Ухвала

від 04.11.2024 по справі 420/23842/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 420/23842/24

У Х В А Л А

04 листопада 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 06 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 06 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 жовтня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців З, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн. в місяць;

- зобов`язати Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 жовтня 2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення , відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4426,48 грн. в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 05.08.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/23842/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

Ухвалою від 23.10.2024 року Одеський окружний адміністративний суд витребув від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях докази по справі № 420/23842/24, а саме: належним чином засвідчені витяги з наказів про зарахування ОСОБА_1 до особового складу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях та про виключення з особового складу; картки особового рахунку ОСОБА_1 за період проходження служби в Головному управлінні Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях. Провадження у справі зупинено до отримання витребуваних доказів.

31.10.2024 року до суду від відповідача на виконання ухвали від 23.10.2024 року надійшли витребувані документи.

Ухвалою від 04.11.2024 року Одеський окружний адміністративний суд поновив провадження у справі № 420/23842/24.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 та 2 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1, 2 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду по справі №826/3403/16 суди не повинні обмежуватись лише тими доказами, які були надані позивачем під час розгляду справи.

Предметом розгляду цієї справи є, зокрема, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 жовтня 2018 року відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині 4426,48 грн. в місяць.

Так, згідно усталеної практики Верховного Суду, зокрема, але не виключно, постанови від 01 червня 2023 року у справі № 120/13635/21-а, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, з 01.12.2015 року діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Верховний Суд дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав військовослужбовець.

Також, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 15 червня 2023 року у справі № 120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 200/5343/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 380/9726/20, серед іншого, ВС зазначав, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, Верховний Суд вказав, що право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Також, ВС дійшов висновку, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Верховний Суд зазначив наступне.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ВС дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

На підставі системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078, Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу військовослужбовця, належить вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

У цьому контексті ВС зауважив, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд дійшов висновку, що буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Разом з тим, з наданих на виконання ухвали суду від 23.10.24 року про витребування доказів розрахункових листів не можливо встановити постійних складових грошового забезпечення в лютому та березні 2018 року за відповідною посадою, яку займав ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного та з метою правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне з власної ініціативи витребувати у відповідача докази, а саме: відомості щодо нарахованого грошового забезпечення із зазначенням усіх постійних складових за лютий та березень 2018 року за відповідною посадаю, яку займав ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.6 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Частиною 7 статті 80 КАС України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Згідно з ч.9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.8 ст. 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 145 КАС України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 та ч.3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави, за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі та підстави.

Водночас у ч.3 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено умови, за наявності яких суд не може зупинити провадження у справі.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.

Однак законодавцем не передбачено як підставу для зупинення провадження у справі витребування доказів. А тому, суд вважає, що в даному випадку слід застосувати правила аналогії закону.

Згідно з ч.6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність прямої заборони щодо зупинення провадження на час витребування доказів, з метою реалізації прав сторін щодо надання доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень та для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі.

Керуючись ст. ст.7, 44, 80, 94, 236, 243, 248 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Витребувати від Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях докази по справі № 420/23842/24, а саме:

- відомості щодо нарахованого грошового забезпечення із зазначенням усіх постійних складових за лютий та березень 2018 року за відповідною посадаю, яку займав ОСОБА_1 .

Витребувані докази надати суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.

Провадження у справі зупинити до отримання витребуваних доказів.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та підлягає оскарженню в частині зупинення провадження.

Суддя Г. В. Лебедєва