Постанова

від 30.10.2024 по справі 910/862/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/862/22 (910/5476/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Картере В.І.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 30.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Agro Import OU

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024

у справі №910/862/22 (910/5476/23)

за позовом розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького А.С.

до Agro Import OU, Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер"

про визнання недійсним договору

у межах справи № 910/862/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Констракшн Холдінг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Розпорядник майна боржника ТОВ "Черкаський Полімер" - арбітражний керуючий Козирицький А.С. (надалі- Позивач) звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 910/862/22 із позовом до Agro Import OU та Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" та просить суд визнати недійсним з моменту його укладення Договір поставки № ЧП0001 від 12.06.2020 (надалі - Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" (надалі - Відповідач 1) та Agro Import Ou (надалі - Відповідач 2).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- договір поставки має ознаки фраудаторності, оскільки укладено між заінтересованими між собою особами із бажанням настання інших правових наслідків, ніж передбачені Договором;

- Уповноваженою особою ТОВ "Черкаський Полімер" було перевищено свої повноваження під час укладення оскаржуваного Договору, оскільки існують певні обмеження щодо укладання такого виду договорів відповідно до вимог Статуту ТОВ "Черкаський Полімер";

- ТОВ "Черкаський Полімер" до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Встановлені судами обставини справи

3. 12.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" (постачальник) та Agro Import OU (покупець) укладено договір поставки № ЧП0001 (далі - договір).

-Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" договір підписано директором - ОСОБА_5, а від імені Agro Import OU - директором ОСОБА_3, та скріплено печатками підприємств.

-За умовами договору постачальник зобов`язався передати (поставити) у строки покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і прийняти за нього певну грошову суму.

- Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх асортимент за видами, сортами, марками, визначаються за згодою Сторін у специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

-Відповідно до п. 2.4 Договору загальна сума цього договору обчислюється, як вартість усього товару, поставленого постачальником покупцю, згідно із специфікаціями до договору, протягом строку дії договору. Вартість контракту 7000000 (сім мільйонів) євро.

-Згідно з п. 5.1 договору сторони домовились, що поставка товару може здійснюватись на умовах, відповідно до Інкотермс 2010. Конкретні умови поставки товару сторони, щоразу, визначатимуть у специфікації до договору на відповідну партію товару. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару.

-Товар, що є предметом поставки за цим договором, поставляється згідно з умовами специфікації до договору.

-Згідно з п.7.1 договору покупець зобов`язаний повністю оплатити товар до його передання постачальником (попередня оплата), якщо інші умови оплати не передбачені специфікацією до договору.

-Згідно з п. 7.2. Договору Покупець повинен здійснити оплату Товару протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки оплати не передбачені специфікацією до Договору та (або) рахунком-фактурою Постачальника на відповідну партію Товару.

-Відповідно до п. 15.10 Договору усі правовідносини, що виникають із Договору або пов`язані з ним, у тому числі з його дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також застосовуваними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

-12.06.2020 між ТОВ "Черкаський Полімер" та Agro Import Ou було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору поставки від 12.06.2020 №ЧП0001, якою було внесено зміни до п. 5.2. Договору та викладено його в новій редакції, а саме: "Товар, що є предметом поставки за цим Договором поставляється згідно з умовами специфікації до Договору, при цьому, строк поставки не може перевищувати 1 (одного) місяця з моменту оплати Товару".

Специфікацією від 12.06.2020 № 1 сторони погодили поставку товару загальною вартістю 3 409 500,00 Євро.

Специфікацією від 12.06.2020 № 2 сторони погодили поставку товару загальною вартістю 3 409 500,00 Євро.

Специфікацією від 23.06.2020 № 3 сторони погодили поставку товару загальною вартістю 3 409 500,00 Євро.

Таким чином, сторони погодили поставку товару на загальну суму 10 228 500,00 Євро.

-Agro Import Ou було здійснено попередню оплату у загальній сумі 7 610 491,60 Євро, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями міжнародних платіжних доручень за період з 16.06.2020 по 23.06.2020, а також банківських виписок за період з 16.06.2020 по 23.06.2020.

-Отже, за наслідками виконання зобов`язань за Договором Agro Import Ou здійснив попередню оплату у розмірі 7.610.491,60 Євро за поставку Товару, однак ТОВ "Черкаський Полімер" свої зобов`язання за Договором не виконав, та не здійснив поставку товару.

-Листом від 17.07.2020 № 1707 ТОВ "Черкаський Полімер" повідомило Agro Import Ou про неможливість поставки товару на загальну суму 1 650 230,00 Євро за об`єктивними причинами в місячний строк.

-У відповідь на зазначений лист Agro Import Ou було надано лист від 20.07.2020 № 1 з вимогою повернення попередньої оплати у розмірі 1 650 230, 00 Євро.

-Листом від 20.07.2020 № 2007 ТОВ "Черкаський Полімер" повідомило AGRO IMPORT OU про неможливість поставки товару на загальну суму 5 680 261,60 Євро в місячний строк за об`єктивними причинами.

-У відповідь на зазначений лист Agro Import Ou було надано лист від 21.07.2020 № 2 з вимогою повернення попередньої оплати у розмірі 5 680 261,60 Євро.

-Листом від 24.07.2020 № 2407 ТОВ "Черкаський Полімер" повідомило AGRO IMPORT OU про неможливість поставки товару на загальну суму 280 000,00 Євро в місячний строк за об`єктивними причинами.

-У відповідь на зазначений лист Agro Import Ou було надано лист від 27.07.2020 №3 з вимогою повернення попередньої оплати у розмірі 280 000,00 Євро.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5476/23) відмовлено в задоволенні позову повністю.

4.1. Суд першої уваги послався на те, що для визнання правочину фіктивним слід встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Але якщо на виконання правочину було передано майно або кошти - то такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи часткове виконання Договору поставки (оплату авансу згідно з підписаними сторонами Специфікаціями) та відсутність доказів, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки, такий договір не може бути визнаний фіктивним.

На думку суду першої інстанції, сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства дій з перевищення ним своїх повноважень та/або з наявністю заінтересованості не може слугувати підставою для визнання недійсними договорів укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги, що при укладенні договору була присутня особа, яка здійснює контроль над Відповідачем 1, а тому зробив висновок, що рішення щодо укладання Договору поставки не приймалося директором одноосібно і було погоджено особою, яка є кінцевим бенефіціарним власником боржника.

Щодо тверджень позивача на рахунок збитковості господарських операцій для Відповідача 1, суд зазначив, що позивач наводить лише загальні висновки щодо господарської діяльності Відповідача 1 за період, а не в розрізі конкретної господарської діяльності, операції по договору, а саме, отримання авансу в валюті. З аналізу фінансових операцій Відповідача 1 суд першої дійшов висновку, що отримання попереднього фінансування (авансу) 7.610.491,60 Євро повинно тільки позитивно вплинути на діяльність будь-якого товариства, отримання такого авансу і подальше його повернення на доходи/витрати товариства жодним чином не впливає, а отже, не змінює і фінансовий результат.

Також суд першої інстанції послався на судову практику, відповідно до якої позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 910/862/22 (910/5476/23) скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позов розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський Полімер" арбітражного керуючого Козирицького А.С. до Agro Import OU, ТОВ "Черкаський Полімер" про визнання недійсним договору. Визнано недійсним договір поставки від 12.06.2020 № ЧП0001, який укладений між ТОВ "Черкаський полімер" та Agro Import OU.

5.1. Суд другої інстанції виходив з того, що сукупність встановлених у цій справі обставин укладення спірного правочину у так званий "підозрілий період" до порушення провадження у справі про банкрутство, що мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості боржника, що в свою чергу порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, завдає їм шкоди, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог, що в свою чергу завдає таким кредиторам збитків; пов`язаність, заінтересованість сторін оспорюваного правочину свідчить про наявність підстав для визнання договору недійсним згідно з положеннями статей 13, 215 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

5.2. Водночас, суд другої інстанції відхилив доводи позовних вимог та апеляційної скарги відносно того, що уповноваженою особою ТОВ "Черкаський Полімер" було перевищено свої повноваження під час укладення Договорів про переведення боргу, оскільки існують певні обмеження щодо укладання такого виду договорів відповідно до вимог Статуту ТОВ "Черкаський Полімер", враховуючи, що спірний договір укладено 12.06.2020, а матеріали справи містять редакцію Статуту Товариства лише станом на 28.08.2020, що є датою пізніше за дату укладання спірного договору, що позбавляє можливості суд дослідити наявність чи відсутність обмежень повноважень керівника боржника, про які вказує позивач у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Agro Import OU надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №910/862/22 (910/5476/23), а рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 залишити в силі.

6.1. На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права та не було застосовано правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:

- у постановах Верховного суду від 16.04.2024 у справі № 910/3559/21 (910/19810/20), від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 щодо застосування ст. ст. 3, 13, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 42 КУзПБ;

- у постановах Верховного суду від 12.06.2024 у справі № 922/4338/21, Великої Палати Верховного суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-Ц, Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі №925/1276/19, від 11.06.2024 у справі №910/11746/21 (910/4100/23), від 09.05.2023 у справі №910/1297/22 щодо застосування ст. ст. 14, 74, 209, 210, 236 ГПК України.

Крім того, в обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає таке:

- судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник на момент укладання оспорюваного правочину №ЧП0001 від 12.06.2020 перебував у стійкій фінансовій неспроможності та/або уклавши вказаний правочин боржник взяв на себе зобов`язання внаслідок чого став неплатоспроможним;

- в матеріалах справи відсутні також докази наявності у сторін договору поставки від 12.06.2020 № ЧП0001 умислу на укладення фіктивного/фраудаторного правочину;

- судом апеляційної інстанції всупереч правозастосовчій практиці не встановили основних ознак фіктивного/фраудаторного правочину;

- не були встановлені обов`язкові елементи юридичного складу недійсності договору, передбачені статтею 42 КУзПБ, а саме спричинення збитків боржнику або кредитору та прийняття боржником на себе зобов`язання, яке призвело до банкрутства;

- судом апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам наведеним скаржником, чим порушено право гарантоване Конституцією України та нормами ГПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Розпорядником майна "Черкаський Полімер" арбітражним керуючим Козирицьким А.С. подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.

8. ОСОБА_1 подано клопотання про врахування висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладені в постанові від 09 вересня 2024 року по справі № 352/1070/17 -при вирішенні даної справи.

Провадження у Верховному Суді

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/862/22 (910/5476/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 06.08.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Agro Import OU на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі №910/862/22 (910/5476/23) та призначено до розгляду касаційну скаргу Agro Import OU у справі №910/862/22 (910/5476/23) на 02 жовтня 2024 року о 12:20 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

11. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/862/22 (910/5476/23) за касаційною скаргою Agro Import OU на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 до 30 жовтня 2024 року о 12:00 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/862/22 (910/5476/23) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

14. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

15. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

16. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

17. Згідно із частиною першою статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про визнання недійсними Договору поставки № ЧП0001 від 12.06.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаський полімер" та Agro Import Ou.

18. За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

19. Позивач у позовній заяві звертав увагу суду на відсутність ознак реальності укладення Договору поставки та бажання сторін досягнути інших умов, ніж ними передбачені договором.

20. Так, позивач зазначає, що в досить короткий термін (1 місяць після попередньої оплати за Товар) Боржник зобов`язався поставити досить велику кількість товару на значну суму, тобто на момент укладення Договору поставки ТОВ «Черкаський полімер» повинно було розраховувати, що його виробничих потужностей та запасів повинно вистачити на поставку такої значної кількості Товару, однак з Фінансового звіту станом на 31.03.2020 на початок звітного періоду вбачається про наявність готової продукції у кількості на загальну суму лише 12 031 000, 00 (дванадцять мільйонів тридцять одна тисяча) грн.

21. При тому, що згідно з п. 2.4. Договору поставки, загальна сума договору обчислюється як вартість усього товару поставленого Постачальником Покупцю згідно із специфікаціями до Договору, протягом строку дії Договору. Вартість контракту 7 000 000 (сім мільйонів) евро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 12.06.2020 (1 евро - 30,1723 грн.) вартість контракту становила 211 206 100 (двісті десять мільйонів двісті шість тисяч сто) грн.

22. Крім того, відсутні будь-які позови до суду з боку Agro Import Ou з метою захисту свого порушеного ще у 2020 права до Боржника щодо повернення коштів попередньої оплати за Договором поставки протягом двох років з моменту укладення цього Договору та його невиконання Боржником, і тільки після відкриття справи про банкрутство ТОВ «Черкаський полімер» його звернення до суду в межах цієї справи про банкрутство у лютому 2023 року свідчить про відсутність дійсного наміру з боку сторін виконати умови, передбачені Договором, а також відсутність дійсної необхідності використання товару у господарській діяльності Agro Import Ou.

23. При цьому, Боржник всупереч власним фінансовим інтересам, набув зобов`язання зі сплати заборгованості за непоставлений товар, а тому оспорюваний договір не відповідає критеріям розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань, та підлягає визнанню недійсним.

24. Також, позивач наголошує, що Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.03.2023 № 243638016040 станом на 12.06.2020 засновниками ТОВ «Черкаський полімер» виступали AT «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фьюче Інвестментс», ОСОБА_2 , який є кінцевим бенефіціарним власником ю.о. (розмір частки становить 52 000.00 грн), ОСОБА_3 (яка є кінцевим бенефіціарним власником ю.о. (розмір частки становить 38 000.00 грн,).

25. Крім того, з Договору поставки від 12.06.2020 №ЧП0001 вбачається, що з боку Agro Import Ou його підписантом виступав директор ОСОБА_2 .

26. Згідно з матеріалами справи про банкрутство ТОВ «Черкаський Полімер» (а.с. 12-37 т. 1) засновником кредитора Agro Import Ou є ОСОБА_2 , згідно з рішенням про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт» з апостилем двома мовами, та витяг з реєстру станом на 12.02.2022 з апостилем двома мовами.

27. Крім того, згідно з відомостями, наданими Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві у повідомленні-підтвердженні з вих. № 2774/33.1-32 від 15.08.2023 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00040980419 від 15.08.2023, станом на 07.09.2021 ОСОБА_3 перебувала у законному шлюбі з ОСОБА_2 . Так, беручи до уваги те, що на момент укладення Оскаржуваного договору ОСОБА_2 , перебував в законному шлюбі з ОСОБА_3 , однією із засновниць ТОВ «Черкаський полімер», а також є кінцевим бенефіціаром AT «ЗНВКІФ «Фьюче Інвестментс», яке було співзасновником Боржника, ОСОБА_2 , є афілійованою особою відносно ТОВ «Черкаський полімер».

28. Більш того, враховуючи те, що ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціаром та керівником Agro Import Ou, - то Agro Import Ou є також афілійованою особою до ТОВ «Черкаський полімер». Відтак, оскільки сам ОСОБА_2 , а також Agro Import Ou є афілійованими особами ТОВ «Черкаський полімер», то Оскаржуваний договір є таким, що учинений з пов`язаними, заінтересованими особами, а отже з підстав ч. 2 ст. 42 КУзПБ може бути визнаним недійсним.

29. Отже вимоги Позивача ґрунтуються на аргументах, які з-поміж іншого обґрунтовані з посиланням на приписи статей 11, 13, 16, 203, 215, 234 ЦК України, щодо наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину.

30. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.

31. У правовідносинах банкрутства такий інститут, як визнання правочину недійсним врегульовано спеціальними нормами статті 42 КУзПБ.

32. Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правом ініціювати визнання недійсними правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство, наділений арбітражний керуючий або кредитори

33. Водночас, не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

34. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

35. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

36. Категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами. Тому можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

37. Частиною п`ятою статті 203 ЦК України визначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

38. Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним (стаття 234 ЦК України).

39. Основними ознаками якого є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Тому, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, суд має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

40. Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

41. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

42. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

43. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

44. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

45. Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

46. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

47. Договір як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин і має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

48. Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

49. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

50. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним, а також як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

51. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

52. Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

53. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

54. Укладення фраудаторних договорів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог "дружнього" кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

55. Вчинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

56. Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

57. Однією із форм такої участі боржника є вчинення ним, за наявності в нього невиконаних зобов`язань та заборгованості перед іншими кредиторами, правочину задля нарощування обсягу наявних кредиторських зобов`язань та в майбутнього формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званий "дружній кредитор").

58. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

59. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

60. За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

61. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що укладення Спірного договору у «підозрілий період» призвело до збільшення кредиторської заборгованості, про наявність якої мали усвідомлювати обидві сторони під час укладення цього договору, оскільки Договір поставки укладено між заінтересованими особами. Заінтересована особа щодо боржника -AgroImportOU, директором якої був ОСОБА_4 , який є одночасно засновником та кінцевим бенефіціарним власником боржника, не міг не знати про неможливість виконання зобов`язання за Оспорюваним правочином з боку ТОВ «Черкаський полімер», враховуючи, крім іншого скорочені строки поставки (строк поставки не може перевищувати 1 (одного) місяця з моменту оплати Товару, відповідно до Додаткової угоди до оскаржуваного Договору).

62. За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується здійснення Відповідачами, шляхом укладення Спірного договору, умисних, недобросовісних дій, які спрямовано на ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами, з метою завдання їм шкоди, штучного збільшення кредиторської заборгованості, тобто зловживання правом, що і є основною ознакою фраудаторного правочину.

63. Такий правочин за участі боржника своїм правовим наслідком вчинення очевидно має вплив на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника (див. схожі за змістом висновки щодо впливу формування конкурсної маси на права та інтереси кредитора, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18).

64. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

65. Утім, суд першої інстанції наведене залишив поза увагою та без урахування. Тому висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору недійсними є необґрунтованими, такими, що не відповідають обставинам справи.

66. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви банку про визнання правочину недійсним та ухвалив нове рішення, яким заяву АТ "Міжнародний резервний банк" задовольнив та визнав недійсним оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів, укладений між боржником та ТзОВ "Росбан".

67. Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним мотивовані з посиланням на вчинення сторонами дій з виконання його умов, зокрема щодо прийняття попередньої оплати боржником, оскільки такі не спростовують встановлених обставин справи вчинення оспорюваного правочину без очевидної економічної мети задля зменшення обсягу майнових активів боржника шляхом штучного нарощування кредиторської заборгованості.

68. Такі дії боржника не можуть розцінюватися як добросовісні щодо кредиторів, тому не можуть бути підставою для висновку, навіть за умови вчинення певних дій на виконання цього правочину, що оспорюваний договір не має ознак фраудаторного правочину. До того ж цей факт оцінюється судом у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, які в цьому разі не свідчать про добросовісність та розумність дій боржника під час укладення ним оспорюваного договору.

69. Крім того, безпідставними є доводи скаржника стосовно ненадання судом апеляційної інстанції належної оцінки аргументам учасників справи та неналежного дослідження доказів у справі, які за своєю суттю зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що перебуває поза межею повноважень суду касаційної інстанції.

70. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

71. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

72. За наведеного, суд не надає юридичний аналіз аргументам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.

73. Доводи скаржника про не врахування правових позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, зазначених обставин не спростовують. Водночас саме по собі посилання на судову практику Верховного Суду не є підставою для скасування обґрунтованого та законного рішення суду.

74. Решта наведених судами в оскаржених судових рішеннях аргументів щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують наявності в оспорюваного правочину ознак фраудаторного, такого, що вчинений на шкоду кредиторам.

75. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

76. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

79. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

80. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Agro Import OU залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 910/862/22 (910/5476/23) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.І. Картере