Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.10.2024 Справа №607/14917/24 Провадження №2/607/3127/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Ковбасюк М.В.,
представника позивачів адвоката Чубенко Н. Г.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Чубенко Наталія Миколаївна до Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Чубенко Н.М. звернулись до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» (АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що 14.07.2021 близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_4 , виконуючи службові обов`язки, як водій, та керуючи службовим автомобілем «УА3-3909» з р.н. НОМЕР_1 , який належав ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», рухався проїзною частиною дороги вул. Шевченка в с. Цеценівка Кременецького району Тернопільської області. Під`їхавши до входу на територію дитячого садка вищевказаного населеного пункту, ОСОБА_4 зупинив керований ним автомобіль та вимкнув двигун. В цей час, із території власного господарства, що знаходиться напроти дитячого садка, що в с. Цеценівка Кременецького району, вийшов їх малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підійшов до автомобіля «УА3-3909» та пригнувшись просунув верхню частину тіла між дорожнім покриттям та днищем автомобіля. Простоявши деякий час, приблизно о 13 год. 35 хв., водій ОСОБА_4 , запустив двигун у автомобілі «УА3-3909» з р.н. НОМЕР_2 та розпочав рух від місця стоянки, що по вул. Шевченка в с. Цеценівка у напрямку центру с. Цеценівка Кременецького району, в процесі якого відбулося відкидання малолітнього ОСОБА_5 на заднє ліве колесо та подальше стиснення між колесом та поверхнями кузова, в результаті якого останній отримав тілесні ушкодження від яких настала його смерть.
Відомості про дану дорожньо-транспортну пригоду 14.07.2021, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021210000000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В ході досудового розслідування було проведено ряд експертних досліджень. Зокрема, згідно висновку судово-медичної експертизи №?581 від 16.08.2021, масивність, множинність та різноманітний характер тілесних ушкоджень на тілі дитини, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та поверхнях тіла, характерні для транспортної травми. Характер ушкоджень та їх розташування на діаметрально протилежних поверхнях тіла, відсутність значних ушкоджень внутрішніх органів чи їх переміщення, особливості крововиливів та саден на спині, що відображають малюнок протектора шини, в сукупності дають підстави вважати, що в даному випадку мало місце стиснення тіла між двома площинами, не виключено між конструкційними елементами автомобіля (між шиною колеса та частиною кузова).
Вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 13.12.2022 залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.06.2023 встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 не міг виглядати правим плечем за межі автомобіля перед початком його руху, а був повністю під кузовом автомобіля, і водій перед початком руху не мав об`єктивної можливості побачити його в дзеркалі заднього виду, через вікно дверей чи через відчинені двері, а також не розпочинати рух автомобіля та запобігти наїзду на дитину. Таким чином, судом не встановлено належних, допустимих та достовірних доказів, які б в сукупності поза розумним сумнівом підтверджували ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 допустив порушення Правил дорожнього руху України та мав технічну можливість уникнути наїзду на малолітнього, стороною обвинувачення не доведено, що є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля «УАЗ-3909» з р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 настала смерть їхнього малолітнього сина ОСОБА_5 , у зв`язку з чим їм спричинена моральна шкода. При цьому, оскільки ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «УА3-3909», р.н. НОМЕР_2 , законним володільцем якого є АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», безпосередньо в момент дорожньо-транспортної пригоди здійснював свої трудові обов`язки, як водій, тому на думку позивачів саме АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» має нести відповідальність за шкоду, заподіяну їх водієм під час виконання ним трудових обов`язків.
Позивачі зауважують, що нормами ЦПК передбачено, що шкода, спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини, а ч. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено тільки дві умови для звільнення від відповідальності відшкодування шкоди: непереборна сила та умисел потерпілого, які в даному випадку відсутні.
Позивачі вказують, що вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою їм спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що вони втратили сина у зв`язку з чим зазнали істотних моральних страждань.
Так, позивач ОСОБА_2 постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть молодшого сина ОСОБА_7 не залишають її і до теперішнього часу. Усвідомлення того, що його вже ніколи не буде поруч, завдає глибоких душевних страждань. Син фактично помер на її руках, оскільки після дорожньо-транспортної пригоди її знайома ОСОБА_8 передала тіло ОСОБА_7 зі значними травмами і вона тримала сина поки той не здійснив останній подих. Цей момент назавжди закарбувався в її пам`яті та завдає неймовірних душевних страждань. Смерть сина не була миттєва і спричинені тілесні ушкодження завдали йому значних фізичних страждань. Син ОСОБА_7 разом з донькою ОСОБА_9 були довгоочікуваними двійнятами для неї з чоловіком. Усвідомлення, що він помер у дворічному віці і тепер його сестра не буде з ним разом рости, пізнавати та допомагати одне одному в майбутньому, завдає невимовного болю ОСОБА_2 , як матері. Позивачка навіть уявити не могла, що втратить сина в такому молодому віці. Вона також відчуває постійну тривогу, страх за безпеку інших дітей та свої близьких. У майбутньому ОСОБА_7 міг би ще довго жити та радувати її, бути опорою у житті, завжди прийти на допомогу, надати свою підтримку та любов. Однак в один момент всі її мрії та плани на майбутнє були знищені трагічним випадком. Зі смертю сина вона втратила впевненість в завтрашньому дні, її життя втратило сенс, адже вона все робила тільки для майбутнього своїх дітей. З часу його смерті у неї значно погіршився психічний стан, а саме: відчуває пригнічення настрою, тугу, тривогу, загальну слабкість, значне погіршення сну, посилення
Оскільки відновити попередній стан життя позивача ОСОБА_2 неможливо, тому із засад розумності та справедливості, враховуючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та відсутність вини водія ОСОБА_4 , вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн.
Також, позивачу ОСОБА_3 , як батьку загиблого ОСОБА_5 , смерть його сина завдала також непоправних моральних страждань. Усвідомлення того, що його молодший син помер в дворічному віці, при цьому зазнавши фізичних страждань завдає йому, душевних страждань. До теперішнього часу він не може спокійно спати, дивитися на сімейні фотографії, займатися звичайними справами. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. З часу його смерті у нього значно погіршився психічний стан, а саме, він відчуває пригнічення настрою, тугу, тривогу, значне погіршення сну. Також він мав труднощі з поверненням до нормального життя, підтриманням соціальних контактів, роботи та повсякденних обов`язків. Трагічна смерть сина внесла зміни в його повсякденне життя, а повернення до попереднього ритму життя стало неможливим. Все це разом призвело до зниження працездатності та обмеження кола його спілкування, що знову-таки поглиблює негативні переживання внаслідок порушення соціальної та особистої адаптації. Смерть сина ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спричинила серйозні психологічні та емоційні травми як для нього, так і для всієї його родини. ОСОБА_3 і до теперішнього часу відчуває глибокий сум, відчай, страх за безпеку інших членів сім`ї та постійне занепокоєння. Для нього з дружиною їхні діти завжди були головним сенсом в житті, тому втрата дитини призвела до тяжких моральних страждань. Смерть власної дитини завдала йому настільки сильні психічні та душевні страждання, що відновити його душевний стан неможливо. Оскільки відновити попередній стан життя позивача ОСОБА_3 неможливо, тому із засад розумності та справедливості, враховуючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та відсутність вини водія ОСОБА_4 , вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «УА3-3909» з р.н. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яка у відповідності до договору № 203660507 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснило на їх користь виплату страхового відшкодування шкоди, пов`язаної зі смертю ОСОБА_5 у розмірі 36 000 грн кожному.
Разом з тим, визначений ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ліміт відповідальності страховика є недостатнім для відшкодування страховиком завданої їм моральної шкоди, а відтак на переконання позивачів різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) на підставі ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО».
На підставі викладеного позивачі просять стягнути з відповідача АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду, спричинену смертю малолітнього сина ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі по 264 000,00 грн на кожного.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.07.2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
26.07.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» Керея Ю.Б. через систему «Електронний суд», із змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги у повному обсязі та не погоджується з викладеними у позовній заяві обставинами. Так, 14.07.2021 водій Шумського РЕМ АТ «Тернопільобленерго» ОСОБА_4 дійсно перебував за кермом УАЗ 3909 р.н. НОМЕР_2 та виконував свої робочі обов`язки у с. Цеценівка Кременецького району Тернопільської області. За результатами проведеного слідства ОСОБА_4 був обвинувачений за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Вироком Шумського районного суду Тернопільської області у справі № 609/2/22 від 13.12.2022 ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду скарга прокурора Кременецької окружної прокуратури і потерпілої ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Шумського районного суду від 13.12. 2022 залишено без змін. 14.11.2023 Верховним судом було винесено постанову, якою залишено без змін вирок Шумського районного суду Тернопільської області та ухвалу Тернопільського апеляційного суду у справі № 609/2/22. Представник відповідача вказує, що судом виправдано ОСОБА_4 , а відповідно не доведено належними та допустимими доказами у справі № 609/2/22 вчинення наїзду на малолітню особу саме автомобілем УАЗ - 3909, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить АТ «Тернопільобленерго». Зокрема, ухвалюючи виправдувальний вирок суд встановив недостовірність викладених у протоколі слідчого експерименту даних та їх невідповідність реальній обстановці ДТП, визнано неналежним та недопустимим доказом висновок експерта судової автотехнічної експертизи обставин та механізму ДТП № СЕ -19/120-21/12693-ІТ від 15.12.2021. Таким чином, судом у справі № 609/2/22 не встановлено, що ДТП вчинене саме водієм ОСОБА_4 , який керував автомобілем УАЗ - 3909 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить АТ «Тернопільобленерго», так само як не встановлено, що саме автомобілем УАЗ - 3909 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вчинено наїзд на ОСОБА_5 , а відповідно відсутні підстави для відшкодування заявленої позивачами моральної шкоди до АТ «Тернопільобленерго». Також представник звертає увагу, що батьки малолітнього ОСОБА_5 , який в силу свого віку не міг для себе забезпечити такого особистого немайнового права, як забезпечення належних та безпечних умов проживання, права на життя, права на безпечна для життя і здоров`я довкілля, то в його інтересах це право зобов`язані були забезпечувати його батьки. Проте цей обов`язок був знехтуваний ними, а дитина була залишена у небезпеці. Зокрема, в ході розгляду кримінальної справи із показів ОСОБА_8 і ОСОБА_2 було встановлено, що позивач ОСОБА_2 залишила на дворі без нагляду сина ОСОБА_5 .. При цьому подвір`я позивачів необгороджене і хвіртки від будинку на проїжджу частину дороги, яка б могла закрити вільний вихід з прибудинкової території на дорогу, також нема. Мама дитини, позивач по справі знаючи, що із подвір`я є вільний вихід на дорогу, а також знаючи що дитина має підвищений інтерес до транспортних засобів, знехтувала цим і залишила малолітню дитину одну на подвір`ї. У результаті чого ОСОБА_5 вийшов самостійно на дорогу де трагічно загинув у наслідок важких травм. Окрім цього, батько хлопчика ОСОБА_3 у момент події був відсутній вдома, оскільки поїхав на роботу, а тому не міг забезпечити дитині нагляд, але ОСОБА_3 , як батько дитини мав би забезпечити всі необхідні безпечні умови проживання дітям, в тому числі унеможливити вільний вихід дитини на проїжджу частину шляхом встановлення огорожі, хвіртки та інших допустимих засобів, які б могли забезпечити безпечне перебування дітей на території домогосподарства без нагляду їх матері. З огляду на вищевикладене, зважаючи на вище описані обставини події, які мають істотне значення, враховуючи грубу необережність та недбалість позивачів при догляді та вихованні сина, у зв`язку із чим дитина у віці 2 роки та 5 місяців залишилася без нагляду та вийшла на дорогу у результаті чого загинула; враховуючи принцип розумності та справедливості, відповідач вважає заявлений позов безпідставним та таким що порушує принципи справедливості та розумності, а тому просить у його задоволенні відмовити.
Протокольною ухвалою суду від 07.08.2024 постановленою у судовому засіданні без видалення в нарадчу кімнату та занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачів - адвокат Чубенко Н. Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав у ньому наведених. Крім того, подала письмовий виступ у судових дебатах, у якому зазначено обставини, які є аналогічними тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» Керея Ю.Б. в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення позовних вимог та просила відмовити у задоволені позову з підстав викладених у відзиві. Також, подала письмовий виступ у судових дебатах, в якому вказує, що особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. При цьому, вина заподіювача шкоди не вимагається. Поряд з цим, позивачі просять суд стягнути моральну шкоду із відповідача посилаючись на те, що мають важке моральне становище після втратити сина, про те жодних доказів на підтвердження психологічних страждань, втрати працездатності, тривоги, втрати сну не надають. Позивачі не зверталися жодного разу за три роки ні до сімейного лікаря ні до вузькопрофільного спеціаліста психолога чи психіатра з питаннями важкого психологічного стану після смерті дитини. З чого можна зробити висновок, що моральний стан позивачів та психологічне здоров`я ніяким чином не погіршилося, вони ведуть звичний для себе спосіб життя, а описане у позовній заяві являється необґрунтованим жодними доказами, з метою матеріальної вигоди. Окрім цього, рішення суду у кримінальній справі по обвинуваченню водія ОСОБА_4 встановлює відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, матеріали справи містять ряд експертних висновків, які суперечать одне одному, а тому судом було встановлено відсутність протиправної поведінки водія. З приводу наявності причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою, то представник відповідача зауважує, що як вбачається із вироку суду по обвинуваченню ОСОБА_6 , а саме зі свідчень самої позивачки та сусідки основною причиною, чому дитина опинилася на дорозі під машиною являються дії і бездіяльність самих позивачів, оскільки дитина була залишена без нагляду на подвір`ї, яке ніяк не огороджене, де є вільний вихід на проїжджу частину у результаті чого дитина залізла під машину і загинула. Із вище сказаного можна зробити висновок, що жодна із підстав відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи, а позивачі намагаються перекласти власну відповідальність і протиправну поведінку на водія та власника транспортного засобу, що суперечить нормам розумності та справедливості, а тому представник просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб виданого 27.12.2017 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб 04.02.2011 у Цеценівській сільській раді Шумського району Тернопільської області, про що складено актовий запис № 1.
У даному шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 22.02.2019 Цеценівською сільською радою Шумського району Тернопільської області.
14.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12021210000000194 за ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом того, що 14.07.2021 близько 13 год. 30 хв. водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 керуючи автомобілем УА3-3909, р.н. НОМЕР_1 та розпочинаючи рух по вул. Шевченка, м. Цеценівка Кременецького району, допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Унаслідок наїзду ОСОБА_5 загинув на місці пригоди.
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 0591 від 15.07.2021, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , причина смерті: відкрита черепно - мозкова травма з переломом кісток мозкового та лицьового черепа, ушкодження мозку та його оболонок.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 04.08.2021 Шумським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Цеценівка Кременецького району Тернопільської області.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2022 у справі №609/2/22, ОСОБА_4 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Як вбачається із змісту даного вироку, приймаючи рішення суд виходив з того, що перед початком руху автомобіля УАЗ 3909, р.н. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_10 , як зазначено у висновку судмедекспертів криміналістів №57 від 25.11.2021, в цей час знаходився позаду лівого колеса у вертикальному чи близькому до нього положенні у просвіті між колесом (спереду) та кузовом автомобіля (позаду) і був обернений до колеса спиною, тобто під вказаним автомобілем, останнього не можна визнати учасником дорожнього руху, зокрема як пішохода, оскільки судом не встановлено, що до моменту наїзду він рухався по проїзній частині або перетинав її.
До того ж, сліди крові, виявлені на внутрішній частині протектора лівого заднього колеса автомобіля УАЗ 3909 та висновок судово-медичної експертизи трупа потерпілого, за яким локалізація травм припадає на праву частину його тіла, зокрема, встановлені такі травматичні зміни, як «просторі садна на передній поверхні ділянки правого плечового суглоба», «садна ділянки правого колінного суглоба, правої гомілки та стопи; переломи 6, 7-го правих ребер по біляхребтовій лінії» та відсутність аналогічних травм лівого плеча, лівих ребер та лівої ноги, дає підстави вважати, що потерпілий не міг виглядати правим плечем за межі автомобіля перед початком його руху, а був повністю під кузовом автомобіля, і водій перед початком руху не мав об`єктивної можливості побачити його в дзеркалі заднього виду, через вікно дверей чи через відчинені двері, а також не розпочинати рух автомобіля та запобігти наїзду на дитину.
Таким чином, судом не встановлено належних, допустимих та достовірних доказів, які б в сукупності поза розумним сумнівом підтверджували ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 допустив порушення ПДР України та мав технічну можливість уникнути наїзду на малолітнього, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.06.2023 у справі № 609/2/22, апеляційні скарги прокурора Кременецької окружної прокуратури Попової І.В. і потерпілої ОСОБА_2 - залишено без задоволення, а вирок Шумського районного суду від 13.12.2022 відносно ОСОБА_4 - без змін.
Як слідує із змісту вказаної ухвали, апеляційний суд прийшов до переконання про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів, які б в сукупності поза розумним сумнівом підтверджували ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 допустив порушення ПДР України та мав технічну можливість уникнути наїзду на малолітнього. Отже, існує розумний сумнів, щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу інкримінованого йому злочину.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку експерта №581 від 15.07-16.08.2021, на підставі судово-медичної експертизи трупа малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , даних судово-токсикологічної (Висновок експерта № 949 від 20.07.2021), судово-імунологічної (Висновок експерта № 317 від 16.07.2021), судово-гістологічної (Висновок експерта № 775 від 03.08.2021) експертиз, враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, встановлені такі травматичні зміни:
-відкриту черепно-мозкову травму у виді: багатоуламкового перелому кісток мозкового та лицевого черепа, ушкоджень оболонок головного мозку та часткового руйнування його речовини; із зовнішніх ушкоджень виявлено просторе садно на виступаючих частинах обличчя, рану лівої надбрівної ділянки, два садна на потиличній ділянці, внутрішньо-шкірні крововиливи правої завушної ділянки;
-просторі садна на передній поверхні ділянки правого плечового суглоба, грудей і живота; внутрішньо-шкірні крововиливи та садна на спині з поширенням їх на задню поверхню шиї; садна ділянки правого колінного суглоба, правої гомілки та стопи; переломи 6, 7-го правих ребер по біляхребтовій лінії.
Морфологічні властивості ушкоджень (поверхні саден підсохлі, гладкі, червоно-коричневі, нижче рівня оточуючої шкіри; темно-червоне забарвлення крововиливів у м`які тканини з їх набряком; темно- та світло-червоне забарвлення крововиливів над і під оболонки головного мозку; відсутність ознак загоєння рани та зрощення переломів кісток), дані мікроскопічного дослідження (деструкція га крововиливи в м`які тканини голови без видимих реактивних змін, ділянки деструкції твердої мозкової оболонки з свіжим крововиливом в її товщу) вказують, що описані вище травматичні зміни утворилися незадовго до настання смерті. Вид цих ушкоджень (садна, крововиливи, переломи, розриви), морфологічні особливості та локалізація рани вказують на те, що всі ушкодження спричинені значною за силою дією тупих предметів. Масивність, множинність та різноманітний характер тілесних ушкоджень, локалізація їх на різних анатомічних ділянках та поверхнях тіла, в сукупності дають підстави вважати, що в даному випадку мала місце транспортна травма. Характер ушкоджень та їх розташування на діаметрально протилежних поверхнях тіла (спереду - просторі садна на обличчі, а також передній поверхні грудей і живота, ззаду - садна на потиличній ділянці, садна і внутрішньо-шкірні крововиливи на спині, наявність переломів 6,7-го правих ребер по біляхребтовій лінії; сплощення голови у передньо-задньому напрямку; наявність крововиливів у сполучних оболонках очей), відсутність значних ушкоджень внутрішніх органів чи їх переміщення, особливості крововиливів та саден на спині, що відображають малюнок протектора шини (зигзагоподібні, паралельні між собою смуги тощо), в сукупності дають підстави вважати, що в даному випадку мало місце стиснення тіла між двома площинами, не виключено між конструкційними елементами автомобіля (між шиною колеса та частиною кузова). Лише за даними судово-медичної експертизи стверджувати про конкретне положення потерпілого по відношенню до транспортного засобу немає можливості. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 слідів волочіння його тіла по дорожньому покритті, не отримано. Вказані вище ушкодження не властиві для утворення при падінні з висоти власного зросту (на площині). Зазначені вище травматичні зміни голови належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (п. 2.1.1. а) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - МОЗ України. Київ, 1995). Переломи 6, 7-го правих ребер належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, за ознакою тривалого (більше 21 доби) розладу здоров`я (п.п. 2.2.1 (в) і 2.2.2. цих «Правил»). Всі інші ушкодження належать до категорії легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5. вказаних вище «Правил»). Смерть малолітнього ОСОБА_5 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток мозкового та лицевого черепа, ушкодженням оболонок головного мозку та частковим руйнуванням його речовини. Викладений підсумок про причину смерті підтверджуються виявленням в ході проведення судово-медичної експертизи трупа вказаних вище масивних травматичних змін голови, а також даним мікроскопічного дослідження вилучених шматочків внутрішніх органів і тканин (деструкція та крововиливи в м`які тканини голови, ділянки деструкції твердої мозкової оболонки з крововиливом в її товщу, субарахноїдальний крововилив в головному мозку та мозочку, крововиливи в речовину головного мозку та мозочка). Таким чином, між виникненням вказаної черепно-мозкової травми та настанням смерті ОСОБА_5 існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Судячи із розвитку трупних явищ (труп рівномірно охолоджений; трупне заклякання добре виразне у всіх звичайно досліджуваних трупах м`язів; трупні плями, при натискуванні на них пальцем в проекції кісткових виступів бліднуть та відновлюються у попередньому забарвленні впродовж 30-ти хвилин; відсутність ознак гниття), смерть малолітнього ОСОБА_5 настала приблизно за 16-24 години до розтину його трупа.
04.08.2021 було проведено огляду транспортного засобу - автомобіля УАЗ 3909, р.н. НОМЕР_2 , що зафіксовано протоколом огляду транспортного засобу від 04.08.2021.
Як вбачається із висновку експерта №245 від 11.08-03.09.2021 при проведенні судово-медичної експертизи речових доказів (тампонів змивів із коліс автомобіля «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 ) виявлено, що в експертизі тампонів змивів з поверхні заднього лівого колеса знайдено мікрозалишки крові, видову належність якої встановити не вдалося через її мізерну кількість. В тампонах змивах з поверхні переднього правого колеса, заднього правого колеса, переднього лівого колеса та малюнка протектора заднього лівого колеса крові не виявлено.
Згідно з протоколом добровільної видачі та огляду предметів від 13.10.2021, представник Шумського РЕМ ОСОБА_1 добровільно видала слідству заднє ліве колесо автомобіля УАЗ р.н. НОМЕР_2 , яке з нього демонтовано.
З висновку експерта № 57 від 25.11.2021, складеного експертами-криміналістами Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, на підставі даних, отриманих при проведенні судово-медичної експертизи наданих речових доказів (фрагментарного відбитка протектора колеса на спині трупа малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і малюнка протектора бігової поверхні заднього лівого колеса від автомобіля «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 ), а також враховуючи повідомлені обставини і у відповідності до поставленого питання, дійшли до наступного: при дослідженні бігової поверхні протектора шини заднього лівого колеса від автомобіля «УАЗ-3909» р.н. НОМЕР_2 , та фотографії фрагментарного відбитка протектора бігової поверхні шини колеса на задній поверхні трупа малолітньої дитини встановлено, що на бокових рельєфних виступах вздовж внутрішнього краю протектора шини двоякі почергові бігові поверхні та прилягаючі 2 зигзагоподібні смуги і заглибини між ними по формі, розташуванні та розмірах збігаються з відповідними відбитками елементів фігур у верхній половині тіла малолітньої дитини на її задній поверхні. Вищевказане дозволяє висловитися про те, що дитина в момент утворення зазначених слідів на тілі, найімовірніше, перебувала у вертикальному чи близькому до нього положенні у просвіті між колесом (спереду) та кузовом автомобіля (позаду) і була обернена до колеса спиною, що в подальшому (під час руху автомобіля вперед) супроводжувалось відкиданням дитини спиною на колесо цього автомобіля і стисненням тіла між 2-ма площинами (між протектором колеса та вище розташованими поверхнями кузова).
Згідно з висновком експерта № СЕ-19/120/21/7916-ТР від 31.08.2021 встановлено, що на питання «Чи придатний для ідентифікації слід протектора шин ТЗ, який відобразився на тілі потерпілого ОСОБА_5 та зображений на фотоілюстраціях?», експерт зробив висновок, що наданий на дослідження слід, не придатний ні для встановлення групової належності слідоутворюючого об`єкта, ні для ідентифікації по ньому слідоутворюючого об`єкта, який його залишив. Питання: «Якщо так, то чи залишений він протекторами шин коліс автомобіля «УАЗ 3909», р.н. НОМЕР_2 ?» не вирішувалось у зв`язку з тим, що слід не придатний для встановлення групової належності слідоутворюючого об`єкта та для ідентифікації по ньому конкретного слідоутворюючого об`єкта.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/120/21/7522-ІТ від 19.08.2021, під час огляду зовнішніх виступаючих частин кузова та днища автомобіля «УАЗ 3909» н.з. НОМЕР_2 , слідів (потертостей, відбитків, пошкоджень, вм`ятин, нашарувань та ін.), характерних для контактування цього транспортного засобу із тілом пішохода під час наїзду (переїзду) не виявлено. Оскільки під час безпосереднього огляду автомобіля УАЗ слідів (потертостей, відбитків, пошкоджень, вм`ятин, нашарувань та ін.), характерних для контактування цього транспортного засобу із тілом пішохода під час наїзду (переїзду) не виявлено, то відповісти експертним шляхом на питання: «Якою частиною контактував при наїзді (переїзді) на пішохода автомобіль «УАЗ- 3909», р.н. НОМЕР_2 із пішоходом ОСОБА_5 .?» - в рамках проведення даної експертизи не надається можливим. Оскільки під час безпосереднього огляду автомобіля «УАЗ 3909», н.з. НОМЕР_2 , слідів (потертостей, відбитків, пошкоджень, вм`ятин, нашарувань та ін.), характерних для контактування цього транспортного засобу із тілом пішохода під час наїзду (переїзду) не виявлено, та встановити якою частиною контактував із пішоходом автомобіль УАЗ під час наїзду (переїзду) на (через) пішохода - не надається можливим, то відповісти експертним шляхом на питання: «В якому місці відносно елементів дороги відбувся наїзд (переїзд) автомобіля «УАЗ-3909», р.н. НОМЕР_2 на (через) пішохода ОСОБА_11 .?» - в рамках проведення даної експертизи не надається можливим.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.12.2021, із фото таблицею до нього, які підписані без заперечень всіма його учасниками, зафіксовано, що під час проведення експерименту використовувався автомобіль УАЗ-3909 р.н. НОМЕР_2 , той самий, яким керував ОСОБА_4 на час ДТП та статист, дитина, ріст якої складає 92 см. Слідчий експеримент проводився в світлу пору доби. Учасники погодилися проводити слідчу дію за даних погодних та дорожніх умов та з використанням зазначених вище транспортних засобів. Під час проведення слідчої дії для забезпечення безпеки дорожнього руху та зупинки транспортних засобів були залучені працівники Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. В ході проведення слідчого експерименту було визначено базову лінію, якою слугувала лінія, що знаходилася перпендикулярно до країв проїзної частини дороги і бере свій початок від електроопори № 33, тобто та ж сама, як на момент проведення огляду місця події ДТП 14.07.2021. З метою кращого орієнтування учасників пригоди зазначених вище, на дорожньому покритті було позначено слід паливно-мастильних матеріалів, який знаходився на відстані 4,2 м. до БЛ та 0,35 м. від правого краю дороги (по напрямку руху автомобіля) закінчувався і на відстані 0,55 м. від того ж краю дороги. Після цього автомобіль УАЗ-3909 р.н. НОМЕР_2 було встановлено таким чином, щоб паливно-мастильні матеріали, які було виявлено під час проведення ОМП знаходилися під його днищем. Проведеними замірами встановлено, що автомобіль знаходився на відстані 1,8 м. від БЛ до передньої його частини та на відстані 0,9 м. від переднього лівого колеса до лівого краю проїзної частини дороги, якщо рухатися до центру с. Цеценівка. Далі всім вищезазначеним учасникам було запропоновано зайняти свої місця у салоні автомобіля так само, як вони сиділи у ньому перед початком руху 14.07.2021. Також один із учасників з метою завантаження ТЗ, людина вагою близько 100 кг. було запропоновано зайняти місце у вантажному відсіку автомобіля УАЗ-3909 р.н. НОМЕР_2 . Після зайняття ними всіма місць, понятими та учасниками було проведено заміри, а саме: відстань від ближнього краю заднього лівого колеса (протектора) до ближнього краю зовнішньої задньої частини лівого заднього крила автомобіля (в верхній його частині) склала - 0,13 м., а в нижній - 0,22. Відстань від задньої частини лівого заднього крила автомобіля до проїзної частини дороги - 0,41 м. Відстань від нижнього краю лівої частини заднього бампера автомобіля до проїзнорї частини дороги - 0,51 м. Відстань від внутрішнього краю протектора заднього лівого колеса до виступаючої частини кузова (на зовні) склала - 0.18 м. Далі ліве дзеркало заднього виду автомобіля було розташовано так як і під час проведення слідчого експерименту від 13.10.2021, тобто на відстань від зовнішнього краю корпусу дзеркала до вітрового скла водійських дверей склала - 0,22 м. Відстань від нижньої частини дзеркала до проїзної частини дороги склала 1,34 м. При такому розташуванні автомобіля та лівого дзеркала заднього виду, статиста, який імітував дитину (ширина плечей становить - 0,24м) було поставлено біля задньої частини автомобіля, в місці розташування заднього бампера. Так, статист присів біля вказаного колеса (ріст дитини у вказаному положенні становив - 0,58 м), після чого сів (ріст дитини сидячи становив -0,44м). Після чого дитина пролізла лежачи на землі та припіднялась між біговою поверхнею протектора шини та задньою частиною кузова автомобіля. Після чого, статиста, який імітував дитину, було поставлено біля лівого заднього колеса (зовні) та статист присів біля вказаного колеса (ріст дитини у вказаному положенні становив - 0,58 м), після чого сів (ріст дитини сидячи становив - 0,44 м.) Після чого дитина пролізла лежачи на землі (повністю залізши під автомобіль) та помістилась між біговою поверхнею протектора шини та задньою частиною кузова автомобіля. Крім того, під час слідчого експерименту було встановлено, що зайнявши місце водія та оглянувши проїзну частину заднього лівого колеса із використанням конуса тілесного кольору встановлено, що видимість його настала з моменту наближення до лівого габаритного краю (арки крила), що становить 19 см від зовнішнього краю протектора зазначеного габариту. На цьому слідчий експеримент був завершений. Після визначення вищевикладеного всім учасникам повідомили, що вони підтверджують показання та дані, які вони вказали та були ними побачені і зафіксовані під час проведення слідчої дії. Вимірювання відстаней проводилось понятими з допомогою стрічкової рулетки довжиною 30 м., із мінімальною ціною поділки 1 см. Під час проведення слідчого експерименту проводилося фотографування фотоапаратом «CANON A710IS». Час вказано без часу складання протоколу. Протокол - у службовому кабінеті відділення поліції №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, після проведення слідчої дії, де був прочитаний вголос, і з ним було проведено ознайомлення всіма учасниками слідчого експерименту. Після проведення слідчого експерименту слідчим до понятих та учасників було задане запитання чи є якісь зауваження та заяви до проведення слідчої дії, на що всі відповіли, що зауважень немає.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого 05.05.2016 Центром 6143, транспортний засіб марки УАЗ-3909, 2002 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО».
ОСОБА_4 працював у ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на посаді водія автотранспортних засобів Шумського РЕМ (3 класу спеціального вантажно-пасажирського автомобіля УАЗ-3909, об`єм двигуна 2,445 л. вантажопідйомністю 1,0 т. державний № 011-20 ТЕ), що підтверджується витягом із наказу № 75-к від 20.07.1988, витягом з наказу ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» № 230-к від 16.11.2005 та характеристикою ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» від 09.08.2021.
Відповідно до подорожнього листа № 1171 вантажного автомобіля УАЗ-3909, р.н. НОМЕР_2 Шумського РЕМ ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», водій ОСОБА_4 14.07.2021 о 09 год. 00 хв. виїхав з гаража та 14.07.2021 о 17 год. 12 хв. повернувся в гараж.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу УАЗ-3909, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент 14.07.2021 була застрахована на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 203660507 від 19.04.2021 укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», згідно якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн, розмір франшизи: 0,00 грн. Строк дії полісу з 30.04.2021 по 29.04.2022 включно.
Згідно з довідкою Шумської міської ради Тернопільської області № 280 від 06.08.2021, склад сім`ї ОСОБА_3 , 1975 року народження наступний: дружина - ОСОБА_2 , 1973 року народження; син - ОСОБА_12 , 2016 року народження; дочка - ОСОБА_13 , 2019 року народження; син - ОСОБА_5 , 2019 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як слідує із листів ПрАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» №010224-0318/к/у, № 010224-0319/к/у від 01.02.2024, страховою компанією прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 14.07.2021 в АДРЕСА_1 за участю транспортного засобу УАЗ-3909, р.н. НОМЕР_2 та пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув, ОСОБА_3 у сумі 46 540 грн, з них: 36 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю ОСОБА_5 ; 10 540 грн - відшкодування витрат на поховання загиблого ОСОБА_5 , а також ОСОБА_2 у сумі 36 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю ОСОБА_5 .
Згідно із Статутом АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», затвердженого протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» від 04.04.2024 №2/2024, АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО».
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.
Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Аналіз змісту глави 82 ЦК України підтверджує, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Судом встановлено, що у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.07.2021 близько 13 год. 30 хв. в с. Цеценівка Кременецького району, внаслідок якої загинув малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» та виконував службові обов`язки водія і керуючого службовим автомобілем «УА3-3909» з р.н. НОМЕР_1 , який належав ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», а відтак саме АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» відповідно до вимог частини першої статті 1172 ЦК України є відповідальним за відшкодування шкоди, завданої позивачам в результаті ДТП.
Згідно із положеннями частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи із наведених вище обставин, суд відхиляє посилання сторони відповідача на відсутність вини водія ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди та заподіяні смерті малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та те, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2022 у справі №609/2/22 його визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.
Суд звертає увагу, що оскільки шкода, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано здоров`ю особи (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14.01.2019; №500/2095/15-ц від 10.01.2019; №757/59802/16-ц від 05.12.2018; №126/1439/17 від 01.02.2018).
Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 по справі № 450/4163/18 у якій йдеться про те, що «відсутність вини водія транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини)».
Суд зауважує, що смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, власником якого є АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», тому останнє відповідно до вищенаведених норм, зобов`язане відшкодувати позивачам моральну шкоду, завдану смертю сина незалежно від вини ОСОБА_4 .
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Оскільки, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
Подібний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 61/8496/15-ц, провадження №14-154цс19.
В судовому засіданні відповідачем не доведено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.
З приводу доводів представника відповідача про те, що за результатами розгляду кримінальної справи № 609/2/22 не встановлено, що ДТП вчинене саме водієм ОСОБА_4 , який керував автомобілем УАЗ - 3909, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», так само як не встановлено, що саме автомобілем УАЗ - 3909, д.н.з. НОМЕР_2 , вчинено наїзд на ОСОБА_5 то суд вважає необґрунтованими.
Так, як вбачається із змісту вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2022 та ухвали Тернопільського апеляційного суду від 16.06.2023 у справі №609/2/22, судами встановлено відсутності належних, допустимих та достовірних доказів, які б в сукупності поза розумним сумнівом підтверджували ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_4 допустив порушення ПДР України та мав технічну можливість уникнути наїзду на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і саме з цієї підстави суди прийшли до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України
Таким чином, той факт, що саме автомобілем УАЗ - 3909, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» під керуванням ОСОБА_4 вчинено наїзд на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.12.2022 та ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.06.2023 у справі №609/2/22 та відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України такі обставини додатковому доказуванню не підлягають.
При цьому посилання учасників справи на висновки експертів та протоколи слідчих дій проведених в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021210000000194 від 14.07.2021 за ч. 2 ст. 286 КК України суд до уваги не бере, оскільки вказані документи були предметом дослідження під час розгляду кримінальної справи у справі №609/2/22 та судами надана їм належна правова оцінка.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Згідно із статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування за наслідками дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 14.07.2021 в АДРЕСА_1 за участю транспортного засобу УАЗ-3909, р.н. НОМЕР_2 та пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув, ОСОБА_3 у сумі 46 540 грн, з них: 36 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю ОСОБА_5 ; 10 540 грн - відшкодування витрат на поховання загиблого ОСОБА_5 , а також ОСОБА_2 у сумі 36 000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 25.05.2001 № 5 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» остаточне рішення щодо розміру відшкодування моральної шкоди приймає суд. При визначенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен враховувати в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі Позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як зазначено в Постанові КЦС ВС у справі № 447/2015/16-ц від 02.10.2019 наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд враховує глибину та тривалість моральних страждань, які вони зазнали внаслідок втрати сина та продовжують зазнавати, що відображається на їхньому психоемоційному стані. Суд бере до уваги, що трагічна смерть сина внесла зміни в їх повсякденне життя та причинила серйозні психологічні та емоційні травми для них, а повернення до попереднього ритму життя стало неможливим, а також те, що з моменту дорожньо - транспортної пригоди і по теперішній час вони відчувають глибокий сум, відчай, страх за безпеку інших членів сім`ї та постійне занепокоєння. Крім того, суд також враховує відсутність вини водія ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди та те, що розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу позивачів та не бути джерелом збагачення останніх за рахунок відповідача.
При визначенні розміру моральної шкоди суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Аналізуючи суть порушень прав позивачів, виходячи із засад верховенства права, справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить по 100 000 гривень кожному.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що факт заподіяння позивачам моральної шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 14.07.2021 близько 13 год. 30 хв. в с. Цеценівка Кременецького району, внаслідок якої загинув малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, а тому враховуючи встановлені обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань позивачів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення із АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди по 100 000 грн кожному.
За змістом ч. 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч. 1 ч. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
Таким чином, оскільки позивачі звільненні від справи судового збору за подання до суду даного позову, з відповідача АТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» в користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2000 грн (200 000 / 528 000 * 5 280 = 2000), що є пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Чубенко Наталія Миколаївна до Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути із Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_2 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на користь ОСОБА_3 100 000 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти вимог, відмовити.
Стягнути із Акціонерного товариства «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» на користь держави судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 05.11.2024.
Відомості проучасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: с. Цеценівка Кременецький район Тернопільська область, 47151.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця проживання: с. Цеценівка Кременецький район Тернопільська область, 47151.
Представник позивачів: адвокат Чубенко Наталія Миколаївна, РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса місця праці вул. Липова, 39а/41, м. Тернопіль.
Відповідач: Акціонерне товариство «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО», код ЄДРПОУ: 00130725, адреса місця знаходження: вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46007.
Третя особа: ОСОБА_4 , 1967 р.н., адреса місця проживання АДРЕСА_2 .
Головуючий суддяН. Р. Кунець
Суд | Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 07.11.2024 |
Номер документу | 122819612 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої внаслідок ДТП |
Цивільне
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Кунець Н. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні