Рішення

від 04.11.2024 по справі 420/21181/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21181/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно;

зобов`язати Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 11.03.2022 до 31.05.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходив службу в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та звільнений зі служби 28.02.2024 року.

Представник позивача вказує, що у період з 11.03.2022 до 31.05.2022 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 р.

Також представник позивача вказує, що згідно з відповіддю відповідача від 28.05.2024 № 6/9-44-24/м-44 позивачу додаткову грошову винагороду за період з 11.03.2022 до 31.05.2022 року виплачено не було.

Не погоджуючись з позицією відповідача позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 12.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано у відповідача по справі - державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» інформацію щодо проходження служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) (накази про призначення, переведення, звільнення, відпустки, тощо); наказів про встановлення додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року; належним чином завірені бойові розпорядження, накази, тощо, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах у період з 11.03.2022 по 31.05.2022 року.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що вважає вимоги позивача необґрунтованими, позов таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що молодший інспектор відділу режиму і охорони державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 не брав участі у бойових діях та заходах у період проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Про затвердження Порядку виплати додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії» додаткова винагорода виплачується лише за умови безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони. Доказів безпосередньої участі Позивача у таких заходах за вказаний період не було надано. Державна установа «Ізмаїльський слідчий ізолятор» діє відповідно до чинного законодавства та внутрішніх нормативних документів, які регулюють порядок нарахування та виплати додаткової винагороди. Відсутність відповідних наказів про участь Позивача у заходах національної безпеки та оборони унеможливлює нарахування та виплату додаткової винагороди.

На виконання ухвали суду від 12.07.2024 року відповідачем засобами електронного зв`язку подано до суду витребувані докази.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з наказу Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Одеській області від 10 липня 2009 року №46 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Ізмаїльського слідчого ізолятора Управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Одеській області.

Наказом державної установи «Ізмаїльська установа виконання покарань (№22)» (правонаступник - державна установа «Ізмаїльський слідчий ізолятор») від 30.06.2017 №34/ОС-17 «Про особовий склад» прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 було переведено на посаду молодшого інспектора 1 категорії у зв`язку з організаційно-штатними питаннями з 30.06.2017.

Наказом державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» від 28 лютого 2024 року №25/ОС-24 «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до підпункту сьомого пункту першого статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України наказом державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» з 28.02.2024.

Представник позивача звернувся до ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» з адвокатським запитом від 16.05.2024 року щодо надання інформації про причини невиплати додаткової грошової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно у період з березня 2022 року по травень 2022 року включно згідно до Постанови КМУ №168 ОСОБА_1 .

Листом від 28.05.2024 №6/9-44-24/М-44 ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» повідомив представника позивача про те, що відповідно до пункту 2.1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім ям під час дії воєнного стану» та згідно листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 № 38144/16.3.2/32-22 установити, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень. Так, листом Міністерства юстиції України від 30.06.2022 №52058/16.3.2/11-22 щодо виплати додаткової винагороди за несення служби в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 (зі змінами), установі були виділені додаткові кошти для виплати додаткової грошової винагороди в розмірі 30000,00 грн. щомісячно за період з 26 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Згідно до наказу установи від 12.08.2022 №33/ОС/ПР-22 «Про виплату додаткової винагороди особам з числа рядового та начальницького складу установи», ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 за фактично відпрацьовані години з розрахунку 41,67 грн. за 40 відпрацьованих годин, та за період несення служби з 01.05.2022 по 31.05.2022 - з розрахунку 40,32 грн. за годину виплачено за 200 відпрацьованих годин.

Відповідно до бухгалтерської довідки ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду:

-за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 у сумі 1641,80 грн;

-за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 у сумі 7943,04 грн.

Вважаючи бездіяльність ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо проведення нарахування та виплати додаткової винагороди згідно із Постановою № 168 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Згідно з частиною 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).

Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 до пункту 1 Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком, до якого включено, серед інших, і Одеську область.

У подальшому до пункту 1 Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінити словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 встановлено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

Тобто, з 01.06.2022 право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. залишилось лише у тих співробітників, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Постанова № 793 опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» від 19.07.2022 № 156.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач у період з 10 липня 2009 року по 28.02.2024 проходив службу в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», яка розташована в Одеській області.

Суд зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», Одеська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Таким чином, у період з 24.02.2022 позивач набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Одеська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Щодо розміру додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, яку відповідач зобов`язаний був нарахувати та виплати позивачу в оскаржуваний період, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі не заперечується, що позивачу була частково нарахована та виплачена додаткова винагорода, виплата якої передбачена Постановою №168,

Водночас, з відзиву на позовну заяву та листа відповідача від 28.05.2024 вбачається, що вказану доплату нараховано позивачу на виконання вимог Постанови №168, із врахуванням роз`яснень, викладених в листах Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38144/16.3.2/32-22, а саме за фактично відпрацьовані години.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на те, що відповідно до зазначеного листа Міністерства юстиції України розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу), оскільки вказаний лист не є нормою права та не може бути покладений в основу вирішення правовідносин між позивачем та відповідачем.

Крім того, роз`яснення, надані у зазначеному листі, мають рекомендаційний характер, а застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова №168 у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.

Водночас суд зазначає, що приписами Постанови №168 передбачено щомісячне нарахування додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Лише 01.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України №754 внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, відповідно до пункту 2 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.

В свою чергу, суд враховує, що в період з 08 лютого 2022 року по 21 березня 2022 року відповідно до наказу державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» від 02 лютого 2022 року №5/ОС/ВП-22 «Про надання відпусток», позивач перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці.

Таким чином суд доходить висновку, що позивач повинен був отримувати щомісячну додаткову виплату в розмірі 30000,00 грн у період з 22.03.2022 по 31.05.2022.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу з 22.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн щомісячно; зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 22.03.2022 до 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» щодо ненарахування і невиплати позивачу з 22.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 30000,00 грн щомісячно.

Зобов`язати державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 22.03.2022 до 31.05.2022, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Державна установа «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564179, адреса: проспект Незалежності, 70, м. Ізмаїл, Ізмаїльський район, Одеська область, 68600)

Суддя П.П. Марин