Ухвала

від 05.11.2024 по справі 520/29030/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

05 листопада 2024 р. справа № 520/29030/24Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини продакшен" (пр. Героїв Харкова, буд. 277, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 36374156) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини продакшен" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області за формою «С» від 23.04.2024 №00216160702.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку та наданням доказів поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на звернення до суду, в якій зазначено про те, що ТОВ "Лозівські машини продакшен" не погоджується із застосуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2020 по справі №500/2486/19, відповідно до якої строк звернення до суду з даними позовними вимогами, як передбачено нормами п. 56.19 ст.56 ПК України, становить один місяць, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, оскільки позивачем застосовувалась процедура досудового врегулювання спору.

З даного твердження представника позивача суд зазначає наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформулював правовий висновок про те, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Також, вказані висновки містяться у постанові Верховного суду від 27.01.2022 по справі №160/11673/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи вищевикладене, незгода позивача із встановленими чинним законодавством та практикою Верховного Суду строками звернення до суду у вказаній категорії справ, не є підставою для поновлення строку звернення до суду.

У цій справі процедура адміністративного оскарження закінчилася днем отримання позивачем рішення ДПС України за результатами розгляду скарги (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України) - 27.06.2024. З позовом до суду позивач звернувся 18.10.2024, в той час як строк звернення до суду сплив 28.07.2024.

Щодо посилання позивача на таку підставу пропуску строку звернення до суду з даним позовом як введення Указом Президента України №64/2022 в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та форс-мажорні обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України, суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України і останній триває й досі.

Проте, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.

Суд зазначає, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 по справі №640/3489/21.

Пунктом 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України 18.12.2014 №44(5) визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідним договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з Регламентом ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської дiяльностi по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачу сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом.

ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Тобто, ТПП України листом повідомила "всіх, кого це стосується" про те, що з 24.02.2022 зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської дiяльностi України. Але Регламентом ТПП лист не визначено таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, початок бойових дій на території України та засвідчення Торгово-промисловою палатою України військової агресії рф не може слугувати беззаперечною підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Разом із тим, суду не надано сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин саме у ТОВ "Лозівські машини продакшен" із зазначенням періоду дії таких обставин.

Щодо посилання на те, що на даний час в Товаристві працюють тільки 3 особи, враховуючи директора, що у липні та серпні перебував у відрядженнях, оскільки більшість працівників ТОВ "Лозівські машини продакшен" звільнилися та виїхали за кордон, а працівники Товариства вимушені працювати дистанційно, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI платники податків, податкові агенти та/або їхні посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Частиною 1 ст. 42 Закону України від 6 лютого 2018 року №2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Крім того, ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства.

Отже, посадовими особами підприємства є, зокрема, голова правління, президент, генеральний директор, директор, заступник директора, головний бухгалтер незалежно від форми власності підприємства.

З огляду на викладене, відповідальність, в тому числі, за дотримання податкового законодавства, здійснення господарської діяльності у товаристві з обмеженою відповідальністю несуть посадові особи підприємства.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником та представником підприємства.

Отже, ОСОБА_1 , як керівник ТОВ "Лозівські машини продакшен", несе відповідальність за здіснення господарської діяльності товариства, дотримання податкового законодавства, також несе фінансову, адміністративну і кримінальну відповідальність за вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що посилання на невеликий штат працівників не є поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Щодо посилання позивача на те, що територія та приміщення, в яких розміщується ТОВ "Лозівські машини продакшен" на підставі договору оренди у ПрАТ "Харківський верстатобудівний завод" зазнала ракетних обстрілів та руйнувань, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, згідно Договору оренди №10/12-21 від 10.12.2021, Акту прийому передачі до Договору оренди №10/12-21 від 10.12.2021 та Додаткової угоди №1 до Договору оренди №10/12-21 від 10.12.2021, ТОВ "Лозівські машини продакшен" орендує у ПрАТ "Харківський верстатобудівний завод" нежитлове приміщення №45 І поверху нежитлової будівлі (Інженерного корпусу) літ. "Я-4" загальною площею 19,6 кв.м., розташоване за адресою: пр. Московсьбкий (нині - Героїв Харкова), буд. 277.

Як вбачається з акту про пожежу від 17.09.2022, на об`єкті АТ "Харківський верстатобудівний завод", АТ "Харвест" (механічно-збиральний цех, літера будівлі не зазначена) за адресою: пр. Героїв Харкова, 277, 17.09.2022 о 05 год. 54 хв. виникла пожежа. Пожежею знищено приміщення цеху (покрівля, стіни), верстати. Причина пожежі пов`язана з проведенням бойових дій.

За вищевказаним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідування, номер кримінального провадження 12022221180001058.

Отже, руйнувань зазнав цех підприємства.

Згідно балансових довідок, наданих позивачем, пожежею зруйновано та/або знищено майно ТОВ "Лозівські машини продакшен" пов`язане виключно з виробництвом.

Доказів же руйнування офісного приміщення, втрати первинних та/або бухгалтерських документів ТОВ "Лозівські машини продакшен", що позбавило позивача вчасно звернутись до суду з даним позовом, суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що вказана подія мала місце 17.09.2022, в той час як оскаржуване рішення податкового органу винесене 23.04.2024 за результатом господарської діяльності позивача за період з 20.03.2023 по 29.02.2024 за зовнішньоекономічним контрактом від 20.03.2023, з чого вбачається, що товариство функціонує, укладає контракти після пожежі у цеху, на яке посилається позивач.

Посилання ж позивача на перебування директора ТОВ "Лозівські машини продакшен" у липні, серпні 2024 року у відрядженнях до м. Лозова Харківської області, не є поважними підставами пропуску строку звернення до суду.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що працівник ТОВ "Лозівські машини продакшен", який здійснював доступ до електронної адреси, на яку зареєстрований кабінет в системі електронного суду, в липні 2024 року виїхав за межі України та зв`язок з ним загублений, внаслідок чого ТОВ "Лозівські машини продакшен" не мало доступу до електронного кабінету в системі електронного суду та не мало можливості отримувати повідомлення суду з системи електронного суду. Це призвело до необізнаності ТОВ "Лозівські машини продакшен" про наявність ухвали суду від 03.10.2024 про залишення позову без руху ТОВ "Лозівські машини продакшен", оскільки вказаний факт жодним чином не впливає на обчислення строків звернення до суду з даним позовом, який сплив 28.07.2024. З позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2024 №00216160702, який ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/27349/24 залишено без руху, а 11.10.2024 повернуто позивачу, ТОВ "Лозівські машини продакшен" звернулося до суду 30.09.2024, тобто вже після спливу строку звернення до суду.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов`язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таких доказів позивачем суду не надано.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом поза межами встановленого строку, наведені позивачем підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не підтверджують його неможливість звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з положеннями ч. 5, 6, 8 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про поновлення строку на звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини продакшен" (пр. Героїв Харкова, буд. 277, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 36374156) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Біленський О.О.