Постанова

від 23.10.2024 по справі 689/1646/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 689/1646/23

провадження № 61-2927св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське (фермерське) господарство «Віталія»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника селянського (фермерського) господарства «Віталія» - Трача Віталія Васильовича на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року у складі судді Соловйова А. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О.,

Грох Л. М., Ярмолюка О. І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства «Віталія» (далі - СФГ «Віталія») про розірвання договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та її повернення.

2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2,71 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0019, розташовану на території Ясенівської сільської ради, 31 березня 2023 року на підставі договору дарування від своєї бабусі. Знаючи про це, відповідач систематично не сплачує орендну плату та на виконання вимог пункту 36 договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року не повертає земельну ділянку у зв`язку із переходом права власності землі до іншої особи (до позивача). Вказаною земельною ділянкою позивач бажає користуватися та обробляти її самостійно та отримувати з неї прибуток.

3. Пунктом 36 договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Віталія», передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, є підставою для зміни або розірвання договору.

4. Посилаючись на те, що він звертався з відповідним листом від 18 квітня 2023 року до відповідача, проте відповіді не отримав, ОСОБА_1 просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки (паю), кадастровий номер 6825889600:02:009:0019, що розташована на території Ясенівської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, від 20 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Віталія»;

- усунути перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою;

- повернути ОСОБА_1 вказану вище земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 96103168258, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з незаконного володіння та користування СФГ «Віталія» на підставі договору оренди земельної ділянки

від 20 червня 2007 року, що підписаний ОСОБА_2 та СФГ «Віталія».

5. Протокольною ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2023 року у залученні ОСОБА_2 в якості третьої особи відмовлено.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області

від 19 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року, позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Віталія» щодо земельної ділянки, площею 2,71 га, розташованої на території Ясенівської сільської ради, кадастровий номер 6825889600:02:009:0019.

В іншій частині позову відмовлено.

Здійснено розподіл судових витрат.

7. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року, з яким в цій частині погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що пунктом 36 договору оренди земельної ділянки передбачена можливість розірвання договору оренди в односторонньому порядку у зв`язку із переходом права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи і позивач надіслав відповідачу вимогу

від 18 квітня 2023 року про припинення дії договору з цієї підстави.

8. Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить захистити його право одночасно шляхом віндикації та усунення перешкод у користуванні майном, що суперечить суті та змісту зазначених способів захисту, які є у даному випадку взаємовиключними.

9. Повернення позивачу земельної ділянки у даному випадку має відбутись після і у випадку набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника СФГ «Віталія» - Трача В. В., на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. У касаційній скарзі СФГ «Віталія», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позову щодо розірвання договору оренди, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Касаційна скарга мотивована тим, що попередній власник земельної ділянки ОСОБА_2 своїми протиправними діями створила ситуацію, за якою на початку 2013 року СФГ «Віталія» втратило право користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 та до цього часу в судовому порядку намагається його відновити. Так, ОСОБА_2 уклала договори оренди тієї ж самої земельної ділянки із ТОВ «Укрторг-Сервіс Плюс» та ПП «ГВМ-Агро». В подальшому було здійснено реєстрацію прав оренди за вказаними товариствами, яка була скасована постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 грудня

2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, у справі № 822/2822/17.

16. Також у травні 2018 року ОСОБА_2 було подано позовну заяву про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки у зв`язку із несплатою орендної плати, проте постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2020 року у справі №689/1101/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

17. В подальшому ОСОБА_2 був поданий позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у зв`язку із неукладенням договору оренди з СФГ «Віталія», проте рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 25 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в позові відмовлено.

18. Вказує, що ОСОБА_2 подарувала належну їй земельну ділянку ОСОБА_1 з метою використати для розірвання договору оренди пункт 36 вказаного договору.

19. Вважає такі дії ОСОБА_2 та її правонаступника явно недобросовісними і спрямованими на створення штучних підстав для розірвання договірних відносин з СФГ «Віталія».

20. Зазначає, що під час розгляду справи №689/2130/21 у суді апеляційної інстанції було замінено позивача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу останньої та наполягав на тому, що договір оренди є неукладеним через його непідписання.

21. Після ухвалення Хмельницьким апеляційним судом постанови від 21 червня 2023 року у справі №689/2130/21 ОСОБА_1 подав позов у даній справі про розірвання договору оренди на підставі пункту 36 договору і в цьому позові вже вказував, що договір оренди було укладено і його слід розірвати, виходячи з його умов. Таким чином ОСОБА_1 діяв всупереч своїй попередній поведінці, коли він стверджував, що договір оренди є неукладеним.

22. Отже встановивши, що поведінка ОСОБА_1 суперечить його попередній поведінці, вважає, що суди попередніх інстанцій мали відмовити у позові.

23. Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалось тільки в частині вирішення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки і тільки в цій частині було предметом перегляду суду апеляційної інстанції, а також тільки в цій частині оскаржується до суду касаційної інстанції, тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0019, на підставі державного акту на право власності на землю, виданого 04 квітня

2005 року Ясенівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області.

26. 20 червня 2007 року між СФГ «Віталія» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,71 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0019, зареєстрований 20 червня 2007 року у Ярмолинецькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040776500082, строком на 49 років.

27. Згідно із пунктом 36 договору оренди земельної ділянки від 20 червня

2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Віталія», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

28. 31 березня 2023 між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований) було укладено договір дарування земельної ділянки площею

2,7102 га, кадастровий номер 6825889600:02:009:0019, яка знаходиться на території Ясенівської сільської ради і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області

Стожик Н. В., зареєстрований в реєстрі за №481. На підставі цього договору право власності на земельну ділянку зареєстровано за позивачем 31 березня 2023 року, що підтверджується витягом з державного реєстру прав.

29. 18 квітня 2023 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про припинення договору оренди землі №б/н від 20 липня 2007 року та повернення земельної ділянки у зв`язку із зміною власника спірної земельної ділянки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

30. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

35. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

37. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.

39. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

40. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

41. За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

42. У пункті «б» частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

43. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

44. До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору

(пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

45. Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

46. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

47. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

48. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

49. Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

50. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

51. Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

52. Згідно з пунктом 36 договору оренди земельної ділянки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

53. З указаного вище слідує, що умовами договору передбачена можливість його розірвання на вимогу однієї із сторін та визначенні підстави для такого розірвання, без необхідності встановлення будь-яких інших передумов. Положення пункту 36 договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

54. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

55. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

56. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

57. Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

58. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

59. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

60. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

61. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

62. Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що при укладенні спірного договору оренди землі сторони погодили у пункті 36 таку підставу його розірвання, як перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

63. У пункті 36 спірного договору оренди земельної ділянки відсутні будь-які застереження щодо підстав переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а тому з урахуванням положень частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі», цей пункт застосовується і у випадку переходу права власності на земельну ділянку до іншої особи.

64. Отже, позивач є новим власником земельної ділянки, а перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону, відповідачем належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

65. Таким чином, суди, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2007 року підлягає розірванню, оскільки до ОСОБА_1 , як нового власника, перейшло право власності на передану в оренду СФГ «Віталія» земельну ділянку та він вимагає його розірвання.

66. Аналогічні за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 21 червня 2018 року у справі № 624/210/17 (провадження

№ 61-1812 св 17), від 08 квітня 2019 року у справі № 624/99/17-ц (провадження

№ 61-31457 св 18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 624/678/16-ц (провадження № 61-21989 св 18), від 10 лютого 2022 року у справі № 550/1061/19-ц (провадження № 61-566 св 21).

67. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

68. Посилання касаційної скарги на те, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказують на прояви недобросовісної поведінки з посиланням на те, що метою укладення договору дарування було саме розірвання відповідного договору оренди, на увагу не заслуговують, оскільки є припущеннями відповідача, а згідно з

частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, факт укладення між бабусею та онуком договору дарування спірної земельної ділянки не може автоматично свідчити про недобросовісність дій сторін цього правочину.

69. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 09 жовтня 2024 рокуу справі № 689/1478/23 (провадження № 61-7745св24).

70. Крім того апеляційний суд обґрунтовано заначив, що поведінка позивача щодо розірвання договору оренди є добросовісною та не суперечливою. Так, право орендодавця вимагати розірвання договору оренди на підставі пункту 36 виникло при зміні власника орендованої земельної ділянки. Набувши право власності на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 у квітні 2023 року звернувся із заявою на підставі пункту 36 договору оренди про його розірвання (припинення). Відомості про надання орендарем відповіді на подану ОСОБА_1 заяву в матеріалах справи відсутні.

71. Отже, доводи касаційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій в оскаржуваній частині норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

72. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

73. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

74. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про розірвання договору оренди, та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника селянського (фермерського) господарства «Віталія» - Трача Віталія Васильовича залишити без задоволення.

2. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області

від 19 вересня 2023 року в частині вирішення позову про розірвання договору оренди та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович