Рішення

від 04.11.2024 по справі 916/3142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3142/24

Суддя Господарського суду Одеської області Пінтеліна Т.Г., розглянувши матеріали позовної заяви від 15.07.2024 (вх. №3209/24) за позовом Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА (65016, м.Одеса, вул. Бернардацці, буд. 2А, корпус 2, код ЄДРПОУ 44482341)

про стягнення 573 756, 47 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Азарна Людмила Михайлівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА про стягнення 573 756, 47 грн..

Ухвалою від 22.07.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни було залишено без руху.

25.07.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №28150/24) від Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.07.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/3142/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 лютого 2022 року між фізичною особою - підприємцем Азарною Людмилото Михайлівною (далі за текстом - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват Лейбл Одеса» (далі за текстом - Відповідач, Покупець) в особі директора Панова Віталія Валерійовича був укладений договір поставки №4, відповідно до якого Постачальник зобов`язуться постачати товар покупцю в асортименті та кількості згідно накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його вартість.

Датою постачання Товару є дата, що вказана в накладній. Постачання Товару здійснюється транспортом Постачальника або іншим транспортом (п. 1.2-1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1-2.3 Договору ціна Товару договірна і визначається сторонами до його постачання.

Розрахунки між Сторонами за товар проволяться в національній грошовій одиниці України шляхом оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата за кожну партію Товару проводиться не пізніше 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем: а) по якості відповідно до сертифікатів відповідності заводів-виробників; б) по кількості - відповідно до чисел місць, ваги, і кількості зазначених у накладних.

Право власності на товар, а також всі ризики можливого пошкодження продукції переходить до покупця з моменту прийняття продукції представником Покупця, що засвідчується його підписом та печаткою в супровідних документах.

Передача-прийом товару по кількості та якості проводиться представниками постачальника та Покупця у відповідності до вимог правил та приписів, що діють в Україні та при наявності сертифікату якості (відповідності), чи інших документів, що підтверджують якість товару, та згідно даних видаткової накладної (п. 4.1-4.3 Договору).

Згідно п.5-1-5.2 Договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства. За несвоєчасну оплату Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми поставленого товару.

Договір дійсний з 15.02.2022р. до 31.12.2022р. Після закінчення або припинення терміну дії Договору його умови залишаються дійсними до виконання Сторонами всіх зобов`язань у відношенні всіх партій поставленого товару до остаточного розрахунку. Цей Договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік, якщо за один місяць до завершення терміну дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про намір припинити дію Договору.

На виконання вимог даного Договору та відповідно до видаткових накладних та товаро-транспортних накладних Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 3 559 043, 80 грн.

01 січня 2024 року між фізичною особою - підприємцем Азарною Людмилою Михайлівною (Постачальник) та Тта Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Лейбл Одеса" (далі за текстом - Відповідач, Покупець) в особі директора Панова Віталія Валерійовича був укладений договір поставки №1, відповідно до якого Постачальник зобов`язуться постачати товар покупцю в асортименті та кількості згідно накладних, що є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити його вартість.

Постачання Товару здійснюється транспортом Постачальника або іншим транспортом (п. 1.2-1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1-2.3 Договору ціна Товару договірна і визначається сторонами до Розрахунки між Сторонами за товар проводяться в національній грошовій одиниці України шляхом оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата за кожну партію Товару проводиться не пізніше 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем: а) по якості - відповідно до сертифікатів відповідності заводів-виробників; б) по кількості - відповідно до чисел місць, ваги, і кількості зазначених у накладних.

Право власності на товар, а також всі ризики можливого пошкодження продукції переходить до покупця з моменту прийняття продукції представником Покупця, що засвідчується його підписом та печаткою в супровідних документах.

Передача-прийом товару по кількості та якості проводиться представниками постачальника та Покупця у відповідності до вимог правил та приписів, що діють в Україні та при наявності сертифікату якості (відповідності), чи інших документів, що підтверджують якість товару, та згідно даних видаткової накладної (п. 4.1-4.3 Договору).

Договір дійсний з 01.01.2024р. до 31.12.2024р. Після закінчення або припинення терміну дії Договору його умови залишаються дійсними до виконання Сторонами всіх зобов`язань у відношенні всіх партій поставленого товару до остаточного розрахунку.

Цей Договір вважається автоматично продовженим на один календарний рік, якщо за один місяць до завершення терміну дії жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про намір припинити дію Договору.

Додатковою угодою від 14.03.2024р. до Договору 1 від 01.01.2024р. сторони внесли зміни до Договору та визначили у п. 2.3 Договору, що оплата за кожну партію Товару проводиться не пізніше 40 календарних днів з моменту постачання товару.

На виконання вимог даного Договору та відповідно до видаткових накладних та товаро-транспортних накладних Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 1 214 630 грн.

Проте відповідач своє зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару за видатковими накладними здійснив частково.

Враховуючи часткову оплату, загальна заборгованість за поставлений товар становить 541 760 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

26.06.2024 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити заборгованість, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в сумі 25 850,79 грн., інфляційні втрати в сумі 3 250,56 грн. та 3% річних в сумі 2 895,12 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами поставки стало підставою для звернення Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 15 лютого 2022 року між фізичною особою - підприємцем Азарною Людмилото Михайлівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват Лейбл Одеса" в особі директора Панова Віталія Валерійовича був укладений договір поставки №4 та 01 січня 2024 року договір поставки № 1.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата за кожну партію Товару проводиться не пізніше 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем: а) по якості - відповідно до сертифікатів відповідності заводів-виробників; б) по кількості - відповідно до чисел місць, ваги, і кількості зазначених у накладних.

Право власності на товар, а також всі ризики можливого пошкодження продукції переходить до покупця з моменту прийняття продукції представником Покупця, що засвідчується його підписом та печаткою в супровідних документах.

Передача-прийом товару по кількості та якості проводиться представниками постачальника та Покупця у відповідності до вимог правил та приписів, що діють в Україні та при наявності сертифікату якості (відповідності), чи інших документів, що підтверджують якість товару, та згідно даних видаткової накладної (п. 4.1-4.3 Договору).

Судом встановлено, що Позивач свої зобов`язання за договорами виконав в повному обсязі, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними.

Проте відповідач своє зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару за видатковими накладними здійснив частково.

Враховуючи часткову оплату, загальна заборгованість за поставлений товар становить 541 760 грн.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 541 760 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договорами поставки, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 25 850,79 грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно п. 5-1-5.2 Договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за даним Договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства. За несвоєчасну оплату Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми поставленого товару.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 25 850,79 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст.625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст.625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 2 895,12 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 988,83 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 3 250,56 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 3 250,56 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст.129 ГПК України.

Вимога стосовно відшкодування витрат на аправничу допомогу може бути розглянута судом за умови подання позивачем відповідної заяви та усіх необхідних документів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА (65016, м.Одеса, вул. Бернардацці, буд. 2А, корпус 2, код ЄДРПОУ 44482341) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА (65016, м.Одеса, вул.Бернардацці, буд.2А, корпус 2, код ЄДРПОУ 44482341) на користь Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) основний борг в розмірі 541 760 (П`ятсот сорок одна тисяча сімсот шістдесят) грн., пеню в розмірі 25 850 (Двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 79 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 250 (Три тисячі двісті п`ятдесят) грн. 56 коп., 3% річних в розмірі 2 895 (Дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн.12 коп. та судовий збір в розмірі 8 606 ( Вісім тисяч шістсот шість ) грн. 35 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна