Рішення

від 04.11.2024 по справі 947/11722/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/11722/24

Провадження № 2/947/3119/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Торгонської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2024 року Двалі Майя, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через свого представника - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якій просили стягнути страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю в загальному розмірі 180 000.00 грн., страхове відшкодування моральної шкоди , заподіяної смертю в загальному розмірі 60 000.00 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 39 287.67 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 104 705.31 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 22 270.68 грн., судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявленого позову представник позивачів посилається на те, що 14 жовтня 2020 року страхувальник відповідача ОСОБА_4 керуючи власним, технічно справним мотоциклом «HONDA SHADOW 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозячи пасажира ОСОБА_5 допустив порушення вимог п. 1.5., п/п б) п. 2.3., п.п. 12.3., 12.4., п/п б) п. 12.9. Правил дорожнього руху, які призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті Двалі Картлос та спричинення ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

За фактом наїзду ОСОБА_4 на пішохода Двалі Картлоса було розпочате досудове розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020160000001198 від 15.10.2020 року.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як водія мотоциклу «HONDA SHADOW 400», р.н. НОМЕР_1 була застрахована у відповідача ПрАТ «УПСК», згідно полісу № АР/8917157.

03.12.2020 року представником позивачів засобами електронного зв`язку на адресу ПрАТ «УПСК» було направлено повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування з додатками, які отримані відповідачем 04.12.2020 року.

Страхове відшкодування відповідачем здійснено не було.

26.02.2024 року адвокатом Румянцевим Олександром Геннадійовичем направлено до ПрАТ «УПСК» адвокатський запит № 01-26-02/24 з вимогою надати інформацію чи приймалося страховиком ПрАТ «УПСК» рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування за заявою адвоката ОСОБА_6 в інтересах Двалі Майі за страховим випадком, який настав 14.10.2020 року за участі страхувальника ПрАТ «УПСК» - ОСОБА_4 - водія забезпеченого ТЗ «HONDA SHADOW 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також з вимогою надати копії всіх без виключення матеріалів страхової справи за вищевказаним страховим випадком включно з копіями прийнятих страховиком у справі рішень.

06.03.2024 року на адресу адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича надійшла відповідь №0682/12 на запит, якою повідомлено, що страховиком, застосовуючи норму п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було зупинено розгляд справи про виплату страхового відшкодування до моменту отримання страховиком рішення суду, яке набрало законної сили.

Не погодившись з рішенням відповідача про зупинення розгляду справи позивачі подали до Київського районного суду м. Одеси даний позов.

Позивачі зазначають, що у відповідності до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Таким чином, притягнення страхувальника відповідача до кримінальної відповідальності, як і не притягнення, не впливало на обов`язок відповідача здійснити страхове відшкодування.

Отже, відповідач у 90-денний строк з дати подання заяви про виплату страхового відшкодування був зобов`язаний здійснити страхове відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 09.04.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Двалі Майї, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

06.05.2024 року від відповідача ПрАТ "УПСК" до канцелярії суду надійшов відзив, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що у відповідності п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перебіг строку на здійснення страхового відшкодування припиняється, якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі. Перебіг строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Зазначав, що позивачами не було надано разом з заявою про страхове відшкодування документів, які б засвідчували відсутність у загиблого на час ДТП батьків, а також інших дітей, у т.ч. від іншого шлюбу, якщо такий був.

Посилався на ст.ст.1193, 1195 ЦК України, вказуючи, що необхідно врахувати вину самого потерпілого в ДТП, що матиме вплив на розмір відшкодування.

Зазначав, що фінансові санкції до відповідача за пропуск строку на виплату страхового відшкодування не можуть бути застосовані, оскільки відповідач повідомив позивачів про припинення його строку.

Крім того, відповідач не погодився з вартістю послуг адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, зазначивши, що розмір витрат на правову допомогу, виходячи з вартості однієї години роботи адвоката 3000.00 грн. є завищеним.

Просив відмовити у задоволенні позову.

19.06.2024 року представником позивачів подано відповідь на відзив, у якій зазначено відношення до припинення перебігу строку на виплату страхового відшкодування.

Зазначено про неможливість застосування норм ст.ст.1193,1195 ЦК України, оскільки дані норми застосовуються до фізичних осіб, які заподіяли шкоду. Натомість відповідач є юридичною особою.

Зазначено, що зі спливом трьох років з моменту заподіяння потерпілому Двалі Картлосу смерті, в разі неподання особами з числа близьких родичів загиблого заяв про страхове відшкодування, страховик відмовляє у виплаті цього відшкодування, оскільки 3-річний строк є присічним і поновленню не підлягає. Отже, відсутня необхідність встановлення кола родичів загиблого, які мали право отримати страхове відшкодування.

Зазначено, що відповідачем не направлялося рішення страховика про зупинення перебігу строку на виплату страхового відшкодування, отже не може бути застосований правовий висновок Верховного Суду, викладений у Постанові КЦС ВС від 21.04.2022 року у справі №447/2222/20, оскільки обставини цих справ не є аналогічними.

01.07.2024 року на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача, доводи яких тотожні доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву.

03.07.2024 року судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.11.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивачів про долучення доказів, а саме, копій вироку Київського районного суду м. Одеси від 11.07.2024 року у справі №947/7514/22 та ухвали Одеського апеляційного суду від 24.10.2024 року у цій же справі. Представник позивача просив суд поновити пропущений з поважних причин строк на подання доказів та долучити ці докази до матеріалів справи. В клопотанні представник зазначив, що встановлені судами у справі №947/7514/22 обставини спростовують доводи викладені у відзиві відповідачем.

В судове засідання 04.11.2024 року позивачі та їх представник не з`явилися. Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його та позивачів відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю. Вказав, що має намір протягом 5-ти днів звернутися до суду з заявою про розподіл судових витрат.

В судове засідання 04.11.2024 року відповідач своїх представників не направив. 17.09.2024 року до суду надійшла заява представника відповідача, в якій він просив суд здійснити судовий розгляд без участі представника відповідача. Позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 14 жовтня 2020 року страхувальник відповідача ОСОБА_4 керуючи власним, технічно справним мотоциклом «HONDA SHADOW 400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозячи пасажира ОСОБА_5 допустив порушення вимог п. 1.5., п/п б) п. 2.3., п.п. 12.3., 12.4., п/п б) п. 12.9. Правил дорожнього руху, які призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті Двалі Картлос та спричинення ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 11.07.2024 року у справі №947/7514/22 встановлено, що смерть Двалі Картлоса знаходиться у прямому причинному зв`язку з наїздом на нього мотоциклу під керуванням ОСОБА_4 .

В ході судового розгляду справи №947/7514/22 обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. За судового розгляду справи №947/7514/22 обставин непереборної сили або умислу потерпілого встановлено не було. Відповідачем доказів існування цих обставин також не долучено.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у відповідача ПрАТ «УПСК», згідно полісу № АР/8917157.

Відповідно до Полісу ОСЦВВВНТЗ, розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю складає - 260 000.00 грн., франшиза складає - 0,00 грн.

03.12.2022 року позивач в порядку ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до ПрАТ "УПСК" із повідомленням про ДТП та заявою про здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження№ 61-26405св18).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 204/3783/16-ц (провадження № 61-1141св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20).

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Суд критично ставиться до доводів представника відповідача, що страховик повідомив потерпілу та її представника щодо застосування п.36.2ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки доказів на підтвердження цих доводів не додано.

Відповідно до п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32та/або37цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Отже, відповідач був зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про застосування припинення перебігу строку на страхове відшкодування повідомити потерпілу Двалі Майю про це рішення.

Водночас, ст.35.2 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено перелік документів, які додаються до заяви про страхове відшкодування:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності) .

Наведена норма не містить обов`язку потерпілого надавати не зазначені в цій статті закону документи, на які послався представник відповідача у відзиві на позовну заяву. Крім того, наведена норма не зобов`язує потерпілого надавати страховику постанову чи вирок суду за наслідками розгляду справи про дорожньо-транспортну пригоду.

Законодавцем у ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Отже, починаючи з 14.10.2023 року страховик має відмовляти у виплаті всім особам, які звернуться з заявою про страхове відшкодування щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, встановлення складу родини загиблого Двалі Картлоса позбавлено сенсу в цьому провадженні.

Таким чином, враховуючи, що для здійснення страхового відшкодування в даному випадку відповідачу ПрАТ "УПСК" були подані всі необхідні та встановлені спеціальним законом документи, відповідачем протиправно не було здійснено у 90-денний строк страхове відшкодування потерпілій Двалі Майї. Тобто, відповідачем не було виконано обов`язок, встановлений п.36.2 ст.36 спеціального закону.

Оскільки заява про страхове відшкодування подана відповідачу 03.12.2020 року, 90-денний строк на виплату страхового відшкодування сплив 03.03.2021 року.

Початком та кінцем перебігу строку для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми є період з 04.03.2021 року по 05.04.2024 року, виходячи із заборгованості у загальній сумі 240 000.00 грн.

За період з 04.03.2021 року по 05.04.2024 року позивачем понесено інфляційні втрати в розмірі 104 705.31 грн. Три відсотки річних за користування грошовими коштами в цей же період становлять - 22 270.68 грн.

У ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За період з 04.03.2021 року по 04.03.2022 року (в межах строку спеціальної позовної давності) з відповідача ПрАТ «УПСК» стягується пеня за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 39 287,67 грн.

Отже, встановивши прострочення виплати страхового відшкодування з 04.03.2021 по 05.04.2024, суд обґрунтовано встановлює розмір стягнень у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки такі розрахунки були проведені позивачем з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4062.63 грн.

Керуючись ст.ст.141,258,259,263-265,267,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Двалі Майі, яка діє у власних інтересах та як законний представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі, діючої як законний представник ОСОБА_3 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"(код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі, діючої як законний представник ОСОБА_2 страхове відшкодування шкоди, заподіяної смертю в розмірі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"(код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі, на користь Двалі Майі страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі, діючої як законний представник ОСОБА_3 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.)

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі, діючої як законний представник ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 39 287(тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 67 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 104 705 (сто чотири тисячі сімсот п`ять) грн. 31 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь Двалі Майі три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 22 270 ( двадцять дві тисячі двісті сімдесят) грн. 68 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681) на користь держави судовий збір в сумі 4062 (чотири тисячі шістдесят дві) грн. 63 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. С. Петренко