Ухвала

від 29.10.2024 по справі 757/27913/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 26 червня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: «приказ (распряжение) №952п о переводе на другую работу» від 23.05.2011, щодо призначення ОСОБА_8 на посаду головного бухгалтера ВАТ «Полтавський ГЗК», на 1 арк.; заява про звільнення ОСОБА_8 , на 1 арк.; наказ (розпорядження) № 640 к про припинення трудового договору від 31.08.2018, щодо ОСОБА_8 , на 1 арк.; наказ від 02.09.2018 №146, про призначення ОСОБА_9 , на посаду в.о. виконавчого директора по стратегічному розвитку та комерційним питанням, на 1 арк.; заява про звільнення ОСОБА_9 , на 1 арк.; наказ №3к (розпорядження) про припинення трудового договору від 31.12.2016, на 1 арк., що були вилучені в ході обшуку від 14.06.2024 за місцем ведення господарської діяльності ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код за ЄДРПОУ: 00191282), за адресою: Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 16, що розташоване на території земельних ділянок з кадастровими номерами 5310200000:50:030:0275, 5310200000:50:030:0274, та 5310200000:50:030:0267.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що клопотання розглянуто без виклику сторін, копію ухвали не направлено, а отримано апелянтом 12 липня 2024 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 16 липня 2024 року.

Зазначає, що арештовані документи не мають відношення до кримінального провадження, при цьому вони є офіційними документами, які містять інформацію про службове становище особи та трудові відносини.

Посилається на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не повідомлено про підозру, а відтак твердження сторони обвинувачення про їх причетність до кримінального провадження є необгрунтованими.

Стверджує, що арештовані документи не містять ознак, передбачених ст. 98 КПК України, а клопотання розглянуто всупереч вимогам, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України.

29 серпня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора подав заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження убачається, що 26 червня 2024 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію оскаржуваного рішення не направлено, а отримано апелянтом 12 липня 2024 року, апеляційну скаргу направлено електронною поштою 16 липня 2024 року. З цих підстав, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження, згідно вимог КПК України дотримано.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 січня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42020170000000016, за підозрою ОСОБА_10 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 242 КК України.

В клопотанні прокурора зазначено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22 серпня 2013 року, у голови правління ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» ОСОБА_10 виник злочинний умисел спрямований на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, після чого він вступив у злочинну змову з невстановленими на даний час особами.

22 вересня 2023 року ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 01.01.2015), ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції КК України від 01.01.2015).

15 червня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року проведено обшук за місцем ведення господарської діяльності ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, що розташоване на території земельних ділянок з кадастровими номерами 5310200000:50:030:0275, 5310200000:50:030:0274 та 5310200000:50:030:0267, під час якого виявлено та вилучено копії документів, дозвіл яких не зазначено в ухвалі слідчого судді.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 15 червня 2024 року вилучені копії документів визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42020170000000016.

15 червня 2024 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 направив поштою до Печерського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на вилучене під час обшуку, майно, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42020170000000016 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку за місцем ведення господарської діяльності ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», за адресою: Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, що розташоване на території земельних ділянок з кадастровими номерами 5310200000:50:030:0275, 5310200000:50:030:0274 та 5310200000:50:030:0267. Слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, оскільки незастосування таких заходів може призвести до їх відчуження або знищення.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права та діяльність ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скарги на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Твердження апелянта, що арештовані документи не мають відношення до кримінального провадження, підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.

Доводи апеляційної скарги, що слідчим суддею розглянуто клопотання із порушенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 172 КПК України, хоча і заслуговують на увагу, однак не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.

При цьому арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника власника майна ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/27913/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Справа № 11сс/82/5140/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК