Рішення

від 23.10.2024 по справі 160/33064/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 160/33064/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участі:

представника позивача Грабового А.В.

представника відповідача (ВКЗ) Івасечко Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/33064/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700047/2 від 13 вересня 2023 року та картку відмови № UА209180/2023/001245 якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700050/2 від 14 вересня 2023 року та картку відмови № UА209180/2023/001255, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700053/2 від 14 вересня 2023 року та картку відмови №UА209180/2023/001261, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700051/2 від 14 вересня 2023 року та картку відмови № UА209180/2023/001259, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700052/2 від 14 вересня 2023 року та картку відмови № UА209180/2023/001257, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700048/2 від 14 вересня 2023 року та картку відмови №UА209180/2023/001252, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700049/2 від 14 вересня 2023 року та картку відмови № UА209180/2023/001254, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірні рішення про відмову у митному оформленні та про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за другорядним методом, є неправомірними, оскільки надані документи містять усі дані, необхідні для визначення митної вартості товару, зокрема і транспортної складової митної вартості, та не містять розбіжності і неточності. Позивач вважає, що подані ним документи є такими, що в повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість. Зазначені сумніви відповідача у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог статті 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, із тому числі витребування додаткових документів, відмова, в застосуванні визначеного декларантом методу визначення митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості та відмови у митному оформленні є протиправними.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 160/33064/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Куликову А.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/33064/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

04.01.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що під час здійснення Львівською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з чим, митницею були витребувані від позивача додаткові документи для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.

11.01.2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року № 166 д призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/33064/23, за допомогою автоматизованої системи документообігу, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді за його поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 26.03.2024 року № 886/0/15-24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 року справу № 160/33064/23 передано для продовження розгляду судді Озерянській С.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 160/33064/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 року постановлено подальший розгляд адміністративної справи № 160/33064/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень здійснювати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні 23.10.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні 23.10.2024 року представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 15.08.2022 року між ТОВ «ПЛК Груп» (покупець) та UAВ GLOBAL LOGISTIC SERVICES (Литва) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/GLS-I-PLC/22, відповідно до якого покупець купує, а продавець продає автомобілі, іменовані надалі «товар», відповідно до додатків до даного контракту. Загальна кількість «товару», яка буде поставлена згідно з цим контрактом, складає 9 автомобілів.

Згідно пункту 2.1 контракту загальна вартість цього контракту складає 99 205 доларів США.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 контракту ціна і кількість кожної партії товару, а також вартість послуг з логістики вказується в Додатках до даного контракту. Валюта даного контракту долар США.

Пунктом 4.1 контракту визначено, що якщо додатками не обумовлено інакше, платежі по даному контракту здійснюються в такий спосіб: покупець здійснює оплату продавцю протягом 90 днів з дати підписання додатка до даного контракту.

Згідно з пунктом 4.4 контракту підтвердженням оплати є копія платіжного доручення, вислана покупцем продавцю факсом з печаткою банку покупця.

До вказаного контракту сторонами укладено додаток №9-3 від 01.06.2023 року, згідно з яким було узгоджено найменування товару, умови поставки, його загальну кількість та вартість.

Так, відповідно додатку №9-3 від 01.06.2023 року погоджено поставку автомобілів у кількості 15 шт. загальною вартістю 162 800 дол. США з умовами оплати передоплата, умови поставки DAT UA HORODOK у відповідності з Інкотермс 2010.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022 року компанією «UAВ GLOBAL LOGISTIC SERVICES (Литва) було здійснено поставку автомобілів у кількості 7 шт.

12.09.2023 року позивачем було подано до Львівської митниці електронні митні декларації:

№23UA209180052309U0, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка HYUNDAI, модель SANTA FE: номер кузова/VIN НОМЕР_1 , тип двигуна-дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, календарний рік 2015, модельний рік 2015; торговельна марка HYUNDAI Країна виробництва KR виробник - Hyundai»;

№23UA209180052312U0, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка HYUNDAI, модель AVANTE: номер кузова/VIN НОМЕР_2 , тип двигуна-конвертований для роботи на газу, робочий об`єм циліндрів 1591 см3, календарний рік 2018, модельний рік 2018; торговельна марка HYUNDAI Країна виробництва KR виробник Hyundai Motor Co»;

№23UA209180052311U1, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка HYUNDAI, модель SANTA FE: номер кузова/VIN НОМЕР_3 , тип двигуна- дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, календарний рік 2015, модельний рік 2016; торговельна марка HYUNDAI Країна виробництва KR виробник Hyundai Motor Co»;

№23UA209180052310U2, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка HYUNDAI, модель SANTA FE: номер кузова/VIN НОМЕР_4 , тип двигуна- дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, календарний рік 2012, модельний рік 2013; торговельна марка HYUNDAI Країна виробництва KR виробник Hyundai Motor Co»;

№23UA209180052322U5, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка KIA, модель SPORTAGE: номер кузова/VIN НОМЕР_5 , тип двигуна- дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, календарний рік 2019, модельний рік 2019; торговельна марка KIA Країна виробництва KR виробник KIA Motors Corp»;

№23UA209180052317U6, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка HYUNDAI, модель TUCSON: номер кузова/VIN НОМЕР_6 , тип двигуна- дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, календарний рік 2019, модельний рік 2019; торговельна марка HYUNDAI Країна виробництва KR виробник Hyundai Motor Co»;

№23UA209180052316U7, для митного оформлення наступного товару: «Автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, - 1 шт: марка HYUNDAI, модель SANTA FE: номер кузова/VIN НОМЕР_7 , тип двигуна- дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3, календарний рік 2012, модельний рік 2013; торговельна марка HYUNDAI Країна виробництва KR виробник Hyundai Motor Co»;

До електронних митних декларацій позивачем було надано однаковий пакет документів: рахунки-фактури (iнвойси); декларацiї про походження товару; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; банківський платіжний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); довідки; перепустки; технічні характеристики; фото.

На етапі перевірки митних декларацій відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

14.09.2023 року відповідачем позивачу надіслані повідомлення, відповідно до яких на підставі результатів спрацювання автоматизованої системи управління ризиками для виконання митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи, у зв`язку з проведенням контролю визначення митної вартості товарів, для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість: страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

Листами від 14.09.2023 року представник позивача надав копії митних декларацій країни відправлення та повідомив митний орган про те, що будь-які інші документи відсутні та подаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Львівською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товару № UА209000/2023/700047/2 від 13 вересня 2023 року, № UА209000/2023/700050/2 від 14 вересня 2023 року, № UА209000/2023/700053/2 від 14 вересня 2023 року, № UА209000/2023/700051/2 від 14 вересня 2023 року, № UА209000/2023/700052/2 від 14 вересня 2023 року, № UА209000/2023/700048/2 від 14 вересня 2023 року, № UА209000/2023/700049/2 від 14 вересня 2023 року.

В зазначених рішеннях вказано, що неможливо застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості в МД №UA204080/2023/12553 від 27.07.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 10952,36 дол. США, МД №UA500510/2022/3139 від 05.10.2022, де митна вартість визнана митним органом на рівні 8300,00 дол. США, МД №UA205170/2023/24273 від 21.08.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 10900,00 дол. США, МД №UA205140/2023/24688 від 30.03.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 7400,00 дол. США, МД №UA500080/2023/7137 від 26.08.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 13640,00 дол. США, МД №UA206060/2023/3115 від 16.08.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 14000,00 дол. США.

Львівською митницею також було винесено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209180/2023/001245, № UА209180/2023/001255, №UА209180/2023/001261, № UА209180/2023/001259, № UА209180/2023/001257, №UА209180/2023/001252, № UА209180/2023/001254.

Незгода позивача з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів та прийнятими картками відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару та про відмову у митному оформленні на предмет їх відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, постанови від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, від 25.04.2023 року у справі №804/6787/16, але не виключно) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 Митного кодексу України Верховний Суд зробив у ряді постанов (зокрема, але не виключно, постанова від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, постанова від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, постанова від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, постанова від 25.04.2023 року у справі №804/6787/16).

Також неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків.

Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У цьому висновку суд звертається до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2020 у справі №480/4423/18 (провадження №К/9901/19899/19).

В даному випадку, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з метою належного оформлення товарів, позивач подав відповідачу митні декларації та для підтвердження заявленої вартості товару надав митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митних декларацій.

Аналізуючи вказані документи, суд доходить висновку, що вони не були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного митного законодавства.

Водночас відповідач поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю певних розбіжностей, які зазначені в оскаржуваних рішеннях.

Підставами для таких висновків слугували обставини, які є ідентичними в кожному рішенні.

Щодо наданої платіжної інструкції в іноземній валюті №132 від 05.06.2023 року, суд зазначає наступне.

Так, підпунктом 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товару є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

В даному випадку на момент розмитнення товару рахунок було сплачено, відповідно банківський платіжний документ являвся обов`язковим документом для підтвердження митної вартості товару.

В оскаржуваних рішеннях відповідач вказує на те, що банківський платіжний документ не містить реквізитів банку про факт переказу коштів, підпису та відтиску печатки банку.

Суд погоджується з такими доводами відповідача та наявністю обґрунтованих сумнів у нього, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 1 пункту 22.1 частини 1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за допомогою платіжного доручення.

Відповідно до пункту 1.30 частини 1 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення є розрахунковим документом, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як визначає пункт 1.4. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216 платник має право надсилати платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах до уповноваженого банку як у паперовій формі, так і у формі електронного розрахункового документа за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт-банк", "клієнт-Інтернет-банк" тощо (якщо це визначено в договорі банківського рахунку або в окремому договорі з платником).

Згідно з пунктом 2.1. Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов`язково має містити такі реквізити, як зокрема підписи відповідальних осіб платника та відбиток печатки (за наявності), які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, накладають електронний(і) цифровий(і) підпис(и).

Позивач посилається саме на те, що ним було надано електронний банківський платіжний документ.

Однак з дослідженої судом платіжної інструкції в іноземній валюті № 132 від 05.06.2023 року вбачається, що вона не містить обов`язкових відомостей про накладення платником електронного цифрового підпису, дати підпису із зазначенням електронного ключа та відомостей уповноваженої особи платника, якою накладено електронний цифровий підпис, що суперечить приписам Положення про виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління національного банку України 28 липня 2008 року №216.

Окрім того, на платіжній інструкції відсутні жодні дані щодо дати та часу прийому цієї інструкції та її проведення банком

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви, а надана декларантом до митного оформлення транспортних засобів платіжна інструкція в іноземній валюті № 132 від 05.06.2023 року не містить достатніх даних, необхідних для підтвердження проведення переказу грошових коштів і іноземній валюті.

Позивач, в свою чергу, на спростування зауважень митного органу, маючи можливість, не надав жодного підтвердження щодо проведення такого платежу банком за платіжною інструкцією №132 від 05.06.2023 року. Не було надано такого підтвердження і суду.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що зауваження митного органу в цій частині є обґрунтованими, не спростовані позивачем та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом.

Надаючи оцінку зауваженням митного органу, які покладені в основу оскаржуваних рішень, в розрізі з вищенаведеними нормами чинного законодавства, суд зазначає, що за умовами контракту від 15.08.2022 року № 15/GLS-I-PLC/22, ціна і кількість кожної партії товару, а також вартість послуг з логістики вказується в додатках до даного контракту.

Згідно з додатком №9-3 від 01.06.2023 року погоджено поставку автомобілів у кількості 15 шт. загальною вартістю 162 800 дол. США з умовами оплати передоплата, умови поставки DAT UA HORODOK у відповідності з Інкотермс 2010.

Разом з цим, додаток №9-3 від 01.06.2023 року до контракту вказує лише перелік автомобілів, їх кількість та ціну кожного, проте не містить вартості послуг з логістики, що не відповідає прямим умовам контракту від 15.08.2022 року № 15/GLS-I-PLC/22.

При цьому з інвойсів, які надані до матеріалів справи, неможливо встановити їх зміст та перевірити чи міститься в них інформація щодо вартості послуг з логістики, оскільки позивачем, не подано їх переклад на українську мову.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачем не доведено в повному обсязі вартість такої складової митної вартості, як вартість перевезення.

Позивач посилається на те, що відповідно умов поставки він не несе жодних транспортних витрат, тому не має обов`язку надавати транспортні перевізні документи.

Умови поставки DAT (Delivered At Terminal (… named terminal of destination) або поставка на терміналі (… назва терміналу) новий термін, введений в Інкотермс-2010, який означає, що продавець виконав своє зобов`язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Продавець несе всі ризики по доставці товару до названого місця.

На переконання суду посилання позивача, що визначені умови поставки DAT HORODOC UA не потребують подання додаткових документів у підтвердження вартості перевезення товару є необґрунтованими, оскільки умовами Контракту прямо передбачено, що в інвойсах та/або додатках до Контракту має бути вказана вартість послуг з логістики, відтак, за відсутності відповідної інформації, декларант має подати додаткові документи, які підтверджують вартість логістичних послуг, що не було здійснено позивачем.

Суд також погоджується з зауваженнями та доводами відповідача щодо порушення позивачем вимог статті 335 Митного кодексу України.

Відповідно підпункту «б» частини 1 статті 335 Митного кодексу України, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, як при перевезенні автомобільним транспортом: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

В даному випадку, позивачем, в порушення вимог підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 335 Митного кодексу України, не подано транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

З огляду на встановлені обставини та умови контракту, суд доходить висновку, що митний орган цілком обґрунтовано виклав зауваження до поданих для митного оформлення документів та запропонував декларанту надати додаткові документи, які можуть усунути виявлені розбіжності та підтвердити правильність визначення митної вартості за ціною Контракту.

Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що висновки митного органу щодо ненадання позивачем всіх необхідних документів та наявність розбіжностей в наданих документах, які не дозволяють визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту), знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом.

Суд враховує, що відповідно до норм чинного законодавства з питань митної справи митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим можуть бути витребувані лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 200/6521/20-а та від 18.11.2022 року у справі № 818/902/17.

На думку суду, подані декларантом документи не підтверджують митну вартість заявленого до розмитнення товару за ціною контракту, а для визначення задекларованої митної вартості товару позивач не надав митному органу необхідні й достатні документи. В той же час, надані позивачем документи містять істотні розбіжності, які обґрунтовано поставили під сумнів визнання заявленої митної вартості.

Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару не дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем надано належне обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що зауваження митного органу є обґрунтованими та окремо або у своїй сукупності свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивачем для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не було надано повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому використання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару є правомірним.

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Товар за заявленою партією скориговано за МД №UA204080/2023/12553 від 27.07.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 10952,36 дол. США, МД №UA500510/2022/3139 від 05.10.2022, де митна вартість визнана митним органом на рівні 8300,00 дол. США, МД №UA205170/2023/24273 від 21.08.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 10900,00 дол. США, МД №UA205140/2023/24688 від 30.03.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 7400,00 дол. США, МД №UA500080/2023/7137 від 26.08.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 13640,00 дол. США, МД №UA206060/2023/3115 від 16.08.2023, де митна вартість визнана митним органом на рівні 14000,00 дол. США.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, приймаючи до увагу, що оскаржувані рішення та картки відмови містять всі необхідні дані передбачені вимогами чинного законодавства, встановлення судом розбіжностей та відсутність необхідних документів, такі рішення та картки відмови є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача та відмову у їх задоволенні.

Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. 01.11.2024 року на семінарі, повний текст судового рішення складено 04.11.2024 року, у перший робочий день.

Керуючись статтями 243, 245-247, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК Груп» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2024 року.

Суддя С.І. Озерянська