Постанова

від 27.11.2007 по справі 04/326а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 27 листопада 2007 р.                                                                                   

№ 04/326а 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого

Волковицької Н.О. Рогач Л.І.

за участю представників:

позивача

Неколяка В.І., Кушніренко І.О.

відповідача - 1  відповідача - 2

не з'явились (про час і місце

судового засідання повідомлені належно); 

ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу 

Фізичної особи -підприємця  ОСОБА_1

на постанову

Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 25.04.2007 р.

у справі

№ 04/326а  господарського суду Черкаської області

за позовом

Відкритого акціонерного

товариства “Жашківська рибоводно-меліоративна станція”

до 

1) Жашківської районної державної

адміністрації;  2) Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1

про

визнання недійсним договору

оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство

“Жашківська рибоводно-меліоративна станція” звернулось  до господарського суду з позовом до  відповідачів про визнання недійсним

укладеного ними договору оренди земельної ділянки під водою (ставок) від

17.01.2003р. на підставі статей 48 та 59 Цивільного кодексу Української РСР,

посилаючись на його невідповідність статтям 3 та 58 Земельного кодексу України,

статтям 1, 3, 5, 51 Водного кодексу України та укладення спірного договору

Жашківською районною державною адміністрацією з перевищенням наданих їй

повноважень.

Відповідачі заперечили проти

задоволення позовних вимог, вказуючи про укладення спірного договору на

підставі розпорядження голови Жашківської районної державної адміністрації від

15.01.2003р. № 5 про вилучення земельної ділянки, що знаходиться за межами

населеного пункту району та надання її в оренду приватному підприємцю, що

відноситься до повноважень районної державної адміністрації; предметом договору

була саме земельна ділянка, а не водний об'єкт.

Рішенням господарського суду

Черкаської області від 20.02.2007 р.                       (суддя Упир І.І.) позов

задоволено повністю; визнано недійсним на майбутнє укладений між Жашківською

районною державною адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1 договір

оренди земельної ділянки (ставок) від 17.01.2003р.; з Жашківської районної

державної адміністрації стягнуто на користь позивача 203грн. судових витрат.

Судове рішення мотивовано

встановленими обставинами справи щодо правонаступництва позивача відносно державного

підприємства Жашківська рибоводно-меліоративна станція; укладення даного

договору Жашківською районною державною адміністрацією за відсутності у неї

повноважень щодо розпорядження спірним об'єктом, без прийняття уповноваженим

органом рішення про припинення права користування даною земельною ділянкою

позивача, у зв'язку з чим договір оренди є недійсним відповідно до статті 207

Господарського кодексу України.

Також місцевим господарським судом

визнано преюдиціальним для розгляду даної справи судове рішення по справі №

15/4742а, що набрало чинності у встановленому законодавством порядку,

відповідно до якого визнано нечинним пункт 1 розпорядження голови Жашківської

районної державної адміністрації від 15.01.2003р. № 5 про вилучення земельної

ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту району та надання її в

оренду приватному підприємцю.

Постановою Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 25.04.2007р. (судді: Зеленіна Н.І.

-головуючий, Жук Г.А., Швець В.О.) рішення місцевого господарського суду

залишено без змін з огляду на його відповідність вимогам чинного законодавства;

доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури прийняття судового рішення

відхилено як безпідставні.

Також апеляційним господарським

судом зазначено про відсутність у матеріалах справи доказів про припинення

права постійного користування позивача спірною земельною ділянкою відповідно до

приписів частини 5 статті 27 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів

попередніх інстанцій, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до

касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить їх  скасувати та передати справу на новий розгляд

до суду першої інстанції з мотивів порушення судами норм матеріального та

процесуального права, а саме статей 6, 8, 19 Конституції України, статті 19,

22, 25 Закону України “Про судоустрій України”, положення Кодексу

адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу

України, оскільки адміністративний позов, поданий за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України, було розглянуто за правилами

Господарського процесуального кодексу України.

Також у судовому засіданні скаржник

послався на відсутність  у позивача

будь-яких прав щодо спірної земельної ділянки в силу припинення права

користування нею у державного підприємства Жашківська рибоводно-меліоративна

станція внаслідок припинення діяльності шляхом реорганізації (перетворення)

підприємства, відсутності доказів переоформлення прав на земельну ділянку

позивачем.

Сторони не направили відзив по суті

касаційної скарги; Жашківська районна державна адміністрація не скористалась

правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь

судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому

засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності

юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів

вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського

процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові

рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи

перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального

і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права

встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні

або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про

достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,

збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9

статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної

юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт

владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування,

їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні

управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII

“Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства

України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів

адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського

процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній

інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами

Кодексу адміністративного судочинства України.

Також відповідно до пункту 14

статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір

визначається як дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та

обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта

владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору є визнання

недійсним договору оренди, як угоди, що за своєю правовою природою є

господарським договором, однією з сторін якого є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1

Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті

немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній

рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників;

учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна, Автономна Республіка

Крим, територіальні громади.

Таким чином, врахувавши

вищевикладені положення законодавства та статтю 12 Господарського

процесуального кодексу України, господарські суди правомірно визначили правову

природу даного спору як господарського та здійснили провадження у даній справі

відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Помилкове визначення позивачем

процесуальних норм у позовній заяві, з якою він звернувся до господарського

суду з додержанням встановленої законодавством підвідомчості даного спору, не

змінює його підвідомчості.

Вирішуючи спір про визнання угоди

недійсною, господарський  суд повинен

встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод

недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди

вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за

угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини,

що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарськими судами попередніх

інстанцій було встановлено, що 17.01.2003р. Жашківською районною державною

адміністрацією та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди

земельної ділянки під водою (ставок), відповідно до умов якого приватний

підприємець прийняв у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку

під водою в адміністративних межах Жашківської міської ради загальною площею

31,95га для риборозведення терміном до 01.01.2013 року.

Вказану земельну ділянку було

вилучено з земель запасу Жашківської міської ради та надано в оренду за даним

договором на підставі розпорядження Жашківської районної державної

адміністрації від 15.01.2003р. № 5 “Про вилучення та надання в оренду земель за

межами населених пунктів району”.

Також судами встановлено, що

20.10.1997р. державному підприємству Жашківська рибоводно-меліоративна станція,

правонаступником якого згідно статуту є Відкрите акціонерне товариство

“Жашківська рибоводно-меліоративна станція”, було видано державний акт серії ЧР

3-62 на право постійного користування землею для вирощування рибопосадкового

матеріалу і товарної риби відповідно до рішення виконкому Жашківської районної

ради народних депутатів від 14.08.1997р. № 22-6.

З плану зовнішніх меж

землекористування вбачається та сторонами не оспорюється надання в оренду

відповідачу ОСОБА_1 ділянки, що була надана в постійне користування державному

підприємству.

Постановою господарського суду

Черкаської області від 26.12.2005р. у справі № 15/4742а за позовом Відкритого

акціонерного товариства “Жашківська рибоводно-меліоративна станція” до

Жашківської районної державної адміністрації за участю третьої особи приватного

підприємця ОСОБА_1 визнано нечинним пункт 1 розпорядження № 5 від 15.01.2003р.

Жашківської районної державної адміністрації; ухвалою Київського міжобласного

господарського суду від 10.04.2006р. вказану постанову залишено без змін.

За приписами статті 35

Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені постановою

господарського суду Черкаської області не підлягають доведенню при вирішенні

іншої справи, в якій беруть участь ті ж самі сторони.

Відповідно до частини 1 статті 58

Земельного кодексу України до земель водного фонду відносяться землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а

також островами, не зайнятими лісами; прибережними  захисними смугами, вздовж морів, річок та

навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими

водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги

відведення для них; береговими смугами водних шляхів. 

За частиною 4 статті 59 Земельного

кодексу України (в редакції на день укладення договору оренди) громадянам та

юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого

самоврядування можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки

прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а

також озера, водосховища, інші водойми та острови для сінокосіння, рибогосподарських

потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей,

проведення науково-дослідних робіт тощо.

Порядок передачі в оренду озер,

водосховищ, інших водних об'єктів регулюється статтею 51 Водного кодексу

України, за якою у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини)

місцевого значення   передаються

Верховною Радою Автономної Республіки Крим та обласними радами.

Відповідно до частини 1 статті 207

Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам

закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б

одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може

бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади

визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 48 Цивільного

Кодексу Української РСР, що діяв станом на день укладення договору оренди,

недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи вищевикладені норми

чинного законодавства, висновки місцевого господарського суду про

невідповідність договору оренди земельної ділянки статтям 5 та 51 Водного

кодексу України та укладення його Жашківською районною державною адміністрацією

за відсутності у неї відповідних повноважень є правомірними та обґрунтованими.

Водночас з обставин справи,

встановлених судами попередніх інстанцій, вбачається, що державний акт серії ЧР

3-62 на право постійного користування землею для вирощування рибопосадкового

матеріалу і товарної риби відповідно до рішення виконкому Жашківської районної

ради народних депутатів від 14.08.1997р.                            № 22-620.10.1997р.

видано державному підприємству Жашківська рибоводно-меліоративна станція, правонаступником

якого внаслідок проведеної  приватизації

є Відкрите акціонерне товариство “Жашківська рибоводно-меліоративна станція”.

Згідно статті 35 Земельного кодексу

України (чинного до 01.01.2002р.) та статті 141 Земельного кодексу України

(чинного з 2002 року) однією з підстав припинення права користування земельною

ділянкою є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ

чи організацій.

За статтею 37 Цивільного кодексу

Української РСР юридична особа припиняється внаслідок її ліквідації чи

реорганізації ( в тому числі шляхом злиття, поділу чи приєднання); відповідне

положення міститься у Цивільному кодексі України.

Таким чином, проведення

приватизації Жашківської рибоводно-меліоративної станції є юридичним фактом для

припинення у неї права користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 3 статті 125

та статті 126 Земельного кодексу України, приступати до використання земельної

ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа,

що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право

власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною

ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються

Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який

реєструється відповідно до закону.

З огляду на вище викладені норми

законодавства, судами попередніх інстанцій не досліджено в чому саме полягало

порушене право позивача щодо спірної земельної ділянки, за захистом якого в

судовому порядку він звернувся (чи виникло у позивача право користування

спірною земельною ділянкою після реорганізації, чи перебувала дана земельна

ділянка у фактичному користуванні позивача, чи обліковувалась вона за позивачем

на підставі даних земельного кадастру тощо).

Поза тим питання наявності чи

відсутності порушеного права, визначення, яке саме право щодо даної земельної

ділянки існує у позивача є первинними при розгляді даного спору; без належного

їх з'ясування висновки судів попередніх інстанцій щодо розгляду позову є

передчасними.

Таким чином, перевіривши у

відповідності до частини 2 статті 1115 

Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, колегія

суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди не

розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини

справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх

вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що

виникли та існували між сторонами, не встановивши їх дійсного змісту.

Відповідно до роз'яснень, що

викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11

“Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли

суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення,

в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи,

висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в

судовому засіданні.

На підставі викладеного колегія

суддів вважає, що спір був розглянутий судами без дослідження в повному обсязі

обставин справи та всупереч нормам чинного законодавства, що є порушенням

принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх

сукупності та призвело до прийняття передчасного рішення.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

судовому рішенні господарського суду першої інстанції, судові рішення у справі

підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського

суду першої інстанції.

Під час розгляду справи

господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом

заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи,

прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з

чинним законодавством вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись

статтями 1115, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119,

статтями 11110, 11111, 11112 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського міжобласного

апеляційного господарського суду від 25.04.2007р. у справі № 04/326а

господарського суду Черкаської області та рішення господарського суду

Черкаської області від 20.02.2007р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд

до господарського суду Черкаської області.

Головуючий                                                                                         

Т.Дроботова

Судді                                                                                                   

Н.Волковицька

Л.Рогач