Ухвала

від 04.11.2024 по справі 917/1861/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

04.11.2024 Справа № 917/1861/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши заяву Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ", вул. Макаренка, будинок 107, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, код ЄДРПОУ 21063795, про забезпечення позову та матеріали

за позовною заявою Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ", вул. Макаренка, будинок 107, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, код ЄДРПОУ 21063795

до відповідача Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд", вул. Руставелі Шота, будинок 20 В, офіс 26/2, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 45257254

про визнання недійсним договору пожертви, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" до відповідача Благодійної організації "Благодійний фонд "Лорд" про визнання недійсним договору пожертви від 01.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. за № 1684, скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Ганночки О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 70016163 від 01.11.2023 та про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт нерухомого майна будівлю громадського будинку (будівлі та споруди церковно-приходської школи), розташовану за адресою: вул. Макаренка, буд. 105, м. Кременчук.

До вказаної позовної заяви додано заяву Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи по забезпеченню позову, а саме:

1) накласти арешт, із забороною права розпоряджатися, та заборонити відчуження БЛАГОДІЙНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ЛОРД», код ЄДРПОУ №45257254, місцезнаходження: вул. Руставелі Шота, буд. 20В, офіс 26/2, м. Київ, об`єкту нерухомого майна - будівлі громадського будинку (будівель та споруд церковно-приходської школи), розташованої за адресою: вул. Макаренка, буд. 105, м. Кременчук;

2) передати на зберігання Релігійній організації «СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» об`єкт нерухомого майна - будівлю громадського будинку (будівлі та споруди церковно-приходської школи), розташовану за адресою: вул. Макаренка, буд. 105, м. Кременчук.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що відповідач, якому спірне нерухоме майно належить на праві власності, може продати або іншим чином відчужити, розпорядитися цим майном, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні заяви судом враховується наступне.

Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України, зокрема статті 136-144 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд має встановити, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 (910/10070/22).

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Щодо накладення арешту на нерухоме майно, суд зазначає таке.

Спір у справі по суті стосується нерухомого майна, яке відчужене за оспорюваним договором пожертви від 01.11.2023.

Оскільки наслідки недійсності оспорюваного Договору, окрім тих, що окремо заявлені позивачем у позовній заяві, також встановлені законом (частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України - обов`язок кожної із сторін правочину повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину), суд вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору, по суті спрямоване на збереження цього об`єкта нерухомого майна, яке, за твердженням позивача, відповідач набув незаконно та безпідставно.

Крім цього ЄСПЛ у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).

Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19 та від 07.04.2023 у cправі № 910/15043/21 (910/10070/22).

Відтак, накладення арешту, як спосіб забезпечення, не порушує права власності відповідача, як власника відчуженого за оспорюваним правочином об`єкта. Без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно залишається в його володінні та користуванні.

Крім цього, заявлені позивачем у позові вимоги про застосування наслідків недійсності Договору свідчать про наявність реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом накладення арешту на майно та заборону вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо такого майна) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом.

Також суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22, згідно якої можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки у випадку його відчуження відповідачем це може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення.

Разом з тим, суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанови Верховного Суду від 17.06.2022 у cправі № 908/2382/21, від 14.02.2024 у справі № 504/3408/22 ). Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу розпоряджатися та відчужувати об`єкт нерухомого майна.

Так само суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом передачі об`єкту нерухомості на зберігання позивачу.

Так, в обґрунтування вимоги про передання об`єкту нерухомості на зберігання позивачу заявник посилається на ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження, згідно якої майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Суд зазначає, що передання об`єкту нерухомості на зберігання позивачу не передбачене ст. 137 ГПК України. Крім того, це призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки він не зможе володіти та користуватися майном, яке належить йому на праві власності.

З врахуванням співмірності, суд не вбачає підстав передачі об`єкту нерухомості на зберігання позивачу, а тому в цій частині відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За наведених обставин, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Релігійної організації "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ" про забезпечення позову у справі № 917/1861/24 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна будівлю громадського будинку (будівлі та споруди церковно-приходської школи), розташовану за адресою: вул. Макаренка, буд. 105, м. Кременчук.

3. В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Ухвалу направити учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.

5. Дана ухвала відповідно до ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Стягувач: Релігійна організація "СТАВРОПІГІЙНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ПАРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) МІСТА КРЕМЕНЧУК КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ", вул. Макаренка, будинок 107, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, код ЄДРПОУ 21063795/

Боржник: Благодійна організація "Благодійний фонд "Лорд", вул. Руставелі Шота, будинок 20 В, офіс 26/2, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 45257254.

Строк пред`явлення ухвали до виконання до 04.11.2027.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ч. 8 ст. 140, ст.ст. 235, 255-256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяІ.І. Пушко