Рішення

від 23.10.2024 по справі 629/4039/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/4039/24

Провадження № 2/629/1103/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: Виконавчого комітету Лозівської міської ради, як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про розірвання договору між батьками про проживання та виховання дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та третіх осіб у якій просить суд розірвати договір між батьками про проживання та виховання дитини від 11.08.2023, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Палєвою О.М. та зареєстрований у реєстрі за №469; визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дати пред`явлення позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування позову зазначає, що з 19.07.2013 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11.10.2023, було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.08.2023 між ним та відповідачем по справі було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Палєвою О.М., відповідно до якого було визначено місце проживання дитини з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 . З листопада 2023 дитина фактично проживає разом з ним, за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач виїхала за межі країни та фактично до теперішнього часу проживає у Молдові. Донька перебуває на його повному утриманні. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, спілкування проходить в режимі дзвінка по телефону, де остання постійно обіцяє доньці забрати її до себе, тобто, як на його думку - самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. У зв`язку із чим, він звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 і його представник-адвокат Смірнова Н.А. в судове засіданні не з`явилися, адвокат надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягає та просила їх задовольнити, у разі неявки відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання жодного разу не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та день розгляду справи повідомлялася судом своєчасно та належним чином, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзив на позов не надавала.

Представники третіх осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з викладеного, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 19.07.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11.10.2023, було розірвано.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.08.2023 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було укладено договір про проживання та виховання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Палєвою О.М., відповідно до якого цей договір укладено стосовно місця проживання спільної малолітньої доньки батьків - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до цього договору батьки домовились про місце проживання дитини та про порядок здійснення батьківських прав батьком, який проживатиме окремо від дитини. Місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання матері, в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 . У разі тимчасової зміни місця проживання в межах території України матір, зобов`язана одержати усну згоду батька на це, з метою чого зобов`язана завчасно повідомити про це батька та надати відомості про: дату виїзду з місця постійного проживання та дату повернення; причини зміни місця проживання дитини разом з матір`ю; адресу місця тимчасового проживання дитини та відомості про побутові умови проживання дитини. Місце реєстрації дитини за адресою реєстрації матері. В разі зміни місця реєстрації матері внаслідок реалізації та придбавання іншого житла, мати зобов`язана зареєструвати дитину за своїм новим місцем реєстрації, а батько зобов`язується надати на це свою згоду. Батько має право безперешкодно відвідувати дитину за місцем її проживання, а також має право за попередньою домовленістю з матір`ю брати дитину до себе з урахуванням стану здоров`я дитини. Час відвідування та спілкування з дитиною батько повинен узгоджувати з матір`ю шляхом завчасного усного повідомлення, та з врахуванням інтересів дитини. Матір не має право забороняти відвідування або забирання дитини батьком, якщо це не шкодить інтересам дитини.

Відповідно до довідки УПСЗН Лозівської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6339-5003051322 від 27.11.2023, ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_6 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно характеристики учениці 3-А класу КЗ «Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» від 05.06.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, учениця 3-А класу, навчається в комунальному закладі «Харківський ліцей N? 6 Харківської міської ради» з 1-го класу (2021-2022н.р.). Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Документів про те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, батьки ОСОБА_7 не надавали. ОСОБА_8 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. Володіє навчальним матеріалом на достатньому та високому рівні. Навчається відповідно до вікових норм, має гарну пам?ять, творче мислення. В учениці є здібності до вивчення української мови. Вона із задоволенням читає художню літературу. На уроках завжди уважна та активна, вчасно виконує домашні завдання. Дівчина забезпечена всім необхідним для навчання. ОСОБА_8 постійно відвідує онлайн-уроки, не пропускає їх без поважних причин. Для підключення до онлайн-уроків має необхідне обладнання. Зовнішній вигляд учениці під час дистанційних занять завжди охайний, шкільне приладдя в порядку. Півень ОСОБА_8 - скромна, вихована, стримана, дисциплінована, врівноважена, весела дівчинка. Не конфліктує з однокласниками, з повагою ставиться до старших. Дівчинка проживає разом із батьком. ОСОБА_1 займається навчанням і вихованням доньки. Мати, ОСОБА_2 , проживає за кордоном разом зі старшою донькою (зі слів дитини). У телефонному режимі спілкується з учителем, цікавиться її навчанням та поведінкою.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_9 від 03.06.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має декларацію на медичне обслуговування з лікарем-педіатром ОСОБА_10 з 06.02.2024 року, довірена особа бабуся - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 зверталася до лікаря з приводу надання медичної допомоги 01.02.2024 р. та 30.04.2024 р. у супроводі бабусі ОСОБА_6 .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач по справі працює у ФОП ОСОБА_11 , де характеризується задовільно.

Згідно довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 11.09.2024, (станом на 18.09.2024) 11.11.2023 ОСОБА_12 перетнула кордон (виїхала) у пункті пропуску Могилів-Подільський.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Позивач просить розірвати договір між батьками про проживання та виховання дитини, визначити місце проживання дитини з батьком та стягнути аліменти. Заявлені позовні вимоги, фактично пов`язані з доведенням підстав для підтвердження за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150,151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Батьки, уклавши 11 травня 2023 року нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхньої спільної доньки.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Позивач просить розірвати договір між батьками про проживання та виховання дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів з матері, проте усунення від виховання дитини може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення самостійного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22).

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Так, проводячи оцінку поданих сторонами доказів, поясненням представників сторін, суд дійшов висновку, що між сторонами мають місце особисті конфліктні відносини щодо виконання відповідачем умов Договору в частині обов`язку матері завчасно попереджати батька письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання та обов`язку батьків своєчасно інформувати один одного про всі зміни соціально-побутових умов життя дитини (п.п.2.1.1.,2.2.1 Договору).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач, висловлюючи свою позицію, вказує, що враховуючи той факт, що з листопада 2023 року донька ОСОБА_3 проживає без матері ОСОБА_2 , яка жодним чином не приймає участі у розвитку та вихованні дитини, її утриманні та задоволенні першочергових потреб, наявні підстави для розірвання договору між батьками про проживання та виховання дитини від 11 серпня 2023 року у зв`язку з істотною зміною обставин. Крім того, виходячи з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, враховуючи фактичне проживання доньки з ним, перебування останньої на його повному утриманні, забезпечення з його боку належного розвитку дитини, є доцільним визначення місця проживання доньки ОСОБА_3 разом із ним.

Домовленість сторін, викладена у п.1.4 договору, що передбачає обов`язок матері, що якщо у разі тимчасової зміни місця проживання в межах території України матір, зобов`язана одержати усну згоду батька на це, з метою чого зобов`язана завчасно повідомити про це батька та надати відомості про: дату виїзду з місця постійного проживання та дату повернення; причини зміни місця проживання дитини разом з матір`ю; адресу місця тимчасового проживання дитини та відомості про побутові умови проживання дитини.

Проте, із наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідач доводила до відома батька адресу місця проживання дитини ще в листопаді 2023 року. Дитина проживає разом із ним. Перешкоди у спілкуванні дитини із батьком, зі сторони відповідача відсутні.

При цьому позивач не зазначає та не надає докази: щодо утримання доньки до його звернення до суду, яка після переїзду з м.Харкова до м.Лозова 27.11.2023 отримала статус ВПО та була взята на облік після звернення бабусі ОСОБА_6 , яка також зверталась і до лікаря з онукою 01.02.2024 та 30.04.2024, кому належить житло за яким зареєстрована дитина ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , та якими документами підтверджується виїзд матері ОСОБА_2 за кордон у 2023 році.

Також суд звертає увагу, що згідно рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11.10.2023 року позивач був зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з відповідачем, згідно наданих позивачем документів до 01.01.2024 року працював волонтером у м.Харкові в ГО «X-TRAVERS», юридична адреса: АДРЕСА_3 , а згідно Трудового договору укладеного з ФОП ОСОБА_11 , працює в м.Харків, за п`ятиденним робочим тижнем підсобним робочим, що виключає його фактичне проживання разом з дитиною у м.Лозова і відповідно самостійне виховання дитини.

Так, відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, у тому числі, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

У листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1 вказано, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 24.02.2022 р. відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Висновок виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради №1669 від 20.08.2024, згідно якого було визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5,6 статті 19 СК України).

Варто відзначити, що відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. П.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» також встановлено, що при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Таким чином, судом не встановлено порушення ОСОБА_2 умов договору, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третіх осіб: Виконавчого комітету Лозівської міської ради, як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, про розірвання договору між батьками про проживання та виховання дитини, визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Представник позивача: адвокат Смірнова Наталія Андріївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000342 від 25.08.2021, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Свято-Миколаївська, б.11, прим.5;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Треті особи: Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Ярослава Мудрого,1, адмінбудинок, код ЄДРПОУ 04058829;

Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Олега Куцина, буд.10-а, к.17, код ЄДРПОУ 26421259.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО