ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Петрова Л.М.
05 листопада 2024 р. Справа № 440/15271/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО», Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 440/15271/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
11.10.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» (далі ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО», підприємство) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 40966 від 24.08.2023,
- зобов`язати ГУ ДПС в Полтавській області виключити ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становити на правничу допомогу у розмірі 10 000.00 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» .
Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 40966 від 24.08.2023.
ГУ ДПС у Полтавській області зобов`язано виключити ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684.00 грн.
02.07.2024 до суду від ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме просить ухвалити додаткове рішення у справі № 440/15271/23, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» судові витрати, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи в сумі 10 000.00 грн.
09.07.2024 від ГУ ДПС у Полтавській області надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій відповідач просить суд відмовити у її задоволенню у зв`язку з необґрунтованістю.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 2024 (розгляд заяви відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково заяву представника позивача ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» про ухвалення додаткового рішення у справі.
За рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» стягнуто судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000.00 грн.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції, виходив з того, що зважаючи на те, що підготовлені процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, задовольняючи позов, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи заперечення відповідача стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення), беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу у цій справі до 2 000.00 грн.
Не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними та завищеними.
Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення
Також не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» подано апеляційну скаргу, в якій з посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 10 000.00 грн.
Зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а додаткове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу у суді першої інстанції позивач надав до матеріалів справи : договір №1403/23 про надання правової допомоги від 14.03.2023, додаткова угода № 2 до договору № 1403/23 про надання правової допомоги від 14.03.2023, платіжна інструкція № 651 від 20.10.2023 у сумі 10 000.00 грн, Акт приймання передачі наданих послуг № 2 до Договору про надання правової допомоги від 14.03.2023 № 1403/23 (т. 1 а.с. 142-148).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 1403/23 адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питані; складання документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництво та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах ДПС України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь яких питань.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 адвокатське об`єднання приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо питання, пов`язаного з оскарженням рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, ухвалених податковим контролюючим органом щодо ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО» .
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 у відповідності до положень п. 3.2 Договору № 1403/23 сторони погодили, що за надання послуг, передбачених п. 1 цієї додаткової угоди, розмір гонорару за надання правової допомоги в межах цієї додаткової угоди становить 10 000.00 грн.
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг № 2 від 10.04.2024 адвокатським об`єднанням «ЮСТІК» надані такі послуги:
- усна консультація клієнта;
- вивчення та аналіз господарських та первинних бухгалтерських документів;
- складання документів стосовно інформації про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами опрацювання наданих клієнтом документів;
- підготовка позовної заяви та документів, що до неї додаються;
- подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає складання та подання заяви по суті справи, клопотань, заяв, моніторинг розгляду справи.
Загальна вартість наданих послуг : 10 000.00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ста. 139 КАС України.
Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 24.06.2021 у справі № 520/12026/19 та від 03.12.2021 у справі № 817/861/18, від 23.06.2022 у справі № 640/9792/20.
Так, представник відповідача заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги неспівмірні зі складністю справи.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Верховний суд у постанові від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.
Щодо послуг: «усна консультація клієнта; вивчення та аналіз господарських та первинних бухгалтерських документів; складання документів стосовно інформації про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами опрацювання наданих клієнтом документів», колегія суддів зазначає, що такі послуги є складовими процесу написання позовної заяви та не можуть вважатись окремими послугами правового характеру, а відтак окремому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
Проаналізувавши зроблений представником позивача розрахунок та надані відповідачем заперечення, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, та те, що участь в судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2 000.00 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija vs. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ ЗБО», Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2024 |
Оприлюднено | 07.11.2024 |
Номер документу | 122811140 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Мельнікова Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні