Постанова

від 29.10.2024 по справі 932/9175/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/189/24 Справа № 932/9175/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.,

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року

по справіза позовом ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Дельта-Банк, Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент, треті особи - Акціонерне товариство Державний ощадний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна, про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Дельта-Банк (далі ПАТ Дельта-Банк), Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвент (далі ТОВ ФК Інвент), треті особи: Акціонерне товариство Державний ощадний банк України (далі АТ Ощадбанк), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Деделюк Світлана Юріївна, про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 15лютого 2007року між нею та ВАТ Кредитпромбанк було укладено кредитний договір № 38/04/07-НВклн.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 80 000,00 доларів США строком по 14 лютого 2024 року включно.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 15 лютого 2007 року між нею та ВАТ Кредитпромбанк було укладено договір іпотеки № 38/04/101/07-НВклн, предметом якого стала належна позивачці трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

28 лютого 2008 року позивачка отримала від ВАТ Кредитпромбанк повідомлення-вимогу № 1081/1542, в якому банк вимагав від неї сплатити всю заборгованість за кредитом, як строкову, так і прострочену. Згодом вона отримала повторну вимогу про дострокову сплату всієї заборгованості за кредитом (лист вих. № 3676/38 від 04 червня 2009 року).

17 серпня 2009 року ВАТ Кредитпромбанк зверталось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року. Ухвалою суду від 20 лютого 2014 року вказана позовна заява залишена без розгляду.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ Кредитпромбанк (код ЄДРПОУ 21666051) припинено 01 жовтня 2020 року, про що зроблено відповідний запис.

Із договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року вбачається, що права вимоги за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договором іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року було відступлене право вимоги ВАТ Кредитпромбанк на користь ПАТ Дельтабанк.

Під час ліквідації ПАТ Дельтабанк було здійснено продаж кредитного портфеля шляхом здійснення аукціону, переможцем якого було визнано ТОВ ФК Інвент, з яким в подальшому ПАТ Дельтабанк 06 серпня 2020 року уклали договори про відступлення прав вимоги за № 2300/К (реєстровий номер 770), № 2300/К/1 (реєстровий номер 771), № 2300/К/2 (реєстровий номер 772).

Проте, на звернення позивачки до ТОВ ФК Інвент з вимогою надати копії документів, зокрема договори, на підставі, яких до ТОВ ФК Інвент перейшло право вимоги за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договором іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року, укладених між нею та ВАТ Кредитпромбанк, було надано лише договір про відступлення прав вимоги від № 2300/К від 06 серпня 2020 року, що підтверджується листом ТОВ ФК Інвент від 31 березня 2021 року за № КПД-513-150/21.

Позивачка вважала, що вказані договори про відступлення прав вимоги від 06 серпня 2020 року № 2300/К (реєстровий номер 770), № 2300/К/1 (реєстровий номер 771), № 2300/К/2 (реєстровий номер 772) в частині, що стосується відчуження прав вимоги до ОСОБА_1 , суперечить законодавству, зокрема ст. 514, ч.2 ст. 1050 ЦК України, та можуть бути визнаними недійсними, бо лише кредитор може передавати права вимоги.

Крім того, позивачка зазначала, що майнові права вимоги за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договором іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року обтяжено заставою на користь ПАТ Ощадбанк, при цьому відсутня будь-яка інформація про право заставодавця здійснювати відчуження предмету застави без згоди заставодержателя.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд:

- визнати недійсним укладений між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвент договір відступлення прав вимоги № 2300/К від 06 серпня 2020 року, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО, реєстровий номер 770, в частині відступлення прав вимоги за укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ Кредитпромбанк кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року;

- визнати недійсним укладений між ПАТ Дельтабанк та ТОВ ФК Інвент договір про відступлення прав вимоги № 2300/К/1 від 06 серпня 2020 року, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО, реєстровий номер 771, в частині відступлення прав вимоги за укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ Кредитпромбанк кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та іпотечним договором № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року;

- визнати недійсним укладений між ПАТ Дельтабанк до ТОВ ФК Інвент договір відступлення прав вимоги № 2300/К/2 від 06 серпня 2020 року, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО, реєстровий номер 772, в частині відступлення прав вимоги за укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ Кредитпромбанк кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та іпотечним договором № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року.

Рішенням Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від08лютого 2023року узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що оспорювані договори відступлення права вимоги за кредитними договорами суперечать приписам цивільного законодавства України.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ПАТ Дельтабанк просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачки без задоволення.

23 жовтня 2023 року від представника ОСОБА_1 адвоката Санжари А.А. надійшла заява, в якій він зазначив, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 21 вересня 2023 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечеловському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 940.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 09листопада 2023року зупиненопровадження у справі до вступу та залучення до участі у справі правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Оскільки заяв про залучення до участі у справі від правонаступників померлої ОСОБА_1 до судуне надходило, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2024 року було поновлено провадження у вказаній справі для встановлення кола правонаступників.

Згідно відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 25 липня 2024 року № 1236/01-21 спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була заведена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О.А.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року було витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О.А. належним чином завірену копію спадкової справи № 15/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з обов`язковим надання належним чином завіреного витягу зі спадкового реєстру.

19 вересня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 15/2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії спадкової справи № 15/2024 свідоцтва про право на спадщину за законом видавалися сину померлої ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, у вказаній спадковій справі міститься заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про відмову у прийнятті спадщини після померлої матері ОСОБА_1 на користь її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, у вказаній заяві зазначено, що іншим спадкоєцем за законом є мати спадкодавця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Проте, матеріали спадкової справи не містять її заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення.

28 жовтня 2024 року на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшла письмова заява правонаступника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , який просив апеляційну скаргу подану ОСОБА_1 розглядати за його відсутності та зазначив, що доводи апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договір іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року.

За умовами розділу 1 пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору від 15 лютого 2007 року № 38/04/07-НВклн, банк надає позичальнику невідновлювальну кредитну лінію іноземній валюті в межах загальної суми 80 000,00 доларів США на умовах, передбачених договором. Видача кредиту здійснювалась після надання позичальником банку документів, що підтверджують страхування заставленого майна на користь банку від ризиків втрати, ушкодження та інших ризиків, передбачених іпотечним договором № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та порука фізичної особи ОСОБА_6 згідно з договором поруки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року. Для обліку виданого кредиту банк відкрив позичковий рахунок № НОМЕР_2 . Визначено процентну ставку за користування кредитними коштами: - Купівлю нерухомості у дол. США - 14,00 % відсотків річних; - Споживчі цілі в національній валюті - 24 % відсотки річних, обліковим рахунком нарахованих відсотків є рахунок № НОМЕР_2 , забезпеченням виконання зобов`язань за цим договором стала іпотека квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з договором іпотеки.

Також судом встановлено, що 26 червня 2013 року між ПАТ Кредитпромбанк (продавець) та ПАТ Дельта Банк (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами п.2.1, п.2.3 якого, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця (далі відступлення), та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. Обов`язок продавця передати права вимоги покупцю та підписати акт приймання-передачі прав вимоги залежить від отримання продавцем повної суми загальної купівельної ціни у дату підписання.

За відомостями з витягу з додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року, до переліку договорів, за якими було відступлено права вимоги включено, в тому числі кредитний договір № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договір іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року, укладений з ОСОБА_1

28 лютого 2008 року позивачка отримала від ВАТ Кредитпромбанк повідомлення-вимогу № 1081/1542 , в якому банк вимагав від позивача сплатити всю заборгованість за кредитом, як строкову, так і прострочену. Згодом ОСОБА_1 отримала повторну вимогу про дострокову сплату всієї заборгованості за кредитом (лист вих. № 3676/38 від 04 червня 2009 року).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року позовна заява ВАТ Кредитпромбанк про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року залишена без розгляду.

06 серпня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвент (новий кредитор) укладені наступні договори: 1) договір відступлення прав вимоги № 2300/К, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО, реєстровий номер 770, яким зокрема відступлено право вимоги за укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ Кредитпромбанк кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року; 2) договір купівлі-продажу майнових прав № 2300/К/1, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО, реєстровий номер 771; 3) договір купівлі-продажу майнових прав між ПАТ Дельтабанк та ТОВ ФК Інвент № 2300/К/2, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО, реєстровий номер 772.

За відомостями з додатків № 1 та 2 до договорів, серед реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у пунктах 207, 207.1 відповідно, вказано кредитний договір № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договір іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року, укладений з ОСОБА_1 , посвідчені ОСОБА_3 , приватним нотаріусом КМНО.

На підтвердження факту виконання сторонами умов договору про відступлення прав вимоги від 06 серпня 2020 року № 2300/К в матеріалах справи містяться копії протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-06-18-000028-b, сформованого 14 липня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів на підтвердження того, що оспорювані договори про відступлення прав вимоги порушують її право або цивільний інтерес. Також суд дійшов висновку, що кредитний та іпотечний договори не містять жодних обмежень щодо заміни кредитора/іпотекодержателя у зобов`язаннях.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо юрисдикції спору.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У справі, яка переглядається, кредитний та іпотечний договір укладено між фізичною та юридичною особою, а відтак цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Під час розгляду справи в суд першої інстанції представником відповідача ПАТ Дельтабанк було подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від14лютого 2022року узадоволенні клопотання представникавідповідача прозакриття провадженняу справі відмовлено.

Вказана ухвала набрала законної сили та не була оскаржена сторонами по справі в апеляційному порядку.

Крім того, предметом апеляційного розгляду справи не були доводи чи заперечення сторін щодо юрисдикції спору у даній справі та необхідності закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактор має надавати фінансову послугу, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).

При цьому, якщо предметом і метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, немає і підстав уважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

У справі, яка переглядається, встановлено, що 06 серпня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ ФК Інвент на підставі протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-06-18-000028-b від 14 липня 2020 року, було укладено та нотаріально посвідчено договір № 2300/К про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ Дельта Банк відступив ТОВ ФК Інвент права вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та за договором іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року, які зазначені у додатках № 1 та № 2 до договору.

Оспорюваний договір було укладено на підставі електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується. Предметом цього договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Оспорюваний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

Отже, банк був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами, а оспорюваний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 та від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

Встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи та надавши оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, із розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора, боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору (постанови Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17).

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що на момент укладення оспорюваних договорів права вимоги за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15лютого 2007року та за договором іпотеки № 38/04/101/07-Нвклн від 15 лютого 2007 року, укладеними між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 , не припинилися, передача прав за вищезазначеними договорами відповідає чинному законодавству України.

Установивши, що позивач не довів, що оспорювані правочини укладені з порушенням норм закону, а також не довів наявність обставин, які відповідно до статей 203 та 215 ЦК України є підставами для визнання їх недійсними, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд не дослідив оспорювані договори щодо розміру грошової вимоги, яка відступлена за цими договорами, висновків суду першої інстанції не спростовують.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (провадження № 61-21697св19) Верховний Суд зазначив, що: «законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов`язанням, з розміром якого сторона не погоджується, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги».

З огляду на викладене і на те, що позивач не довів належними і допустимими доказами, що при укладенні оспорюваного правочину воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені оспорюваними правочинами, немає і правових підстав для задоволення позовних вимог. Спір щодо розміру заборгованості не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, як не є такою підставою і оплатність/неоплатність цього правочину. Сам факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів, а ні про погашення кредитної заборгованості на користь первісного кредитора (АТ Дельта Банк), а ні на користь теперішнього кредитора (ТОВ ФК Інвент).

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що майнові права вимоги за кредитним договором № 38/04/07-НВклн від 15 лютого 2007 року та договором іпотеки № 38/04/101/07-НВклн від 15 лютого 2007 року обтяжено заставою на користь ПАТ Ощадбанк та відсутність будь-якої інформації про право заставодавця здійснювати відчуження предмету застави без згоди заставодержателя, колегія суддів вважає неналежним способом захисту прав та інтересів позивача, оскільки вказані обставини стосуються прав та інтересів ПАТ Ощадбанк, а не позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили щодо порушення його прав та інтересів, внаслідок укладення оспорюваних правочинів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районногосуду м.Дніпропетровська від08лютого 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко