Постанова

від 06.11.2024 по справі 229/1293/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7796/24 Справа № 229/1293/24 Суддя у 1-й інстанції - Конопленко О.С. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Лідовської А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 229/1293/24 за заявою Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2024 року,ухвалене ускладі суддіКонопленко О.С., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року представник боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24 (повний текст згідно рішення виготовлено 05 квітня 2024 року, отримано відповідачем через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд 11 квітня 2024 року) з урахуванням Ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 11 квітня 2024 року, було задоволено позов ОСОБА_2 до ПВКФ «ВРЕМЯ» про стягнення заборгованості з невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 17 380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень 30 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. 02 травня 2024 року ПВКФ «ВРЕМЯ» через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд було подано апеляційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі № 229/1293/24. Таким чином, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24 не набрало законної сили. Незважаючи на це, Дружківським міським судом Донецької області на підставі заяви позивача від 13 травня 2024 році видано виконавчий лист від 13 травня 2024 року по справі № 229/1293/24 про примусове виконання вказаного рішення суду. На підставі помилково виданого Дружківським міським судом Донецької області виконавчого листа від 13 травня 2024 року по справі № 229/1293/24 Лівобережним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження ВП № 75128809 (Постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року, про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2024 року та про арешт коштів боржника від 27 травня 2024 року).

На підставі наведеного заявник просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист від 13 травня 2024 року по справі №229/1293/24, виданий помилково судом першої інстанції.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2024 року в задоволенні заяви приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

В апеляційній скарзі представник приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» - ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення заявлених вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем своєчасно за допомогою підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС подав апеляційну скаргу.

Таким чином, відповідно до приписів ст.274 ЦПК України, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24 станом на 13 травня 2024 року не набрало законної сили і суд першої інстанції безпідставно та протиправно було видано виконавчий лист від 13 травня 2024 року по справі №229/1293/23.

В судове засідання сторони не з`явились, про день та час слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року, з урахуванням ухвали Дружківського міського суду Донецької області про виправлення описки, позов ОСОБА_2 до приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» суду Донецької області від 11 квітня 2024 року про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди було задоволено, стягнено з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, невиплачену заробітну плату за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 17 380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень 30 копійок, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок. Зобов`язано приватну виробничо-комерційну фірму «ВРЕМЯ» при виплаті ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 17 380 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень 30 копійок та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. Стягнено з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Стягнено з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь держави судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, яке набрало законної сили 07 травня 2024 року (а.с.24-30).

Дружківським міським судом Донецької області від 13 травня 2024 року виданий виконавчий лист у справі №229/1293/24 про стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дружківка Донецької області, невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991 (тринадцять тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 копійок, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки, моральної шкоди в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а також судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок. Зобов`язано приватну виробничо-комерційну фірму «ВРЕМЯ» при виплаті ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230 (двісті тридцять) гривень 71 копійку, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991 (тринадцять тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 15 копійок та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659 (вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі (а.с. 25-25).

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. було відкрито виконавче провадження ВП № 75128809 від 27 травня 2024 року щодо стягнення з приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь ОСОБА_2 , невиплаченої заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230,71 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991,15 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659,62 грн., моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн. Зобов`язано приватно виробничо-комерційну фірму «ВРЕМЯ» при виплаті ОСОБА_2 заробітної плати за лютий 2022 року в сумі 230,71 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні в сумі 13 991,15 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 83 659,62 грн. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі, а також стягнення судового збору в сумі 1 211, 20 копійок, що підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження (посилання https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) (а.с. 12).

Згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що ВП № 75128809 від 27 травня 2024 року має статус відкритого (а.с.33, 34).

Відповідно до постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження постановлено визначити для боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» на користь Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) загальну суму мінімальних витрат у розмірі 434 (чотириста тридцять чотири) гривні 00 копійок (а.с. 13).

З постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. від 27 травня 2024 року у виконавчому провадженні №75128809, вбачається, що накладено арешт на кошти боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 111 971 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) гривню 95 копійок (а.с.14).

Згідно постанови заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про стягнення виконавчого збору від 27 травня 2024 року у виконавчому провадженні №75128809, з боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ», стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 109 (десять тисяч сто дев`ять) гривень 27 копійок.

Постановою заступника начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Соколенко С.М. про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 27 травня 2024 року у виконавчому провадженні № 75128809, для боржника приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ», визначено загальну суму додаткових витрат у розмірі 336 (триста тридцять шість) гривень 00 копійок (а.с.16).

02 травня 2024 року представником боржника ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2024 року по справі №229/1293/24 направлено апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду, яку перенаправлено, як помилково направлену, 03 травня 2024 року до Дніпровського апеляційного суду, 06 травня 2024 року апеляційна скарга надійшла до Дніпровського апеляційного суду (а.с. 5).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, яка надійшла на адресу Дружківського міського суду Донецької області 17 травня 2024 року, витребувано з Дружківського міського суду Донецької області цивільну справу №229/1293/24 за позовом ОСОБА_2 до Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, моральної шкоди.

Залишаючи без задоволення заяву Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржником були виконані зобов`язання зі сплати суми заборгованості стягувачу у строк до дати видачі виконавчого листа, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина 2 статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що Дружківським міським судом Донецької області 02 квітня 2024 року ухвалено рішення суду (повний текст рішення суду виготовлено 05 квітня 2024 року), тому строк на апеляційне оскарження закінчився 07 травня 2024 року, виконавчий лист у справі було видано 13 травня 2024 року, а ухвала Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2024 року надійшла на адресу суду лише 17 травня 2024 року.

Отже, оскільки матеріали справи не місять доказів того, що на час видачі виконавчого листа у суду першої інстанції були відомості щодо подання апеляційної скарги, виконавчий лист було видано після строків, встановлених на апеляційне оскарження, тому на час видачі виконавчого листа не було підстав вважати, що виконавчий лист було видано помилково.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що нею було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого її обов`язок припинився, або її обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У справі «Soering vs UK» Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Крім того колегія зазначає, що постановою Днепровського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року рішення Дружківського міського суду Донецької області від 02 квітня 2023 року змінено в частині в частині розміру стягнутого на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині розподілу судових витрат, в решті частині рішення суду залишено без змін, тобто набрало законної сили і підлягає виконанню.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, зазначеним у заяві, були предметом аналізу при розгляді справи у суді першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2024 року слід залишити без змін.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «ВРЕМЯ» залишити без задоволення.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 03 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Судді:

Повний текст постанови складено 06.11.2024р.

Головуючий суддя О.В. Агєєв