Постанова

від 05.11.2024 по справі 932/19005/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3388/24 Справа № 932/19005/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Комунальне житлово експлуатаційне підприємство Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року у справі №200/22167/17 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ ТУЛС, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Південне про витребування майна, задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення ХІІ за адресою: м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе, буд.56 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року залишене без змін. Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року, додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року залишені без змін. Зазначеними судовими рішенням встановлено, рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/XXIV від 23 жовтня 2003 року Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м.Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 171-р від 10 вересня 2003 року Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства Південне. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне, Центральний, Лівобережжя, до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 10 березня 2003 року. З урахуванням положень ст. 128 ЦК Української PCP, ст. ст. 31, 35 Закону України Про власність (чинних на час прийняття зазначених вище рішень) територіальна громада міста набула права власності на об`єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 10 вересня 2003 року. Відповідно до підпункту 2.1 Рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року, комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів КП відповідно до чинного законодавства. Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року №14-КВ було затверджено нову редакцію статуту КЖЕП Південне, перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа №040520921О0020776. Відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 22 травня 2013 року здійснено держану реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року відкрито провадження у справі №34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП Південне. Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року КЖЕП Південне в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року КЖЕП Південне визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Встановлено, що на підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП Південне призначено арбітражного керуючого Барановського О.М., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа зазначеного нерухомого майна, оформлених протоколом №13 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено ТОВ ТУЛС. 30 липня 2013 року на підставі протоколу № 13 проведення біржових торгів між КЖЕП Південне та ТОВ ТУЛС укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 . 31 липня 2013 року спірне нерухоме майно було відчужене ТОВ ТУЛС на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі про банкрутство КЖЕП Південне задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об`єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі. Позивач зазначає, оскільки вказаними рішеннями судів встановлено, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника та було витребувано у неї, як від добросовісного набувача, тому вона має право на відшкодування їй вартості здійснених нею поліпшень, які є невід`ємними, та були проведені після придбання нею спірного нерухомого майна та вартість таких поліпшень становить 1 313 662 грн. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з Дніпровської міської ради на її користь відшкодування вартості витрат, здійснених невід`ємних поліпшень на об`єкті нерухомості нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) у розмірі 1 313 662 грн., стягнути з відповідача судові витрати у справі (т.2 а.с.35-43).

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзивіна апеляційнускаргу Дніпровська міська рада просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року, посилаючись на безпідставність її вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Дніпровської міської ради на її користь відшкодування вартості витрат, здійснених нею невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) у розмірі 1 313 662 грн., стягнути з відповідача судові витрати у справі, посилаючись на те, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника та було витребувано у неї як від добросовісного набувача, тому вона має право на відшкодування їй вартості здійснених нею поліпшень, які є невід`ємними, та були проведені після придбання нею спірного нерухомого майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на їх недоведеність належними та допустимими доказами у справі, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного засування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За приписами ч.4 ст.390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість (частина четверта статті 390 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 у справі №6-389цс16 зазначено, положення частини четвертоїстатті 390 ЦК Українизастосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення. Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна. На відміну від норми частини третьоїстатті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 203/6836/14-ц (провадження № 61-23365св18) зазначено, відповідно до частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Проте, судами не враховано, що відповідно до положень частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісність позивача підлягає встановленню саме під час розгляду зазначеної справи, оскільки від цієї обставини залежить, чи має право позивач на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна, внаслідок поліпшень, які не можуть бути відокремлені. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі № 335/7363/15-ц (провадження № 61-18149св18) вказано, спір між сторонами в цій справі виник з приводу того, на яку саме компенсацію в межах заявлених позовних вимог має право позивач у зв`язку з витребуванням у неї спірної квартири, яку за час володіння вона встигла відремонтувати, та з кого з відповідачів і в якому розмірі слід її стягнути.

Відповідно до частини четвертої статті 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

За змістом вказаної правової норми лише добросовісний набувач має право на залишення за собою поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач має право на відшкодування здійснених на поліпшення витрат у сумі, на яку збільшилася їх вартість. Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна (наприклад, здійснення поточного ремонту нерухомості)».

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 766/8694/16-ц (провадження № 61-35681св18) вказано, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач може заявити до власника спірного нерухомого майна позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на його повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваного майна, а у разі здійснення поліпшень цього майна, які не можна відокремити від нього без завдання йому шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість спірного нерухомого майна.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07 вересня 2016 року, провадження № 6-389цс16, та Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, провадження № 14-376цс18.

Під поліпшеннями слід розуміти такі витрати на майно, які мають корисний для речі характер, тобто покращують її властивості, в тому числі її якість, збільшують вартість майна.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №766/8694/16-ц.

У справі встановлено, рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/XXIV від 23 жовтня 2003 року Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м.Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 171-р від 10 вересня 2003 року Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства Південне (т.3 а.с.126-130).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств Південне», Центральний, Лівобережжя, до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство Лівобережжя з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 10 березня 2003 року (т.3 а.с.126-130).

Відповідно до підпункту 2.1 Рішення Дніпропетровської міської ради №11/13 від 19 листопада 2003 року, комітету комунальної власності міської ради доручено внести зміни до установчих документів КП відповідного до чинного законодавства (т.3 а.с.126-130).

Наказом комітету комунальної власності міської ради від 17 лютого 2004 року №14-КВ було затверджено нову редакцію статуту КЖЕП Південне, перереєстрованого Виконкомом Дніпропетровської міської ради 25 лютого 2004 року, реєстраційна справа №040520921О0020776 (т.3 а.с.126-130).

Відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 22 травня 2013 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) (т.3 а.с.126-130).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року відкрито провадження у справі №34/5005/4591/2012 про банкрутство КЖЕП Південне (т.3 а.с.126-130).

Встановлено, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02 березня 2011 року КЖЕП Південне в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства КЖЕП Південне за відсутності правових підстав (т.3 а.с.126-130).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2012 року КЖЕП Південне визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Встановлено, що на підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП Південне призначено арбітражного керуючого Барановського О.М., яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об`єктами комунальної власності, нежитлове приміщення ХІІ за адресою: м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе, буд.56 з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа продажу зазначеного нерухомого майна, оформлених протоколом №13 від 27 грудня 2012 року, та переможцем яких визначено ТОВ ТУЛС (т.3 а.с.126-130).

ТОВ Тулс на підставі договору купівлі-продажу №1318 від 30 липня 2013 року, укладеного між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ Тулс, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., набули право власності на нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.122-125).

Позивач у справі ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3311 від 31 липня 2013 року, укладеного між нею та ТОВ ТУЛС, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., набула право власності на нежитлове приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) (т.3 а.с.122-125).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року у справі №34/5005/4591/2012 про банкрутство Комунального житловоексплуатаційне підприємства Південне Дніпровської міської ради задоволено скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду обєктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, зокрема: визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27 грудня 2012 року Товарною біржею Регіональна універсальна біржа з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу №1318 від 30 липня 2013 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим Саричевою Н.В. та ТОВ Тулс з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення АДРЕСА_2 (т.3 а.с.132-134).

Також встановлено, згідно з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі №804/53/15 встановлено, що службові особи Дніпропетровської міської ради, КЖЕП Південне, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди у період 2012-2013 років всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська допустили відчуження за заниженою вартістю об`єктів комунального майна територіальної громади м.Дніпропетровська, що розташовані у місті, які знаходилося на балансі вказаних підприємств Дніпропетровської міської ради, на користь суб`єктів господарювання приватного права, чим спричинили настання тяжких наслідків.

Вказані обставини підтверджуються вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 квітня 2016 у справі № 201/17998/15-к, яким встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2011 року у справі № 9/5005/14871/2011, вчинене головою ліквідаційної комісії КЖЕП Південне Дніпропетровської міської ради всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року у справі №200/22167/17 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне про витребування майна, задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514, 49000, м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 57) нежитлове приміщення ХІІ за адресою: м.Дніпро, вул.Запорізьке шосе, буд.56 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) (т.1 а.с.69, 70).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року та додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року залишено без змін (т.3 а.с.122-125).

Постановою Верховного Суду від 24 травня 2023 року у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради, поданого представницею ОСОБА_3 , про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року, додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2020 року (т.3 а.с.126-130).

Таким чином, вказаними рішеннями судів встановлено, що спірне нежитлове приміщення вибуло з власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпропетровської міської ради поза волею власника та було витребувано у ОСОБА_1 .

Позивач у цій справі ОСОБА_1 є добросовісним набувачем нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101), яке у неї було витребувано за рішенням суду, тому вона, на підставі ч.4 ст.390 ЦК України, має право на відшкодування їй вартості здійснених нею поліпшень, які є невід`ємними, та були проведені після придбання нею спірного нерухомого майна.

Отже, ОСОБА_1 придбала вказане нерухоме майно у ТОВ ТУЛС на підставі договору купівлі-продажу №3311 від 31 липня 2013 року, укладеного між нею та ТОВ ТУЛС, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., та після придбання нею вказаного нерухомого майна, будучи власником цього майна, провела ремонт у вказаному приміщенні, здійснила поліпшення у приміщенні, які є невід`ємними.

ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду звернулася із клопотанням про призначення у справі судової оціночно-будівельної експертизи, посилаючись на необхідність встановлення суми поліпшень, які вплинули на ринкову вартість нежитлового приміщення ХІІ у АДРЕСА_1 (т.3 а.с.100-102).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про призначення судової оціночно-будівельної експертизи задоволено частково. Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди, судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1. Яка вартість нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) на час придбання його у власність ОСОБА_1 станом на - 31 липня 2013 року? 2. Які саме поліпшення були здійснені ОСОБА_1 у нежитловому приміщенні ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) у період часу з 31 липня 2013 року по 16 квітня 2018 року та яка вартість таких поліпшень? 3. Яка вартість нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) станом на - 16 квітня 2018 року? Проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручено судовому експерту ФОП ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ). Зобов`язано Дніпровську міськураду надати на вимогу експерта доступ до об`єкта обстеження - нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101). В розпорядження експерта надано цивільну справу №932/19005/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 (тел.067-67-06-76). Строк проведення експертизи 60 календарних днів. Провадження у справі зупинено до надходження висновку експерта (т.3 а.с.180-183).

Цивільну справу було направлено судовому експерту ФОП ОСОБА_4 для проведення судової оціночно-будівельної експертизи відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2024 року.

17 квітня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду через систему Електронний суд надійшло клопотання судового експерта ФОП ОСОБА_4 щодо уточнення поставлених експертові питань (т.3 а.с.186, 187).

У звязку із необхідністю розгляду вказаного клопотання експерта Дніпровським апеляційним судом було витребувано у судового експерта ФОП ОСОБА_4 цивільну справу (т.3 а.с.189).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року поновлено провадження у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди (т.3 а.с.191).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової оціночно-будівельної експертизи .Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди, судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставити питання: 1.Яка ринкова вартість нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) на час придбання його у власність ОСОБА_1 на - 31 липня 2013 року, без поліпшень станом на дату складання експертного висновку? 2. Які саме невід`ємні поліпшення були здійснені ОСОБА_1 у нежитловому приміщенні ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) саме у період часу з 31 липня 2013 року по 16квітня 2018 рокута яка ринкова вартість таких невід`ємних поліпшень на 16квітня 2018 року станом на дату складання експертного висновку? 3. Яка ринкова вартість нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) на - 16 квітня 2018 року, з невідємними поліпшеннями станом на дату складання експертного висновку? 4.На яку суму змінилася вартість нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) внаслідок здійснення невідємних поліпшень на 16 квітня 2018 року станом на дату складання експертного висновку ? Проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручено судовому експерту ФОП ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ). Зобов`язано Дніпровську міськураду надати на вимогу експерта доступ до об`єкта обстеження - нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101). В розпорядження експерта надано цивільну справу №932/19005/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи ТОВ ТУЛС, КЖЕП Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди. Експерта попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Витрати за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 (тел.067-67-06-76). Строк проведення експертизи 60 календарних днів. Провадження у справі зупинено до надходження висновку експерта (т.3 а.с.227-231).

Відповідно до висновку експерта №14/24 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи у цивільній справі №932/19005/19, складеного 04 вересня 2024 року судовим експертом ФОП ОСОБА_4 встановлено:

По першому питанню:

- ринкова вартість нежитлового приміщення № XII з фізичним станом, який міг би бути на час придбання його у власність ОСОБА_1 (31 липня 2013 року) - без поліпшень (згідно опису стану у Акті приймання-передачі від 21 червня 2011 року на а.с. 55 т.2), розташованого за адресою: приміщення XII, будинок АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи, визначена порівняльним підходом, становить 1458923 грн. (один мільйон чотириста п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять три);

По другому питанню

- під час виїзду на об`єкт дослідження за візуальним оглядом експертом встановлено, що дійсно в нежитловому приміщені № XII в будинку АДРЕСА_1 , виконані ремонтно-будівельні роботи оздоблення, які могли б відповідати періоду часу з 31 липня 2013 року по 16 квітня 2018 року, але достовірно визначити дату проведення даних робіт на час проведення експертизи неможливо. Перелічені виконані роботи у Акті приймання виконаних будівельних робіт за 02 квітня 2014 року (форми КБ-2в) (а.с. 124-149, т.2) відповідають видимим фактично виконаним ремонтно-будівельним роботам у приміщенні № XII, виявленим під час дослідженням експертом, а саме: вікна металопластикові; міжкімнатні двері замінені на нові дверні блоки; вхідні двері - замінений на новий дверний блок; стіни - пофарбовані, а в приміщеннях вмивальні № 2 та туалету № 3 - частково пофарбовано, частково покладено керамічну плитку; стеля - пошпакльовано та пофарбовано, по периметру оздоблено декоративним плінтусом (багетом); підлога - з керамічних плиток, по периметру оздоблено ПВХ плінтусом; електропроводка - замінена у всьому приміщені, встановлені розетки , вимикачі та лампи освітлення; замінено комунікації водопроводу та каналізації, встановлено нові сантехнічні прилади; у вмивальні № 2 встановлено електричний вентилятор; встановлено металеву решітку на вікнах; встановлено охорону та пожежну сигналізації.

Вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт згідно Акту приймання виконаних будівельних робіт за 02 квітня 2014 року (форми КБ-2в) склала 608 825 грн. 09 коп. без ПДВ станом на 02 квітня 2014 року.

Ринкова вартість проведених невід`ємних поліпшень на дату складання висновку експерта, розрахована різницею ринкових вартостей нежитлового приміщення № XII в будинку АДРЕСА_1 з поліпшеннями та без поліпшень, складає 1 131 723 грн.

По третьому питанню

- ринкова вартість нежитлового приміщення № XII з невід`ємними поліпшеннями, які буж виконані станом на 16 квітня 2018 року, розташованого за адресою: приміщення XII. будинок АДРЕСА_1 , станом на час проведення експертизи, визначена порівняльним підходом, складає 2 590 646 грн.(два мільйони п`ятсот дев`яносто тисяч шістсот сорок шість).

По четвертому питанню

- вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: приміщення № XII, будинок АДРЕСА_1 , внаслідок здійснення невід`ємних поліпшень на 16 квітня 2018 року, станом на час проведення експертизи, збільшилась на 1 131 723 грн. (один мільйон сто тридцять одна тисяча сімсот двадцять три) (т.4 а.с.2-24).

Таким чином, враховуючи вказані висновки судової оціночно-будівельної експертизи, позивач ОСОБА_1 за власні кошти здійснила ремонт нежитлового приміщенняХІІ заадресою: АДРЕСА_1 (реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна 114343012101), внаслідок чого збільшилася вартість поліпшеного нерухомого майна, яке неможливо відокремити від майна без його ушкоджень.

Вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: приміщення № XII, будинок АДРЕСА_1 , внаслідок здійснення невід`ємних поліпшень на 16 квітня 2018 року, станом на час проведення експертизи, збільшилась на 1 131 723 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з власника нерухомого майна вартості невідокремлених поліпшень, пропорційно збільшенню вартості майна внаслідок цих поліпшень відповідно до вимог частини четвертої статті 390 ЦК України, є доведеними та обґрунтованими щодо стягнення з Дніпровської міської ради, на користь якої було витребувано вказане нерухоме майно за рішенням суду, відшкодування вартості витрат, здійснених позивачем невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101), та на користь позивача з відповідача Дніпровської міської ради підлягає стягненню сума у розмірі 1 131 723 грн. - сума, на яку збільшилася вартість нежитлового приміщення внаслідок здійснення позивачем невід`ємних поліпшень.

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Комунальне житлово експлуатаційне підприємство Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат та моральної шкоди скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю ТУЛС, Комунальне житлово експлуатаційне підприємство Південне Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування витрат задовольнити частково.

Стягнути з Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування вартості витрат, здійснених невід`ємних поліпшень нежитлового приміщення ХІІ за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 114343012101) у розмірі 1 131 723 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з позовною заявою та з апеляційною скаргою у розмірі 24 292 грн. 50 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова