Постанова

від 05.11.2024 по справі 240/3114/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3114/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

05 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, Комунального підприємства "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської міської ради, Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, Комунального підприємства "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії.

РішеннямЖитомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської міської ради від 09.11.2023 року №925 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою земельної ділянки для користування (сервітут) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; право облаштування дощового водовідведення зливних ґрунтових вод.

Зобов`язано Житомирську міську раду письмово повідомити ОСОБА_1 про порядок отримання (вказати конкретні дії, які слід вчинити) нею у користування частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для реалізації рішення Житомирської міської ради №1103 від 11.04.2024 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою у подальшому облаштувати дощове водовідведення зливних ґрунтових вод та провести централізоване холодне водопостачання, прокласти водопровід із чужої природної водойми через чужу земельну ділянку, позивачем подано до відповідача заяву №11502 від 13.10.2021.

За результатами розгляду поданої заяви, рішенням Житомирської міської ради №465 від 24.12.2021 відмовлено у надані дозволу на виготовлення дозволу на розроблення документації із землеустрою, земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0090 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням суду від 09.11.2022 у справі № 240/8038/22 визнано протиправним рішення Житомирської міської ради №465 від 24.12.2021 в частині відмови ОСОБА_1 (п.41 додатку до рішення) у надані дозволу на виготовлення документації із землеустрою земельної ділянки для користування (сервітут) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01); (07.04.) право облаштування дощового водовідведення зливних ґрунтових вод та право прокласти на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку.

Зобов`язано Житомирську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 11502 від 13.10.2021 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою земельної ділянки для користування (сервітут) земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (02.01); (07.04.) право облаштування дощового водовідведення зливних ґрунтових вод та право прокласти на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку із врахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення суду Житомирською міською радою повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 № 11502 від 13.10.2021 та прийнято рішення від 09.11.2023 року №925 про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою земельної ділянки для користування (сервітут) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; право облаштування дощового водовідведення зливних ґрунтових вод.

Прийняте рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (надалі - ЗК України).

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, серед інших, таких земельних сервітутів: право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми (ст.99 ЗК України).

Відповідно до статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, не сформованих у земельну ділянку, допускається формування земельної ділянки в межах території, на яку буде поширюватися право земельного сервітуту (ч.3 цієї статті).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 ЗК України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 цієї статті).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.3 цієї статті).

Порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності визначений статтею 124-1 ЗК України.

Особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо:

а) земельна ділянка не передана у користування або у разі необхідності встановлення земельного сервітуту на землях, не сформованих у земельні ділянки, - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності;

б) земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача.

У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.

До клопотання додаються:

а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності);

б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально;

в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки);

г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту);

ґ) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки) (ч.1 цієї статті).

У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці:

особа відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті приймає рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту та забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні;

особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.

Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду (ч.2 цієї статті).

У разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування протягом одного місяця з дня отримання клопотання приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який надав такий дозвіл, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки.

Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Повторне надання відмови з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові, не допускається, крім не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, а також випадків, коли підстава відмови виникла пізніше надання попередньої відмови.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту для будівництва, розміщення та експлуатації лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури або у разі розташування на земельній ділянці, яку передбачається сформувати, будівель, споруд, які перебувають у власності заявника, та необхідності встановлення земельного сервітуту для розміщення, доступу та експлуатації таких будівель, споруд, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Протягом шести місяців з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах орієнтовного місця розташування земельних ділянок, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої наданий відповідним органом, забороняється:

надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, яка передбачає формування земельних ділянок;

передача земельних ділянок державної, комунальної власності у власність, користування (ч.3 цієї статті).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін, але не більше шести місяців.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається на затвердження органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, який протягом одного місяця з дня його отримання зобов`язаний затвердити проект та прийняти рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту або надати мотивовану відмову у його затвердженні. Рішення про надання згоди на встановлення земельного сервітуту є підставою для укладення договору про встановлення земельного сервітуту. У разі якщо розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не був поданий на затвердження протягом шести місяців з дня надання дозволу на його розроблення, рішення про надання такого дозволу втрачають чинність. Зазначений строк може бути продовжений не більш як на шість місяців органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за клопотанням особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту (ч.4 цієї статті).

У разі відмови особи відповідно до пункту "а" частини першої цієї статті у прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або укладення договору про встановлення земельного сервітуту, такий земельний сервітут встановлюється за рішенням суду за позовом особи, заінтересованої у встановленні земельного сервітуту (ч.5 цієї статті).

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідачем у оспорюваному рішенні вказано ст.124-1 ЗК України, ст.ст.401,358 ЦК України, рішення Житомирської міської ради від 26.06.2018 №1069 "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель".

Як зазначалось, відповідно до ст.124-1 ЗК України у рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має зазначатися вичерпний перелік підстав для такої відмови з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Водночас, Житомирською міською радою у рішенні від 09.11.2023 року №925 не наведено підстав для такої відмови, а вказано лише посилання на закони та рішення органу місцевого самоврядування.

При цьому ст.401 ЦК України передбачено право сервітуту, ст.358 ЦК України - порядок здійснення права спільної часткової власності.

Як свідчать матеріали справи, на виконання рішення Житомирської міської ради від 26.06.2018 № 1069 "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель", 04.09.2023 між ФОП ОСОБА_2 та департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради укладено договір по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого оформлення речових прав. Вважають, що до питання щодо передачі в користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 варто повернутись після затвердження технічної документації із землеустрою та встановлення порядку користування.

Слід зазначити, що наявність рішення Житомирської міської ради від 26.06.2018 №1069 "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель" не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для встановлення сервітуту, оскільки в силу положень ст.124-1 ЗК України така заборона встановлюється протягом шести місяців з дня прийняття рішення.

Отже, оспорюване рішення не містить передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою встановлення земельного сервітуту, тобто прийнято без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо ефективного захисту порушеного права позивача, суд також враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як зазначалось, відповідно до оспорюваного рішення було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 № 11502 від 13.10.2021 щодо надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою земельної ділянки для користування (сервітут) земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На момент подання даної заяви та її розгляду вказана земельна ділянка не була сформованою.

Надалі, 11.04.2024 року Житомирською міською радою прийнято рішення № 1103 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою з метою передачі земельних ділянок у власність і користування громадянам в межах міста Житомира із земель житлової та громадської забудови", відповідно до п.2 додатку 5 вказаного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності Житомирської міської територіальної громади в особі Житомирської міської ради за адресою: м. Житомир, майдан Визволення, 10, для подальшого встановлення порядку користування земельною ділянкою в органах судової влади.

Відповідно до затвердженої документації сформовано земельну ділянку площею 0,0649 га кадастровий номер 1810136300:07:013:0028, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). В зазначену площу увійшла площа земельної ділянки щодо якої ОСОБА_1 , зверталася до Житомирської міської ради щодо надання права на сервітутне користування для облаштування дощового відведення.

Відповідно до положень ст.79 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що наразі питання щодо встановлення земельного сервітуту має вирішуватись у порядку, встановленому ст.124-1 ЗК України як для сформованої земельної ділянки, яким, серед іншого, передбачено інший перелік документів, які подаються разом з клопотанням зацікавленої у встановленні сервітуту особи. Тобто, у зв`язку із зміною обставин, заява №11502 від 13.10.2021 втратила свою актуальність, оскільки стосувалась несформованої земельної ділянки та не може бути реалізованою.

Вимога про зобов`язання Житомирської міської ради та Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради укласти договір про виділ земельної ділянки 0,0090 га для необхідного дощового водовідведення та виготовлення проекту технічної документації землеустрою за адресою: АДРЕСА_2 із зазначенням відображення її на картографічній основі Державного земельного кадастру та присвоїти кадастровий номер як іменний сервітут ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки також не узгоджується із положеннями ст.124-1 ЗК України.

Крім того, слід врахувати, що метою прийняття рішення №1103 від 11.04.2024 року є подальше встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в органах судової влади.

При цьому, в силу ст.401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, позивач може отримати частину земельної ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 в користування для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), в тому числі й для облаштування дощового відведення, тобто її потреби можуть бути задоволені у інший спосіб, без встановлення сервітуту.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено щодо необхідності зобов`язати Житомирську міську раду письмово повідомити позивача про порядок отримання (вказати конкретні дії, які слід вчинити) нею у користування частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для реалізації рішення Житомирської міської ради №1103 від 11.04.2024 року.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності Житомирської міської ради та КП "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради щодо необлаштування дощового водовідведення зі сторони центральної дороги до колектору зливної мережі діючого каналізаційного колодязю №6 та зобов`язання вчинити такі дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту (ст.1 Закону).

Згідно із ч.2 ст.10 вказаного Закону до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, серед іншого, здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Стаття 26 цього Закону передбачає, що благоустрій присадибної ділянки проводиться її власником або користувачем цієї ділянки.

Власник або користувач присадибної ділянки може на умовах договору, укладеного з органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, забезпечувати належне утримання території загального користування, прилеглої до його присадибної ділянки.

Відповідно до п.п. 2 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження, здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Отже, до повноважень органу місцевого самоврядування належить лише здійснення контролю за станом благоустрою, належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово зверталась (07.11.2023, 08.11.2023, 09.11.2023) щодо облаштування дощового водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , проведення обстеження даної земельної ділянки.

На вказані запити Житомирською міською радою було надано відповіді від 04.12.2023, 06.12.2023,15.12.2023.

Зокрема вказано, що згідно інформації КП "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради від 22.11.2023 працівниками зазначеного підприємства проведено обстеження зливової мережі по проспекту Миру в районі пров. 4-й Каракульний, 4, 6, 8 виявлено, що колектор і зливова мережа, знаходяться в робочому стані; існує в наявності дренажна мережа водовідведення з дворової території зі скидом у колектор зливової каналізації в районі житлового будинку №6 зі сторони проспекту Миру, (відповідно до існуючого робочого проекту).

Отже, міською радою перевірено вказану у вищевказаних заявах інформацію, в тому числі з урахуванням проведеного КП "Експлуатація штучних споруд" обстеження зливової мережі, в результаті якого не виявлено порушень у її функціонуванні.

За таких обставин, вимоги про визнання протиправною бездіяльності Житомирської міської ради та КП "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради щодо необлаштування дощового водовідведення зі сторони центральної дороги до колектору зливної мережі діючого каналізаційного колодязю №6 та зобов`язання вчинити такі дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.