Ухвала

від 04.11.2024 по справі 420/33343/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33343/24

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

04 листопада 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 за період з 29.03.2022 року по 24.10.2023 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078,

2.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць у загальній сумі 82 784 грн. за період з 29.03.2022 року по 24.10.2023 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44,

3.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неврахування індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при обрахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2022,2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціальнопобутових питань за 2022,2023 роки,

4.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2022,2023 роки, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022,2023 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум,

5.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки за 26 днів сумарно та грошової компенсації за невикористані дні як військовослужбовцю жінці яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 20 діб сумарно,

6.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки за 26 днів сумарно та грошової компенсації за невикористані дні як військовослужбовцю жінці яка має двох і більше дітей віком до 15 років за 20 діб сумарно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум,

7.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, щодо неврахування індексації грошового забезпечення відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при обрахунку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги у разі звільнення, за 18 повних календарних місяців служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення,

8.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу у разі звільнення, за 18 повних календарних місяців служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно до п.3, 5, 6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши позовну заяву, відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на наступне.

Позивач проходила військову службу, яка вважається публічною службою згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

При цьому, у силу приписів ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.

Виходячи з викладеного, враховуючи також усталену практику Верховного Суду із спірного питання щодо застосування строків у аналогічних правовідносинах, суд наголошує, що після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 280/6779/22 і від 06 березня 2024 року в справі № 600/5050/23-а.

Отже, строк для звернення до суду з позовними вимогами стосовно перерахунку грошового забезпечення обмежений 3-ма місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

В спірному ж випадку, на переконання суду позивачем такий строк є пропущеним.

Разом з цим, у позові позивачем крім іншого заявлено про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із цим позовом, обґрунтоване тим, що строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, які належать військовослужбовцю, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня, коли останній дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах вимоги позивача обмежені строком в три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні у відповідності до частини 2 статті 233 КЗпП України. На думку позивача, позовні вимоги заявлені до суду без пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України. 22.10.2024 року на адресу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було направлено запит. Листом від 24.10.2024 відповідачем було частково надано запитувані документи. Даний лист отримано електронною поштою лише 24.10.2024 року. Тобто, саме 24.10.2024 року було одержано позивачем письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при переведенні до іншої військової частини. Відтак, лише за наслідками отримання вказаного листа у відповідь на свій запит, позивач дізнався про порушення своїх прав та звертається до суду з цим позовом. З огляду на викладене, строк звернення до суду з цим позовом не було пропущено, оскільки з урахування дати отримання відповіді за результатами розгляду запиту, таке звернення відбулося в межах строку, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Надаючи оцінку такому клопотанню, суд зазначає, що з огляду на правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Вказані позивакою причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, адже позивач оскаржує виплату їй відповідачем індексації-різниці що є складовою грошового забезпечення, за період з 29.03.2022 по 24.10.2023, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 р. з урахуванням індексації-різниці, компенсаційних виплат при звільненні: компенсації за неотриману відпустку основну та додаткову за 2022, 2023рр. урахуванням індексації-різниці, а також одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 18 повних календарних місяців служби у розмірі 25% з урахуванням індексації різниці за 2022, 2023р.р.

При цьому, отримуючи грошове забезпечення у період з 29.03.2022 по 24.10.2023, з огляду на приписи розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (Порядок №260), позивачці достеменно було відомо про його розмір.

Крім того, згідно викладених у позовній заяві позивачем доводів, ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 24.10.2023, у зв`язку з чим з позивачем повинні були здійснити повний розрахунок щодо належних їй при звільненні сум, про що вона поза розумним сумнівом дізналась з отриманням відповідних виплат.

Станом на час звільнення позивача з військової служби ст.233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, яка обмежує 3 місяцями строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, та так само з позовом про стягнення належних при звільненні сум.

Відтак, з аналізу приписів п. 8, 9 розділу І Порядку №260 слідує, що про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за відповідний місяць військовослужбовець дізнається у місяці, який слідує за наступним місяцем.

Тобто, про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення за жовтень 2023 року та про всі виплати при виключенні зі списків позивач дізналась не пізніше 01.12.2023р.

Тому тримісячний строк звернення до суду із даним позовом, сплинув 01.03.2024.

Однак, з даним позовом ОСОБА_1 звертається до суду як вже вказувалось вище лише 25.10.2024, не зазначаючи при цьому жодних переконливих та ґрунтовних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав у строки, визначені ст.233 КЗпП України,

Посилання позивача на отримання лише 24.10.2024 листа відповідача на запит позивача від 22.10.2024, з якого нібито позивач і дізналась про порушення своїх прав, за захистом яких звертається з цим позовом судом оцінюються критично з огляду на вищевикладене.

До того ж, виходячи з приписів чинного законодавства, яке регулює питання строків у такій категорій справ для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Судом проаналізувавши доводи позивача встановлено, що у заяві про поновлення пропущеного строку жодним чином не доведено неможливості своєчасного отримання інформації щодо розмірів виплаченого грошового забезпечення за спірні періоди, в тому числі сум індексації-різниці безпосередньо після здійснення відповідних нарахувань і виплати щомісячно за спірний період з 29.03.2022 по 24.10.2023, а також і одразу після звільнення.

З огляду на наведене у сукупності, позивачем не доведено поважності причин пропуску встановленого законом строку для подання цього позову.

Ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.122, 123, 160, 161, 169, 171, 256 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви протягом, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення пропущеного строку.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА