15.11.2018, до ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" перейшли права вимоги, зокрема, до наступних позичальників:

- ПП "ЛОГІСТИК ТРАНС" за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 11020905,07 грн.;

- ТОВ "БРЕНОР" за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2758856,65 доларів США;

- ТОВ "БРЕНОР" за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 19321262,40 грн.;

- ТОВ "БРЕТОН ХОЛДИНГЗ" за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2476799,10 доларів США;

- ТОВ "БРЕТОН ХОЛДИНГЗ" за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 26332514,26 грн.;

- ТОВ "ДЕЛТА ФИНАНС" за кредитним договором №302/06/08 від 05.06.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2300744,02 доларів США;

- ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" за кредитним договором №538/11/08 від 27.11.2008, загальна балансова сума заборгованості на день підписання договору 2965403,35 доларів США.

Позивач зазначає, що різниця між балансовою вартістю на дату продажу та вартістю продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 та №302/06/08 склала 347897372,82 грн., яка списана у збиток за результатом продажу прав вимоги за кредитними договорами у процедурі ліквідації.

Отже, розмір шкоди (збитків), завданий відповідачами внаслідок розірвання договорів іпотеки та оформлення нового забезпечення, що покриває лише частково розмір заборгованості, за розрахунком позивача, визначається як різниця між балансовою вартістю прав вимоги за кредитними договорами на дату їх продажу та сумою, отриманою від продажу, зменшену на вартість оформлення нового забезпечення, і становить 321378505,62 грн. (347897372,82 грн. (різниця між балансовою вартістю на дату продажу та вартістю продажу прав вимоги за кредитними договорами №538/11/08 та №302/06/08) - 26518867,20 грн. (вартість оформленого нового забезпечення згідно із рішенням Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) = 321378505,62 грн.).

За твердженням позивача, вказаний розмір шкоди (321378505,62 грн.) значно перевищує суму незадоволених вимог кредиторів, внесених до переліку (реєстру) вимог кредиторів, за наслідком завершення процедури ліквідації ПАТ "Фінбанк", яка становить 142301156,20 грн.

Таким чином, на переконання позивача, рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014 стосовно вивільнення з-під іпотеки нерухомого майна не містили будь-якого обґрунтування та аналізу даних фінансової звітності позичальників, зокрема, інформацію про наявні/відсутні збитки, власний капітал, наявність/відсутність грошових потоків, наявність/відсутність дебіторської заборгованості, за відсутності відомостей про операційний прибуток/збиток, доказів здійснення господарської діяльності, про наявність будь-яких засобів/джерел для погашення кредитної заборгованості, про відсутність/наявність основних фондів (офісних та виробничих приміщень, складів, транспорт тощо), відомостей про дотримання графіку/строків погашення кредитної заборгованості.

Рішення щодо вивільнення іпотеки прийнято відповідачами без урахування або обґрунтування будь-якої економічної доцільності. Кредитним комітетом та Наглядовою радою проігноровано, що за вказаними вище кредитами до дня прийняття рішення про розірвання іпотечних договорів позичальникам вже неодноразово продовжувались строки повернення кредитних коштів та надавалась відстрочка по сплаті відсотків.

Отже, відмовляючись в односторонньому порядку від ліквідного забезпечення (іпотеки), банк в подальшому був позбавлений можливості задовольнити повністю або частково свої кредиторські вимоги за кредитними договорами №302/06/08 від 05.06.2008 та №538/11/08 від 27.11.2008.

В свою чергу, кредитори ПАТ "Фінбанк" зазнали збитків у розмірі 142301156,20 грн., що дорівнює сукупному розміру вимог кредиторів, які залишились не задоволеними через відсутність активів в неплатоспроможному банку.

25.03.2021 за вихідним №46-4294/21 на адресу відповідачів була скерована вимога про відшкодування шкоди у розмірі 142301156,20 грн., яка залишена без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас, зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Отже, спростування вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Предметом позову у цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної ПАТ "Фінбанк" протиправними діями, бездіяльністю пов`язаних з банком осіб.

Враховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди, позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідачів, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

Водночас, відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності.

Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).

Отже, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);

- збитки банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою.

Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21.

Відповідно до частин третьої - шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність", керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до частини п`ятої статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", визначено, що банк зобов`язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом пункту 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Так, згідно пункту 4.3 Статуту ПАТ "Фінбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів 16.09.2013, банк здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Банк здійснює свої права через відповідні органи управління банку, які діють в межах повноважень, визначених цим Статутом та положеннями про органи управління банку.

Відповідно до Положення про Наглядову раду ПАТ "Фінбанк", яке затверджене рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Фінбанк" (протокол №53 від 16.09.2013), Наглядова рада є органом управління, що здійснює захист прав акціонерів банку і в межах компетенції, визначеної Статутом банку та чинним законодавством України, контролює та регулює діяльність Правління банку.

Згідно із протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ "Фінбанк" №51 від 10.04.2013, призначено голову та членів Наглядової ради у складі: ОСОБА_2 (голова), ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

01.10.2014 на позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ "Фінбанк" прийнято рішення, оформлене протоколом №56, про дострокове припинення повноважень та звільнення з посади голови Наглядової ради ОСОБА_2 , а також з посад членів Наглядової ради ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

З наведеного слідує, що з 10.04.2013 по 01.10.2014 вказані особи входили до складу Наглядової ради.

Відповідно до Положення "Про Правління ПАТ "Фінбанк", яке затверджене рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Фінбанк" (протокол №55 від 16.09.2013), Правління банку є колегіальним виконавчим органом управління банку. Основним завданням Правління є керівництво і управління поточною діяльністю банку на підставі виконання рішень Наглядової ради банку і загальних зборів акціонерів. Основною метою діяльності Правління є забезпечення прибутковості та конкурентоспроможності банку, забезпечення його фінансово-економічної стабільності та розвитку.

Формою роботи правління є засідання Правління. Рішення правління приймаються виключно на засіданнях. На засіданні Правління ведеться протокол. Протокол підписується головуючим і секретарем Правління (пункти 3.1, 3.11 Положення "Про Правління ПАТ "Фінбанк").

Голова Правління несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління функцій (пункт 4.5 Положення "Про Правління ПАТ "Фінбанк").

19.04.2012 на засіданні Наглядової ради ПАТ "Фінбанк" прийнято рішення, оформлене протоколом №19/04/12-НР, про призначення з 24.04.2012 на посаду голови Правління ПАТ "Фінбанк" ОСОБА_7 .

19.11.2013 на засіданні Наглядової ради ПАТ "Фінбанк" прийнято рішення, оформлене протоколом №19/11/13-НР, про призначення з 20.11.2013 членом Правління ПАТ "Фінбанк" ОСОБА_8 .

Як вбачається із копій витягів з відкритих джерел щодо відомостей про зміни в складі посадових осіб ПАТ "Фінбанк", 24.12.2014 прийнято рішення про погодження звільнення з 26.12.2014 ОСОБА_7 з посади голови Правління, а 23.12.2014 (протокол №23/12/2014-НР) Наглядовою радою ПАТ "Фінбанк" прийнято рішення про припинення повноважень з 29.12.2014 члена Правління ОСОБА_8 , та, поряд з цим, міститься інформація про те, що 08.01.2015 (протокол №08/01/2015-НР) Наглядовою радою ПАТ "Фінбанк" прийнято рішення про припинення повноважень з 12.01.2015 члена Правління ОСОБА_8 .

Матеріали справи не містять доказів про призначення на посади ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Разом з тим, 15.04.2014 відбулись засідання Кредитного комітету у складі голови Кредитного комітету - ОСОБА_7 та членів кредитного комітету - ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 (протокол №15-1/04/14 від 15.04.2014) та засідання Наглядової ради у складі голови Наглядової ради - Кауфмана Б.Р. та членів Наглядової ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (протокол №б/н від 15.04.2014), на яких вирішено:

(1) оформити у строк до 01.05.2014 в заставу майнові права на наступні грошові депозити, розміщені в ПАТ "Фінбанк":

- ОСОБА_12 у сумі 17545500,00 гривень;

-ТОВ "ОШЕР" у сумі 1879615,00 доларів США;

-ТОВ "ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД" у сумі 4000000,00 доларів США;

-ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" у сумі 14400000,00 гривень;

- ОСОБА_13 у сумі 2750000,00 доларів США,

з метою забезпечення виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СИГНОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ "БК «ПАНТЕОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

(2) у випадку невиконання умови щодо оформлення у строк до 01.05.2014 в заставу майнових прав на грошові депозити, зазначені у пункті 1, зобов`язати боржників погасити заборгованість за кредитами, які також зазначені у пункті 1;

(3) дозволити розірвання іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886, які укладені з ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", що забезпечує виконання зобов`язань за наступними кредитними договорами:

- №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "СИГНОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №538/11/08 від 27.11.2008 ТОВ "БК "ПАНТЕОН", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №62/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №61/06/10 від 10.06.2010 ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №65/07/10 від 08.07.2010 ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №89/06/11 від 30.06.2011 ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

- №64/06/10 від 21.06.2010 ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА", укладеним з ПАТ "Фінбанк";

(4) дозволити звільнення з-під обтяження нерухомого майна, що визначене положеннями іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 27.10.2011 за реєстровим №2251, а також іпотечного договору, посвідченого Бєлостоцькою М.Л., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.12.2011 за реєстровим №2886;

(5) надати ОСОБА_14 повноваження на підписання угод про розірвання іпотечних договорів та вчиненням інших дій, що пов`язані з їх укладенням.

За вказані рішення члени Кредитного комітету та Наглядової ради одностайно проголосували "за", про що свідчать підписи на протоколах від 15.04.2014.

Отже, у розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протокол №15-1/04/14 від 15.04.2014 Кредитного комітету, рішення Наглядової ради, відповідачі діяли як пов`язані з банком особи.

За приписами частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі), у разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до: пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку; та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Вищевказана стаття за своєю правовою природою містить як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що, зокрема, зазначено у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі №910/9851/20.

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду, є процесуальною, процедурною нормою.

Як зазначено вище, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.07.2017 № 2877 затверджено перелік (реєстр) вимог кредиторів ПАТ "Фінбанк" на суму 145761797,63 грн. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.11.2018 №2961 до Переліку (реєстру) вимог кредиторів затверджено зміни №6, за наслідком яких загальна сума вимог становила 145960884,78 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3111 від 20.07.2017 був затверджений акт про формування ліквідаційної маси, відповідно до якого сформовано ліквідаційну масу станом на 01.06.2017: балансова вартість (без врахування резервів) - 907717323,86 грн.; ринкова вартість - 111157571,85 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2436 від 03.09.2018 внесені зміни та затверджено ліквідаційну масу станом на 01.06.2017, з урахуванням змін на 01.08.2018 року: балансова вартість з урахуванням позабалансового обліку (без врахування резервів) 907805269,84 грн.; ринкова вартість 111184870,00 грн.

03.01.2019 внесено запис № 15561110041002033 про проведення державної реєстрації припинення ПАТ "Фінбанк" як юридичної особи.

В процедурі ліквідації ПАТ "Фінбанк" за рахунок майна банку частково задоволено вимоги кредиторів на суму 3659728,58 грн. Залишились не задоволеними вимоги кредиторів у зв`язку із недостатністю майна для їх задоволення на суму 142301156,20 грн.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить у цій справі стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку як керівниками цього банку, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України (далі - ГК України), посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

За змістом статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній у спірний період), посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній у спірний період), керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно із частинами другою та третьою статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у відповідній редакції), органом управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 2014 рік), до функцій спостережної ради банку належать контроль за діяльністю правління (ради директорів) банку, інші повноваження щодо контролю діяльності банку.

За змістом статті 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на 2014 рік), правління банку здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку; правління несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.

Статтею 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній станом на 2014 рік) передбачено, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Стаття 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній у спірний період) містить вимоги щодо управління ризиками банку. Банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.

Банк зобов`язаний утворити постійно діючий підрозділ з управління ризиками, в якому зосереджені функції з управління ризиками та який відповідає за розроблення, впровадження внутрішніх положень і процедур управління ризиками, інформує керівництво про ризики, прийнятність їх рівня та надає пропозиції щодо необхідності прийняття керівництвом відповідних рішень.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

- кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

- комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів та прибутковість активів і приймає рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів та пасивів та надає відповідним структурним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

- тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

За змістом Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема, з урахуванням статті 36 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Частинами п`ятою та сьомою статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній у спірний період) закріплено, що банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених НБУ вимог щодо концентрації ризиків. Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Наведеними положеннями законодавства закріплено обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов`язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.

Визначення терміну "фідуціарний обов`язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалених постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій, фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Зазначені Методичні рекомендації носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами статті 92 ЦК України, особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 ЦК викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас, спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Наведені вище положення законодавства, зокрема статті 92, 1166 ЦК України, частина друга статті 89 ГК України, стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частина п`ята статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Отже, неплатоспроможність банку може бути наслідком як активних дій учасників, органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів), так і пасивної їх бездіяльності.

При цьому положення спеціального банківського законодавства передбачають, що керівники банку є особами з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом, володіють спеціальними знаннями та досвідом, мають розуміти значення своїх дій, вчинених при виконанні своїх повноважень на посадах, та/або своєї допущеної бездіяльності, а також наслідки таких дій/бездіяльності.

Як уже зазначалося вище, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Близька за змістом правова позиція щодо презумпції вини заподіювача шкоди у деліктних правовідносинах відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, 06.02.2018 у справі №334/9899/14-ц.

Так, заподіяння шкоди керівниками банку позивач мотивує тим, що порушуючи вимоги чинного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, внутрішніх положень банку, відповідачі, будучи пов`язаними особами ПАТ "Фінбанк", приймали та реалізовували необґрунтовані та протиправні рішення (рішення Кредитного комітету та Наглядової ради від 15.04.2014) про виведення з-під забезпечення нерухомого майна: нежитлових будівель санаторію "Молдова", що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. A4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, заг. площею - 2421,3 кв.м. грн., та будівлю газової котельні санаторію "Молдова", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. Ж- Ж1, заг. площею - 1037,9 кв. м., які розташовані на земельній ділянці площею 4,68 га. кадастровий №5110136900:00:003:0004, загальною балансовою вартістю 465500000,00 грн. (364585542,00 грн. (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.10.2011 за реєстровим №2251) + 100 914 458,00 (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2011 за реєстровим №2886)), без оформлення іншого співмірного забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.

Банк зобов`язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків (частини шоста статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Вимоги до діяльності банків встановлює Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою правління НБУ № 368 від 28.08.2001 (Інструкція № 368). Метою регулювання діяльності банків в Інструкції № 368 зазначено забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасне виконання ними зобов`язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція (в редакції, що діяла протягом 2014 року) встановлює нормативи ліквідності, кредитного ризику та інвестування, яких мають дотримуватися банки протягом всього періоду своєї діяльності.

З аналізу вказаної Інструкції вбачається, що банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів зі збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 904/3867/21).

Відповідно до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.2012 №23 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 23), банк розробляє та затверджує рішенням уповноваженого органу внутрішньобанківські положення щодо оцінки ризиків, формування та використання резервів за кожним видом фінансових активів, групою фінансових активів, дебіторською заборгованістю за господарською діяльністю банку та наданими фінансовими зобов`язаннями. Внутрішньобанківські положення розробляються банком з урахуванням законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, повинні містити методики та процедури, визначені в додатку 1 до цього Положення, які є обов`язковими і мінімально необхідними для оцінки ризиків (пункт 1.7 глава 1. розділу І).

Тобто, до обов`язків органів банку віднесено додержання основних принципів кредитування, оцінки ризиків, формування резервів та оптимальної структури активів. Основні (мінімальні) критерії щодо визначення вимог до кредитних операцій закріплюються у внутрішніх нормативних документах банку, а контроль за їх дотриманням покладається на кредитний комітет, наглядову раду та правління банку.

У постанові від 25.07.2023 у цій справі Верховний Суд, в межах перегляду правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, зауважив, що посилання судів попередніх інстанцій на наявність ризиків, які стосувались можливої втрати іпотечного майна, у зв`язку з наявністю спорів щодо такого нерухомого майна, є безпідставними, оскільки судові акти, на які посилаються суди (ухвала Приморського районного суд м.Одеси від 12.09.2014 у справі №522/17264/14-ц, постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 26-30/109-09-3307) були ухвалені після прийняття кредитним комітетом та наглядовою радою рішення про виведення майна з-під іпотеки (15.04.2014).

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011 про розірвання договору під номером 17 від 07.08.2008 про купівлю-продаж Дочірнього підприємства "Санаторій Молдова", що розташований за адресою Україна, м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, АДРЕСА_10 , 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К, яким:

1) надано розпорядження про розірвання договору № 17 купівлі-продажу IACS "Санаторій Молдова", місто Одеса, Україна як єдиного майнового комплексу, укладеного 07.08.2008 між Агентством публічної власності при Міністерстві економіки Республіки Молдова і ПІК "SDI-Invest Grup" ТОВ м. Кишинів, з приведенням сторін у первісний стан.

2) зобов`язано ПІК "SDI-Invest Grup" ТОВ м. Кишинів повернути Республіці Молдова, яка представлена Урядом Республіки Молдова, IACS "Санаторій Молдова", місто Одеса, Україна, який є придбаним на підставі договору купівлі-продажу № 17 від 07.08.2008 року як єдиний майновий комплекс, відповідно Додатку № 1 до Договору та Акту прийому-передачі 07.08.2008.

3) зобов`язано Уряд Республіки Молдова відшкодувати ПІК "SDI-Invest Grup" ТОВ м. Кишинів суму 36850000 лей, переведену ПІК "SDI-Invest Grup" ТОВ на користь держави за рахунок оплати за майно, яке було придбане за Договором № 17 від 07.08.2008 року.

Тобто, на момент прийняття Кредитним комітетом, за погодженням з Наглядовою радою, рішення про вивільнення з іпотеки майна було наявне рішення про повернення Республіці Молдова предмету іпотеки, а саме: "Санаторій Молдова", що розташований за адресою Україна, м. Одеса, вул. Посмітного, 2, 2-А, 2-Б, 2-Г, 2-Д, 2-Е, 2-Ж, 2-К.

Із матеріалів справи, наданих позивачем, зокрема, Інформаційних довідок (т.3 а.с.79-84) встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами було оформлено заставу майнових прав на грошові кошти:

- ОСОБА_12 - 17545500 грн.

- ТОВ "ОШЕР" у розмірі 2433750,00 доларів США (Договір застави майнових прав на грошові кошти № 27/06/14 від 27.06.2014), в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" за кредитними договорами 61/06/10 від 10.06.2010 та 62/06/10 від 10.06.2010.

- ТОВ "ОШЕР" у розмірі 879115,00 доларів США (Договір застави майнових прав на грошові кошти № 30-2/04/14 від 30.04.2014), в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ" за кредитним договором 65/07/10 від 08.07.2010.

- ТОВ "ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД" у розмірі 700000,00 доларів США (договір застави майнових прав на грошові кошти № 30-1/05/14 від 30.05.2014), в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ" за кредитним договором 65/07/10 від 08.07.2010.

- ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" - 14400000,00 грн. (договір застави майнових прав на грошові кошти № 28-1/04/14 від 28.04.2014) в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" за кредитним договором № 89/06/11 від 30.06.2011.

- ОСОБА_13 - 2750000,00 доларів США (договір застави майнових прав на грошові кошти № 30-1/4/14 від 30.04.2014), в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" за кредитними договорами 61/06/10 від 10.06.2010 та 62/06/10 від 10.06.2010.

- ТОВ "БРЕНОР" - 4000000,00 грн. (договір застави № 27-1/06/14 від 27.06.2014) в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "БРЕНОР" за кредитним договором № 538/11/08 від 27.11.2008.

- ФЕРТЕНОС КОММЕРШЛ ЛТД у розмірі 4000000,00 доларів США в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА" за кредитним договором 64/06/10 від 21.06.2010.

- Депозит № 195/10/14 від 24.10.2014 у розмірі 10000000,00 грн. в якості забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ДОМ-ІНВЕСТ-УКРАЇНА" за кредитним договором 64/06/10 від 21.06.2010.

- 24.10.2014 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, зокрема, ТОВ "УКР МЕТ ПЛЮС" №61/06/10 від 10.06.2010 та ТОВ "БОНУМ ІНІТІУМ" №65/07/10 від 08.07.2010 було передано майнові права на нерухоме майно незавершений будівництвом об`єкт у вигляді берегової бази постачання і ремонту суден і другому ковші Сухого лиману (49% готовності), яке належить ТОВ "Карго Інвест".

За наведеного, суд погоджується з позицією відповідачів щодо наявності ризиків, які стосувались можливої втрати іпотечного майна, у зв`язку з наявністю спорів щодо такого нерухомого майна.

Твердження позивача відносно того, що рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011 про розірвання договору під номером 17 від 07.08.2008 про купівлю-продаж Дочірнього підприємства "Санаторій Молдова" жодним чином не могло вплинути на заставне майно судом не приймаються до уваги, оскільки, як слідує з Єдиного державного реєстру судових рішень, спори щодо означеного майна, в тому числі з огляду на рішення Вищої судової палати Республіки Молдова від 16.10.2011, тривають і станом на час розгляду даної справи.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент прийняття Кредитним комітетом, за погодженням з Наглядовою радою, рішення про вивільнення з іпотеки майна були наявні ризики, які стосувались можливої втрати іпотечного майна, у зв`язку з наявністю спорів щодо такого нерухомого майна.

При цьому, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами було оформлено заставу майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно.

Докази прийняття відповідачами рішень про виведення з-під забезпечення майнових прав на нерухоме майно та грошові кошти та/або списання з обліку, в наданих позивачем документах відсутні.

Крім того, списання з обліку певних активів мало місце після закінчення строку перебування окремих відповідачів на займаних посадах.

Так, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 входили до складу Наглядової ради з 10.04.2013 по 01.10.2014; ОСОБА_7 був звільнений 26.12.2014, ОСОБА_8 - 12.01.2015.

Разом з тим, застава грошових коштів ТОВ "ВЕРТЕКС ЮНАЙТЕД" списана з обліку 04.12.2014, ТОВ "АЕРОПОРТ ХЕНДЛІНГ" - 01.12.2014, Депозит № 195/10/14 від 24.10.2014 - 18.12.2014, частина депозиту "ФЕРТЕНОС КОММЕРШЛ ЛТД" - 24.03.2015 та 01.04.2015.

Згідно з пунктом 1.10. глави 1 розділу І Положення № 23 (у редакції станом на час виникнення спірних відносин):

- активна банківська операція - операція з розміщення ресурсів банку, яка обліковується за активними балансовими рахунками банку або за активними рахунками позабалансового обліку. До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи (далі - актив)

- заміна активу - припинення визнання одного активу в результаті визнання іншого щодо одного й того самого контрагента.

Згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу І Положення №23, банк здійснює оцінку фінансового стану боржника відповідно до вимог цього Положення. Банк, оцінюючи фінансовий стан боржника, визначає його кредито- та платоспроможність. Банк визначає кредитоспроможність боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору, у тому числі пов`язаних із фінансовими труднощами боржника. Банк визначає платоспроможність боржника протягом строку дії договору з періодичністю, визначеною цим Положенням.

Відповідно до пункту 1.1. глави 1 розділу V Інструкції № 368, ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов`язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов`язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов`язаннями у зв`язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв`язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов`язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

Тобто, протягом дії зобов`язання між боржником і банком останній здійснює моніторинг кредитоспроможності (на момент вирішення питання про надання кредиту) і платоспроможності (протягом всієї дії зобов`язання) боржника, у тому числі і під час зміни активу для ефективного управління ліквідністю банку.

Зміна певного активу на інший має бути обґрунтованою, зокрема для необхідності забезпечення швидкої конверсії фінансових активів, залучення високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику. У такому випадку дослідженню підлягає актив, який припинено і який визнано.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що для встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів і завданою шкодою необхідно дослідити ліквідність припиненого активу (іпотеки) на момент його припинення і ліквідність нового активу, прийнятого в забезпечення зобов`язання, їх співвідношення.

Згідно п.4.1 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 №23 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), банк під час розрахунку резерву за кредитними операціями враховує прийнятне забезпечення, передбачене цією главою, якщо воно надано на строк не менший, ніж строк користування активом.

Відповідно до п.4.2, прийнятне забезпечення залежно від рівня ліквідності поділяється на п`ять груп.

За умовами п. 4.2.4, п.4.14 глави 4 розділу II Положення, нерухоме майно, що належить до нежитлового фонду, приймається банком до розрахунку резерву вартості забезпечення із коефіцієнтом ліквідності забезпечення 0.6. При цьому, депозити, передані в заставу ПАТ "Фінбанк" на підставі рішення Кредитного комітету і Наглядової ради ПАТ "Фінбанк" в забезпечення виконання позичальниками взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами обліковувались з коефіцієнтом ліквідності забезпечення 1.0, як такі, що належать до першої групи.

В свою чергу, згідно п.4.2.1 глави 4 розділу II Положення, забезпечення, що належить до І групи, є високоліквідним.

Також, як слідує з матеріалів справи, загальна балансова вартість нерухомого майна на час укладення договору іпотеки складала 465500000,00 грн. (364585542,00 грн. (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 27.10.2011 за реєстровим №2251) + 100914458,00 (вартість предмету іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2011 за реєстровим №2886)).

З метою встановлення вартості майна станом на 15.04.2014 судом було витребувано від позивача та ПАТ "Платинум Банк" копію звіту про оцінку нерухомого майна, що був чинний на дату прийняття спірних рішень, виконану ТОВ "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ", сертифікат №131/16 від 15.02.2016.

24.11.2024 до суду надійшов лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "Платинум Банк", в якому повідомлено про неможливість виконання вимог ухвали суду від 25.10.2023 про витребування копії звіту про оцінку нерухомого майна, що був чинний на дату прийняття спірних рішень (15.04.2014), виконану ТОВ "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ", у зв`язку із передачею всіх документів банку до архіву Національного банку України на зберігання.

Разом з тим, 16.01.2024 позивачем Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на виконання вимог ухвали суду було надано копію звіту №04/82 від 04.04.2014 про оцінку приміщень та будівель, що належать ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", проведену ПП "Дельта-Консалтинг" (т.21 а.с.17-239).

Як слідує з означеного звіту, ПП "Дельта-Консалтинг" була проведена оцінка приміщень та будівель, що належать ТОВ "Санаторій-профілакторій "Молдова", та розташовані за адресами: м.Одеса, вул.Посмітного, 2, м.Одеса, вул.Посмітного, 2-А, м.Одеса, вул.Посмітного, 2-Б, м.Одеса, вул.Посмітного, 2-В, м.Одеса, вул.Посмітного, 2-Г, вул.Посмітного, 2-Д, вул.Посмітного, 2-Ж, вул.Посмітного, 2-Е, вул.Посмітного, 2-К, та складаються з літер: Ж-Ж1, загальною площею 1037,9 кв.м., В загальною площею 191,6 кв.м., Г загальною площею 253,4 кв.м., А1 загальною площею 2338,3 кв.м., А2, А3 загальною площею 2301,7 кв.м., И загальною площею 731,7 кв.м., Д загальною площею 4438,8 кв.м., А загальною площею 3977,2 кв.м., А4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М загальною площею 2421,3 кв.м.

За результатами оцінки визначено оціночну вартість об`єкта без ПДВ - 486251675 грн. станом на 04.04.2014.

Проте, суд враховує, що рішенням від 15.04.2014 було виведено з-під забезпечення нерухоме майно: нежитлові будівлі санаторію "Молдова", що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. A4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, заг. площею - 2421,3 кв.м. грн., та будівля газової котельні санаторію "Молдова", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. літ. Ж- Ж1, заг. площею - 1037,9 кв. м.

В свою чергу, відповідно до висновку ПП "Дельта-Консалтинг (т.21 а.с.18), вартість будівлі газової котельні санаторію "Молдова", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного. буд. 2-Г, та складається в цілому з будівель літ. літ. Ж- Ж1, заг. площею - 1037,9 кв. м. складає 28534150,00 грн., а нежитлових будівель санаторію "Молдова", що знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Посмітного, буд. 2, та складаються в цілому з будівель літ. літ. A4, Е-Е1, Е2, З, К, Л, М, заг. площею - 2421,3 кв.м. грн. - 66566850,00 грн.

Отже, відповідно до висновку ПП "Дельта-Консалтинг", станом на 04.04.2014 (спірне рішення ухвалено 15.04.2014) вартість виведеного з-під забезпечення нерухомого майна складала 95101000,00 грн.

Таким чином, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами було оформлено співмірне забезпечення - застава майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, загальна вартість яких складала 138428459,54 грн., тобто перевищувала оціночну вартість нерухомого майна станом на дату прийняття спірного рішення.

При цьому, подальше списання частини прийнятих в заставу активів (грошових коштів) не свідчить про неправомірність дій відповідачів, оскільки, як зазначено вище, докази прийняття відповідачами рішень про виведення з-під забезпечення майнових прав на нерухоме майно та грошові кошти та/або списання з обліку, в матеріалах справи відсутні. Крім того, списання з обліку певних активів мало місце після закінчення строку перебування окремих відповідачів на займаних посадах.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що майно, оціночна вартість якого на момент передачі в іпотеку становила 465500000,00 грн., знецінилось до квітня 2014 року до 95101000,00 грн. без ПДВ, щодо нього наявні судові спори, отже воно було менш ліквідним забезпеченням в порівнянні з заставою майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, загальна вартість яких перевищувала оціночну вартість нерухомого майна станом на дату прийняття спірного рішення.

Наведені факти свідчать про те, що відповідачами було вжито своєчасних і адекватних заходів щодо виведення ризикового об`єкту нерухомості з балансу банку.

Також, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на звіт НБУ про інспектування банку за період з 01.10.2012 по 01.12.2015 яким встановлено, що вплив кредитного ризику на капітал є великим, банком проводиться ризикова політика, спрямована на:

- приховування реальної якості кредитного портфеля та уникнення формування резерву в необхідних розмірах. Про це свідчать постійні реструктуризації заборгованості окремих позичальників та лонгація термінів повернення кредитних коштів, незадовільна якість застави, яку за результатами інспектування до розрахунку резерву не прийнято;

- уникнення пруденційних вимог шляхом зменшення кредитного ризику за позичальниками, заборгованість яких перевищує норматив Н7 у зв`язку з відсутністю у банку інформації про власників групи позичальників.

Крім того, у звіті НБУ зазначено, що у банку наявні суттєві концентрації (85,31% кредитного портфеля, або 82,59% загальних активів банку) за позичальниками, у яких взагалі відсутнє забезпечення. З травня 2015 року вони практично не здійснюють обслуговування боргу.

Разом з тим суд зауважує, що при здійсненні аналізу Національним банком України у висновку було наведено інформацію щодо проблемних кредитів інших юридичних осіб, ніж тих, зобов`язання яких були забезпечені спірним нерухомим майном. Фактично, мова йде про кредити, які були забезпечені заставою у вигляді майнових прав на грошові кошти.

При цьому суд враховує, що, як слідує з копій витягів з відкритих джерел (т.28 а.с.161), 01.02.2017 року у зв`язку із невизначеністю щодо можливих напрямів і джерел подальшої капіталізації акціонерами ПАТ "Фінбанк" було прийнято рішення про ліквідацію банку та подано відповідний пакет документів до Національного банку України.

Відповідно до Відомостей про припинення емітента шляхом ліквідації за рішенням вищого органу емітента, опублікованого на офіційному сайті https://smida.gov.ua/db/xml/irregular/81833, загальна сума зобов`язань ПАТ "Фінбанк" станом на 01 лютого 2017 року становила 490265 тис.грн.

За даними рiчної фiнансової звітності банку, пiдтвердженої аудиторським висновком (звiтом) за 2015 рiк, загальна величина активiв становить 764242 тис.грн., сума зобов`язань - 590 707 тис.грн., розмiр власного капiталу - 173575 тис. грн., вартiсть чистих активiв дорiвнює розмiру власного капiталу та становить 173575 тис.грн.

Станом на 01 лютого 2017 року загальна величина активiв становила 650774 тис.грн., загальна величина зобов`язань - 490265 тис.грн., таким чином сума, яка могла залишитися пiсля задоволення вимог кредиторiв i розподiлятиметься мiж акцiонерами, прогнозовано очікується в розмірі 160509 тис.грн.

З наведеного суд робить висновок, що оскільки за результатами аудиторського висновку за 2015 рік активiв ПАТ "Фінбанк" було достатньо для розрахунку за його зобов`язаннями, порушення, встановлені звітом НБУ про інспектування банку, були усунені.

Також, що стосується кредитних договорів №538/11/08 від 27.11.2008, №302/06/08 від 05.06.2008, то із аналізу Звіту НБУ випливає, що станом на 01.11.2015 банк не об`єднав трьох контрагентів-позичальників банку: ТОВ "Бренор", ТОВ "Менфі", ТОВ "Бретон Холдингз", які мають спільного одноосібного учасника, у групу контрагентів, які при розрахунку нормативів кредитного ризику вважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик.

Позивач, як на підставу завдання збитків, посилається на невиконання зобов`язань за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008, №302/06/08 від 05.06.2008 ТОВ "Бренор" і ТОВ "Бретон Холдингз" та відсутність ліквідного забезпечення по ним.

Разом з тим, в зведених рекомендаціях і таблиці порушень та їх впливу на діяльність установи, що є додатками до Звіту, відсутні рекомендації чи посилання на порушення щодо забезпечення кредитних договорів №538/11/08 від 27.11.2008, №302/06/08 від 05.06.2008.

Судом не встановлено зазначення в Звіті відомостей про відсутність забезпечення за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008, №302/06/08 від 05.06.2008 станом на 15.04.2014. Єдиним недоліком (порушенням) є лише обставина необ`єднання означених осіб у групу контрагентів, які при розрахунку нормативів кредитного ризику вважаються одним контрагентом і такими, що несуть спільний економічний ризик.

Також, судом не встановлено, а позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між не об`єднанням трьох контрагентів-позичальників банку: ТОВ "Бренор", ТОВ "Менфі", ТОВ "Бретон Холдингз" у групу контрагентів, які при розрахунку нормативів кредитного ризику вважаються одним контрагентом, та неможливістю стягнення заборгованості із ТОВ "Бренор", ТОВ "Бретон Холдингз" і виведенням з іпотеки нерухомого майна.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що із наявних в матеріалах справи доказів випливає, що відповідачами було вжито своєчасних і адекватних заходів щодо виведення ризикового об`єкту нерухомості з балансу банку, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами було оформлено співмірне забезпечення - застава майнових прав на грошові кошти та майнові права на нерухоме майно, загальна вартість яких складала 138428459,54 грн., тобто перевищувала оціночну вартість нерухомого майна станом на дату прийняття спірного рішення. При цьому, позивачем не доведено прийняття відповідачами рішень про виведення з-під забезпечення майнових прав на нерухоме майно та грошові кошти та/або списання з обліку.

На переконання суду, відповідачі під час виконання своїх обов`язків діяли в інтересах банку, їх рішення були незалежними та обґрунтованими, їх фідуціарні обов`язки були виконані належним чином, з урахуванням статті 92 ЦК України, статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення №23, Інструкції №368 і внутрішніх документів банку, які регулюють питання кредитних ризиків.

При цьому, хоча обставини щодо того, чи мали дії/бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як зазначено вище, 07.04.2017 року Правління Національного банку України прийняло рішення № 217-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" до категорії неплатоспроможних". 09.04.2017 року запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Фінбанк".

03.09.2018 рішенням виконавчої дирекції фонду №2436 затверджено акт формування ліквідаційної маси (зі змінами) ПАТ "Фінбанк". Абзацом 1 сторінки 3 вказаного акту визначено, що згідно даних оцінки ринкова вартість активів станом на 01.06.2017 з урахуванням змін на 01.08.2018, складає 111184 870,00 грн.

06.07.2017 рішенням виконавчої дирекції фонду №2877 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Фінбанк" на загальну суму 145761797,63 грн.

За період діяльності тимчасової адміністрації з 01.07.2017 по 03.09.2018 р. утворилась різниця між ринковою вартістю активів та акцептованими вимогами кредиторів у розмірі 34576927,63 грн.

Вартість продажу прав вимоги за всіма основними договорами склала 2553768, 96 грн. Оціночна вартість забезпечення за всіма основними договорами на дату продажу склала 292631531 грн.

Отже, із проінвентаризованих та оцінених активів на суму 111184870,00 грн. на момент формування ліквідаційної маси було отримано лише 3091160 грн. (тобто, з дисконтом 97,2% від оціночної вартості або 99,7% від балансової вартості), незважаючи на наявність ліквідного забезпечення на суму 292631531 грн.

Зі змісту звіту уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про завершення ліквідаційної процедури ПАТ "Фінбанк", затвердженого позивачем 13.12.2018, випливає, що в межах проведеної роботи щодо повернення коштів боржниками банку до суду ліквідатор не звертався через відсутність коштів на судовий збір (розділ 5 звіту), що є порушенням приписів ч.6 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, первісною причиною недостатності майна в процедурі ліквідації ПАТ "Фінбанк" є, в тому числі, невиконання позичальниками ТОВ "Бренор" і ТОВ "Бретон Холдингз" зобов`язань за кредитними договорами №538/11/08 від 27.11.2008 та №302/06/08 від 05.06.2008, які і були забезпечені спірною іпотекою. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, в період діяльності тимчасової адміністрації претензійно-позовна робота зі стягнення боргу, за рахунок якого можливо було б погасити заборгованість перед кредиторами банку, не проводилась.

Щодо викладеної у відзиві заяви відповідачів про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" від 13.05.2020 №590-ІХ, саме Фонд забезпечує організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування кредиторам (колишнім кредиторам) банку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30 червня 2021 року № 1588-ІХ внесено зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вказаним вище законом ст. 52 Закону № 4452-VІ було доповнено новою частиною сьомою, згідно якої: "Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність)".

Крім того, ст. 52 Закону №4452-VІ було також доповнено частиною дев`ятою, яка передбачає, що кошти, стягнуті та/або одержані Фондом з осіб, зазначених у частині п`ятій цієї статті, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів банку, зазначених у пунктах 1-8 частини першої цієї статті, які виникли у зв`язку із завданням їм шкоди (збитків) внаслідок незадоволення їхніх вимог, у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, після відшкодування витрат Фонду, понесених у зв`язку із стягненням шкоди (збитків).

Припинення банку як юридичної особи не є підставою та не призводить до закінчення чи припинення процесів, позовів чи проваджень, що були ініційовані відповідно до цієї частини Фондом, та не є підставою для звільнення від відповідальності та/або припинення відповідальності осіб, проти яких такі процеси, позови чи провадження були ініційовані. Усі вимоги Фонду у зв`язку із такими процесами, позовами або провадженнями, у тому числі всі вимоги про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної кредиторам (колишнім кредиторам) банку, не припиняються з припиненням банку.

Відповідно до Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1588-ІХ від 30 червня 2021 року, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом.

Як зазначено в п. п. 143, 144 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 № 910/12930/18: "...Порядок дій Фонду як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування збитків до пов`язаних з банком осіб, у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою. Норми ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов 'язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов 'язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись в редакції ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій".

Частиною шостою ст.53 ГПК України (в редакції станом на день подання позову) встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку".

Запис про припинення ПАТ "Фінбанк" внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.01.2019.

Також, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ, Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

За наведеного суд констатує, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення шкоди (збитків), заподіяної банку.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів, які доводять вину відповідачів, а також доказів того, що збитки банку безпосередньо пов`язані із виведенням спірного майна з іпотеки, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 04.11.2024.