Рішення

від 05.11.2024 по справі 400/7816/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

05 листопада 2024 р.справа № 400/7816/24

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп"), вул. Знам`янська, 4, м. Миколаїв, 54037,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.24 р. № 1280514290704, № 1280914290704

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод Нарп" (далі - позивач або ТОВ "МАРЗ Нарп") звернулось з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2024 р. № 1280514290704, № 1280914290704.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним. У період охоплений перевіркою, ТОВ "МАРЗ Нарп" мало господарські взаємовідносини з постачальником ТОВ "Промтехінвест груп". За наслідками перевірки, відповідач дійшов висновку про нереальний характер взаємовідносин позивача з названим постачальником, всупереч наявності у нього всіх належним чином оформлених первинних документів, які досліджувались інспектором та відображені в акті перевірки. Позивач наполягає, що господарська операція між ТОВ "МАРЗ Нарп" і ТОВ "Промтехінвест груп" мала реальний характер та спричинила реальну зміну показників податкової звітності позивача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як зазначає відповідач, під час перевірки ТОВ "МАРЗ Нарп" ним аналізувалась інформація та документи щодо постачальника ТОВ "Промтехінвест груп" та було встановлено, що він не має матеріально-технічних умов для постачання позивачу товару і за ланцюгом постачальників до нього не надходив той товар, який в наступному постачався позивачу. Формальна наявність у позивача первинних документів, не може розглядатись як беззаперечний доказ легальності його господарських операцій з цим постачальником.

У додаткових поясненнях, відповідач звернув увагу на неподання позивачем витребуваних документів під час перевірки, що зафіксовано відповідним актом.

У додаткових пояснення позивач пояснив, що відповідач, на його думку, не спростував аргументацію позову.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В квітні 2024 р. ГУ ДПС у Миколаївській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "МАРЗ Нарп" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 р. від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, результати якої оформлені актом від 1 травня 2024 р. № 9371/14-29-07-04/09794409 (далі - акт перевірки).

У висновку акта перевірки вказано на порушення ТОВ "МАРЗ Нарп":

- ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 200.4. "в" Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 35 663 грн.;

- ст. 198 п. 198.1., п. 198.3., ст. 200 п. 200.1., п. 200.4. "б" ПК України, а саме завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2024 р. на 112 306 грн.;

- ст. 200 п. 200.1., п. 200.4. "б" ПК України, зокрема виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2024 р. та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку на суму 13 888 грн.

Не погодившись з цими висновками, 14 травня 2024 р. ТОВ "МАРЗ Нарп" подало на них заперечення, які були розглянуті ГУ ДПС у Миколаївській області та залишені без задоволення відповіддю від 28 травня 2024 р.

31 травня 2024 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 1280514290704, яким ТОВ "МАРЗ Нарп" зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за лютий 2024 р. на 35 663 грн.;

- № 1280914290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ задекларовану на рахунок платника у банку в лютому 2024 р. в розмірі 112 306 грн. та застосовано штраф в сумі 56 153 грн.

Позивач 14 червня 2024 р. оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до ДПС України, яка своїм рішенням від 2 серпня 2024 р. залишила скаргу без задоволення.

З матеріалів справи слідує, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту ґрунтується виключно на оцінці взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Промтехінвест груп" як безтоварних.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ТОВ "МАРЗ Нарп" уклало з ТОВ "Промтехінвест груп" договір поставки № 49А-23 від 5 травня 2023 р., за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити позивачу товар у виді підшипників, номенклатура, кількість цінові та гарантійні показники яких визначаються в специфікації.

До перевірки позивач надав специфікацію, згідно з якою постачалось 10 найменувань підшипників на загальну суму 2 973 312 грн.

Крім цього, інспектору були надані податкові накладні виписані ТОВ "Промтехінвест груп" в травні, червні, липні, листопаді 2023 р. та лютому 2024 р., суми ПДВ за якими позивач відніс до складу податкового кредиту у вказані періоди, а також прибуткові накладні, експрес-накладні ТОВ "Нова пошта", платіжні інструкції, вимоги на відпуск матеріалів (внутрішнє переміщення), лімітні відомості.

Відповідач вказує, що позивач не надав етикетки, паспорти та сертифікати якості на придбаний товар.

З цього приводу суд зазначає, що такі документи не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", документ про відповідність - декларація (в тому числі декларація про відповідність), звіт, висновок, свідоцтво, сертифікат (у тому числі сертифікат відповідності) або будь-який інший документ, що підтверджує виконання заданих вимог, які стосуються об`єкта оцінки відповідності.

Отже, сертифікат відповідності є суто технічним документом, який лише засвідчує відповідність товару (послуги) певним вимогам.

Визначення терміну "сертифікат якості" українське законодавство не містить, але зазвичай під ним розуміють документ, який засвідчує відповідність товару вимогам (стандартам) безпеки, показникам якості, технічним вимогам чи характеристикам, які передбачені нормами та умовами договору, тощо, тобто це також документ технічного змісту.

Відсутність у позивача сертифікатів відповідності (якості), паспортів, етикеток чи будь-яких інших технічних документів, не є допустимим, достовірним і достатнім доказом в сенсі ст. ст. 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) штучності його господарської операції з ТОВ "Промтехінвест груп".

З аналогічних засад суд розцінює зауваження відповідача про відсутність у постачальника складських (виробничих) приміщень, автотранспорту, так як відповідач ніяким чином не пояснює, в який спосіб відсутність цих об`єктів унеможливлює постачання товару.

В цьому контексті суд зазначає, що постачання відбувалось за допомогою послуг ТОВ "Нова пошта", на підтвердження чого позивач надав експрес-накладні, що відображено в акті перевірки, а твердження відповідача про те, що вони не містять інформації про найменування продукції та її кількості, суд відхиляє з наступних мотивів.

Відповідно до Умов надання послуг, які розміщені на офіційній сторінці ТОВ "Нова пошта" в мережі Інтернет (посилання https://novaposhta.ua/uploads/misc/doc/Terms_of_Service.pdf), інформація, необхідна для оформлення відправлення, це:

тип основної послуги: "Адреса-Адреса"; "Відділення-Відділення"; "Адреса-Відділення"; "Відділення-Адреса"; "Відділення-Поштомат"; "Адреса-Поштомат"; "Поштомат-Поштомат"; "Поштомат-Адреса"; "Поштомат-Відділення";

інформація про відправника: для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців - назва (ЄДРПОУ)/П.І.Б, адреса/відділення/поштомат і номер мобільного телефону контактної особи з урахуванням п. 9.2 Умов; для фізичних осіб - П.І.Б., адреса/відділення/поштомат і номер мобільного телефону;

місто доставки відправлення;

інформація про одержувача: для юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців - назва (ЄДРПОУ)/П.І.Б., адреса/відділення/поштомат та номер мобільного телефону контактної особи; для фізичних осіб - П.І.Б., адреса/відділення/поштомат номер мобільного телефону;

інформація про відправлення: кількість місць; фактична й об`ємна вага; оголошена цінність; опис вмісту;

платник послуг (п. 8.1. - 8.6. Умов надання послуг).

Таким чином, вимога відповідача про необхідність вказівки в експрес-накладній найменування товару і його кількості не ґрунтується на приписах нормативних актів.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання ГУ ДПС у Миколаївській області на наявність в ланцюгах постачання ТОВ "Промтехінвест груп" підприємств, зокрема ТОВ "Мастер сервіс екотех 2023", які не декларують придбання чи вироблення товару, який в наступному постачався за ланцюгом до позивача, так як обставини, які можуть свідчити про протиправну діяльність контрагентів ТОВ "МАРЗ Нарп" мають правове і доказове значення виключно щодо таких контрагентів і не можуть автоматично розповсюджуватись на оцінку господарської діяльності позивача.

Будь-яка податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах контролюючого органу і стосується контрагентів позивача в ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є доказом в розумінні КАС України.

Норми податкового законодавства не ставлять право платника податків на врахування витрат при визначенні податкового кредиту в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.

Сам по собі факт порушення постачальником товару вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог ПК України в частині формування податкового кредиту за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної поведінки свого контрагента та про узгодженість дій між ними.

Жодних доказів протиправної поведінки позивача відповідач в акті перевірки не зафіксував та суду не надав.

Суд звертає увагу на те, що ГУ ДПС у Миколаївській області провело виїзну перевірку ТОВ "МАРЗ Нарп", яка за правилами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. ПК України проводиться за місцезнаходженням платника податків, а тому для підтвердження свого висновку про безтоварний характер правочинів, відповідач мав можливість та повинен був в першу чергу досліджувати питання наявності чи відсутності товару, отримання якого ним заперечується, його використання позивачем у власній господарській діяльності, чого ним зроблено не було - окрім твердження про неможливість встановлення джерела походження товару, який переміщувався за ланцюгом постачальників до ТОВ "МАРЗ Нарп", відповідач жодним іншим чином не обґрунтовує свій висновок про безтоварність господарських операцій позивача.

Нарахування та сплата податків, а також фінансова відповідальність позивача не може ґрунтуватись на припущеннях податкового органу стосовно протиправних дій чи зловживань інших осіб.

Якщо податковий орган покладає на платника податків обов`язок сплатити податки і штрафи на тій підставі, що господарські операції такого платника розцінені ним як фіктивні (безтоварні), він повинен подати суду беззаперечні докази відсутності у платника товару і, відповідно, безпідставного формування податкового кредиту, чого в даному спорі відповідач не зробив.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності, який слід застосовувати і до фінансової відповідальності юридичних осіб.

Якщо відповідач встановив факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, негативні наслідки у виді визначення податкових зобов`язань, повинні наставити саме для порушників, а не для позивача.

Відповідно до ст. 198 п. 198.1. пп. "а" ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з ст. 198 п. 198.2. ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Як передбачено ст. 198 п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 200 п. 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з ст. 200 п. 200.4. пп. "в" ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позивачем вищенаведені норми ПК України при формуванні податкового кредиту в лютому 2024 р. дотримані.

З урахуванням встановлених обставини, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 3 061,83 грн., доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" (вул. Знам`янська, 4, м. Миколаїв, 54037, ЄДРПОУ 09794409) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення від 31.05.24 р. № 1280514290704, № 1280914290704, визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" (вул. Знам`янська, 4, м. Миколаїв, 54037, ЄДРПОУ 09794409) судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 061,83 грн. (три тисячі шістдесят одна гривня вісімдесят три копійки).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз