Постанова

від 05.11.2024 по справі 160/25226/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/25226/24(суддя Конєва С.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі №160/25226/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» 18 вересня 2024 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №27904 від 17.09.2024 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. 19 вересня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, у якій просить зупинити дію рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №27904 від 17.09.2024 року про відповідність платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» (Код ЄДРПОУ 37990709) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість до набрання законної сили рішенням суду по справі №160/25226/24.

Заява фактично обґрунтована тим, що після віднесення платника податку до категорії ризикового складені ним податкові накладні/розрахунки коригування зупиняються, що підтверджує фактичну неможливість вести господарську діяльність до часу винесення рішення у цій справі, оскільки безвибірково всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадуть під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року заяву задоволено повністю.

Ухвала суду мотивовано тим, що після віднесення позивача до переліку ризикових платників податків за рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №27904 від 17.09.2024 року про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, подані позивачем податкові накладні зупиняються, що підтверджуються відповідними роздруківками податкових накладних та квитанцій про зупинення їх реєстрації від 18.09.2024 року та підтверджує твердження позивача про фактичну неможливість вести нормальну господарську діяльність, оскільки контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, а всі здійснені господарські операції та всі контрагенти підпадуть під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення, так як фактично мали взаємовідносини з ризиковим платником податку на додану вартість. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.09.2023 року у справі №420/10012/22, яка підлягає обов`язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 КАС України заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 року у справі №160/24752/23 зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості та внесення до журналу ризикових платників фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування норми статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

За умовами частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, за правилами пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520).

В свою чергу, абзацами восьмим-дев`ятим пункту 9 Порядку №520 встановлено, що за результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Таким чином, відсутні законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в реєстрації цих документів податкової звітності.

При цьому пункт 5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Висновок суду першої інстанції, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджений оцінкою судом будь-яких доказів.

При цьому, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання позивача у заяві про забезпечення позову та суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 27 вересня 2023 року (справа №420/10012/22), оскільки у межах наведеної справи суд зазначив про доведеність існування загрози завдання шкоди, а також факту зупинення реєстрації всіх без виключення податкових накладних та розрахунків коригування заявника. Існування цих обставин підтверджувалось дослідженими доказами, а не ґрунтувалось на припущеннях ймовірного настання наслідків у майбутньому. Саме це було визначальним для висновку суду про дійсну необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, у межах цієї справи відповідних доказів позивач не надав, а самого лише твердження про можливе настання негативних наслідків для суб`єкта господарювання недостатньо. Отже, обставини у справі, що розглядається, та у наведеній скаржником не є повністю подібними.

При цьому усталеною є позиція Верховного Суду, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний негативний вплив на суб`єктів господарювання, зокрема, на їх господарську діяльність. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

З огляду на викладене помилковими є і посилання суду апеляційної інстанції на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21). Так, як предметом судового розгляду у межах зазначеної справи було стягнення з податкового органу збитків, які поніс позивач внаслідок протиправного зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Велика Палата Верховного Суду дійсно вказала, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, реалізація якого залежить від продавця, який має визначений законом обов`язок із реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення таких дій. В той же час, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі не означає, що така обставина становить достатню причину для визнання того, що така сплата знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів. У межах справи №925/556/21 суд дійшов висновку, що оскарживши в судовому порядку рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної, яке в подальшому було визнане протиправним та скасоване судом, платник податків запобіг заподіянню збитків своєму контрагенту. Відтак, підстави для стягнення таких збитків з податкового органу були відсутні, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та ухвалила нове про відмову у задоволені позову.

Враховуючи викладене, наявні підстави вважати, що справа №925/556/21 ухвалена у неподібних до обставин цієї справи правовідносинах. При цьому висновок суду, що оскаржуване у цій справі рішення зачіпає права не тільки позивача, але і його контрагентів є помилковим та таким, що не відповідає позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 березня 2023 року (справа №925/556/21).

Враховуючи те, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України та застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, оскільки фактично вирішують спір без його розгляду по суті, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись: пунктами 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №160/25226/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФОНД-2022» про забезпечення адміністративного позову у справі №160/25226/24.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва