Вирок

від 06.11.2024 по справі 950/3011/24

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/3011/24

Номер провадження 1-кп/950/279/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження №12024200590000223 від 16.07.2024 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пристайлове Лебединського району, Сумської області, громадянина України, одруженого, освіта середня спеціальна, тракториста ТДВ «Племзавод Михайлівка», який зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 , не судимого

у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України;

з участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

За межами населеного пункту Михайлівського старостинського округу, Лебединської територіальної громади, Сумського району. Сумської області, на північний схід від села С гепне, між колишньою МТФ та дорогою Михайлівка-Василівка, розташована земельна ділянка історико- культурного призначення, на якій розмішена пам`ятка археології «Курганний могильник», до складу якого входять 2 кургани (№ 1 та № 2). який належить до поховальних споруд та відноситься до доби бронзи або раннього залізного віку, утворений в період ПІ тис. до н.е. - І тис. н.е. виявлений та відкритий у 1989 році.

Відповідно до наказу Міністерства культури України №630 від 10.02.2020 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток у України», «Курганний могильник» занесений до державного реєстру нерухомих і пам`яток культури України за категорією місцевого значення (охоронний номер 3840- См).

Також згідно з викопіюванням за місцем розташування земельних ділянок з планово-картографічних матеріалів Державного земельного кадастру. Курганний могильник розташований за межами населених пунктів на території Сумського району Сумської області (до об`єднання Михайлівська сільська рада Лебединського району), має загальну площу 0,4584 га, у тому числі під об`єктом №1 - 0.2795 га. під об`єктом №2- 0.1789 га.

Згідно вимог Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини. їх комплексів (ансамблів) ; встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання.

Також вказаним вище Законом встановлено, що землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою. іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Також згідно вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охоронною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать : про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У порушення вищевказаних нормативно-правових актів, навесні 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не маючи правових підстав для використання земельної ділянки, діючи умисно, за допомогою л сільськогосподарської техніки розорав земельну ділянку, на якій розташована охоронна зона об`єкту культурної спадщини - «Курганний могильник» загальною площею 0,4584 га на території Михайлівського старостинського округу, Лебединської територіальної ; громади, Сумського району, Сумської області та закультивував поверхневий шар ґрунту, та надалі на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_3 посіяв кукурудзу. Вказаними діями останній упродовж весни 2024 року (більш точної дати в ході слідства не встановлено) самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,4584 га.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 ; № 131 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963», розмір шкоди, завданий державі внаслідок самовільного зайняття 1,0 га І категорії земель історико-культурного призначення, що розташовані на території Сумської області, становить 10 494,23 гривень, а отже розмір шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття охоронної зони об`єкту культурної спадщини - «Курганний могильник», площею 0,4584 га, становить 4 810,56 гривень, що підтверджується листом ; Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 10-1 8-0.42-3071 /2-24 від : 11.09.2024.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 по ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, -

24 вересня 2024 року між прокурором та обвинуваченим у присутності його захисника, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угодипро визнаннявинуватості, ОСОБА_3 ,як обвинувачений,та прокурордійшли згодищодо правовоїкваліфікації дійобвинуваченого поч.2 ст.197-1КК України,істотних дляданого кримінальногопровадження обставин,а такожпокарання,яке повиненпонести ОСОБА_3 по ч.2ст.197-1КК Україниз застосуваннямст.69КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у розмірі 8500 грн.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор у присутності захисника в ході кримінального провадження досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, є підстави застосування ст. 69 КК України - суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст.ст. 468-475 КПК України, та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, виходить з наступного.

Відповідно п.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні , в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Згідно ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є не тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення угоди про визнання винуватості і згоден з призначеним покаранням.

З`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 цього Кодексу: характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом - ч.5 ст. 474 КПК України.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про визнання винуватості, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченою, прокурором) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Існують підстави для застосування ст. 69 КК України а саме те, що ОСОБА_3 вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, сприяв розкриттю злочину, суд вважає за необхідне застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

В силу ст. 67 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а обставини, які обтяжують покарання - відсутні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним належить затвердити, оскільки вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 371-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 укладену 24 вересня 2024 року - затвердити.

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України і призначити покарання по цьому закону з застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у розмірі 8500 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 діб з моменту проголошення вироку, через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7