Постанова

від 05.11.2024 по справі 564/1151/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 564/1151/21

Провадження № 22-ц/4815/1022/24

Головуючий у Костопільському районному суді

Рівненської області: суддя Грипіч Л.А.

Ухвалу суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини) проголошено

об 11 год. 43 хв. 28 червня 2024 року в м. Костопіль

Рівненської області

Повний текст ухвали складено: 02 липня 2024 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Андрошулік І.А.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: приватні нотаріуси Рівненського районного нотаріального округу Скоропад Валентина Володимирівна та ОСОБА_4 ;

за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Осійчука Івана Івановича на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 28 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватні нотаріуси Рівненського районного нотаріального округу Скоропад Валентина Володимирівна та ОСОБА_4 ; про поділ спільного майна подружжя та визнання договорів купівлі-продажу недійсними, в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями з земельною ділянкою кадастровий номер 5623410100:03:001:0420, що розташовані по АДРЕСА_1 та гараж № НОМЕР_1 з земельною ділянкою кадастровий номер 5623410100:03:007:0838, що розташовані по АДРЕСА_2 , та заборонено вчиняти дії по відчуженню даного майна.

05 липня 2021 року представником позивача адвокатом Красовським А.С. було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 27 квітня 2021 року та договір купівлі-продажу гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 28 квітня 2021 року.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2022 року до участі у цивільній справі №564/1451/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залучено ОСОБА_3 - покупця спірних житлового будинку та гаража як співвідповідача.

У березні 2024 року представником ОСОБА_3 адвокатом Осійчуком І. І. подано до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, які обрані ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року.

Мотивуючи вимоги, зазначав, що встановлені обмеження порушують права співвідповідача, адже арешт накладений на майно, яке на праві власності належало і належить ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 . На час постановлення ухвали суду про забезпечення позову ОСОБА_3 не була стороною чи іншим учасником справи. Тому вважає неприпустимим накладення арешту на майно особи, яка не є учасником справи.

Ухвалою Костопільськогорайонного судуРівненської областівід 28червня 2024року взадоволенні заявипредставника ОСОБА_3 адвокатаОсійчука І.І.про скасуваннязаходів забезпеченняпозову відмовлено.

На ухвалу суду представником ОСОБА_3 адвокатомОсійчуком І.І. подано апеляційну скаргу, де вказувалося її незаконність та необгрунтованість, що полягало у порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося, що ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року накладено арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , а не ОСОБА_2 . На підтвердження цього до суду подано відповідні договори купівлі-продажу нерухомого майна та докази про реєстрацією права власності на дане майно. На час постановлення ухвали суду про забезпечення позову ОСОБА_3 не була учасником розгляду даної цивільної справи. Тому вважає неприпустимим накладання арешту на майно особи, яка не є учасником справи.

Також суд не звернув уваги, що арешт майна і заборона відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право саме відповідача, а не іншої сторони розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову. Покликався на правові позиції Верховного Суду з подібних правовідносин.

З викладених підстав просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти постанову, якою скасувати заходи забезпечення позову, які встановлені ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року.

Позивач та відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, хоча про таке право було роз'яснено ухвалоюРівненського апеляційногосуду від14серпня 2024року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи представника заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвокатаОсійчука І.І.про скасуваннязаходів забезпеченняпозову,суд першоїінстанції виходивз того,що справупо сутіще нерозглянуто,тобто спірміж сторонамиіснує надалі,тому потребау забезпеченніпозову незникла.Суд покликавсятакож надоводи позивачапро те,що ОСОБА_2 вже здійсниввідчуження спільногомайна подружжя,а томуіснує ризикповторного відчуженняспірного майнав разіскасування заходівзабезпечення позову. Крім того, зауважено, що накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти дії по його відчуженню тимчасово обмежують права відповідача щодо розпорядження вказаним майном, проте жодним чином не обмежують його у праві користування ним.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Судом встановлено, що 30 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в Костопільськийрайонний судРівненської областізпозовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями з земельною ділянкою кадастровий номер 5623410100:03:001:0420, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та гараж № НОМЕР_1 з земельною ділянкою кадастровий номер 5623410100:03:007:0838, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонено вчиняти дії по відчуженню даного майна (т. 1, а.с. 27-28).

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 14 травня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі, призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання ( т. 1, а.с. 38-39).

05 липня 2021 року представником позивача адвокатом Красовським А.С. було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 27 квітня 2021 року, договір купівлі-продажу гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 від 28 квітня 2021 року, та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 28 квітня 2021 року. Також просив залучити ОСОБА_3 до участі у справі як співвідповідача та приватних нотаріусів Рівненського районного нотаріального округу Скоропад В. В. та ОСОБА_4 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (т. 1, а.с. 79-81).

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2022 року задоволено заяву адвоката Красовського А.С. про збільшення позовних вимог.

Залучено до участі у справі як співвідповідача - ОСОБА_3 (покупця спірних житлового будинку та гаража) та як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватних нотаріусів Рівненського районного нотаріального округу Скоропад В. В. та ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 179-180).

У березні 2024 року представником ОСОБА_3 адвокатом Осійчуком І. І. подано до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, які визначені ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року (т. 2, а.с. 68-70)..

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28 червня 2024 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката Осійчука І. І. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено (т. 2, а.с. 86-88).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що спір між учасниками справи не вирішено, а його розгляд по суті триває й на цей час.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК україни).

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.ч. 2,3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.ч. 1, 4, 6, 9, 10 ст. 158 ЦПК України).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_2 виник спір щодо спільного майна подружжя, а саме житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , гаража № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та земельних ділянок за вказаними адресами, щодо яких ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно та заборони вчиняти дії по його відчуженню.

З наявних копій договорів купівлі-продажу видно, що ОСОБА_2 відчужив на користь ОСОБА_3 спірне майно (житловий будинок, гараж та земельні ділянки на яких розташоване нерухоме майно), під час розгляду справи у суді першої інстанції ще до вжиття заходів забезпечення позову ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2021 року (т. 1, а.с. 52, 54, 56, 58). Зважаючи на це, ухвалою суду ОСОБА_3 було залучено як співвідповідача для участі у справі.

Апеляційний суд зауважує, що станом на час апеляційного перегляду оскаржуваної адвокатом Осійчуком І. І. ухвали суду розгляд справи продовжується, тобто спір по суті між сторонами не вирішено.

З огляду на це, врахувавши обставини справи та обгрунтовані припущення позивача про те, що відчуження ОСОБА_2 спірного майна свідчить про те, що існує ризик повторного відчуження цього майна у разі скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що потреба у забезпеченні позову не зникла.

На переконання колегії суддів, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову унеможливлюють в майбутньому утруднення виконання рішення суду у разі ухвалення судом рішення на користь позивача. Тому відмова суду в скасуванні заходів забезпечення позову є обгрунтованою, адже відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, правовим висновкам Верховного Суду та обставинам справи.

Разом з цим враховується, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства суд вирішив лише процесуальне питання про забезпечення позовних вимог, не позбавляючи відповідача права власності на належне їй нерухоме майно та право користування ним.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо скасування заходів забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах законодавства, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства та судової практики Верховного Суду на власний розсуд.

При цьому аргументи заявника правильності зроблених судом висновків не спростовують.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384,389-391ЦПК України,апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвокатаОсійчука ІванаІвановича залишити без задоволення, а ухвалу Костопільськогорайонного судуРівненської областівід 28червня 2024року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В. Боймиструк

С.С. Шимків